Поняття юридичної преюдиції

Обставини, які закріплені в рішенні суду або іншого юрисдикційного

органу, можуть бути покладені в основу наступного рішення без їх повтор­ного дослідження. Дія преюдиції не виявляється на стадії розслідування

або розгляду юридичної справи, коли деякі факти досліджуються вперше, оскільки преюдиції не є способом доказування фактів.

які не потребують нового доказування¹⁰⁸.

Юридична преюдиція (від франц. prejudiciel - преюдиціальний,

з латин. praejudicium - попереднє рішення суду) - це нормативний припис,

зміст якого набу ває свого вираження в проголошенні установки на те, що відкидається будь-яке оспорювання існування вже доведеного факту, який оцінено і закріплено в юридичному акті, що набув чинності.

Юридична преюдиція характеризується абсолютною та беззаперечною

ймовірністю. Розрізняють адміністративні, кримінально-правові та кри­мінально-процесуальні преюдиції. Застосовують їх залежно від значення для справи, що розглядається.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 Цивільного процесуального кодексу України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або

адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Отже, законом судовому рішенню, що на­було чинності надається абсолютний авторитет та незаперечне значення, а це свідчить про абсолютну ймовірність.

У кримінальному процесі преюдицією є доказове правило, що вста­новлює підстави та порядок використання доказування органом дізнання,

слідчим, прокурором, судом, суддею фактів та правових висновків, вста­новлених такими, що мають юридичну силу рішеннями органу дізнання,

¹⁰⁸ Скакун О.

Шутак І. ЮРИДИЧНА ТЕХНІКА: курс лекцій для бакалаврів

слідчого, прокурора, суду, судді у кримінальних, цивільних, господарських або адміністративних справах, якими справу вирішено по суті, як таких, що не потребують повторного доведення. Преюдиція, що реалізується у межах

141

кримінального процесу, розмежовується на преюдицію у кримінальному процесі та преюдицію кримінально-процесуальних рішень¹⁰⁹.

Преюдиційні факти входять у предмет доказування, якщо вони входять

до кола тих обставин, які мають бути встановлені у кримінальній справі.

Подія злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину)

можуть бути доведені у виділеній справі за допомогою вироку, який на­був законної сили. Винність обвинуваченого у вчиненні злочину і мотиви злочину не можуть бути встановлені за допомогою преюдиційних фактів.

Деякі обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, також можуть бути встановлені за допомогою вироку, що набув законної сили, стосовно іншого співучасника. Під час розгляду виділеної стосовно спі­вучасника справи можуть не встановлюватися знову характер і розмір шкоди, завданої злочином, а також розмір витрат закладу охорони здоров'я

на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння. Інші обста­вини, що входять до предмета доказування, не можуть бути встановлені за допомогою преюдиції¹¹⁰.

Доказування за наявності достатніх підстав для застосування кримі­нально-процесуальної преюдиції має певну специфіку в межах усіх еле­ментів процесу доказування. Збирання доказів обмежено витребуванням або прийняттям копії кримінально-процесуального рішення. Перевірка

доказів може бути обмежена аналізом змісту процесуального рішення. Якщо преюдиційні факти викликають сумніви у дізнавача, слідчого, прокурора, суду, то може бути додаткова перевірка шляхом отримання інших доказів,

які підтверджують або спростовують доказ¹¹¹.

Оцінка доказів є необхідним елементом процесу доказування і здійс­нюється за критеріями належності та вірогідності, що є специфічним

саме для оцінки фактичних даних щодо преюдиційних фактів. Оцінюю­чи вірогідність преюдиційних фактів, суд може поставити під сумнів їх вірогідність. Вирок, ухвала та постанова суду, постанова органу дізнання, слідчого, прокурора, які містять преюдиційні факти, можуть бути вико­ристані в доказуванні як «інші документи».

Соціальна цінність юридичної преюдиції полягає в тому, що вона

спирається на авторитет судової влади та ухвалених нею рішень.

¹⁰⁹ Шилін Д. В. Кримінально-процесуальна преюдиція в процесі доказування у кримінальних справах / Д. В. Шилін // Часопис Академії адвокатури України. - 2010. - № 6. - C. 1-7.

¹¹⁰ Там само.

¹¹¹ Там само.

ЛЕКЦІЯ 8. ЮРИДИЧНІ АКСІОМИ ТА ПРЕЮДИЦІЇ

142

У разі, якщо судове рішення набуло чинності, воно має агальнообов'яз- кове значення та підлягає безумовному застосуванню.

Адміністративно-процесуальна преюдиція рішень суду в судово-адмі­ністративних справах є обов'язковою, але спростовною. Слідчий, прокурор, суд зобов'язані використати рішення в судово-адміністративній справі як доказ і прийняти преюдиційні факти без перевірки в тому випадку, коли їх ніхто не оспорює, а їх вірогідність не викликає сумнівів.

Отже, юридичні преюдиції основані на прагненні держави до ство­рення умов щодо процесуальної економії. Соціальна сутність юридичної преюдиції передбачає те, що немає сенсу доводити вже доведене. Для збіль­шення авторитету таких рішень держава вживає різноманітні заходи: під­вищує різноманітні гарантії для неупередженого ухвалення суддями таких рішень, встановлює кримінальну відповідальність за їх невиконання тощо.