5.1. Поняття, види і загальні ознаки оперативних підрозділів

Оперативні підрозділи, тобто підрозділи, які здійснюють оперативно- розшукову діяльність визначені ст. 5 Закону України «Про оперативно- розшукову діяльність», згідно якої оперативно-розшукова діяльність здійснюється оперативними підрозділами:

- Міністерства внутрішніх справ України - кримінальною, транспортною та спеціальною міліцією, спеціальними підрозділами по боротьбі з організованою злочинністю, підрозділами внутрішньої безпеки, судовою міліцією;

- Служби безпеки України - контррозвідкою, військовою контррозвідкою, захисту національної державності, спеціальними підрозділами по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю, оперативно- технічними, внутрішньої безпеки, оперативного документування, боротьби з тероризмом і захисту учасників кримінального судочинства та працівників правоохоронних органів;

- Служби зовнішньої розвідки України - агентурної розвідки, оперативно- технічними, власної безпеки;

- Державної прикордонної служби України - розвідувальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону (агентурної розвідки, оперативно-технічним, власної безпеки), оперативно-розшуковими підрозділами відповідно спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону та його територіальних органів, підрозділами з охорони державного кордону органів охорони державного кордону та Морської охорони, забезпечення внутрішньої безпеки, забезпечення власної безпеки, оперативного документування та оперативно-технічними;

- управління державної охорони - підрозділом оперативного забезпечення охорони виключно з метою забезпечення безпеки осіб та об'єктів, щодо яких здійснюється державна охорона;

- органів державної податкової служби - оперативними підрозділами податкової міліції;

- органів Державної пенітенціарної служби України;

- розвідувального органу Міністерства оборони України - оперативними, оперативно-технічними, власної безпеки;

- органів державної митної служби - оперативними підрозділами, які ведуть боротьбу з контрабандою.

Проведення оперативно-розшукової діяльності іншими підрозділами зазначених органів, підрозділами інших міністерств, відомств, громадськими, приватними організаціями та особами забороняється.

Ст. 41 Кримінального процесуального кодексу України вказує, що оперативні підрозділи органів внутрішніх справ, органів безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, органів Державної пенітенціарної служби України, органів Державної прикордонної

служби України, органів Державної митної служби України здійснюють слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії в кримінальному провадженні за письмовим дорученням слідчого, прокурора.

Під час виконання доручень слідчого, прокурора співробітник оперативного підрозділу користується повноваженнями слідчого. Співробітники оперативних підрозділів не мають права здійснювати процесуальні дії у кримінальному провадженні за власного ініціативою або звертатися з клопотаннями до слідчого судді чи прокурора. Доручення слідчого, прокурора щодо проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій є обов’язковими для виконання оперативним підрозділом.

Виходячи із оперативно-розшукового законодавства можна дати таке поняття оперативних підрозділів: оперативні підрозділи органів, здійснюючих оперативно-розшукову діяльність - це організацийно-обособлені управлінські структури, яким в правових приписах оперативно-розшукового законодавства і в нормативних актах органів, здійснюючих оперативно-розшукову діяльність, визначені завдання, принципи, підстави, компетенція, обсяг повноважень та обов'язків по здійсненню оперативно-розшукових заходів і інших правових дій по виконанню їх завдань. Оперативним підрозділам властиві такі загальні ознаки:

- вони створюються в складі правоохоронних органів;

- виконують завдання, встановлені оперативно-розшуковим законодавством, відповідно до своєї компетенції;

- використовують в своїй діяльності гласні і негласні пошукові, розвідувальні та контррозвідувальні заходи;

- можуть виконувати оперативно-розшукову діяльність в повному обсязі або частково, або роботу оперативно-розшукового призначення допоміжного характеру в залежності від наданих їм повноважень;

- працюють під керівництвом посадової особи, яка несе персональну відповідальність за діяльність оперативного підрозділу, зокрема за підбір і розстановку оперативних працівників, якісне виконання ними своїх функціональних обов’язків;

- працюють в умовах чітко визначених законом повноважень і відомчої службової підпорядкованості;

- їх діяльність, що пов'язана з використанням негласних заходів, носить закритий характер;

- мають в своєму складі посадових осіб, які діють гласно і посадових осіб, які працюють на конспіративних засадах;

- забезпечують здійснення оперативно-розшукової діяльності,

взаємодіючи з іншими галузевими оперативними і неоперативними підрозділами, а також іншими органами, здійснюючими оперативно-розшукову діяльність;

- діють на принципах верховенства права, законності, дотримання прав і свобод людини, взаємодії з органами управління і населення.

Оперативні підрозділи здійснюють оперативно-розшукові заходи, які

можна поділити на три групи, а саме:

а) оперативно-розшукові заходи судового санкціонування, тобто такі для здійснення яких необхідне судове рішення;

б) оперативно-розшукові заходи відомчого санкціонування, до яких відносяться ті заходи для здійснення яких необхідна постанова чи завдання, затверджені керівником органу, здійснюючого оперативно-розшукову діяльність;

в) оперативно-розшукові заходи не санкціоновані, тобто такі, які для виконання не вимагають ніякої санкції чи рішення і здійснюються оперативним працівником за власним рішенням.

Діяльність оперативних підрозділів - один із тих видів державної правової діяльності, який в найбільшій мірі обмежує права громадян на недоторканність, тому їх діяльність перебуває під контролем відповідних оперативних відомств і прокурорським наглядом, а повноваження оперативних підрозділів, які обмежують тимчасово права громадян, урівноважуються правом громадян оскаржувати дії оперативних підрозділів та отримувати необхідну інформацію, передбачену законом.

Закон України «Про оперативно-розшукову діяльність» послідовно зв'язує питання про надання легітимності оперативно-розшуковим заходам за рахунок фіксації їх в переліку повноважень оперативних підрозділів.

Законодавець не обмежився переліком оперативно-розшукових заходів, які можуть здійснювати оперативні підрозділи, а й пояснює окремі аспекти їх застосування. Так, надаючи право працівникам оперативних підрозділів опитувати осіб, законодавець дає їм можливість використовувати і добровільну допомогу громадян. Надаючи можливість оперативним підрозділам здійснювати проникнення в злочинне угруповання, законодавець гарантує негласним працівникам оперативних підрозділів, чи залученим до виконання завдань оперативних підрозділів особам, збереження в таємниці достовірних даних стосовно їх особистості, правовий захист, якщо вони діяли в стані необхідної оборони чи крайньої необхідності, гарантує соціальний і правовий захист у випадках, передбачених законом.