§ 2. Суб'єкти реєстраційного провадження

У процесі проведення державної реєстрації між суб’єктами про­вадження виникають певні організаційні зв’язки, вони вступають один з одним у відповідні відносини. Відносини, що виникають між суб’єктами реєстраційного провадження у сфері державної реєстра­ції і ґрунтуються на адміністративно-процесуальних нормах, набува­ють характер правових і можуть бути охарактеризовані як реєстра­ційні відносини.

Треба зауважити, що систему суб’єктів реєстраційних правовід­носин можна поділити на дві групи:

1) суб’єкти, які виконують функції щодо ведення провадження, - це наділені владними повноваженнями посадові особи реєстрацій­ного органу, участь яких у провадженні є обов’язковою, оскільки без них проведення державної реєстрації неможливе; це пов’язано на­самперед з тим, що остаточне рішення у будь-якій реєстраційній справі, яка розглядається та вирішується у межах провадження, ух­валюється в односторонньому порядку саме цими суб’єктами;

2) суб’єкти, що беруть участь у провадженні з метою реалізації своїх прав і законних інтересів, - це юридичні і фізичні особи, які ви­ступають ініціаторами реєстраційного провадження.

Першу групу суб’єктів наділено такими повноваженнями:

- проведення реєстраційних дій;

- видача свідоцтва про здійснені реєстраційні дії;

- анулювання реєстрації у випадках, передбачених законом;

- ведення єдиних реєстрів;

- здійснення контрольних функцій за дотриманням вимог та умов щодо проведення реєстраційних дій.

Зацікавленою стороною у реєстраційному провадженні може одночасно бути не один, а двоє і більше громадян або організацій (наприклад, у разі подання до органу реєстрації актів цивільного стану заяви для вступу у шлюб мусить бути зацікавленість двох осіб).

Аналізуючи норми Конституції України, суб’єктів, які здійсню­ють реєстраційну діяльність, можна класифікувати таким чином.

І. Залежно від того, чиї інтереси представляються у суспільних відносинах, слід розрізняти:

1) державні органи (органи виконавчої влади);

2) недержавні органи (органи місцевого самоврядування, адмі­ністрації заповідних територій та об'єктів);

3) об'єднання громадян, яким надано право на свободу об'єд­нання у політичні партії та громадські організації^[69].

ІІ. За внутрішньою будовою:

1) одноособові (Президент України);

2) інституційні (Кабінет Міністрів України, міністерства).

Крім конституційного, в підґрунтя класифікації органів викона­вчої влади можуть бути покладені й інші критерії:

- обсяг, зміст і характер компетенції органів;

- територіальний масштаб їхньої діяльності;

- порядок вирішення підвідомчих питань;

- становище та місце в системі органів (підпорядкованість орга­нів між собою);

- порядок утворення.

Залежно від обсягу компетенції суб'єкти реєстраційної діяльно­сті поділяються на:

- органи загальної компетенції;

- органи галузевої компетенції;

- органи спеціальної (функціональної або міжгалузевої) компе­тенції;

- органи предметної компетенції^[70].

Органи загальної компетенції - це органи, які в межах підвідом­чої їм території здійснюють державне управління та координацію усіх або більшості підпорядкованих чи підконтрольних їм органів га­лузевої або функціональної компетенції, несуть відповідальність за стан справ на відповідній території (на території України, території Автономної Республіки Крим, області, району, міста). Окрім загаль­них повноважень, вони здійснюють повноваження координаційного характеру у вузькогалузевій сфері. До цих органів належать Прези­дент України, Кабінет Міністрів України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування.

Функція реалізації державної політики у сфері реєстрації покла­дається на органи галузевої компетенції. Галузь адміністрування - це поєднання об'єктів адміністрування під керівництвом відповідного органу виконавчої влади за ознаками виробничої єдності незалежно від їх географічного розташування; система різноманітних ланок і ві­дносин, пов'язаних з управлінням певною групою родинних об'єктів, об'єднаних за їх практичним призначенням.

Органами галузевої компетенції є міністерства й інші центра­льні органи виконавчої влади, які мають у своєму підпорядкуванні підприємства, установи й інші структури і, відповідно, керують пев- ною галуззю (Міністерство юстиції України, Міністерство внутрішніх справ України тощо). Особливістю цих органів є те, що організаційна діяльність суб'єктів адміністрування не виходить за межі їхньої ком­петенції, їх основне завдання полягає у безпосередньому забезпе­ченні потреб суспільства в продукції чи послугах. Основним галузе­вим суб'єктом управління у сфері реєстрації, крім інших органів публі­чної адміністрації, можна вважати Міністерство юстиції України, яке за допомогою розгалуженої системи реєстраційних органів здійснює зазначену діяльність і забезпечує ведення Єдиних та Державних ре­єстрів^[71], а також Департамент державної реєстрації та нотаріату, Що входить до складу Міністерства юстиції України. У межах територіаль­них підрозділів вказаного Департаменту відбувається реєстрація ак­тів цивільного стану (шлюб, народження дитини, смерть тощо).

Треба підкреслити, що Міністерство юстиції України є найви­щим органом розгалуженої ієрархічної піраміди підпорядкованих йому суб'єктів реєстраційного провадження, переважній більшості яких притаманні реєстраційні повноваження, що принципово відріз­няються від тих, якими законодавець наділив само це міністерство.

Наступним важливим суб'єктом реєстраційного провадження є Міністерство внутрішніх справ України, до структури якого входить Головний сервісний центр МВС України та його регіональні відді­лення і філії. Указані органи здійснюють державну реєстрацію та об­лік призначених для експлуатації на вулично-дорожній мережі зага­льного користування автомобілів, автобусів, самохідних машин, ско­нструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і мо­делей, причепів, напівпричепів та мотоколясок^[72]. У складі Міністерс­тва внутрішніх справ України також функціонує Державна мігра­ційна служба України, до компетенції якої належать реєстрація та облік фізичних осіб за місцем проживання/перебування, а також ор­ганізація створення Державної інформаційної системи реєстрацій­ного обліку фізичних осіб та їх документування^[73].

Здійснення переважно тієї ж само функції публічного управ­ління покладається на органи спеціальної (функціональної або між­галузевої) компетенції, до яких належать органи, що реалізують ви­конавчу, контрольно-наглядову, регулятивну та дозвільну функції. Органи спеціальної компетенції здійснюють галузеве та міжгалузеве функціональне (надвідомче) публічне управління^[74].

Такі органи забезпечують реалізацію державної політики у пев­ній сфері, здійснюють керівництво з питань, які мають спільний ха­рактер для всіх чи багатьох галузей господарства та соціально-куль­турного будівництва. Для функціональних відомств головне - зовні­шня організаційна діяльність, управлінський вплив на інші відомс­тва та об'єкти, що не перебувають у лінійному підпорядкуванні^[75], мі­жгалузеве управління як координація та контроль здійснюється щодо самостійних, структурно не підпорядкованих органів^[76].

До суб'єктів публічного управління у сфері реєстрації, які наді­лено спеціальною (функціональною або міжгалузевою) компетен­цією, слід відносити, наприклад, Державну регуляторну службу Ук­раїни, яка є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України, і яка реалізує державнурегуляторнуполітику,політикузпитаньна- гляду(контролю)усферігосподарськоїдіяльності,ліцензуваннятадо- звільноїсистемиусферігосподарськоїдіяльностіта- дерегуляціїгосподарськоїдіяльності^[77].

Також міжгалузевим суб'єктом реєстраційного провадження є Державна податкова служба України, до компетенції якої належать реєстрація та облік платників податків, платників єдиного внеску, об'єктів оподаткування та об'єктів, пов'язаних з оподаткуванням, проведення диференціації платників податків тощо^[78].

Підсумовуючи, треба констатувати, що органи публічного уп­равління, які є суб'єктами реєстраційного провадження, характери­зуються нестабільністю структури та розгалуженістю системи під­порядкованих органів, проаналізувати які у межах одного дослі­дження неможливо.

З огляду на вказане актуальність проблеми класифікації суб'єк­тів, які є суб'єктами реєстраційного провадження, пов'язано, з од­ного боку, з питаннями щодо визначення їх правового статусу, а з ін­шого, - з розробленням такої системи координації їхніх дій, яка б за­безпечила прозорість, ясність та чіткість функціонування всього ме­ханізму публічної влади^[79].