Оскарження ухвали суду про відмову у задоволенні заяви про перегляд у зв’язку з нововиявленими обставинами
Якщо буквально застосовувати положення про можливість перегляду всіх рішень судів у зв’язку з нововиявленими обставинами, то у деяких випадках можна дійти до парадоксальних ситуацій.
Так, за загальним правилом (ч. 1 ст. 363 ЦПК), рішення чи ухвали переглядаються у зв’язку з нововиявленими обставинами судом, який їх постановив, а підставою для перегляду можуть стати злочинні діяння суддів, вчинені при розгляді даної справи, встановлені вироком суду, що набрав законної сили. Отже, за відсутністю відповідного застереження у нормах ЦПК рішення все одно має переглядати той самий СУД (суддя), який ухвалив неправомірне рішення.Тобто формально у багатьох правових ситуаціях судді можуть за допомогою цього виду провадження виправляти свої помилки або змінювати рішення, які набрали законної сили, оскільки час перегляду рішень і ухвал судів вимірюється за ст. 362 ЦПК: «протягом трьох місяців з дня встановлення обставини, що є підставою для їх перегляду».
При постановленні ухвал та рішень суд має враховувати ті процесуальні наслідки, які породжуватиме відповідна ухвала. Тобто не повинна взагалі постановлюватися будь-яка ухвала до вирішення справи по суті без урахування всіх вимог заявника. Формально не потрібно скасовувати рішення суду спеціальною ухвалою, яке іноді безпосередньо не пов’язане з тими наслідками, яких бажає досягти заявник. Тому комплексне вирішення правової ситуації завжди краще, ніж фрагментарне усунення формальної перешкоди для розгляду відповідної заяви.
Отже, суд має вирішувати питання про те, а чи вплине відповідна ухвала про скасування рішення на права сторін і якою мірою. Тому це питання необхідно розглядати з урахуванням позиції всіх зацікавлених осіб, а не шляхом спрощеного розгляду такої складної правової ситуації, коли рішення суду, що набрало законної сили і, можливо, примусово було виконане. Отже, вважаємо, що «демократизм формули»: «Заявник, інші особи, які беруть участь у справі, та прокурор повідомляються про час і місце засідання, але їхня неявка не є перешкодою для розгляду заяви» неадекватний правам осіб, які, наприклад, з поважних причин не могли взяти участі у першому розгляді справи.
Тобто без з’ясування причин відсутності таких осіб суд не повинен скасовувати рішення суду, яке набрало законної сили. Інакше такі особи повинні мати право на оскарження ухвали суду про задоволення заяви про перегляд рішення та скасування первісного рішення суду.Інша проблемна ситуація пов’язана з тим, що ухвала суду відповідає двом правовим моментам щодо:
1) задоволення заяви;
2) скасування рішення чи ухвали у зв’язку з нововиявленими обставинами.
Оформлюється така ухвала відповідним чином, але згідно з
ч. 1 ст, 366 ЩІК, суди зазначають, ухвала суду про задоволення заяви про перегляд рішення або ухвали у зв’язку з новови- явленими і винятковими обставинами оскарженню не підлягає. Виходить, що така ухвала стає остаточною і ні суд апеляційної, ні касаційної інстанцій не можуть переглядати зміст цієї ухвали на предмет їх відповідності закону.
Втім таке положення може на практиці призводити до порушення прав осіб, а також не відповідати загальному праву особи на звернення до суду, коли діями судді порушуються її права. Тобто загальне правило щодо права особи звернутися до суду порушуватиметься при перегляді рішень і ухвал у зв’язку з нововиявленими обставинами.
На практиці мають місце випадки, коли суд в ухвалі про скасування рішення не тільки не наводить конкретних норм закону, якими він керувався при постановленні такої ухвали (наприклад, п. 4 ч. 2 ст. 361 ЦПК), а й не зазначає жодного доказу, на підставі якого він вважав заяву обґрунтованою. Зокрема, відсутність відповідача при первісному розгляді справи і ухваленні рішення - це не підстава для перегляду рішення суду в зв’язку з нововиявленими обставинами. Для правомірного вирішення справи, коли відповідача не було притягнено до участі у справі, зокрема йому не надсилалися повістки, мають застосовуватися п. З ст. 311 ЦПК, за якою скасуванню підлягає рішення суду, в якому встановлюються обов’язки особи, яка не брала участі у справі, а також ч. 4 ст. 311 ЦПК, відповідно до якої поважною слід вважати причину пропуску строку для апеляційного оскарження рішення суду, коли вона не була повідомлена про розгляд справи і суд мав можливість це здійснити.
На цій підставі вважаємо, що справи цього виду провадження мають переглядатися іншим судом, а не тим, що ухвалив первісне рішення і буде зацікавлений «приховати власні помилки». Тобто це положення підтверджує необхідність перегляду рішень, у розгляді яких не брав участі відповідач, саме в апеляційному порядку, а не у порядку перегляду рішень у зв’язку з нововиявленими обставинами.На практиці іноді мають місце ухвали про скасування свого ж рішення, які не відповідають вимогам законодавства, а також не підтверджені відповідними доказами, а тому мають бути скасованими. Замість цього суд пише в ухвалі, що вона не підлягає оскарженню, але не повинна підлягати оскарженню, по-перше, правомірна ухвала суду, по-друге, ухвала у частині задоволення вимоги про розгляд заяви, про що чітко зазначено у ч. 1 ст. 366 ЦПК, а не в частині скасування рішення суду. Нагадаємо, що така ухвала складається з двох частин, про які йшлося вище, про задоволення вимоги, про розгляд заяви і скасування первісного рішення суду.
Інакше виходить, що правильне рішення може бути скасоване судом і будь-яка інстанція не зможе вплинути на незаконні дії суду, а апеляційний суд не зможе відновити рішення суду, яке набрало перед дим законної сили і частково або пов- ною мірою було виконане. Тому на практиці скасоване ухвалою суду рішення того самого суду необхідно буде знову повертати на ту саму стадію виконання, що зумовлюватиме два повороти виконання.
Намагаючись сприйняти процедуру перегляду рішень у зв’язку з нововиявленими обставинами з позицій учасників процесу та власників матеріальних прав, ми дійдемо подвійного висновку:
1. Особа, зацікавлена у перегляді рішення, має намагатися досягти перегляду рішення суду по суті, але якими є межі її вимоги — це об’єктивне вирішення правової ситуації, в якій її права були порушені. Тобто передумова для задоволення такої заяви - це ті причини, які негативно вплинули на рішення суду;
2. Досягнення бажаного результату - зміни рішення суду і ухвалення нового, за яким зміняться правовідносини.
Якщо особа безпідставно звернулася до суду у порядку провадження у зв’язку з нововиявленими обставинами, та ще й із заявою, яка має істотні недоліки і суд ці недоліки встановив, то чи може він постановити ухвалу про задоволення заяви про перегляд рішення або ухвали у зв’язку з нововиявленими обставинами? Вважаємо, суд має застосовувати у цьому випадку статті 3,121 ЦПК та надавати строк для усунення недоліків заяви про перегляд судового рішення без постановления ухвали про перегляд рішення. Формально заява вважається непода- ною до усунення недоліків. Отож, як можна на підставі непода- ної заяви ностановлювати ухвалу, якою скасовувати рішення суду, що набрало законної сили? Але такі випадки існують!
Зміст будь-якої норми закону має підпорядковуватися логіці, а тому виникає запитання: чому законодавець встановив однозначно, що ухвала суду про задоволення заяви про перегляд рішення або ухвали у зв’язку з нововиявленими і винятковими обставинами оскарженню не підлягає? Частина 1 ст. 366 ЦПК свідчить про сприяння громадянам у захисті їхніх прав і надає можливість суду без урахування заперечень розглянути заяву по суті.
То ж на якій стадії така ухвала не підлягає оскарженню? Вважаємо, що ця норма створена не для того, щоб вивести дії суду з-під можливого оскарження, а щоб надати можливість суду все ж таки переглянути законність постановленого рішення у зв’язку з виявленням тих нових обставин, які можуть Істотно вплинути на рішення суду, але які були невідомі заявнику на момент розгляду справи. Тобто в основному всі підстави для перегляду рішення суду у зв’язку з нововиявленими обставинами базуються на рішеннях або вироках судів різних інстанцій (п. 2-4 ч. 2 ст. 361 ЦПК), тому тут слід було б говорити про преюдиційність встановлених різними судами фактів. Але не всі обставини мають преюдиційний характер, оскільки у нормі п, 1 ч. 2 ст. 361 ЦПК йдеться про широкі межі перегляду, у зв’язку з виявленням нових істотних для справи обставин, що не були і не могли бути відомі заявникові.
Звернемо увагу, що ч, 2 ст. 366 ЦПК підкреслює правильність гіпотези, оскільки вона зорієнтована забезпечити права тих суб’єктів, які неправомірно були позбавлені права на захист. Зокрема, ухвала суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви про перегляд рішення або ухвали у зв’язку з нововиявленими обставинами може бути оскаржена у порядку, встановленому цим Кодексом.Отже, така істотна помилка виникла, на нашу думку, через брак законодавчої техніки, оскільки така редакція ст. 366
ЦПК сприяє помилковому сприйняттю повноважень суду при перегляді рішень у зв’язку з нововиявленими обставинами. Тут мала застосовуватися приблизно така редакція, яка допускає оскарження ухвали суду про перегляд рішення або ухвали у зв’язку з нововиявленими обставинами, але разом з постановленим у результаті розгляду справи рішенням.
Інакше виходить, що не зовсім чітка ухвала суду про скасування рішення суду, що набрало законної сили, порушує право громадянина, а ліквідувати таке правопорушення вже не буде здатен жоден суд.
Судова практика
Гр. К. був визнаний таким, що втратив право на проживання у квартирі. Після набрання рішенням законної сили квартира була приватизована іншими її мешканцями. Громадянин К. просить про перегляд рішення суду у зв’язку з нововиявленими обставинами, а суд, приймаючи заяву до свого розгляду, скасовує попереднє рішення суду. Як можна надалі відновити порушене судом право громадянина, якщо ухвала була постановлена неправомірно? Зрозуміло, що лише скасування ухвали може привести до бажаних для громадянина наслідків, а не повторна приватизація квартири.
Такий випадок мав місце на практиці, коли справа розглядалася судом протягом півроку. Комісією було здійснено три перевірки житлових умов гр. К., і було встановлено, що він не проживає у квартирі. Він дійсно не проживав у квартирі, що сам і підтверджував, заявляючи, що кожного тижня бував у квартирі. Тобто він не жив, а бував, а також, знов-таки за словами відповідача, мав можливість безперешкодно її відвідувати.
Тепер уявімо, яке завдання може ставити перед апеляційним судом людина, проти прав та інтересів якої подано заяву про перегляд рішення у зв’язку з нововиявленими обставинами. Скасування нового рішення суду, постановленого у зв’язку з нововиявленими обставинами, не може її задовольнити, оскільки було скасоване рішення суду, на підставі якого вона приватизувала квартиру. Ухвалення нового рішення про визнання громадянина К. таким, що втратив право на проживання у квартирі, - це нова приватизація квартири. Утім, як зазначає Верховний Суд у поставові Пленуму № 1 від 27 лютого 1981 р., неправильним є визнання обставин нововиявленими лише тому, що суд не знав про їх наявність без з’ясування того, чи могли вони бути відомі заявнику. До того ж такі обставини мають бути обов’язково доведені доказами, що існували на момент ухвалення рішення. Тому суд, який розглядає справу, повинен бути переконаний у наявності підстав для скасування рішення, виходячи з того, що якби вказані факти були відомі суду під час попереднього розгляду справи, то з їх урахуванням було б ухвалено інше рішення,
1 Цивільний процесуальний кодекс України; Науково-практичний коментар: У 2 т. / С.Я. Фурса, €.1. Фурса, С.В. Щербак; За заг. ред. Фурси С.Я. - К.: Видавець Фурса С.Я.: КНТ, 2007. - Т. 1. - С.905-906.