§ 1. Поняття та особливості реєстраційного провадження

Сучасні потреби реформування адміністративного законодав­ства України і відповідної правозастосовчої практики зумовлюють нагальність активізації досліджень проблем окремих складових про­цесу публічного управління - адміністративних проваджень, що ма­ють ґрунтуватися на сучасних досягненнях загальної теорії права і держави.

Державна реєстрація (пізньолат. registratio - внесення до спи­ску, переліку) - письмовий запис або фіксація іншим чином фактів, явищ, відомостей чи певних матеріальних об'єктів з метою їх держа­вного обліку та контролю, засвідчення дійсності та надання їм закон­ного (легітимного) статусу, а також вчинення інших реєстраційних дій. Державна реєстрація є доказом обставин, що тягнуть за собою певні юридичні наслідки (наприклад, набуття з моменту реєстрації цивільної правоздатності та дієздатності суб'єктами підприємниць­кої діяльності). Державна реєстрація здійснюється у встановленому законодавством порядку уповноваженими державою органами ви­конавчої влади та місцевого самоврядування, на які покладено, та­кож, обов'язки щодо ведення та належного функціонування відпові­дного реєстру^[60].

Реєстраційне провадження охоплює значне коло суспільних від­носин, учасниками яких є, з одного боку, органи виконавчої влади та їх посадові особи, а з іншого, - громадяни, громадські організації, юридичні особи тощо. Указаний факт є підставою побудови системи нормативно-правових актів, що регулюють сферу «реєстраційних процесуальних відносин» і, відповідно, кореспондуючий вид адміні­стративного провадження^[61].

Реєстраційне провадження як різновид адміністративного про­вадження - це діяльність уповноважених органів (посадових осіб) щодо розгляду та вирішення індивідуальних справ, які мають безспі- рний характер. Зазначені індивідуальні справи розглядаються у по- засудовому порядку, на особистому прийомі посадової особи уповно­важеного органу в сфері реєстрації. У цьому разі йдеться про надання адміністративних послуг органами виконавчої влади, тобто про за­доволення суб’єктивного права особи^[62].

Спираючись на інформацію, подану вище, та на положення су­часного адміністративно-процесуального законодавства можна ви­значити реєстраційне провадження як регламентовану адмініст­ративно-процесуальними нормами діяльність уповноважених орга­нів публічної адміністрації, під час якої вирішуються питання офіцій­ного визнання законності правових актів, законності дій фізичних та юридичних осіб, наділення суб’єктів права відповідними правами або обов'язками, обліку та фіксації юридичних фактів шляхом закрі­плення їх у реєстраційних документах^[63].

Змістом реєстраційного провадження є вчинення певних дій щодо фіксації у реєстрі відповідного факту чи явища та видачі про це документа встановленого зразка. Реєстраційний орган (посадова особа) здійснює перевірку комплектності та повноти відомостей по­даних документів, перевірку цих документів на відсутність підстав для відмови у проведенні реєстрації, внесення відомостей до відпо­відного реєстру, оформлення і видачу офіційного документа, що під­тверджує факт реєстрації, та витягу з відповідного реєстру^[64].

Реєстраційне провадження має специфічні мету і завдання. Уза­галі мета будь-якого адміністративного провадження - це заздале­гідь заплановані результати, яких можна досягти за допомогою відповідних засобів та способів. У свою чергу, завдання цього прова­дження відображають необхідність для суб'єкта здійснити певні дії, спрямовані на досягнення мети провадження. Отже, мета прова­дження визначає наявність комплексу відповідних завдань, вирі­шення яких і дає змогу її досягти^[65].

Завданнями реєстраційного провадження є такі:

1) забезпечення реалізації та захисту прав, свобод і законних ін­тересів громадян і юридичних осіб;

2) своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної реєстраційної справи, вирішення її відповідно до закону; здійснення цього завдання передбачає: а) перевірку документів, які подаються для проведення державної реєстрації, на комплектність і повноту відомостей, що в них вказані, та відсутність підстав для від­мови в проведенні державної реєстрації; б) проведення державної реєстрації відповідно до встановлених процедур; в) оформлення і ви­дачу реєстраційних документів;

3) попередження порушень закону з боку фізичних і юридичних осіб, які подають документи на проведення державної реєстрації.

Спираючись на вищевказані завдання, можна сформулювати за­гальні ознаки реєстраційного провадження:

1) це діяльність уповноважених органів публічної адміністрації;

2) під час неї вирішуються індивідуальні справи, тобто справи окремої особи чи групи осіб;

3) усі дії здійснюються у певній нормативно-врегульованій про­цедурі, певній процесуальній формі;

4) безспірний порядок провадження (відсутня будь-яка згадка про правопорушення чи спір про право)^[66].

Треба підкреслити, що деякі науковці виділяють і специфічні ознаки, також властиві реєстраційному провадженню. Основними з них можна вважати те, що: 1) адміністративно-правові відносини у реєстраційному провадженні виникають з ініціативи заявника - фі­зичної або юридичної особи, групи громадян тощо; заявник у цьому разі є реальним носієм права («правовласником»), але лише через пе­вні визначені законом процедури ці права можуть бути реалізовані відповідно до вимог закону; 2) реєстраційне провадження не має своїм результатом вживання примусових заходів, його результат - за­доволення законних запитів фізичних або юридичних осіб, а також за­безпечення ефективної роботи управлінського апарату; 3) в межах ре­єстраційного провадження можуть здійснюватися правоохоронні дії, але їх характер є іншим: сам факт проведення реєстрації свідчить про те, що зареєстрована діяльність відповідає вимогам законності^[67].

Принципи, на яких ґрунтується реєстраційне провадження, без­посередньо випливають з кола владних повноважень відповідних суб'єктів та мають позитивний, неюрисдикційний характер. Основні з них є такими:

- законність;

- строковість;

- оплачуваність;

- територіальність;

- підконтрольність реєстраційного органу суспільству;

- концентрація дій («єдине вікно»);

- оперативність;

- правова рівність;

- самостійність в ухваленні рішення;

- достовірність.

Зупинимось окремо на принципі «єдиного вікна», який був вбу­дований у систему реєстраційного впровадження відносно нещода­вно, із запровадженням у механізм надання адміністративних послуг центрів надання адміністративних послуг - так званих «прозорих офісів».

Сутність принципу «єдиного вікна» полягає у тому, що громадя­нин або юридична особа для вирішення тих чи інших питань може звернутися лише до однієї посадової особи відповідного органу, а та­кож обов'язок посадовця реєстраційного органу, до якого звернулась юридична або фізична особа, прийняти документи, виконати всі дії, потрібні для проведення державної реєстрації, розглянути реєстра­ційну справу й ухвалити відповідне рішення^[68].

Принципи реєстраційного провадження тісно співпрацюють між собою, вони реалізуються у нерозривному взаємозв’язку. Виклю­чно послідовна реалізація всіх принципів відповідає демократичній природі провадження і дає змогу повною мірою досягти його мети.