<<
>>

3.3. Підзаконне нормативно-правове регулювання оперативно- розшукової діяльності

Основу правового регулювання оперативно-розшукової діяльності становлять Конституція України, загальні і спеціальні закони, що регулюють найбільш важливі суспільні відносини у сфері ОРД - організаційні, управлінські, правоохоронні.

Деталізація законодавчих положень з питань оперативно- розшукової діяльності, засоби, методи та шляхи їх реалізації містяться в підзаконних нормативно-правових актах. Така деталізація міститься в указах Президента України, в Постановах Верховної Ради України, в постановах і розпорядженнях Кабінету Міністрів України, в нормативно-правових актах міністерств і відомств, інших центральних органів виконавчої влади.

Укази та розпорядження Президента України стосуються як призначення вищих посадових осіб, уповноважених на управління оперативно-розшуковою діяльністю, так і організації діяльності відповідних державних органів та вирішення питань, що не знайшли законодавчого врегулювання. Президент України призначає керівників Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Державної податкової служби України, Державної прикордонної служби України, Державної пенітенціарної служби України, керівників розвідувальних і контр розвідувальних відомств. Президент України визначає і основні напрямки їх діяльності, затверджуючи положення про міністерства і відомства.

Президент України має право видавати укази з питань охорони правопорядку, боротьби зі злочинністю, діяльності правоохоронних органів. Так, Президент України 30.12.94 р. видав Указ «Про заходи по удосконаленню діяльності Координаційного Комітету по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю»; 29.04.94 р. Указ «Про удосконалення роботи по підготовці законопроектів і проведенню правової реформи». Сфера конкретних відносин, які виникають у процесі оперативно-розшукової діяльності також може регулюватись указами Президента України, наприклад указами від 17.09.96 р. «Про комплексну цільову програму боротьби зі злочинністю на 1996-2000 роки», від 21.06.94 р. «Про невідкладні заходи щодо посилення боротьби зі злочинністю».

У 1996 році Президент України видав Указ про створення у складі Державної податкової адміністрації України Головного управління податкової

поліції шляхом підпорядкування Державній податковій адміністрації підрозділів Міністерства внутрішніх справ України по боротьбі з кримінальним приховуванням прибутків від оподаткування. Більше двох років податкова поліція діяла на підставі Указу Президента, поки 14.02.98 року з введенням в дію Закону У країни «Про внесення змін до Закону України» «Про державну податкову службу в Україні» було організовано податкову міліцію з поширенням на посадових осіб податкової міліції основних прав, визначених законом України «Про міліцію».

Указами Президента України можуть регулюватися окремі напрямки діяльності суб’єктів оперативно-розшукової діяльності, зокрема в сфері профілактики злочинності, забезпечення особистої безпеки громадян, боротьби з корупцією, реформування правоохоронних органів та удосконалення їх діяльності. Такими є: Указ Президента України «Про систему заходів щодо усунення причин та умов, які сприяють злочинним проявам і корупції»1, Указ Президента України «Про додаткові заходи щодо запобігання зникненню людей, удосконалення взаємодії правоохоронних та інших органів виконавчої влади в їх розшуку»[28] [29] [30], Указ Президента України «Про заходи щодо забезпечення особистої безпеки громадян та протидії злочинності» , Указ Президента України «Про заходи щодо розвитку системи протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму»[31], Указ Президента України «Про заходи щодо реформування системи органів міністерства внутрішніх справ України»[32], Указ Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15 лютого 2008 року «Про хід реформування системи кримінальної юстиції та правоохоронних органів»[33], Указ Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України «Про стан злочинності у державі та координацію діяльності органів державної влади у протидії злочинним проявам та корупції»[34].

Акти (постанови) Верховної Ради України приймаються переважно в політичних цілях стосовно певної сукупності соціальних явищ, проблем, загальносуспільних питань, діяльності державних органів, напрямів їх

функціонування і форм удосконалення, наприклад, Постанова Верховної Ради України «Про стан боротьби з організованою злочинністю у 2004-2005 рр.1

Вищим органом виконавчої влади є Кабінет Міністрів України, в компетенції якого приймати нормативні акти щодо реалізації політики держави в правоохоронній сфері, зокрема, стосовно забезпечення і організації виконання законодавства, регламентуючого оперативно-розшукову діяльність. Кабінет Міністрів України приймає постанови і видає розпорядження, які є обов’язковими до виконання всіма кому вони адресовані.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про утворення Державної служби боротьби з економічною злочинністю» створено суб’єкт оперативно- розшукової діяльності, який має здійснювати виявлення, попередження та профілактику і розкриття злочинів в економічній сфері, а Постановою Кабінету Міністрів «Про створення кримінальної міліції у справах дітей» передбачена організація спеціальних підрозділів міліції для боротьби із злочинністю в середовищі дітей з правом використання окремих засобів оперативно- розшукової діяльності.

Постановою Кабінету Міністрів України затверджена Програма боротьби з правопорушеннями на транспорті на 2004 - 2006 pp.[35] [36] [37] [38] розпорядженням Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2005 р. № 315 -р схвалено Концепцію розвитку системи запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму на 2005-2010 роки[39]; Постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2003 р. № 877 затверджено Програму реалізації державної політики у сфері боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів на 2003 - 2010 pp.[40] тощо.

Підзаконний рівень правового регулювання оперативно-розшукової діяльності передбачений положеннями Закону України «Про оперативно- розшукову діяльність», які встановлюють повноваження органів виконавчої влади та органів державної влади на прийняття в межах їх компетенції нормативно-правових актів стосовно оперативно-розшукової діяльності.

Як було вже відмічено на найвищому рівні серед підзаконних актів стоять укази Президента України, Постанови Верховної Ради України і Постанови Кабінету Міністрів України. Найбільш поширеним і практично спрямованим є відомче нормативно-правове регулювання оперативно-розшукової діяльності.

Значна частина таких актів носять закритий характер, виходячи із вимог Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», Законів «Про Службу безпеки України», «Про розвідувальну діяльність», «Про контррозвідувальну діяльність» та інших законів.

Верховний Суд України узагальнює судову практику з розгляду певних категорій справ, виявляє недоліки в діяльності слідчих і оперативно- розшукових підрозділів, дає вказівки про застосування судами України чинного законодавства. Рекомендації і вказівки та роз’яснення Верховного Суду приймаються у вигляді постанов Пленуму Верховного Суду України.

Так, Пленум Верховного Суду України прийняв Постанову «Про судову практику у справах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів»'. Питання застосування судами України законодавства при дачі дозволів на тимчасове обмеження окремих конституційних прав і свобод людини і громадянина під час здійснення оперативно-розшукової діяльності, дізнання і слідства відображені в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 28 березня 2008 р. № 21. Приписи та роз’яснення з питань належного застосування законодавства, в тому числі і того, що регламентує організацію діяльності суб’єктів оперативно- розшукової діяльності є обов’язковими до виконання всіма посадовими особами правоохоронних органів.

Генеральний прокурор України видає накази, вказівки і приписи, обов'язкові для виконання всіма органами прокуратури. Так, наприклад, наказом Генерального прокурора України № 2 від 04.04.92 р. передбачена організація роботи по підбору, підготовці, розміщенню кадрів прокуратури та їх вихованню. Прокуратурою України спільно з МВС, СБУ і Держкомкордоном та Мінюстом розроблена інструкція про порядок зносин з закордонними правоохоронними органами, направлення до них службових звернень та виконання їх доручень; інша спільна інструкція передбачає взаємодію правоохоронних органів України при організації затримання та видачі іноземних громадян, які вчинили злочини за кордоном та передачі українським органам правопорядку тих, які вчинили злочини в Україні.

На Генерального прокурора України покладено обов’язок координувати діяльність правоохоронних органів в зв’язку з чим ним був виданий наказ «Про координацію діяльності правоохоронних органів по боротьбі зі злочинністю»[41] [42]. На прокуратуру покладено нагляд за законністю оперативно-розшукової діяльності, здійснюваної уповноваженими органами державної влади. Предмет прокурорського нагляду за оперативно-розшуковою діяльністю визначено в наказі Генерального прокурора України «Про організацію прокурорського нагляду за додержанням законів органами, які проводять оперативно- розшукову діяльність, дізнання та слідства»1, який передбачає, що здійснюючи нагляд за додержанням законів при проведенні оперативно-розшукової діяльності, прокурори у межах своєї компетенції мають право перевіряти оперативно-розшукові справи, реєстраційні, облікові, статистичні та інші документи з цих питань і вживати заходів щодо усунення порушень законності та притягнення винних до встановленої законом відповідальності. Втручання прокурора в тактику проведення оперативно-розшукових заходів є неприпустимими, якщо дії оперативних працівників не суперечать закону.

Згідно ст. 36 Кримінального процесуального кодексу України[43] [44] [45] прокурор має повний доступ до матеріалів, документів та інших відомостей, що стосуються досудового розслідування, доручати слідчому, органу досудового розслідування проведення у встановлений прокурором строк слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, інших процесуальних дій або давати вказівки щодо їх проведення чи брати участь у них, а в необхідних випадках - особисто проводити слідчі (розшукові) та процесуальні дії, в порядку визначеному цим кодексом, доручати проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій відповідним оперативним підрозділам.

Прокурор мас право доручити органам досудового розслідування проведення розшуку і затримання осіб, які вчинили кримінальні правопорушення за межами України, виконання окремих процесуальних дій з метою видачі особи (екстрадиції) за запитом компетентного органу іноземної держави.

Наказом Генерального прокурора України «Про організацію прокурорського нагляду за додержанням законів органами Служби безпеки України, які проводять оперативно-розшукову діяльність» передбачено, що прокурорському нагляду підлягають законність заведення і припинення оперативно-розшукових заходів, розсекречені відомості, отримані під час проведення оперативно-розшукових заходів; законність рішень, що приймаються органами, які проводять ОРД, правовий захист працівників органів і осіб, що сприяють ОРД та інше.

Компетенцію МВС України як центрального органу державної виконавчої влади визначено в Положенні про Міністерство внутрішніх справ України. Цим Положенням передбачено видання актів управління з питань діяльності органів внутрішніх справ, в тому числі і оперативно-розшукової діяльності. Зокрема, п. 7 Положення передбачає, що МВС у межах своїх

повноважень видає накази, організує і контролює їх виконання.

Під нормативними актами відомства, здійснюючого оперативно- розшукову діяльність розуміються такі юридичні акти подзаконного) адміністративного нормотворення у вигляді правових актів управління, якими деталізуються норми закону та регламентуються суспільні відносини, що виникають в оперативно-розшуковій діяльності.

У разі потреби МВС України видає разом з іншими центральними органами державної виконавчої влади спільні акти. Так, МВС разом зі Службою безпеки України видало ряд спільних наказів про боротьбу з наркоманією, тероризмом, контрабандою і бандитизмом, разом з Державною прикордонною службою - спільний наказ про боротьбу з незаконною міграцією.

У спільній інструкції МВС, СБУ, Держкомкордону, Держмитслужби, Міноборони та Мінюста України про взаємодію правоохоронних та інших державних органів України у боротьбі із злочинністю передбачається: взаємне інформування правоохоронними органами один одного про виявлені ними в процесі здійснення своїх функцій причини та умов, що сприяють злочинам та іншим правопорушенням, безпосередня боротьба з якими віднесена до компетенції іншого правоохоронного органу;

- погоджене визначення переліку інформації, оперативний облік якої та використання може сприяти своєчасному вжиттю заходів щодо запобігання злочинам, нормативне закріплення і порядок обліку такої інформації;

- забезпечення введення ступенів готовності у міськрайлінорганах;

- поміщення (звільнення) до ізоляторів тимчасового утримання, що не мають самостійних чергових частин, затриманих і взятих під варту осіб, забезпечення порядку їх конвоювання;

- виконання довідкової роботи при зверненні посадових осіб і громадян з питань роботи міськрайлінорганів та їх служб;

контроль за станом охорони міськрайлінорганів та їх служб;

- забезпечення збереження службової документації, зброї, спеціальних засобів, засобів захисту, зв'язку, оперативної та криміналістичної техніки, іншого майна, закріпленого за черговою частиною;

- здійснення контролю за додержанням правил пожежної безпеки та санітарних правил в адміністративних будинках міськрайлінорганів та прилеглій до них території.

Відповідно до цих завдань формуються обов'язки добових нарядів та чергових частин.

Детальне правове регулювання в органах МВС роботи оперативних підрозділів міліції є важливим засобом повного і правильного проведення в життя законів та підзаконних актів з питань боротьби зі злочинністю, охорони громадського порядку. Це забезпечує єдиний порядок і погодженість дій всіх підрозділів міліції, визначає конкретні шляхи подальшого вдосконалення роботи міліції із забезпечення правопорядку та безпеки громадян.

Рішення МВС у питаннях безпеки дорожнього руху, пожежної охорони, здійснення дозвільної системи та з інших визначених законодавством питань є обов'язковими для центральних і місцевих органів державної влади, а також підприємств, установ, організацій, всіх громадян.

МВС України своїми нормативними актами конкретизує організацію оперативно-розшукової діяльності в оперативно-структурних підрозділах, визначаючи цілі і завдання, способи і засоби їх досягнення. Правова основа оперативно-розшукової діяльності повинна перебувати в такому стані, що максимально сприяв би ефективному регулюванню суспільних відносин у даній сфері.1

Міністерство внутрішніх справ України видає накази, інструкції, положення, постанови, аналітичні довідки, приймає рішення колегії, які оголошуються наказами міністра з самих різних питань організації оперативно- розшукової діяльності, але первинним є положення і інструкції про компетенцію та повноваження окремих служб наділених правом здійснення ОРД. Серед таких накази «Про затвердження Положення про Департамент карного розшуку МВС України», «Про затвердження Положення про Підрозділи Департаменту боротьби з незаконним обігом наркотиків МВС України» , «Про затвердження Положення про ГУБОЗ МВС України»[46] [47] [48], «Про затвердження Настанови про діяльність органів і підрозділів внутрішніх справ України з попередження злочинів»[49], «Про встановлення порядку і організації

загальнодержавних комплексних оперативно-профілактичних операцій»[50], «Про затвердження Інструкції про оперативно-розшукову діяльність оперативних підрозділів органів внутрішніх справ України»[51], «Про затвердження Інструкції з організації діяльності органів досудового слідства в системі МВС України і взаємодії їх з іншими структурними підрозділами органів внутрішніх справ України в розкритті і розслідуванні злочинів»[52] [53].

О. О. Юхно зауважує, що не всі нормативно-правові акти МВС України є послідовними і не охоплюють весь комплекс завдань, які мають виконувати органи внутрішніх справ, здійснюючи оперативно-розшукову діяльність.

Так, в Інструкції, з організації діяльності органів досудового розслідування в системі МВС України і взаємодії їх з іншими структурними підрозділами органів внутрішніх справ України в розкритті і розслідуванні злочинів запобігання злочинам віднесене до числа головних завдань такої взаємодії, але не зауважується, що профілактика має здійснюватись і при інших формах службової діяльності, а не тільки в процесі взаємодії.

Аналогічні тенденції відбуваються й у сфері організаційно- управлінського забезпечення запобіжної діяльності оперативних підрозділів ОВС. Зокрема, Наказом МВС України «Про встановлення порядку і організації проведення загальнодержавних комплексних оперативно-профілактичних операцій» визначено, що запровадження безлічі вузько галузевих, сезонних, міжвідомчих або іншого спрямування операцій, спеціальних та ситуативних заходів нерідко призводить до їх одночасного оголошення та проведення. Така кількість загальнодержавних операцій та їх суцільна послідовність позбавляє начальників регіональних управлінь органів внутрішніх справ можливості самостійно планувати оперативно-службові завдання, виходячи з місцевих умов. Запропоновано проведення органами та підрозділами ОВС України комплексних оперативно-профілактичних операцій виключно один раз на квартал тривалістю підготовчого етапу до трьох діб та практичного до десяти діб.

У відповідній Інструкції про оперативно-розшукову діяльність оперативних підрозділів органів внутрішніх справ України йдеться поряд з іншим і про оперативно-розшукове запобігання злочинам. Наприклад, оперативно-розшукове супроводження кримінального провадження проводиться з метою пошуку і фіксації фактичних даних, які можуть бути доказами у цій справі, забезпечення всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи, безпеки учасників кримінального судочинства, постійного інформування органів досудового слідства і суду про дії підозрюваних, обвинувачених та інших осіб, які спрямовані на негативний вплив щодо учасників кримінального судочинства для протидії встановлення істини у справі. Перераховане складає основні об’єкти оперативно-розшукового запобігання злочинам.

Отже, МВС України своїми нормативними актами підкріплює загальнодержавну політику посилення запобігання злочинам. Але здебільшого ці документи носять загальний характер, конкретності в цьому відношенні ще не вистачає. Також існують чималі прогалини відомчого правового забезпечення, адже запобіжна діяльність, як така що фактично не відображається у статистичній звітності, віднесена на другий план. І саме у цьому полягає серйозне протиріччя між законодавчими вимогами і нормативним регулюванням діяльності не лише ОВС, а й усіх органів кримінальної юстиції щодо запобігання злочинам у сучасних умовах.

Цілі і завдання оперативно-розшукової діяльності органів внутрішніх справ визначені в законодавстві України. У той же час необхідність істотного підвищення ефективності їх роботи ставить на порядок денний питання про чітке розмежування функцій і компетенції, яке у свою чергу ставить завдання оптимізації структурної організації системи, що має бути здійснене в процесі реформування органів внутрішніх справ.

Сучасний стан оперативно-розшукової діяльності характеризується

певною недосконалістю актів усіх рівнів, відсутністю офіційно визнаної концепції розвитку нормативно-правової бази, що стосується організації і функціонування системи боротьби зі злочинністю, роз'єднаністю суб'єктів, невиправданим дублюванням окремих, функцій, недостатнім рівнем взаємодії і координації їх діяльності'.

Криміногенна ситуація обумовлює необхідність чіткої і ефективної нормативно-правової регламентації суспільних відносин у сфері оперативно- розшукової діяльності органів внутрішніх справ; прийняття необхідних законодавчих актів, застосування інших заходів щодо вдосконалення правової основи; усунення протиріч, що може бути використано в злочинних схемах і технологіях.

Важливим напрямом розвитку оптимальної організаційної структури органів внутрішніх справ оперативно-розшукової діяльності служить перетворення задіяних суб'єктів у раціональну, динамічну, скоординовану систему, в якій кожний із її елементів здійснював би певні завдання, необхідні для досягнення загальної мети - скорочення рівня злочинності. Необхідно, щоб завдання, поставлені перед різними підрозділами та службами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, набір функцій, покликаних здійснювати вирішення даних завдань, були чітко і повно встановлені та входили в їх компетенцію. На практиці ця вимога, як правило, ігнорується або залишається без уваги. Цілі і завдання розглядаються як різні категорії, але без пояснення їх відмінностей; опис завдань підмінюється описом функцій, також без пояснення розбіжностей між ними, а найчастіше вони навіть ототожнюються. Ця невизначеність призводить до некоректності у визначенні конкретних завдань, функцій і повноважень розглянутих суб'єктів.

Що стосується нормативно-правового регулювання оперативно- розшукової діяльності, то воно обов'язково повинно співвідноситися не тільки із соціально-політичними орієнтирами, але й ураховувати тісний взаємозв’язок між наданими органам кримінальної юстиції правами і встановленими для них обов'язками, тому що від обсягу прав прямо залежить реалізація обов'язків цими органами. Штучне збільшення обсягу прав і обов'язків на практиці знову таки може привести до дублювання діяльності, її виходу за рамки відповідної компетенції, паралізації окремих ділянок роботи. Необгрунтоване збільшення кількості застосування оперативно-розшукових заходів, недостатній контроль за їх відповідністю законодавству може привести до порушень законності.

Подготовка к ЕГЭ/ОГЭ
<< | >>
Источник: Бандурка О. М.. Теорія і практика оперативно-розшукової діяльності: монографія / О. М. Бандурка. - Харків : Золота миля,2012. - 620 с.. 2012

Скачать оригинал источника

Еще по теме 3.3. Підзаконне нормативно-правове регулювання оперативно- розшукової діяльності:

  1. 1.3. Нормативно-правове регулювання діяльності з надання освітніх послуг
  2. Проблеми міжнародно-правового регулювання інвестиційної діяльності
  3. Розділ 3 Нормативно-правове регулювання та напрями використання в кримінальному провадженні інформації, що міститься в сучасних інформаційних системах
  4. Становлення теорії оперативно-розшукової діяльності як самостійної галузі наукових знань
  5. Поняття та завдання оперативно-розшукової діяльності
  6. Принципи оперативно-розшукової діяльності
  7. ТЕМА 3. ПРАВОВА ОСНОВА ОПЕРАТИВНО-РОЗШУКОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ. ГАРАНТІЇ ЗАКОННОСТІ ПІД ЧАС ЗДІЙСНЕННЯ ОПЕРАТИВНО-РОЗШУКОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
  8. Правова основа оперативно-розшукової діяльності
  9. Гарантії законності під час здійснення оперативно-розшукової діяльності
  10. Виконавці та учасники оперативно-розшукової діяльності, їх соціальний та правовий захист
  11. ОСНОВИ ОПЕРАТИВНО-РОЗШУКОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПЕРЕЛІК ТЕМ РЕФЕРАТІВ
  12. 1.7. Організаційно-правові основи оперативно-розшукової діяльності карного розшуку УРСР
  13. Глава III Правова основа оперативно-розшукової діяльності в Україні
  14. 3.1. Конституційні основи оперативно-розшукової діяльності
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Морское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Таможенное право - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридические лица -