Відповідно до ч. 2 ст. 84 ЦПК граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом. На сьогодні такого закону немає. Яким чином слід вирішувати це питання?
До прийняття відповідного закону прийнята постанова Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 р. № 590 "Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави", яким затверджені граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ.
Зазначеним нормативним актом встановлено, що коли обидві сторони у цивільній справі звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави Державною судовою адміністрацією в їх фактичному розмірі, але не більше від граничних розмірів компенсації таких витрат, згідно з додатком (п. 2).
Підставою для компенсації судових витрат є судове рішення.
Граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, диференційована в залежності від платника. Так, якщо компенсація сплачується іншою стороною, її граничний розмір не перевищує суму, що обчислюється виходячи з того, що зазначеній особі, виплачується 40 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи.
Якщо компенсація відповідно до закону сплачується за рахунок держави ї граничний розмір не перевищує суму, що обчислюється виходячи з того, що особі, яка надає правову допомогу, виплачується 5 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за повний робочий день.
Так, рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 14.05.2007 р. частково задоволено позов TOB «Строма» до М. про стягнення пені за невиконання умов договору, трьох відсотків річних за порушення грошового зобов'язання, витрат за надання правової допомоги. Судом задоволено позовні вимоги в розмірі 47 грн. 61 коп., що складає 8 % від загальної суми позову 628 грн. 11 коп. (47,61 грн. х 100 % : 628,11 грн. = 7,58 %). Адвокат на стороні позивача приймав участь у судових засіданнях 03.11.06р., 05.12.06р., 08.02.07р., 22.02.07р., 22.03.07р., 25.04.07 р. та 11.05.07 р.
Суд дійшов висновку, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає компенсація витрат на правову допомогу з урахуванням граничногорозміру 40 % від 420 грн. (мінімальна зарплата) = 168 грн. х 5 годин судових засідань пропорційно до розміру задоволених позовних вимог — 8 %. Суд першої інстанції правильно застосував положення зазначенної вище постанови і розрахував компенсацію витрат на правову допомогу у розмірі 67 грн. 20 коп. (Архів Червонозаводського районного суду м. Харкова. - Справа № 2 168).Однак, при застосуванні зазначеної постанови Кабінету Міністрів України виникають певні питання.
Проблемним на практиці виявляється обчислення кількості годин роботи особи, що надає правову допомогу.
Необхідно враховувати, що правова допомога надається не тільки в судовому засіданні або при виконанні окремих процесуальних дій поза судовим засіданням. Особи, що надають таку допомогу, вчиняють також інші дії, необхідні для розгляду справи, а саме: складають позовні заяви, знайомляться з матеріалами справи, надають усні консультації, несуть витрати у зв'язку з відрядженнями, нотаріальним посвідченням документів, перекладом, копіюванням документів та інші.
Тому при обчисленні розміру компенсації з огляду на години роботи дуже важко врахувати всі витрати, які перебувають у причинному зв'язку із наданням правової допомоги у конкретній справі. Проте ці дії повинні бути необхідними для надання правової допомоги, а розрахована сума повинна бути справедливою.
Цією постановою не регламентується питання щодо того, який розмір мінімальної заробітної плати слід брати за основу при проведенні розрахунків: той, який існував на момент надання правової допомоги, чи той, який встановлено на день ухвалення рішення судом першої інстанції. Останній варіант є вірним, оскільки деякі справи розглядаються протягом тривалого часу, за який мінімальна заробітна плата встигає змінитися неодноразово.
Еще по теме Відповідно до ч. 2 ст. 84 ЦПК граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом. На сьогодні такого закону немає. Яким чином слід вирішувати це питання?:
- Яким чином розглянути справу в строк, визначений ст. 157 ЦПК (не більше двох місяців), якщо по багатьом справам слід отримати висновки експертів, відповіді на запити, допитати свідків, а також потрібно суду проаналізувати всі обставини справи для ухвалення законного та обґрунтованого рішення?
- Яким чином виконати вимоги ч. 5 cm. 197ЦПК щодо роздрукування технічного запису судового засідання, якщо немає відповідної технічної можливості та відповідного програмного забезпечення?
- Відповідно до п.Зч. 1 ст. 215 ЦПК у мотивувальній частині рішення суду повинні бути зазначені норми матеріального та процесуального закону, якими суд керувався при ухваленні рішення. Вказане положення стосується й суду апеляційної інстанції (ст. 316 ЦПК). Яким чином має реагувати суд касаційної інстанції на порушення цієї правової норми, допущеними судом першої чи апеляційної інстанцій (або обома судами)?
- Відповідно до ч. 2 ст. 26 ЦПК у справах окремого провадження особами, які беруть участь у справі, є заявники, інші заінтересовані особи, їхні представники. Яким чином до участі у справі залучаються заінтересовані особи, яким чином з'ясовується їх участь у справі?
- Частиною 1 статті З ЦПК передбачено, що правом на звернення до суду має кожна особа, але за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (крім осіб, яким законом надано право захищати інших осіб). Яким чином у ЦПК врахована зазначена передумова права на пред'явлення позову як юридична заінтересованість?
- Яким чином суд може встановити, що надані йому докази одержані з порушенням порядку, вставленому законом, при виконанні положення ст. 59 ЦПК?
- Яким чином суд може в місячний строк, встановлений для проведення попереднього судового засідання, встигнути витребувати всі необхідні докази для справи? Нерідко буває, що вже в ході розгляду справи по суті постає питання про витребування інших доказів, чому ЦПК не надає суду такого права?
- Яким чином слід застосовувати положення ст. 131 ЦПК щодо можливості прийняття судом доказів, поданих з порушенням встановленого строку? За яких ситуацій такі докази можуть бути прийняті в судовому засіданні?
- Яким чином можливо дотриматися розумних строків розгляду справи, але не більше двох місяців, якщо по деяким з ним слід виконати положення Мінської Конвенції або в порядку ст. 132 ЦПК направляються судові доручення?
- Яким чином застосовуються положення п. 8 ч. 1 ст. 207 ЦПК про залишення позовної заяви без розгляду, якщо не усунуті недоліки заяви і яка його відмінність від положення ч. 1 ст. 121 ЦПК про залишення заяви без руху з подальшим визнанням її непода-ною, якщо вона не відповідає вимогам закону?
- Відповідно до ст. 85 Закону України "Про виконавче провадження",ст. 385 ЦПК скаргу на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця може бути подано до суду у десятиденний строк, а при оскарженні постанови про відкладення виконавчих дій - у триденний строк. Яким чином обчислюється строк оскарження, якщо державний виконавець, зобов'язаний у відповідності із законодавством вчинити конкретну дію по виконанню виконавчого документа, не здійснюєїі, але й не відмовляє в її здійсненні? Чи
- Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦПК суддя-доповідач касаційної інстанції вправі вирішити питання про зупинення рішення (ухвали) суду лише при наявності про це відповідного клопотання особи, яка подала касаційну скаргу. Як це питання вирішується у провадженні у зв'язку з винятковими обставинами?
- Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Яким чином на дане загальне правило впливають презумпції (фікції), які наявні як в матеріальному, так і в процесуальному праві?
- Відповідно до ч. 1 ст. 386 ЦПК скарга на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби розглядається в десятиденний строк. Яким чином по таким справам можливо виконати положення ст. 74 ЦПК про те, що судова повістка повинна бути вручена не пізніше, ніж за сім днів до судового засідання і у встановлений строк провести попереднє судове засідання?
- Чи підлягають оплаті як витрати на правову допомогу, якщо таку допомогу учаснику процесу надавав представник за дорученням?
- Відповідно до статті 72 ЦПК (загальні положення) право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Цей строк може бути поновлений або продовжений судом лише за клопотанням особи, яка цей строк пропустила. Проте в ч. 1 ст. 356 ЦПК не вказується на необхідність подання заяви про поновлення пропущеного строку на оскарження у зв'язку з винятковими обставинами. Як вирішується це питання?
- Нерідко вищестоящі судові інстанції не приймають як підтвердження факту належного повідомлення учасника процесу про дату судового засідання поштові повідомлення про вручення адресату поштового відправлення. Яким чином ЦПК регулюється це питання?