ЦПК передбачено обов'язок суду зупинити провадження у справі у разі неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається, зокрема, в порядку конституційного судочинства (п. 4 ч. 1 cm. 201). Які особливості такої підстави для зупинення провадження у справі?

Зупинення провадження у справі, якщо її неможливо розглянути до вирішення іншої справи, що розглядається у порядку конституційного судочинства, потрібно буде застосовувати у більш широкому значенні, аніж воно міститься в роз'ясненні, що дане в абз.

Так, у роз'ясненні вищої судової інстанції України зазначено, що зупиненню підлягає провадження у цивільній справі у разі, якщо по цій справі суд за клопотанням учасників процесу чи з власної ініціативи звернеться з мотивованою ухвалою до Верховного Суду України, який відповідно до ст. 150 Конституції України може порушувати перед Конституційним Судом України питання про відповідність Конституції законів та інших нормативно-правових актів.

Дане роз'яснення дано за часів дії ЦПК 1963 p., який взагалі в ст. 221 не передбачав такої підстави для зупинення провадження у справі.

Натомість новий ЦПК (п. 4 ч. 1 ст. 201) зобов'язує суд зупинити провадження у справі незалежно від того, хто звернувся до Конституційного Суду України (учасники процесу чи ні). На нашу думку, провадження у цивільній справі повинно бути зупинено, якщо в цьому Суді розглядається питання про відповідність Конституції України закону чи іншого нормативно-правового акту, який підлягаєзастосуванню судом при вирішенні цивільної справи, при чому на будь-якій стадії процесу - в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанціях.