Нерідко вищестоящі судові інстанції не приймають як підтвердження факту належного повідомлення учасника процесу про дату судового засідання поштові повідомлення про вручення адресату поштового відправлення. Яким чином ЦПК регулюється це питання?

Право осіб, які беруть участь у справі, мати інформацію про час і місце судового розгляду справи, брати участь у судовому засіданні забезпечено ч. 2 ст. б,ч. 1ст. 27 ЦПК. Крім того, розгляд судом цивільної справи відбувається в судовому засіданні з обов'язковим повідомленням осіб, які беруть участь у справі.

Конституцією України до основних засад судочинства віднесено змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (п. 4 ч. З ст. 129). Зазначене може бути реалізованим лише в разі, якщо особа, яка бере участь у справі, належним чином повідомлена про дату судового засідання і самостійно вирішила питання про свою участь у справі та виконання свого обов'язку щодо доведення тих обставин, на які вона посилалась як на підставу своїх вимог чи заперечень (ч. 1 ст. 60 ЦПК).

Процедура виклику до суду та повідомлення, зміст судової повістки та порядок їх вручення детально регламентована главою 7 розділу І ЦПК.

У статтях 74, 76 ЦПК у контексті заданого питання, зокрема, зазначено наступне. Судова повістка разом із розпискою надсилається поштою рекомендованим листом із повідомленням за адресою, зазначеною стороною чи іншою особою, яка бере участь у справі. Судові повістки вручаються під розписку, а розписка про одержання судової повістки з поміткою про дату вручення в той самий день особами, які її вручали, повертається до суду. Якщо особу, якій адресовано судову повістку, не виявлено в місці проживання, повістку під розписку вручають будь-кому з повнолітніх членів сім'ї, які проживають разом з нею, а за їх відсутності - відповідній житлово-експлуатаційній організації або виконавчому органу місцевого самоврядування.

Таким чином, процедура направлення та вручення судової повістки чітко виписана, проте, дійсно, нерідко вищестоящі судові інстанції приходять до висновку, що особа, яка бере участь у справі, належним чином не була повідомлена про дату судового засідання, а це, відповідно до п.

Нерідко причиною цьому є те, що у справах знаходяться не розписки про одержання судової повістки, а поштові повідомлення про вручення адресату поштового відправлення, в яких відсутній підпис одержувача рекомендованого листа.

Така ситуація виникає через те, що наявні розбіжності двох законів — ЦПК та Закону України "Про поштовий зв'язок" і визначений ЦПК порядок вручення судових повісток не узгоджується з положеннями даного Закону та з Правилами надання послуг поштового зв'язку, затвердженихпостановою Кабінету Міністрів України № 1155 від 17.08.2002 р. (з відповідними змінами). Зазначеними нормативно-правовими актами, які діють у сфері надання послуг поштового зв'язку, передбачено обов'язок працівників поштового зв'язку вручити адресату поштове відправлення, а не судову повістку і, відповідно, до суду повертається не розписка про одержання судової повістки, а повідомлення про вручення рекомендованого листа.

Так, ст. 1 Закону України "Про поштовий зв'язок" визначено, що лист - поштове відправлення у вигляді поштового конверту з вкладенням поштового повідомлення або документа, розміри і масу якого встановлено відповідно до законодавства України.

У разі відсутності одержувача лист вручається повнолітнім членам сім'ї за умови пред'явлення ними документа, що посвідчує особу, а при неможливості вручення поштового відправлення адресату з поважних причин протягом п'яти днів (а не негайно, як зазначено в ч. 2 ст. 76 ЦПК), рекомендований лист повертається за зворотною адресою із зазначенням причин невручення.

Цими же актами взагалі не передбачено право працівника пошти вручити рекомендований лист у разі відсутності адресата відповідній житлово-експлуатаційній організації або виконавчому органу місцевого самоврядування.

Таким чином, судова повістка взагалі не є об'єктом поштового зв'язку.

Для усунення зазначених суперечностей законодавчих актів, які, по суті, регулюють одне й теж питання, потрібні відповідні законодавчі зміни і Верховний Суд України звернувся з відповідною пропозицією до суб'єктів законодавчої ініціативи СЗакон і бізнес. - 2007. -№ 52. -С.8).

До вирішення цієї колізії законодавчих актів суди повинні враховувати та виконувати термін, вжитий уст. ст. 311, 338 ЦПК - "належне повідомлення". Це означає: 1) повістка відправляється в строк, розумно достатній для підготовки сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, до участі у справі і захисту своїх прав; 2) для повідомлення осіб, які беруть участь у справі, використовуються повідомлення, їм надається можливість визначитись про бажання взяти участь у справі; 3) повістки направляються за адресою, зазначеною в позовній заяві, а при зміні цієї адреси учасники процесу зобов'язані повідомити про це суд; 4) повинна бути забезпечена фіксація результату повідомлення.