§ 1. Адміністративні суди та їх система

Згідно зі ст. 2 КАС завданням адміністративного судочинства є за­хист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юри­дичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх по­садових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на ви­конання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупере- дженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до п. 2 ст. З КАС адміністративний суд — це суд загаль­ної юрисдикції, до компетенції якого віднесено розгляд і вирішення адміністративних справ.

Законом України «Про судоустрій і статус суддів» (статті 21,26,31, 38) та КАС передбачена така система спеціалізованих адміністративних судів.

Судами першої інстанції є дворівнева система місцевих адміністра­тивних судів: місцеві загальні суди (районні, районні в містах, міські та міськрайонні), які вирішують адміністративні справи, що визначені процесуальним законом, та окружні адміністративні суди.

Окружні адміністративні суди розглядають адміністративні справи, в яких однією зі сторін є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київ­ська або Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених КАС, та крім справ з приводу їхніх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.

Справи щодо оскарження дій або бездіяльності посадових чи служ­бових осіб місцевих органів виконавчої влади розглядаються і вирішу­ються місцевим загальним судом як адміністративним судом або окружним адміністративним судом за вибором позивача.

Відповідно до Указу Президента № 1417/2004 від 16 листопада 2004 р.

1167

судів, затвердження їх мережі та кількісного складу суддів» (з наступ­ними змінами) з 1 січня 2005 р. створено в системі адміністративних судів України 27 місцевих (окружних) судів, тобто в кожній області, місті Києві та Севастополі, в Автономній Республіці Крим.

Другою судовою інстанцією є апеляційний адміністративний суд для перегляду в апеляційному порядку рішень місцевих загальних судів з адміністративних справ та рішень окружних адміністративних судів. Повноваження апеляційних судів поширюються на визначені зазначеним Указом території, тобто переглядають рішення судів, які знаходяться у межах їхньої територіальної юрисдикції.

На цей час у системі адміністративних судів України діють 9 апе­ляційних адміністративних судів: Вінницький апеляційний адміністра­тивний суд (Вінницька, Хмельницька, Чернівецька області); Дніпро­петровський апеляційний адміністративний суд (Дніпропетровська, Запорізька, Кіровоградська області); Донецький апеляційний адміні­стративний суд (Донецька, Луганська області); Житомирський апеля­ційний адміністративний суд (Житомирська, Рівненська області); Ки­ївський апеляційний адміністративний суд (Київська, Черкаська, Чер­нігівська області та місто Київ); Львівський апеляційний адміністра­тивний суд (Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Тернопільська області); Одеський апеляційний адміністративний суд (Миколаївська, Одеська, Херсонська області); Севастопольський апе­ляційний адміністративний суд (Автономна Республіка Крим, місто Севастополь); Харківський апеляційний адміністративний суд (Пол­тавська, Сумська, Харківська області).

Судом третьої інстанції (касаційної) для адміністративних справ є Вищий адміністративний суд України, який переглядає судові рішення місцевих та апеляційних адміністративних судів у касаційному порядку.

Відповідно до ч. 4 ст. 31 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у вищому спеціалізованому суді утворюються палати з роз­гляду окремих категорій справ у межах відповідної судової юрисдикції.

У випадках, передбачених процесуальним законом, Вищий адмі­ністративний суд України розглядає справи як суд першої або апеля-

1168

ційної інстанції. Наприклад, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності Центральної виборчої комісії, члена цієї комісії Вищий адміністративний суд України визначений як суд апеляційної інстанції (ч. З ст. 172, ч. 6 ст. 177 КАС), а у справах щодо встановлення Цен­тральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Вищий адміністративний суд України є судом першої і останньої інстанції (ч. 4 ст. 18 КАС).

Згідно з ч. 2 ст. 125 Конституції України Верховний Суд України є найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції. На цей час повноваження Верховного Суду України визначені ч. 2 ст. 38 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та зводяться до тако­го. Верховний Суд України: 1) переглядає справи з підстав неоднако­вого застосування судами (судом) касаційної інстанції однієї інстанції тієї самої норми матеріального права у подібних правовідносинах у порядку, передбаченому процесуальним законом; 2) переглядає спра­ви уразі встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом; 3) надає висновок про наявність чи від­сутність у діяннях, в яких звинувачується Президент України, ознак державної зради або іншого злочину; вносить за зверненням Верховної Ради України письмове подання про неможливість виконання Прези­дентом України своїх повноважень за станом здоров'я; 4) звертається до Конституційного Суду України щодо конституційності законів, ін­ших правових актів, а також щодо офіційного тлумачення Конституції та законів України.

Правосуддя в адміністративних справах здійснюється на підставі відповідних галузевих принципів.

Зміст указаних принципів визначено у нормах Конституції та КАС. Деякі принципи в адміністративному судочинстві мають певну специ­фіку. Так, особливістю є те, що на відміну від ЦПК у КАС закріплено принцип верховенства права. Характеристику принципу верховенства права, зокрема, надано у Рішенні Конституційного Суду України у спра­ві про призначення судом більш м'якого покарання від 02.11.2004 р. У пункті 4.1 цього Рішення зазначено, що Україна є правовою державою. Відповідно до Основного Закону України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найви­щою соціальною цінністю. Верховенство права — це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної спра­ведливості, свободи, рівності тощо. Одним із проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства.

Важливе значення для адміністративних судів має положення ч. 2 ст. 8 КАС, в якому зазначено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав люди­ни. Відповідно до ст.

Особливістю адміністративного судочинства є і те, що КАС специ­фічно закріплює принцип змагальності та офіційності. Так, щодо принципу змагальності ч. 1 ст. 11 КАС зазначає, що розгляд і вирішен­ня справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагаль­ності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведен­ні перед судом їх переконливості. З урахуванням особливостей та завдань адміністративного судочинства, враховуючи суб'єктний склад учасників публічно-правового спору, на відміну від цивільного та господарського процесів, в адміністративному процесі суд може вста­новлювати обставини справи не лише на підставі доказів, які надані сторонами або зібрані судом за їх клопотанням, а також і на підставі доказів, які суд зібрав з власної ініціативи, якщо вважав, що їх не ви­стачає (ч. 5 ст. 11 КАС).

Ураховуючи більш активну роль суду в змагальності як принципі адміністративного судочинства, зазначене дає підстави стверджувати, що в адміністративному процесі є поєднання елементів змагального 1170

та .слідчого (розшукового) процесів. Принцип змагальності тісно по­єднується з принципом офіційного з'ясування обставин справ.

Найбільш повно зміст принципу офіційності розкрито у Рішенні Конституційного Суду України № 19-рп/2010 від 9 вересня 2010 р. у справі № 1-40/2010, у п. 3.3 якого наголошується, що, на відміну від цивільного судочинства, в адміністративному судочинстві діє принцип офіційності, який полягає в активній позиції суду щодо з'ясування всіх обставин у справі (частини четверта, п'ята статті 11, частина друга стат­ті 69, частина п'ята статті 71 КАС України). Обов'язок щодо доказуван­ня правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він як відповідач заперечує адмі­ністративний позов (частина друга статті 71 КАС України), а в цивіль­ному судочинстві кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (частина перша статті 11, частина перша статті 60 ЦПК України).

Отже, прояв активності суду, тобто офіційності, міститься в бага­тьох нормах КАС, зокрема він зафіксований частинами 4 і 5 ст. 11 КАС, де зазначено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та ви­требування доказів із власної ініціативи.

Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Частиною 4 ст. 71 КАС передбачено, що суб'єкт владних повно­важень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали.

Суд не приймає відмови від адміністративного позову, визнання адміністративного позову і продовжує розгляд справи, якщо ці дії по­зивача або відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси (ч. 4 ст. 112 КАС). Те саме стосується при­мирення сторін (ч. З ст. 113 КАС).