<<
>>

Виконання оперативними підрозділами письмових доручень і запитів

За письмовим дорученням слідчого чи прокурора згідно ст. 41 КПК України оперативні підрозділи органів внутрішніх справ, органів безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, органів Державної пенітенціарної служби України, органів Державної прикордонної служби України здійснюють слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії в кримінальному провадженні.

Виконуючи доручення слідчого, прокурора співробітник оперативного підрозділу користується повноваженнями слідчого. Співробітники оперативних підрозділів не мають права здійснювати процесуальні дії у кримінальному провадженні за власною ініціативою або звертатися з клопотаннями до слідчого судді чи прокурора. Доручення слідчого, прокурора щодо проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій є обов'язковими для виконання оперативним підрозділом.

Оперативні підрозділи зобов'язані у відповідності до Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» виконувати письмові доручення слідчого, вказівки прокурора та ухвали суду і запити повноважних державних органів, установ та організацій про проведення оперативно-розшукових заходів. Виконання доручень слідчого - найбільш поширена форма завдань і обов'язків оперативних підрозділів. «Доручення слідчого - це його пропозиція органу дізнання провести в розшуковій справі відповідну розшукову або слідчу дію. Вказівка - це конкретизація даної пропозиції.»1

Доручення і вказівки оперативним підрозділам слідчими, як правило, викладаються у письмовій формі. Слідчий вправі встановити строк для їх виконання. В окремих випадках, при спільній роботі слідчого з працівниками оперативного підрозділу, наприклад, під час обшуку чи огляду місця події, вказівки можуть даватись безпосередньо і в усній формі.

Безумовно, що основна процесуальна робота в кримінальному провадженні має бути виконана самим слідчим.

Доручення оперативному підрозділу слідчий має давати з таких питань, які він самостійно, чисто процесуальним шляхом вирішити не може. Слідчий, прокурор не можуть доручити оперативному підрозділу перевірку і оцінку доказів, прийняття процесуальних рішень, притягнути особу як обвинуваченого, застосування заходів процесуального примусу, призначення експертизи, прийняття рішень про направлення кримінального провадження, ознайомлення учасників процесу з матеріалами тощо.

Але слідчий може спиратись на допомогу оперативного підрозділу при проведенні таких слідчих дій, які потребують великого обсягу роботи, додаткових гарантій для осіб, які беруть участь у слідчих діях, застосування специфічних, властивих повноваженням оперативних підрозділів, заходів. Слідчий, прокурор можуть дати письмові доручення оперативному підрозділу про проведення обшуків, виїмок, відтворення обстановки і обставин події, огляду місця події, пред'явлення особи для впізнання, охорону свідків, потерпілого, інших учасників слідчих дій, збирання необхідної інформації, встановлення підозрюваних, розшуку викраденого майна, розшуку осіб, які ухиляються від слідства.

Слідчий, прокурор в письмовому дорученні ставить перед оперативним підрозділом тільки завдання, а вид оперативно-розшукових заходів і тактику їх виконання визначає оперативний підрозділ чи орган, який здійснює оперативно-розшукову діяльність. Оперативний підрозділ відповідає за законність і обґрунтованість проведення відповідних оперативно-розшукових заходів.

Оперативний підрозділ зобов'язаний проінформувати слідчого про результати виконання його доручення в установлений слідчим термін, або по мірі виконання, якщо для цього потрібний тривалий час і значні зусилля, наприклад розшук невідомої особи, вчинившої злочин.

Оскарження доручень слідчого може бути направлене або начальнику слідчого підрозділу, або прокурору, який здійснює нагляд за розслідуванням справи.

Слідчий, прокурор мають право доручати оперативним підрозділам виконання постанов про затримання, привід, взяття під варту, проведення обшуку, виїмки, розшук осіб, які вчинили злочин, виконання інших слідчих дій, а також дають вказівки про вжиття необхідних заходів для розкриття злочинів і виявлення осіб, які їх вчинили, по справах, що перебувають у проваджені прокурора або слідчого.

У виняткових невідкладних випадках, пов'язаних із врятуванням життя людей та запобіганням вчиненню тяжкого або особливо тяжкого злочину, передбаченого розділами І, II, VI, VII (статті 201 та 209), IX, XIII, XIV, XV, XVII Особливої частини Кримінального кодексу України, негласна слідча (розшукова) дія може бути розпочата до постановлення ухвали слідчого судді у випадках, передбачених КПК України, за рішенням слідчого, узгодженого з прокурором, або прокурора. У такому випадку прокурор зобов'язаний невідкладно після початку такої негласної слідчої (розшукової) дії звернутися з відповідним клопотанням до слідчого судді.

Слідчий суддя розглядає таке клопотання згідно з вимогами статті 248 КПК України.

Виконання будь-яких дій з проведення негласної слідчої (розшукової) дії повинно бути негайно припинено, якщо слідчий суддя постановить ухвалу про відмову в наданні дозволу на проведення негласної слідчої (розшукової) дії. Отримана внаслідок такої негласної слідчої (розшукової) дії інформація повинна бути знищена в порядку, передбаченому статтею 255 Кримінального процесуального кодексу України.

Постанова слідчого, прокурора про проведення негласної слідчої (розшукової) дії у відповідності до ст. 251 КПК України повинна містити

1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер;

2) правову кваліфікацію злочину із зазначенням статті (частини статті) Кримінального кодексу України;

3) відомості про особу (осіб), місце або річ, щодо яких проводитиметься негласна слідча (розшукова) дія;

4) початок, тривалість і мету негласної слідчої (розшукової) дії;

5) відомості про особу (осіб), яка буде проводити негласну слідчу (розшукову) дію;

6) обґрунтування прийнятої постанови, у тому числі обґрунтування неможливості отримання відомостей про злочин та особу, яка його вчинила, в інший спосіб;

7) вказівку на вид негласної слідчої (розшукової) дії, що проводиться.

Фіксація ходу і результатів негласних слідчих (розшукових) дій повинна

відповідати загальним правилам фіксації кримінального провадження, передбаченим КПК України.

За результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії складається протокол, до якого в разі необхідності долучаються додатки. Відомості про осіб, які проводили негласні слідчі (розшукові) дії або були залучені до їх проведення, у разі здійснення щодо них заходів безпеки можуть зазначатися із забезпеченням конфіденційності даних про таких осіб у порядку, визначеному законодавством.

Проведення негласних слідчих (розшукових) дій може фіксуватися за допомогою технічних та інших засобів.

Протоколи про проведення негласних слідчих (розшукових) дій з додатками не пізніше ніж через двадцять чотири години з моменту припинення зазначених негласних слідчих (розшукових) дій передаються прокурору.

Прокурор вживає заходів щодо збереження отриманих під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій речей і документів, які планує використовувати у кримінальному провадженні.

Особи, конституційні права яких були тимчасово обмежені під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій, а також підозрюваний, його захисник мають бути письмово повідомлені прокурором або за його дорученням слідчим про таке обмеження.

Конкретний час повідомлення визначається із урахуванням наявності чи відсутності загроз для досягнення мети досудового розслідування, суспільної безпеки, життя або здоров'я осіб, які причетні до проведення негласних слідчих (розшукових) дій. Відповідне повідомлення про факт і результати негласної слідчої (розшукової) дії повинне бути здійснене протягом дванадцяти місяців з дня припинення таких дій, але не пізніше звернення до суду з обвинувальним актом.

Відомості про факт та методи проведення негласних слідчих (розшукових) дій, осіб, які їх проводять, а також інформація, отримана в результаті їх проведення, не підлягають розголошенню особами, яким це стало відомо в результаті ознайомлення з матеріалами в порядку, передбаченому статтею 290 Кримінального процесуального кодексу України.

Якщо протоколи про проведення негласних слідчих (розшукових) дій містять інформацію щодо приватного (особистого чи сімейного) життя інших осіб, захисник, а також інші особи, які мають право на ознайомлення з протоколами, попереджаються про кримінальну відповідальність за розголошення отриманої інформації щодо інших осіб.

Виготовлення копій протоколів про проведення негласних слідчих (розшукових) дій та додатків до них не допускається.

Суд розглядаючи матеріали кримінального провадження може прийняти ухвалу про виконання органами, здійснюючими оперативно-розшукову діяльність, окремих доручень.

Запити повноважних державних органів, установ та організацій щодо проведення оперативно-розшукових заходів є підставою для їх проведення. Вони можуть направлятися як безпосередньо в орган, який здійснює оперативно-розшукову діяльність, так і у відомство, наділене оперативно- розшуковими повноваженнями. Наприклад, Рада Національної безпеки і оборони України координує і контролює діяльність органів виконавчої влади у сфері національної оборони і безпеки і може давати доручення і робити запити з питань оперативно-розшукової діяльності. Із запитами оперативно- розшукового характеру в органи, здійснюючі оперативно-розшукову діяльність можуть звернутись Державна митна служба України, Державна податкова служба України, Міністерство фінансів та інші уповноважені органи. Запити повноважних державних органів, установ та організацій про перевірку осіб у зв'язку з їх допуском до державної, військової, службової таємниці можуть надходити від міністерств, відомств, науково-дослідних установ та інших державних органів у ведені яких є інформація, що становить державну, військову та службову таємницю. Згідно ч. II ст. 6 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» такий запит є підставою для проведення оперативно-розшукової діяльності. Доручення слідчого, прокурора, ухвали суду, запити повноважних державних органів повинні направлятися на виконання органам, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, з урахуванням повноважень останніх.

7.3.

<< | >>
Источник: Бандурка О. М.. Теорія і практика оперативно-розшукової діяльності: монографія / О. М. Бандурка. - Харків : Золота миля,2012. - 620 с.. 2012

Скачать оригинал источника

Еще по теме Виконання оперативними підрозділами письмових доручень і запитів:

  1. МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ НАКАЗ від 25 грудня 2008 року № 2274/5 Про затвердження Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби
  2. ПОЛОЖЕННЯ про органи досудового розслідування Міністерства внутрішніх справ України
  3. ІНСТРУКЦІЯ з організації діяльності органів досудового розслідування Міністерства внутрішніх справ України
  4. Інформаційні системи підрозділів Експертної служби МВС України
  5. 2.4. Інформаційні системи Державної прикордонної служби України
  6. Кримінально-процесуальні функції вторинного рівня та їх реалізація в кримінальному провадженні
  7. Поняття, ознаки та система суб’єктів оперативно-розшукової діяльності
  8. ДОДАТКИ
  9. Виконання оперативними підрозділами письмових доручень і запитів
  10. Спостереження за особою, річчю або місцем та аудіо-, відеоконтроль місця
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Морское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предотвращение COVID-19 - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Таможенное право - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридические лица -