§ 1. Поняття та особливості виконавчого провадження

Інститут примусового виконання судових та інших рішень існує стільки, скільки існує інститут держави та державності. Однак лише в новітні історичні часи юридична практика іде шляхом формування в Україні спеціалізованої структури, яка здійснює виключно вико­навче провадження.

Саме державну виконавчу службу України наділено широким спектром прав щодо реалізації завдань з примусового виконання рі­шень судів та інших юрисдикційних органів у законодавчо встанов­леному адміністративно-процедурному порядку, яке здійснюється у межах міжгалузевого правового інституту з домінуючою адміністра­тивною складовою - виконавчого провадження.

Виконання рішення - заключний етап юрисдикційної діяльності. Без реалізації цієї стадії (етапу) юрисдикційної (правозахисної діяль­ності) втрачається сенс попередньої діяльності суду та інших органів (осіб), уповноважених на здійснення захисту прав, свобод та закон­них інтересів фізичних і юридичних осіб, територіальних громад та держави.

Виконавче провадження - це діяльність суб'єктів, наділених повноваженнями щодо примусового виконання рішень судів та ін­ших органів (посадових осіб), які у добровільному порядку не були виконані.

У ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» визначено перелік рішень, які підлягають примусовому виконанню:

- рішення, ухвали, постанови судів в адміністративних та циві­льних справах;

- судові накази;

- виконавчі написи нотаріусів;

- вироки, ухвали і постанови судів у кримінальних справах та справах про адміністративні делікти (у частині майнових стягнень);

- посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на під­ставі відповідних рішень таких комісій;

- постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди;

- постанови органів (посадових осіб), уповноважених розгля­дати справи про адміністративні правопорушення у випадках, перед­бачених законом;

- рішення інших державних органів та рішень Національного ба­нку України, які законом визнано виконавчими документами;

- рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням осо­бливостей, передбачених Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», а та­кож рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України;

- рішення (постанови) суб'єктів державного фінансового моні­торингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за за­коном покладено на органи та осіб, які здійснюють примусове вико­нання рішень^[100].

Стаття 2 Закону України «Про виконавче провадження» перед­бачає, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням та­ких принципів:

1) верховенство права;

2) обов'язковість виконання рішень;

3) законність;

4) диспозитивність;

5) справедливість, неупередженість та об'єктивність;

6) гласність та відкритість виконавчого провадження;

7) розумність строків виконавчого провадження;

8) співмірність заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями;

9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльно­сті державних виконавців, приватних виконавців^[101].

Стаття 14 Закону України «Про виконавче провадження» чітко вказує на коло учасників, які залучаються до проведення виконав­чих дій. До таких належать:

- державний виконавець;

- сторони (стягував і боржник);

- представники сторін;

- прокурор;

- експерт;

- спеціаліст;

- перекладач;

- суб'єкт оціночної діяльності - суб'єкт господарювання, особи, права інтелектуальної власності яких порушено, - за виконавчими документами про конфіскацію та знищення майна на підставі ста­тей 176, 177 і 229 Кримінального кодексу України, статті 15-2 Коде­ксу України про адміністративні правопорушення.

До того ж, для проведення виконавчих дій за потреби можуть бути залучені поняті, працівники поліції, представники органів опіки і піклування, інших органів та установ у порядку, встановле­ному згаданим вище законом.

Інші органи, установи, організації і посадові особи забезпечують участь у виконавчому провадженні лише у випадках, передбачених законом, на вимогу чи за дорученням державного виконавця.

Обов'язки і права державних виконавців визначено у ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження». Так, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим законом заходів примусо­вого виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець зобов'язаний:

- здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлено виконавчим документом і цим законом;

- надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представ­никам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можли­вість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження;

- розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання;

- заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим законом;

- роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого про­вадження їхні права та обов'язки;

- невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після одер­жання відповідного звернення від Державного концерну «Укробо- ронпром», акціонерного товариства, створеного шляхом перетво­рення Державного концерну «Укроборонпром», державного унітар­ного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учас­ником Державного концерну «Укроборонпром» або на момент при­пинення Державного концерну «Укроборонпром» було його учасни­ком, господарського товариства в оборонно-промисловому компле­ксі, визначеного частиною першою статті 1 Закону України «Про осо­бливості реформування підприємств оборонно-промислового ком­плексу державної форми власності», вчинити дії щодо зняття арешту з майна, щодо якого було здійснено заходи із заміни майна, передба­чені статтею 11 Закону України «Про особливості реформування під­приємств оборонно-промислового комплексу державної форми вла­сності».

З метою реалізації завдань виконавчого провадження держав­ного виконавця наділено правом:

- проводити перевірку виконання боржниками рішень, що під­лягають виконанню відповідно до Закону України «Про виконавчі провадження»;

- проводити перевірку виконання юридичними особами незале­жно від форми власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників;

- з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників вико­навчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій по­яснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну;

- за наявності вмотивованого рішення суду про примусове про­никнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешко­дно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові, від інших осіб, прово­дити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установ­леному порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати майно, що на­лежить боржникові, яке там перебуває та на яке згідно із законом мо­жливо звернути стягнення; примусове проникнення на земельні ді­лянки, до житлових та інших приміщень у зв'язку з примусовим ви­конанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягу- вача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду;

- безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх;

- накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в уста­новленому законодавством порядку;

- накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фі­нансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслу­говування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового коде­ксу України, коштів на рахунках платників податків у системі елект­ронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на еле­ктронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахун­ках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших ра­хунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця збе­рігання грошей;

- здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв'язку з виконавчим провадженням;

- використовувати за згодою власника приміщення для тимча­сового зберігання вилученого майна, а також транспортні засоби стягувача або боржника за їхньою згодою для перевезення майна;

- звертатися до суду або органу, який видав виконавчий доку­мент, із заявою (поданням) про роз'яснення рішення, про видачу ду­бліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим зако­ном, до суду, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення;

- приймати рішення про відстрочку та розстрочку виконання рі­шення (крім судових рішень) за наявності письмової заяви стягувача;

- звертатися до суду з поданням про розшук дитини, про поста- новлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання;

- звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать бо­ржникові від інших осіб;

- викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні; у разі якщо боржник без поважних причин не з'явився за викликом вико­навця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу;

- залучати в установленому порядку понятих, працівників полі­ції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для проведення оці­нювання майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господа­рювання;

- накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридич­них та посадових осіб у випадках, передбачених законом;

- застосовувати під час примусового виконання рішень фото- і кінозйомку, відеозапис;

- вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб бор­жників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання по­яснень за фактами невиконання рішень або законних вимог викона­вця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче про­вадження;

- у разі ухилення боржника від виконання зобов’язань, покладе­них на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимча­сового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи кері­вника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зо­бов’язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів;

- залучати в разі потреби до проведення чи організації виконав­чих дій суб’єктів господарювання, зокрема на платній основі, за ра­хунок авансового внеску стягувача;

- отримувати від банківських та інших фінансових установ інфо­рмацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком;

- здійснювати інші повноваження, передбачені цим законом^[102].

Вимоги державного виконавця щодо примусового виконання рі­шень є обов’язковими для всіх установ, організацій, посадових осіб, громадян і юридичних осіб на всій території України.

Державні виконавці є головними суб’єктами адміністративного процесу, але в виконавчому провадженні важливу роль відіграють зацікавлені сторони, такі як стягувач і боржник.

Стягувач - фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.

Боржник - фізична або юридична особа, яка зобов’язана за рі­шенням вчинити певні дії (передати майно, виконати інші обов’язки, передбачені рішенням) або утримуватися від їх вчинення^[103].

У виконавчому процесі можуть брати участь декілька боржників і стягувачів. Є право щодо іншої сторони брати участь у провадженні самостійно або доручити таке право у виконавчому провадженні од­ному із співучасників.

Сторони та інші учасники виконавчого провадження мають право ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження, ро­бити з них виписки, знімати копії, подавати додаткові матеріали, за­являти клопотання, брати участь у проведенні виконавчих дій, да­вати усні й письмові пояснення в процесі виконавчих дій, висловлю­вати свої доводи та міркування з усіх питань, що виникають під час виконавчого провадження, зокрема під час проведення експертизи, заперечувати проти клопотань, доводів та міркувань інших учасни­ків виконавчого провадження, заявляти відводи, оскаржувати дії (бездіяльність) державного виконавця з питань виконавчого прова­дження та користуватися іншими правами відповідно до чинного за­конодавства.

Заінтересовані сторони можуть реалізувати свої права й обо­в’язки у виконавчому провадженні самостійно або через представни­ків. Водночас особиста участь громадянина у виконавчому прова­дженні не позбавляє його права мати представника. Повноваження представника мають бути підтверджені довіреністю, виданою та оформленою відповідно до вимог закону¹⁰⁴.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконавче прова­дження» не можуть бути представниками у виконавчому прова­дженні:

1) особи, які не мають повної цивільної дієздатності;

2) судді, слідчі, прокурори, працівники підрозділів, які прова­дять оперативно-розшукову діяльність, експерти, спеціалісти, пере­кладачі, суб’єкти оціночної діяльності - суб’єкти господарювання, які діють як учасники цього виконавчого провадження, виконавці та помічники приватних виконавців, крім випадків, якщо вони діють як законні представники або уповноважені особи відповідного органу, що є стороною виконавчого провадження;

3) інші особи, які відповідно до закону не можуть здійснювати представництво.

Для з’ясування та роз’яснення питань, що виникли під час вико­навчого провадження і потребують спеціальних знань, державний виконавець з власної ініціативи або за наявністю заяви від сторін призначає своєю постановою експерта або спеціаліста, а в інших випадках - кількох спеціалістів або експертів, для оцінювання майна - суб’єктів оцінювальної діяльності - суб'єктів господарювання.

Як експерт або спеціаліст може бути запрошена будь-яка діє­здатна особа, яка має необхідні знання і досвід роботи у певній га­лузі.

Експерт несе кримінальну відповідальність за відмову без пова­жних причин брати участь під час виконавчого провадження, а та­кож за надання неправдивих висновків під час здійснення виконав­чого провадження.

Участь перекладача у виконавчому провадженні врегульовано нормою статті 21 Закону України «Про виконавче провадження», якою визначено, що у разі необхідності під час провадження викона­вчих дій державний виконавець або сторони (їх представники) мо­жуть запросити перекладача.

Перекладачем може бути будь-яка дієздатна особа, яка володіє мовами, знання яких є необхідним для перекладу.

Перекладач має право на винагороду за виконану роботу, що на­лежить до витрат, пов'язаних з організацією та проведенням вико­навчих дій. Розмір такої винагороди визначається в порядку, встано­вленому Кабінетом Міністрів України.

Перекладач несе кримінальну відповідальність у разі завідомо неправильного перекладу, а також за відмову виконати обов'язки перекладача, про що попереджається державним виконавцем.

Прокурор як учасник виконавчого провадження має право озна­йомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених законом, мають право доступу до автоматизованої системи викона­вчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяль­ність виконавця у порядку, встановленому законом, надавати додат­кові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні вико­навчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та ко­ристуватися іншими правами, наданими законом^[105].

Поняті у виконавчому провадженні можуть бути запрошені будь-які дієздатні особи, які не мають особистої заінтересованості у провадженні виконавчих дій і не пов'язані між собою або з учасни­ками виконавчого провадження родинними зв'язками, підлеглістю чи підконтрольністю. Кількість понятих під час вчинення виконав­чих дій не може бути менше двох.

Присутність понятих є обов’язковою під час вчинення виконав­чих дій, пов’язаних: з примусовим входженням до нежитлових при­міщень і сховищ, де зберігається майно боржника, на яке звернено стягнення, або майно стягувача, яке має бути повернене йому в на­турі; до житлових будинків і квартир для забезпечення примусового виселення з них та вселення в них; до будинків, квартир та інших приміщень, в яких перебуває дитина, яка має бути передана іншим особам відповідно до рішення суду; під час проведення огляду, аре­шту, вилучення і передання майна.

Понятий має право знати, для участі у провадженні яких вико­навчих дій його запрошено, на підставі якого виконавчого докуме­нта вони провадяться, а також робити зауваження з приводу прова­дження виконавчих дій. Зауваження понятого підлягають зане­сенню до акта відповідної виконавчої дії.

Понятий зобов’язаний засвідчити факт, зміст і результати вико­навчих дій, під час провадження яких він був присутній. Перед поча­тком виконавчих дій державний виконавець зобов’язаний роз’яс­нити понятим їхні права й обов’язки, про що зазначається в акті.

Державний виконавець, експерт, спеціаліст, суб’єкт оцінюваль­ної діяльності - суб’єкт господарювання і перекладач не можуть брати участь у виконавчому провадженні й підлягають відводу, якщо вони є близькими родичами сторін, їхніх представників або ін­ших осіб, що беруть участь у виконавчому провадженні, або зацікав­лені в результаті виконання рішення, або є інші обставини, що ви­кликають сумнів у їх неупередженості.

Відвід має бути вмотивованим, викладеним у письмовій формі і заявленим до закінчення виконавчого провадження.