<<
>>

Поняття та завдання оперативно-розшукової діяльності

В усі історичні періоди розвитку суспільства мабуть найбільш дієвим інструментарієм правоохоронних органів у боротьбі зі злочинністю була й залишається оперативно-розшукова діяльність, яка досить тривалий час регулювалася виключно відомчими нормативно-правовими актами, що мали закритий характер. Як вже зазначалося, однією з перших згадок про існування оператив- но-розшукової діяльності на законодавчому рівні була ст. 29 Основ кримінального судочинства СРСР і союзних республік, згідно з якою на органи дізнання було покладено обов’язок «прийняття необхідних оперативно-розшукових мір з метою виявлення ознак злочинів й осіб, які їх вчинили».

З прийняттям 18 лютого 1992 року Закону України «Про опе- ративно-розшукову діяльність» цей вид суспільно обумовленої діяльності отримав цілковите визнання, став легітимним. З цього часу оперативно-розшукова діяльність отримала законодавче визначення, та, відповідно до положень ст. 2 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», представляє собою систему гласних і негласних пошукових, розвідувальних та контррозвіду- вальних заходів, що здійснюються із застосуванням оперативних та оперативно-технічних засобів.

Оперативно-розшукова діяльність має виключно державно-правовий характер, що зумовлене, насамперед, її законодавчим визначенням та санкціонуванням державою. Статтею 5 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» чітко визначено обмежене коло суб’єктів, уповноважених на здійснення оперативно-розшуко- вої діяльності, тому лише вони мають право на здійснення такої діяльності та виступають від імені держави. При цьому всі елементи оперативно-розшукової діяльності, тобто її сили, засоби, методи, форми тощо, застосовуються виключно в порядку та межах, визначених Законом й підзаконними нормативно-правовими актами, що регулюють суспільні відносини у сфері оперативно-розшукової діяльності. Крім того, оперативно-розшукова діяльність підконтрольна державним органам та спрямована на забезпечення інтересів безпеки громадян, суспільства і держави.

Оперативно-розшукова діяльність суттєво відрізняється від будь-яких інших видів діяльності та має яскраво виражений розвідувально-пошуковий характер. Так, усі її заходи законодавчо визначаються як пошукові, розвідувальні та контррозвідувальні.

Пошукові заходи - це дії працівників оперативних підрозділів щодо встановлення ще невідомих подій злочину та осіб, які причетні до їх вчинення, а також злочинів, що готуються або вчинені невстановленими особами.

Розвідувальні заходи - це дії працівників оперативних підрозділів або осіб, що конфіденційно співробітничають з оперативним підрозділом, які виконують спеціальне завдання з розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації з метою збирання інформації про її структуру, викриття головних учасників вчинення злочинів («лідерів», організаторів, співучасників, діючих корумпованих посадових осіб у правоохоронних органах тощо), своєчасного виявлення підготовки вчинення тяжких і особливо тяжких злочинів тощо.

Ефективна протидія злочинам, особливо її організованим формам, неможлива без розуміння тих процесів, які відбуваються у злочинному середовищі або навпаки створенні необхідних умов для документування фактів протиправної діяльності тощо. У зв’язку з цим органи Національної поліції України стикаються з необхідністю з’ясування умов формування та існування організованих злочинних формувань, обраних ними механізмів вчинення злочинів, рольової участі у цьому процесі кожного учасника злочинного угруповання, руху тіньових та певних легальних фінансових потоків, які є підґрунтям існування цих угруповань або, навпаки, предметом їх злочинних інтересів, функціонування інфраструктури організованої злочинності тощо.

На теперішній час серед науковців все частіше йдеться про формування системи кримінальної розвідки, під якою розуміють вид діяльності оперативних підрозділів органів Національної поліції України з пошуку, отримання, фіксації, оцінювання, прогнозування та використання інформації за допомогою системи розвідувальних, пошукових, інформаційно-аналітичних заходів, у т.ч. із застосуванням оперативних та оперативно-технічних засобів, спрямований на своєчасне запобігання, виявлення і нейтралізацію реальних та потенційних кримінальних загроз суспільній безпеці, захист особи, держави і суспільства від злочинності.

Контррозвідувальні заходи вживають оперативні підрозділи в межах визначеної чинним законодавством компетенції (наприклад, оперативні підрозділи Служби безпеки України). В системі Національної поліції України, як правило, ці заходи здійснюються підрозділами внутрішньої безпеки з метою попередження, виявлення та припинення будь-яких форм протидії організованих груп чи злочинних організацій оперативним підрозділам, а також виявлення корумпованих працівників Національної поліції.

У системі гласних і негласних заходів оперативно-розшуко- вої діяльності негласні мають більш питому вагу. Це зумовлено, перш за все, тим, що, як правило, тяжкі й особливо тяжкі злочини готуються замаскованими способами, особи, які їх вчинили, переховуються від органів досудового розслідування, слідчого судді, суду або ухиляються від відбування кримінального покарання, розвідувально-підривна діяльність спецслужб іноземних держав, організацій та окремих осіб проти України здійснюється конспіративно на професійній основі тощо. Тому й відповідні оперативні підрозділи повинні мати в своєму арсеналі достатні можливості щодо здійснення негласних заходів оперативно-розшукової діяльності, які здійснюються неочевидно, приховано як від оточуючих осіб, в тому числі й інших працівників правоохоронних органів, які не беруть в них участі, так і, в першу чергу, від об’єктів цієї діяльності, тобто осіб та груп, відносно яких вони здійснюються.

Розвиток наук, широке впровадження науково-технічних досягнень в усіх сферах боротьби з кримінальними проявами, постійне зростання науково-технічної оснащеності правоохоронних органів України привели до виникнення самостійної групи науково-технічних засобів, які отримали назву «оперативна техніка» або «оперативно-технічні засоби». Ці засоби обслуговують істотно відмінну від слідчої сферу боротьби зі злочинністю - оперативно-розшуко- ву діяльність, у межах якої з’явилися, здобули розвиток і спеціальне нормативне закріплення. Про це свідчить, наприклад, той факт, що більша частина засобів криміналістичної техніки за необхідності може бути використана (і використовується) поза слідчими діями для досягнення завдань оперативно-розшукової діяльності. Проте далеко не всі засоби оперативної техніки застосовуються, а одержані за їх допомогою дані реалізуються в кримінальній процесуальній діяльності. Отже, можна говорити про наявність поряд з криміналістичною технікою і переважно на її основі засобів і методів оперативної техніки, які відрізняються цільовою спрямованістю, формами, специфічними ознаками і прийомами застосування, особливістю нормативної регламентації, юридичною природою одержаних за їх допомогою даних.

Традиційно під групою оперативної техніки розуміється сукупність технічних засобів і спеціальних пристроїв, які використовуються правоохоронними органами при здійсненні оператив- но-розшукових заходів з метою попередження підготовлюваних, розкриття вчинених злочинів та розшуку злочинців.

Розробка технічних засобів і прийомів для оперативно-роз- шукової діяльності не може провадитися «за рамками» криміналістики, без урахування її положень і рекомендацій. Не можна, наприклад, кваліфіковано здійснити оперативне документування технічними засобами без знання закономірностей слідоутворен- ня, прийомів та способів виявлення слідів, уміння правильно їх фіксувати, вивчати й використовувати.

Спеціальні оперативно-технічні засоби складають ядро оперативної техніки, їх використання обмежується тільки сферою опе- ративно-розшукової діяльності, на відміну від інших суміжних груп технічних засобів, застосування яких допускається (та практикується) в інших напрямах діяльності правоохоронних органів. Окремі оперативно-технічні засоби, які відрізняються конструктивною складністю або особливістю її експлуатації, доцільно застосовувати після консультації з фахівцями експертно-криміналістичних підрозділів або підрозділів оперативно-технічних заходів, або безпосередньо за їх участю.

Таким чином, під оперативною технікою (оперативно-технічними засобами) слід розуміти: сукупність спеціальних (власне оперативних), деяких видів криміналістичних та інших (у широкому розумінні) науково-технічних засобів, прийомів і методів, які використовуються органами Національної поліції для здійснення покладених на них Законом та підзаконними актами опе- ративно-розшукових функцій із запобігання, розкриття злочинів, розшуку злочинців та інших осіб, а також матеріальних об’єктів.

Технічні засоби оперативно-розшукового призначення (оперативна техніка) є одними з основних в оперативно-розшуковій діяльності, їх найбільш характерна і визначальна риса - це можливість застосування в розвідувально-пошуковій роботі, спрямованій на виявлення і фіксацію осіб, предметів і фактів, пов’язаних з підготуванням або вчиненням злочинів.

Оперативна техніка, що використовується в оперативно-роз- шукових заходах, призначена:

- для виявлення і фіксації даних, які вказують на факти злочинної діяльності та причетності до неї конкретних осіб;

- для відшукування предметів, документів, які можуть використовуватися в оперативно-розшуковій діяльності, у процесі кримінального провадження;

- для здійснення заходів, спрямованих на виявлення і нейтралізацію причин та умов, що сприяють вчиненню злочинів.

Оперативна техніка як засіб оперативно-розшукової діяльності - це комплекс спеціально виготовлених або пристосованих приладів, пристроїв, апаратів, хімічних речовин, індикаторів тощо для переважно негласного (зашифрованого) застосування при здійсненні оперативно-розшукових заходів, негласних слідчих (розшукових) дій, їх правомірного використання з метою попередження та розкриття злочинів, розшуку зниклих злочинців і безвісно відсутніх осіб.

Застосування оперативної техніки сприяє вирішенню низки оперативно-розшукових завдань, а саме:

- виявленню і фіксації відомостей, які вказують на факти злочинної діяльності, а також осіб, причетних до неї;

- створенню умов, сприятливих для виникнення та виявлення слідів злочину і дій зловмисників;

- забезпеченню конспірації під час проведення оперативних комбінацій та інших розшукових заходів;

- документуванню протиправних дій осіб, які перевіряються з метою отримання фактичних даних, які можна використати під час кримінального провадження;

- виявленню фактів використання злочинцями технічних засобів.

Дотримання вимог законності при використанні оперативно-технічних засобів означає, що кожний прилад, пристрій, речовина, компьютерна програма тощо або їх сукупність можуть застосовуватися лише для забезпечення ефективності боротьби з кримінальними правопорушеннями. Порядок застосування оперативних засобів і використання отриманих результатів має відповідати вимогам нормативних актів. Крім того, специфіка проведення окремих оперативно-розшукових заходів з використанням технічних засобів не виключає вторгнення в приватне життя людей, стосовно яких ця техніка використовується. Саме тому законодавством і відомчими нормативними актами чітко визначено умови і порядок застосування технічних засобів і підрозділи, які мають право їх використовувати в оперативно-розшуковій діяльності.

Разом із тим, категорично забороняється застосовувати такі технічні пристрої, а також хімічні, психотропні та інші речовини, що можуть завдати шкоди здоров’ю працівників, які ними користуватимуться, населенню, тваринному та рослинному світові, навколишньому середовищу.

Ініціаторами й суб’єктами негласного застосування технічних засобів в оперативно-розшукових заходах виступають працівники оперативних підрозділів, у провадженні яких знаходяться опе- ративно-розшукові справи або інші матеріали, якщо їх розгляд потребує проведення оперативно-розшукових заходів із використанням оперативної техніки.

У разі необхідності кваліфікованого застосування оперативної техніки до проведення оперативно-розшукових заходів залучаються фахівці - співробітники експертно-криміналістичних чи оперативно-технічних підрозділів. На період проведення опера- тивно-розшукового заходу ці співробітники організаційно підпорядковуються оперативним працівникам і діють під їх контролем. На них у повному обсязі поширюються вимоги щодо дотримання законності та конспірації при використанні оперативної техніки.

У випадках, коли застосування спеціальної техніки пов’язане з тимчасовим обмеженням прав людини і проводиться лише з дозволу слідчих суддів, оперативно-розшукові заходи здійснюються тільки оперативно-технічними підрозділами Національної поліції України.

Крім фахівців оперативно-технічних підрозділів, до використання окремих приладів чи пристроїв у розшукових цілях з ініціативи оперативних працівників, у разі потреби, можуть залучатися працівники інших служб Національної поліції України або представники громадськості. В окремих випадках з дозволу керівників підрозділів Національної поліції України допускається, за певних обставин, застосування окремих видів технічних засобів негласними працівниками.

Застосування оперативної техніки (як і інших засобів ОРД) виконує допоміжну (забезпечувальну) функцію щодо негласної роботи, оперативної перевірки, інших форм і методів оператив- но-розшукової діяльності, оперативно-розшукових заходів і тактичних операцій. Разом з тим, без використання спеціальних технічних засобів проводити деякі оперативно-розшукові заходи надто важко, малоефективно або зовсім неможливо. Наприклад, без відповідної техніки важко вести спостереження в громадських місцях, здійснювати документування (фіксацію) фактів злочинної діяльності, проводити операції щодо затримання злочинців. Без спеціальних приладів, апаратури, пристроїв не можуть бути ефективними такі оперативно-розшукові заходи як дослідження предметів і документів, зняття інформації з технічних каналів зв’язку тощо. Фактично безрезультатним буде спостереження у темний час доби без приладів нічного бачення, важко відшукати ретельно заховані трупи, знаряддя злочинів, коштовності, здобуті злочинним шляхом, деякі сліди злочинів.

Таким чином, значення оперативної техніки в оперативно-роз- шуковій діяльності Національної поліції України полягає в забезпеченні ефективності роботи щодо виявлення, попередження, припинення злочинів, їх швидкого і повного розкриття, активного розшуку злочинців та інших осіб, які становлять оперативний інтерес, персоніфікації невпізнаних трупів.

Використання оперативної техніки сприяє створенню таких умов, за яких злочинці неминуче залишають відомості про себе і сліди своїх протиправних діянь. Така інформація, як правило, характеризується високим ступенем достовірності. Наприклад, отримання відбитків пальців, проведення кіно-, відео-, фотозйомки осіб, предметів, документів, застосування приладів звукозапису дає переконливу доказову інформацію про правопорушників й кримінальні події, дозволяє слідчим використовувати її у кримінальному провадженні.

Матеріальну частину оперативної техніки становлять спеціально сконструйовані або пристосовані до потреб оператив- но-розшукової діяльності апарати, прилади, пристрої, сигналізатори, хімічні речовини, індикатори, комп’ютерні програми тощо.

Різноманітні технічні засоби, що використовуються у боротьбі зі злочинністю, за суб’єктами, метою і способом застосування поділяються на спеціальні, основні й допоміжні.

До спеціальних оперативно-технічних засобів відносяться:

прилади зняття інформації з каналів зв’язку, транспортних телекомунікаційних мереж та електронних інформаційних мереж;

пристрої контролю за листуванням, телеграфною та іншою кореспонденцією.

Групу основних оперативно-технічних засобів становлять прилади, пристрої:

- спостереження;

- оперативного пошуку;

- виготовлення суб’єктивних портретів;

- спеціальні хімічні речовини;

- засоби оперативної сигналізації.

Допоміжні оперативно-технічні засоби - це апаратура зв’язку, спеціальний транспорт, зброя, засоби активного і пасивного захисту співробітників, засоби маскування та легендування тощо.

Відомчими нормативними актами МВС України визначено, що спеціальна й основна оперативна техніка використовується з обов’язковим дотриманням режиму секретності. У зв’язку з цим усі матеріали, отримані внаслідок її застосування, використовуються, насамперед, з метою виконання завдань оперативно-роз- шукової діяльності.

Законодавець у ст. 1 Закону України «Про оперативно-роз- шукову діяльність» визначив завданням оперативно-розшукової діяльності пошук і фіксацію фактичних даних про протиправні діяння окремих осіб та груп, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України, розвідувально-підривну діяльність спеціальних служб іноземних держав та організацій з метою припинення правопорушень та в інтересах кримінального судочинства, а також отримання інформації в інтересах безпеки

громадян, суспільства і держави.

У загальному сенсі під поняттям «завдання» слід розуміти обсяг роботи, який необхідно виконати для досягнення поставленої мети, задуму.

Виходячи з положень чинних нормативно-правових актів України, можна окреслити наступні завдання, що стоять перед оперативно-розшуковими підрозділами, а саме:

- виявлення, запобігання та припинення злочинів;

- встановлення осіб, які готують вчинення злочину;

- розшук осіб, які переховуються від органів досудового розслідування, слідчого судді, суду або ухиляються від відбування кримінального покарання;

- встановлення місцезнаходження безвісно відсутніх осіб;

- персоніфікація невпізнаних трупів;

- забезпечення інтересів кримінального провадження;

- забезпечення безпеки працівників суду і правоохоронних органів, а також осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, членів їх сімей та близьких родичів;

- забезпечення безпеки співробітників розвідувальних органів України, їх близьких родичів, а також осіб, які конфіденційно співробітничають або співробітничали з розвідувальними органами України, та членів їх сімей;

- отримання інформації в інтересах безпеки громадян, суспільства і держави;

- відшкодування збитків, заподіяних злочином;

- підтримання режиму виконання покарань;

- охорона службової та державної таємниці.

Попередження злочинності є, мабуть, одним із головних напрямів діяльності держави і суспільства в боротьбі з цим негативним явищем, найбільш ефективним та гуманним, протилежним каральному засобом підтримання правопорядку, забезпечення безпеки охоронюваних правом суспільних відносин і соціальних цінностей. Практична реалізація цього напряму полягає в безпосередньому запобіганні й припиненні злочинів, виявленні й усуненні причин і умов, що сприяють їх учиненню.

Попередження й припинення злочинів - одні з основних завдань оперативно-розшукової діяльності, що полягають у превентивному впливі на причини й умови, які сприяють вчиненню злочину, або на поведінку конкретних осіб та груп з метою недопущення вчинення ними суспільно небезпечних діянь. Ці завдання спрямовані на недопущення вчинення найбільшого числа ймовірних задуманих і таких, що готуються, злочинів.

Попередження злочину полягає в запобіганні йому ще до того, як конкретна особа (група) розпочне його конкретне вчинення. Попередити злочин означає безпосередньо вплинути оператив- но-розшуковими силами, методами, засобами на особу (групу), яка має намір вчинити злочин, або на причини й умови, що сприяють його вчиненню. Підставою для попередження є відомості, отримані оперативно-розшуковим шляхом, про підготовку конкретної особи (групи) до вчинення злочину. Це завдання безпосередньо пов’язане з превентивною функцією оперативно-розшукової діяльності, контролем за девіантною поведінкою осіб тощо.

Завдання припинення злочину полягає у використанні опера- тивно-розшукової діяльності з метою позбавлення конкретної особи (групи) реальної можливості продовжувати вчинення злочину. Воно стосується злочинів, що вчиняються як вочевидь, так і за умов неочевидності. Способи його вирішення можуть бути різноманітними, у тому числі й з використанням матеріалів опе- ративно-розшукової діяльності для затримання особи, яка вчинила злочин або підозрюється у причетності до нього, на місці події, застосуванням кримінальних процесуальних запобіжних заходів після початку кримінального провадження тощо.

Розмежування понять попередження, запобігання, превенція, профілактика, усунення причин та умов злочинності (злочинів) носить здебільшого умовний характер, що викликано, насамперед, етимологічною спорідненістю цих термінів.

Так, запобігання - це дія за значенням запобігти. Запобігати - не допускати, заздалегідь відвертати що-небудь неприємне, небажане.

Існує юридичний термін припинення злочину, який визначається як діяльність правоохоронних органів, громадських організацій та окремих громадян, спрямована на те, щоб не допустити продовження і завершення злочину.

Попередження злочинів за змістом слід розглядати як:

- важливий засіб соціального регулювання суспільних відносин;

- поєднання різних рівнів попередження злочинності, втілених у діяльності неоднорідних суб’єктів;

- взаємодію заходів соціально-економічного, організаційно-правового та виховного характеру;

- діяльність держави та суспільства, спрямовану проти злочинності, з метою утримання її на мінімальному рівні завдяки (шляхом) усуненню або нейтралізації причин, які її породжують.

Відповідно до ієрархії причин та умов злочинності, обґрунтовано виділяють такі рівні її попередження:

- загальносоціальний - соціально-економічна політика в цілому реалізовується у формі державних планів (програм, концепцій) економічного та соціального розвитку;

- кримінологічний (спеціально-кримінологічний) - щодо окремих видів і груп злочинної поведінки, а також щодо колективної конформної та маргінальної поведінки, у формі відомчих та міжвідомчих планів (програм) посилення боротьби зі злочинністю;

- індивідуальний - діяльність щодо конкретних осіб, поведінка яких вступає в конфлікт з нормами права, що реалізовується шляхом усунення причин та умов конкретних злочинів.

Доцільно зупинитися більш детально на законодавчій термінології щодо оперативно-розшукового попередження злочинів, а саме:

У Законі України «Про оперативно-розшукову діяльність» закладено правові засади щодо реалізації функції попередження злочинів оперативними підрозділами: «...вживати необхідних оперативно-розшукових заходів щодо попередження, своєчасного виявлення і припинення злочинів та викриття причин і умов, які сприяють вчиненню злочинів, здійснювати профілактику правопорушень.» (п. 1 ч. 1 ст. 7). «Ці заходи (негласне обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи, аудіо-, відеоконтроль особи, аудіо-, відеоконтроль місця, спостереження за особою, зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, електронних інформаційних мереж, накладання арешту на кореспонденцію, здійснення її огляду та виїмки, встановлення місцезнаходження радіоелектронного засобу) застосовуються виключно з метою запобігання вчиненню тяжкого або особливо тяжкого злочину, запобігання і припинення терористичних актів та інших посягань спеціальних служб іноземних держав та організацій...» (ч. 3 ст. 8); «оперативно-розшу- кові заходи, пов’язані з тимчасовим обмеженням прав людини, проводяться з метою запобігання тяжким або особливо тяжким злочинам.» (ч. 14 ст. 9). Таким чином, у Законі України «Про оперативно-розшукову діяльність» законодавець застосовує різні терміни щодо діяльності, пов’язаної з попередженням злочинів.

Вищеозначені завдання оперативно-розшукової діяльності також можна умовно поділити на стратегічні й тактичні. Так, стратегічні завдання полягають у забезпеченні з використанням можливостей оперативно-розшукової діяльності виявлення, запобігання та припинення злочинів, встановлення та усунення причин та умов, що сприяють їх вчиненню. В свою чергу тактичні завдання полягають у пошуку і фіксації конкретних фактичних даних про протиправну діяльність окремих осіб та груп, відповідальність за яку передбачена Кримінальним кодексом України, розвідувально-підривну діяльність спеціальних служб іноземних держав та організацій з метою припинення правопорушень та в інтересах кримінального судочинства, а також отримання інформації в інтересах безпеки громадян, суспільства і держави.

Тактичні завдання оперативно-розшукової діяльності полягають у досягненні кінцевої мети, тобто у виявленні, запобіганні та припиненні злочинів або у розшуку осіб, які переховуються від органів досудового розслідування, слідчого судді, суду або ухиляються від відбування кримінального покарання, та їх затриманні. З метою реалізації тактичних завдань оперативно-розшукової діяльності, працівники відповідних оперативних підрозділів здійснюють діяльність, спрямовану на встановлення свідків та очевидців вчинення злочину, з’ясовують окремі обставини вчинення злочину, застосовують різні оперативно-розшукові заходи й засоби з метою виявлення фактичних даних, що містять відомості про протиправні діяння окремих осіб та груп тощо.

Стратегічні завдання оперативно-розшукової діяльності, як правило, полягають у вивченні, аналізі й оцінці оперативної обстановки, що склалася на території обслуговування (за лінією, на об’єкті), та, відповідно, виборі тих оперативно-розшукових заходів, що необхідні для виконання завдань оперативно-розшукової діяльності.

Як сукупність різноманітних умов і обставин, у яких діють оперативні підрозділи Національної поліції України, оперативна обстановка - це збірне поняття, яке, з одного боку, охоплює зовнішні умови діяльності системи органів Національної поліції України (злочинність, соціально-економічні, демографічні чинники тощо), а з іншого - внутрішні (наявність сил і засобів органів Національної поліції України, їх розміщення, професійну та психологічну підготовку працівників оперативних підрозділів, стан протидії злочинності, сприятливість умов для вирішення поставлених завдань тощо).

У спеціальній літературі зустрічаються різні, але схожі за своєю сутністю, визначення оперативної обстановки. Так, наприклад, ще наприкінці 60-х початку 70-х років минулого століття провідними фахівцями у сфері ОРД В.Г. Самойловим та Г.К. Си- ніловим було сформульоване визначення оперативної обстановки як сукупності умов, які складаються з особливостей території, що обслуговується органом внутрішніх справ, стану злочинності та порушень громадського порядку, а також сил і засобів протидії злочинності та результативності їх діяльності й застосування під час реалізації завдань, пов’язаних з протидією правопорушенням та злочинності.

Дещо іншим є визначення оперативної обстановки, сформульоване згодом Е.О. Дідоренком, а саме, як сукупність різноманітних явищ і процесів, що органічно пов’язані, постійно змінюються і визначають характер та інтенсивність оперативно-розшукових зусиль служб і підрозділів органів внутрішніх справ, спрямованих на попередження (запобігання, припинення), виявлення та розкриття злочинів, розшук осіб, які переховуються від органів досудового розслідування, слідчого судді, суду або ухиляються від відбування кримінального покарання (курсив - наш).

Наведені та інші існуючі визначення оперативної обстановки свідчать про те, що вона є конкретною, тобто існує лише за визначених умов місця та часу, її зміст залежить від мети, обсягу та характеру інформації, яка аналізується, а також низки інших чинників. У зв’язку з цим, виправдано розрізняють загальну і спе- ціальнуоперативну обстановку.

Так, загальна оперативна обстановка характеризується комплексним характером, що ґрунтується на вивченні сукупності умов, які визначають діяльність Національної поліції України на всіх напрямах роботи в масштабі країни, області, міста, району, дільниці, об’єкта, і служить основою для прийняття комплексних управлінських рішень.

У свою чергу спеціальна оперативна обстановка - це ситуація, обмежена напрямами оперативно-службової діяльності підрозділів Національної поліції, видами злочинів або лініями роботи оперативних підрозділів.

Уся сукупність умов, які складають оперативну обстановку, поділяється на певні групи, а саме:

- територіальні, географічні, демографічні та соціальні умови;

- кримінологічна обстановка (стан злочинності та результати протидії їй);

- наявність і ефективність використання сил, засобів і методів оперативно-розшукової діяльності.

В свою чергу кожна з цих груп може бути поділена на відповідні елементи.

Працівники оперативних підрозділів Національної поліції України, з метою підвищення ефективності й своєчасності у реалізації завдань оперативно-розшукової діяльності, тобто у пошуку і фіксації фактичних даних про протиправні діяння окремих осіб та груп, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України, припинення правопорушень та в інтересах кримінального судочинства, повинні приділяти значну увагу якісному вивченню, аналізу й оцінці оперативної обстановки. Це, безумовно, сприятиме досягненню результатів у реалізації стратегічних цілей оперативно-розшукової діяльності з мінімальними витратами сил, засобів, часу, коштів тощо.

Крім цього, тактичні завдання оперативно-розшукової діяльності полягають і в ухваленні оперативно-тактичного рішення, яке повинно забезпечити виконання відповідного завдання, реалізації такого рішення та оцінюванні й використанні результатів виконання раніше прийнятого рішення.

У практичній діяльності оперативних підрозділів тактичні завдання оперативно-розшукової діяльності вирішуються сукупністю дій працівників цих підрозділів, залученням відповідних сил, використанням методів та застосуванням різноманітних засобів оперативно-розшукової діяльності.

2.2.

<< | >>
Источник: С. В. Албул, С. В. Андрусенко, и др.. Основи оперативно-розшукової діяльності : навч. посіб. /— Одеса : ОДУВС, 2016. —270с.. 270

Скачать оригинал источника

Еще по теме Поняття та завдання оперативно-розшукової діяльності:

  1. Історія оперативно-розшукової діяльності
  2. Становлення теорії оперативно-розшукової діяльності як самостійної галузі наукових знань
  3. ТЕМА 2.ПОНЯТТЯ, ЗАВДАННЯ ТА ПРИНЦИПИ ОПЕРАТИВНО-РОЗШУКОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
  4. Поняття та завдання оперативно-розшукової діяльності
  5. Принципи оперативно-розшукової діяльності
  6. Правова основа оперативно-розшукової діяльності
  7. Поняття, ознаки та система суб’єктів оперативно-розшукової діяльності
  8. Підстави проведення оперативно-розшукової діяльності
  9. Напрями використання результатів оперативно-розшукової діяльності
  10. Прокурорський нагляд за додержанням законів при проведенні оперативно-розшукової діяльності
  11. ОСНОВИ ОПЕРАТИВНО-РОЗШУКОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПЕРЕЛІК ТЕМ РЕФЕРАТІВ
  12. 1.6. Оперативно-розшукова діяльність в Українській Радянській Соціалістичній Республіці
  13. Глава II Завдання та поняття оперативно - розшукової діяльності
  14. 2.2. Поняття та термінологія оперативно-розшукової діяльності
  15. 3.4. Європейське співробітництво в сфері оперативно-розшукової діяльності
  16. 4.1. Загально-правові принципи оперативно - розшукової діяльності
  17. 4.2. Г алузеві принципи оперативно - розшукової діяльності
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Морское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предотвращение COVID-19 - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Таможенное право - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридические лица -