§ 3. Законодавство про адміністративне судочинство

Основою джерел адміністративного судочинства є процесуа­льне законодавство, що складається із системи нормативно-право­вих актів, які регулюють діяльність суду та учасників судового процесу.

Розпочинаючи аналіз джерел адміністративного процесу, пере­дусім слід назвати Конституцію України, яка відповідно до її статті 8 має найвищу юридичну силу^[114]. Закони та інші нормативно-правові акти ухвалюються на підставі Конституції України і мають відпові­дати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини та грома­дянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Крім того, Конституція України визначає принципи й засади органі­зації та здійснення адміністративного судочинства в державі (статті 124-131). Отже, хоча Конституція України і не містить адміні­стративних процесуальних норм, однак закріплює основоположні засади здійснення адміністративного процесу. Основний Закон Ук­раїни є визначальним для національного законодавства, яке безпо­середньо регламентує процедуру розгляду та вирішення публічно- правового спору в адміністративному суді.

Одним із джерел адміністративного судочинства є рішення Кон­ституційного суду України. Відповідно до ст. 147 Конституції Укра­їни Конституційний Суд вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлума­чення Конституції України та законів України. Закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані неконституційними, втрача­ють чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рі­шення про їх неконституційність. З питань своєї компетенції Консти­туційний Суд України ухвалює рішення, які є обов’язковими до вико­нання на території України.

Джерелами адміністративного судочинства є також міжнародні договори, які в разі їх ратифікації мають пріоритетне значення на те­риторії України, наприклад Загальна декларацію прав людини, ухва­лена Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 р.^[115], Міжнарод­ний пакт про громадянські і політичні права, ухвалений резолюцією Генеральної Асамблеї ООН 16 грудня 1966 р.^[116], Конвенція про захист прав людини й основоположних свобод 1950 р. і протоколи до неї, Європейська конвенція про здійснення прав дітей, Кодекс поведінки посадових осіб з підтримання правопорядку, ухвалений генераль­ною Асамблеєю ООН 17 грудня 1979 р., тощо.

Кодифікованим нормативно-правовим актом, який вичерпно регулює адміністративні процесуальні відносини і закріплює проце­дуру судового розгляду та вирішення публічно-правових спорів, є КАС України. Цей кодекс містить норми права, які визначають пов­новаження адміністративних судів щодо розгляду справ адміністра­тивної юрисдикції, порядок звернення до адміністративних судів і порядок здійснення адміністративного судочинства.

Поряд із кодифікованим нормативно-правовим актом (КАС Ук­раїни), джерелами адміністративного процесу є законодавчі акти (закони), які визначають систему, структуру і повноваження адміні­стративних судів, регулюють окремі процесуальні питання, що вини­кають під час порушення та вирішення адміністративної справи, по- становлення у ній судового рішення (наприклад закони України «Про судоустрій і статус суддів», «Про доступ до судових рішень», «Про інформацію», «Про доступ до публічної інформації», «Про дер­жавну службу», « Про адміністративні послуги», «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», «Про судовий збір», «Про виконавче прова­дження» тощо).

Ще одну групу джерел адміністративного процесу утворюють підзаконні нормативно-правові акти: акти Президента України (на­приклад, Указ Президента України «Про кількісний склад суддів ад­міністративних судів» від 16.05.2007 р. № 417), рішення Вищої Ради Правосуддя («Про затвердження Порядку ведення Єдиного держав­ного реєстру судових рішень» від 19.04.2018 р.), акти Державної су­дової адміністрації (наказ ДСА України від 08.02.

Провадження в адміністративних справах здійснюється відпо­відно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. При цьому закон, який встановлює нові обов'язки, скасовує чи звужує права, що належать учасникам судо­вого процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.

Питання для самоконтролю

1. Розкрийте принцип диспозитивності в адміністративному процесі.

2. Визначте завдання адміністративного судочинства.

3. Сформулюйте визначення адміністративного судочинства.

4. Визначте предмет адміністративного судочинства.

5. Розкрийте принципи гласності та відкритості.

6. Визначте стадії адміністративного судочинства.

7. Які нормативні акти становлять законодавство про адмініс­тративне судочинство?