1. Вирішення судом окремих питань, що виникають у виконавчому провадженні

Виконавче провадження є інститутом адміністративного процесу, а правовідносини, що виникають у виконавчому провадженні, слід розглядати як адміністративно-процесуальні1. Державний виконавець не уповноважений здійснювати правосуддя, як і суд не вправі примусово виконувати виконавчі документи.

Водночас в силу контрольних повноважень суду за виконанням судових рішень на суд покладено вирішення найбільш суттєвих питань, що виникають у виконавчому провадженні, зокрема:

- виправлення помилки, допущеної при оформленні або видачі виконавчого листа;

- визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню;

- видача дубліката виконавчого листа або судового наказу;

- поновлення пропущеного строку для пред’явлення виконавчого документа до виконання;

- визнання мирової угоди, укладеної у виконавчому провадженні;

- відмова стягувана від примусового виконання;

- відстрочка і розстрочка виконання, встановлення чи зміни способу і порядку виконання;

- вирішення питання про тимчасове влаштування дитини до дитячого або лікувального закладу;

- вирішення питання розшуку боржника або дитини;

- вирішення питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння особи;

- вирішення питання про звернення стягнення на грошові кошти, що знаходяться на рахунках;

- заміна сторони виконавчого провадження;

- визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами.

ЦПК у розділі VI поєднує питання, які підлягають вирішенню судом під час виконавчого провадження, та не пов’язані з примусовим виконанням. Це стосується звернення судового рішення до виконання та повороту виконання. Так, судове рішення звертається до виконання після набрання ним законної сили, тобто до відкриття виконавчого провадження, а поворот виконання - після того, як рішення вже було виконано.