Контроль за здійсненням оперативно-розшукової діяльності

Контроль визначається як спостереження або як перевірка виконання об'єктом управління поставлених перед ним завдань, доручень, обов'язків, звершення певних дій у належний час та у відповідності до вимог якості і ефективності результатів.

Контроль можна розглядати як систему спостереження і процесу перевірки діяльності і фактичного стану об'єкта з метою обґрунтованості та дієвості прийняття управлінських рішень і ефективності їх виконання, виявлення відхилень від вимог законодавчих та інших нормативних актів, усунення недоліків, вжиття заходів по покращенню роботи. Контроль за додержанням законів в діяльності оперативних підрозділів здійснюють в межах своєї компетенції Міністерство внутрішніх справ України, Служба безпеки України, Державна прикордонна служба України, Державна податкова служба України, управління державної охорони посадових осіб.

В інормативно-правових актах та в юридичній літературі з питань оперативно-розшукової діяльності і кримінального судочинства залежно від форми здійснення, сфери діяльності, предметних ознак, виконавців, терміновості та інших обставин розрізняють такі види контролю, як:

-загальний, який за призначенням охоплює всю діяльність об'єкта, що контролюються;

- спеціальний контроль, який спрямований на окремі напрямки роботи або специфічні питання;

- внутрішньовідомчий контроль у межах одної служби, окремого відомства;

- міжвідомчий контроль, який застосовується щодо об'єктів організаційно підпорядкованих органові виконавчої влади;

- позавідомчий контроль застосовується щодо об'єктів, які організаційно не підпорядковані органові виконавчої влади.

- попередній, спрямований на прогнозування проблем і запобігання їм у майбутньому, який здійснюється до отримання кінцевих результатів діяльності;

- поточний, призначений для підтримання установлених програм, планів, завдань, схем взаємодії об'єктів;

- підсумковий контроль здійснюється за підсумками діяльності об'єкта контролю і спрямований на поліпшення роботи всієї системи;

- систематичний або періодичний визначається частотою проведення і передбачуваністю;

-одиничний, разовий (позаплановий), який здійснюється в силу певних обставин, відповідно до потреби;

-предметний, який може бути фінансовим, аудиторським, інвентаризаційним.

С. Г. Братель¹ виділяє ще й громадський контроль, який ґрунтується на законах України «Про об'єднання громадян», «Про цивільний контроль над Воєнною організацією та правоохоронними органами», «Про звернення громадян».

Основною найбільш поширеною і предметною формою контролю за законністю в діяльності оперативних підрозділів є відомчий контроль.

Відомчий контроль здійснюється переважно негласними методами, або з метою здійснення контролю за негласною стороною оперативно-розшукової діяльності, В основі відомчого контролю оперативно-розшукової діяльності є перевірка виконання прийнятих рішень, яка має виявити реальний стан ОРД, її відповідність закону, цілі і завдання. Відомчий контроль здійснюється з метою:

- дотримання законності і обґрунтованості оперативно-розшукових заходів у відповідності до вимог законів та відомчих нормативних актів з питань організації оперативно-розшукової діяльності;

- своєчасного виявлення та усунення недоліків під час здійснення оперативно-розшукових заходів та попередження можливих відхилень від вимог законів і відомчих нормативних актів;

-реагування на порушення законності під час проведення оперативно- розшукових заходів, відновлення порушених прав і свобод особи, відшкодування моральних і матеріальних збитків, притягнення винних до відповідальності.

Повсякденний і поточний контроль за дотриманням законності в проведенні оперативно-розшукової діяльності здійснює керівник оперативного підрозділу. Керівники органів, здійснюючих оперативно-розшукову діяльність, можуть мати заступників, відповідальних за організацію оперативно- розшукової діяльності. В органах внутрішніх справ в містах і районах у начальників органів є заступники — начальники міліції кримінального блоку, які відповідають за роботу оперативних підрозділів. В ГУМВС, УМВС областей, міст Києва і Севастополя — перші заступники начальників УМВС — начальники міліції кримінального блоку, начальники управлінь по боротьбі з організованою злочинністю.

Керівник оперативного підрозділу для виконання завдань оперативно- розшукової діяльності:

- організує своєчасне отримання оперативно-розшукової інформації за допомогою оперативно-розшукових заходів, передбачених виключно оперативно-розшуковим законодавством;

- у відповідності з законом та нормами відомчих наказів інструкцій забезпечує оперативну перевірку інформації і провадження по оперативно- розшуковим справам;

- вивчає обґрунтованість і доцільність здійснення оперативно-розшукових заходів для проведення яких потрібна санкція суду чи дозвіл старшого оперативного керівника;

- забезпечує проведення оперативно-розшукових заходів у відповідності з правилами конспірації, створює умови конфіденційності і безпеки співробітництва з особами, залученими до здійснення оперативно-розшукової діяльності;

- перевіряє достовірність і направляє вищим оперативним керівникам інформацію, звіти і документацію, необхідну для виконання покладених на них завдань;

- координує роботу оперативного підрозділу з іншими оперативними підрозділами і службами, органу здійснюючого оперативно-розшукову діяльність, а з санкції вищого оперативного керівництва забезпечує взаємодію з оперативними підрозділами інших органів і відомств, здійснюючих опе- ративно-розшукову діяльність;

- забезпечує в установлених законом випадках і порядку інформування органів державної влади і управління про факти необхідні їм для успішного виконання завдань, поставлених перед ними;

- організує заходи по забезпеченню безпеки оперативних працівників як від злочинних посягань так і від негативного впливу оточення, в якому оперативний працівник виконує завдання, застерігає його від можливих помилок і порушень закону та відомчих нормативних актів з питань оперативно-розшукової діяльності;

- забезпечує підсумки, аналізує етапи оперативно-розшукової діяльності оперативного підрозділу, її відповідність вимогам закону, ставить оперативні завдання, розподіляє їх між виконавцями, організує і контролює виконання.

Керівник оперативного підрозділу може виступати і як керівник органу дізнання і в межах своєї компетенції виконувати всі вимоги кримінального процесуального законодавства:

- розглядати скарги та інші заяви про протиправні дії, а у випадках, передбачених законом проводити кримінальне провадження;

- затримувати осіб, підозрюваних у вчиненні злочину, і тримати їх під вартою на підставах і в порядку, передбачених кримінально-процесуальним і оперативно-розшуковим законодавством;

- звільняти із під варти осіб, затриманих без достатніх на те підстав;

- організовувати та контролювати виконання письмових доручень слідчого, вказівок прокурора, постанов і рішень суду про провадження окремих процесуальних та розшукових дій;

- провіряє достовірність і представляє слідчому, прокурору, суду за їх вимогою необхідну для них інформацію, в порядку встановленому законом;

- погоджує рішення оперативного працівника з проведення найскладніших оперативно-розшукових заходів про спрямування кримінального провадження до проведення якого він залучений, про застосування заходів процесуального примусу (затримання, арешт, привід, обшук, накладення арешту на майно);

-в порядку контролю вивчає матеріали оперативно-розшукової справи, заслуховує звіти про стан її проводження, дає обов'язкові для їх виконання вказівки по справі.

Названі та інші повноваження дають можливість керівнику оперативного підрозділу здійснювати реальний контроль за проведенням оперативно- розшукових заходів та їх відповідності вимогам закону і відомчих нормативних актів з питань оперативно-розшукової діяльності.

Виконання завдань оперативно-розшукової діяльності вимагає від оперативних працівників чіткого знання норм чинного законодавства, його неухильного дотримання на практиці, глибокого розуміння сутності оперативно-розшукової діяльності, як форми захисту прав і свобод людини, забезпечення конституційних гарантій їх реалізації.

Принципи додержання прав свобод людини, викладені у ст. 9 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», визначають, що в процесі оперативно-розшукової діяльності не допускається порушення прав і свобод як фізичних так і юридичних осіб. Чітке і неухильне дотримання закріплених нормативних положень стосовно правового статусу особистості є однією із принципових вимог законності і важливою гарантією її дотримання в здійсненні оперативно-розшукової діяльності.

В Україні створена необхідна правова база для легітимного здійснення оперативно-розшукової діяльності. Сама ця база і практика функціонування оперативних підрозділів являються першоосновою законності в оперативно- розшуковій діяльності та визначальною основою відомчого контролю. В оперативно-розшуковій діяльності сформувалась цільова спрямованість на боротьбу із злочинністю, вибірковість оперативно-розшукових заходів і засобів, встановлення конкретних меж їх застосування, особливий контроль над тими, які тимчасово обмежують права і свободи людини і громадянина. Відомчий контроль за станом законності в оперативно-розшуковій діяльності ґрунтується на законодавчих нормах, а його організація, технології, прийоми і методи, суб'єкти і об'єкти контролю визначаються указами Президента України, постановами Кабінету Міністрів України, відомчими актами інших центральних органів виконавчої влади в компетенцію яких входить здійснення оперативно-розшукової діяльності.

Відомчим контролем виявляються поширені факти порушень законності, в т.ч. і вчинення злочинів в оперативно-службовій та оперативно-розшуковій діяльності. В 2012 році (дані за 8 місяців) найчастіше злочини скоювались працівниками карного розшуку (38), підрозділів боротьби з незаконним обігом наркотиків (17), слідства (20), боротьби з економічними злочинами (15). В першому півріччі 2012 року порушено 276 (2011-354) кримінальних справ проти працівників органів внутрішніх справ, із них за хабарництва 47 (77), перевищення влади — 27 (43), дорожньо-транспортні пригоди — 27 (18), злочини у сфері наркотичних засобів — 22 (19), зловживання владою — 27 (43), службова недбалість — 21(18), катування - 4 (2).

Значна частина оперативних працівників як показують відомчі перевірки психологічно і функціонально не готові протидіяти правопорушникам, в організації їх діяльності допускається формалізм, низький рівень професійної підготовки, відсутність щоденного поточного контрою, що призводить до негативних наслідків

9.3.