У чому особливості призначення або заміни законного представника судом та яка процедура вирішення цього питання при розгляді справи?

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 221 ЦПК 1963 р. у разі втрати стороною дієздатності суд зобов'язаний був зупинити провадження у справі до вступу або залучення законного представника, а питання про встановлення опіки та піклування та призначення опікуна або піклувальника вирішувалося в іншому судовому провадженні.

Так, згідно зі ст. 43 ЦПК диференційовано підстави дляпризначення законного представника або його заміни: 1) у разі відсутності у сторони чи третьої особи, визнаної недієздатною чи обмеженою в цивільній дієздатності, законного представника суд за поданням органу опіки та піклування ухвалою призначає опікуна або піклувальника і залучає їх до участі у справі як законних представників; 2) якщо при розгляді справи буде встановлено, що малолітня (не досягла чотирнадцяти років) чи неповнолітня (від чотирнадцяти до вісімнадцяти років) особа, позбавлена батьківського піклування, не має законного представника (зокрема, у зв'язку з відсутністю батьків, позбавлення їх батьківських прав, визнання усиновлення недійсним тощо), суд за поданням органу опіки та піклування, призначає опікуна або піклувальника та залучає їх до участі у справі як законних представників.

При розгляді цієї ж справи відповідно до положення п. 5 ч. 1 ст. 201 ЦПК суд зобов'язаний її зупинити й за поданням органу опіки та піклування ухвалою, яка за змістом повинна відповідати вимогам ст. 210 ЦПК, призначити опікуна чи піклувальника, залучити їх до участі у справі як законних представників. При цьому справа повинна розглядатися спочатку (частини 1 і 6 ст. 191 ЦПК).

Зазначені вище правові наслідки наступають лише за умови законного відкриття провадження у справі, тобто з дотриманням визначених законом умов і порядку реалізації права на звернення до суду. Якщо ж позовна заява (заява) була подана недієздатною особою і суд всупереч забороні, встановленої п.2ч.3ст.121 ЦПК відкрив провадження у справі, то відповідно до положення п. 1 ч.

Заміна законного представника можлива за умови, якщовін не має права вести справу в суді з підстав, встановлених законом (ч. З ст. 43 ЦПК). У даному випадку також враховуються дотримання умов і порядку реалізації права на звернення до суду. Так, якщо представник не мав повноважень на представництво позивача при зверненні до суду, то суд відповідно доп. З.ч. Зет. 121 ЦПК повинен повернути заяву, а в разі помилкового відкриття провадження за такою заявою вона підлягає залишенню без розгляду з підстави, передбаченої п. 2 ч. 1 ст. 207 ЦПК. У даному випадку ст. 43 ЦПК не застосовується, вона регулює ситуації, коли у представника відпали повноваження на ведення справи в суді після законного відкриття провадження у справі.

ЦПК зазначається, що заміна законного представника можлива в разі настання підстав, встановлених законом, маючи на увазі звільнення його від цих повноважень. Звільнення особи від повноважень опікуна чи піклувальника, зокрема, може здійснюватися з таких підстав: 1) у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням ними своїх обов'язків (ч. З ст. 75 ЦК); 2) у разі поміщення підопічного до навчального закладу, закладу охорони здоров'я або соціального захисту (ч. З ст. 75 ЦК); 3) якщо між представником та його підопічним склалися стосунки, що перешкоджають здійсненню ним опіки і піклування, або поведінка представника та його інтереси суперечать інтересам особи, що потребує опіки та піклування (ст. 64 ЦК, ст. 251 СК).