<<
>>

§ 2. Адміністративна юрисдикція. Підсудність справ

Предметом адміністративної юрисдикції є всі публічно-правові спори, у яких хоча б однією зі сторін є суб'єкт владних повноважень, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення (п. 1 ст. З, ч. 2 ст. 4 КАС).

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС предметом судового розгляду в адміністра­тивних справах є будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів влад­них повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи без­діяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Статтею 17 КАС визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, які виникають у зв'язку зі здійснен­ням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повно­важень шляхом виборів або референдуму.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно- правові спори, зокрема на:

1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повно­важень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;

2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її про­ходження, звільнення з публічної служби;

3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повно­важень;

4) спори, які виникають з приводу укладання, виконання, припинен­ня, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;

5) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України;

6) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму

Відповідно до ч. З ст. 17 КАС юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові спори:

1) що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України;

2) що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства;

3) про накладення адміністративних стягнень;

4) щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) об'єднання громадян віднесені до його внутрішньої діяльності або виключної компетенції.

1172

Адміністративну юрисдикцію характеризує те, що обов'язковим учасником публічно-правового спору є суб'єкт владних повноважень, а характер спору є публічно-правовим. Визначення спору як публічно- правового є найскладнішим у правозастосовній практиці. Як зазна­чено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України та Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ 12.03.2011 № 334/8/13-11, 11.03.2011 № 259/0/4-11, при визна­ченні судової юрисдикції щодо вирішення справи необхідно виходити з характеру спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач, суб'єктного складу сторін, предмета спірних право­відносин. У вказаному листі суди виходять із нормативного визначен­ня завдань адміністративного судочинства, поняття адміністративної справи та на підставі аналізу відповідних норм наголошують, що публічно-правовим спором за Кодексом адміністративного судочинства України є не будь-який публічно-правовий спір, а лише той, який ви­пливає із здійснення суб'єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій. Як приклад, не належать до юрисдикції адмі­ністративних судів спори з приводу перевірки заяви про злочин та її вирішення органами дізнання, слідства та прокуратури, оскільки вони не випливають із здійснення суб'єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій, тому що під час такої перевірки ці органи виконують не владні управлінські функції, а владні процесу­альні функції.

Одним із критеріїв, що розподіляє всю сукупність виникаючих у державі публічно-правових спорів між судами адміністративної юрисдикції, є інститут підсудності або його ще називають територі­альною юрисдикцією .

КАС виділяє предметну, територіальну та інстанційну підсуд­ність.

Предметна підсудність дозволяє визначити, адміністративний суд якої ланки розглядатиме адміністративну справу як суд першої інстан­ції. Наприклад, у ЦПК такого виду підсудності немає, оскільки за правилами ст. 107 ЦПК усі справи, що підлягають вирішенню в по­рядку цивільного судочинства, розглядаються за першою інстанцією місцевими судами.

Предметна підсудність залежить від характеру матеріально- правових відносин (предмета спору) та від суб'єктного складу сторін спору.

Теорія та практика судової діяльності [Текст] : наук.-практ. посіб. - К. : Атіка, 2007.-С. 8.

Найбільш доступні для населення є саме районні, районні в містах, міські та міськрайонні суди (місцеві загальні суди), які розглядають більшість адміністративних справ одноособово.

Відповідно до ст. 18 КАС місцеві загальні суди розглядають: .1) адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган чи посадрва особа місцевого самоврядування, посадова чи службова особа органу місцевого самоврядування, крім тих, які підсудні окружним адміні­стративним судам; 2) усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах продари- тягнення до адміністративної відповідальності; 3) усі адміністративні справи щодо спорів фізичних осіб з суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним гро­мадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Окружні адміністративні суди розглядають адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київ­ська або Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених КАС, та крім справ з приводу їхніх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам (ч. 2 ст. 18 КАС).

Крім того, відносно посадовців місцевих органів виконавчої влади задля забезпечення доступності правосуддя заявнику надається право вибору, до якого суду звертатися. Так, справи щодо оскарження дій або бездіяльності посадових чи службових осіб місцевих органів виконав­чої влади розглядаються і вирішуються місцевим загальним судом як адміністративним судом або окружним адміністративним судом за ви­бором позивача (ч. З ст. 18 КАС).

Ураховуючи особливості справ, пов'язаних із реалізацією виборчих прав, які потребують негайного та остаточного вирішення, вони за підсудністю віднесені до повноваження Вищого адміністративного суду як суду першої та останньої інстанції. Це справи: щодо встанов­лення Центральною виборчою комісією результатів виборів або все­українського референдуму, про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (ч. 4 ст. -18 КАС).

У разі невизначеності нормами КАС предметної підсудності адмі­ністративної справи така справа розглядається місцевим адміністра­тивним судом за вибором позивача (ч.

5 ст. 18 КАС).

Територіальна підсудність дозволяє розмежувати предметну ком­петенцію адміністративних судів одного рівня залежно від місця роз­гляду справи за першою інстанцією.

Як і в інших процесуальних кодексах, територіальна підсудність за правилами КАС поділяється на загальну, альтернативну, виключну та за зв'язком справ.

Загальною територіальною підсудністю є правило, за яким адміні­стративний позов подається до суду за місцезнаходженням відповіда­ча (ч. 1 ст. 19 КАС) і застосовується у тому випадку, коли вона не змінена або не доповнена іншим видом територіальної підсудності. Це правило обумовлене тим, що при оскарженні, наприклад, нормативно- правового акта, який стосується багатьох осіб, подання позовів за місцем проживання кожного заявника могло б призвести до появи конкуруючих рішень, що є недопустимим.

Альтернативна територіальна підсудність визначена у ч. 2 ст. 19 КАС щодо справ, які безпосередньо стосуються інтересів позивача, тому адміністративний позов подається за його вибором до суду за місцезна­ходженням відповідача або за місцем проживання (перебування, зна­ходження) позивача. Це справи з приводу оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повно­важень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань). У разі невизначеності нормами КАС територіальної підсудності адміністративної справи така справа роз­глядається місцевим адміністративним судом за вибором позивача (ч. 4 ст. 19 КАС), проте з дотриманням правил предметної підсудності.

Виключна підсудність передбачає, що адміністративний позов може бути поданий тільки до певного суду. У цьому випадку застосування інших видів підсудності виключається. Так, згідно з ч. З ст. 19 КАС адміністративні справи з приводу оскарження нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, міністерства чи іншого центрально­го органу виконавчої влади, Національного банку України чи іншого суб'єкта владних повноважень, повноваження якого поширюються на всю територію України, крім випадків, передбачених КАС; адміністра­тивні справи з приводу оскарження рішень Антимонопольного комі-

тету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері державних закупівель; адміністративні справи, відповідачем у«яких є закордонне дипломатичне чи консульське представництво України, його посадова чи службова особа; а також адміністративні справи про анулювання реєстраційного свідоцтва політичної партії, про заборону (примусовий розпуск, ліквідацію) політичної партії вирішуються окружним адміністративним судом, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ. - *'

До територіальної підсудності за зв'язком справ належить правило, встановлене ч. 1 ст. 21 КАС, де передбачено, що позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов'язані між собою і підсудні одному адміністративному суду. Це справи, в яких заявлені вимоги, що тісно пов'язані між собою і їх розгляд в одному процесі дозволяє краще дослідити всі фактичні обставини справи, встановити дійсні права та обов'язки сторін, а також досягається економія часу та процесуальних засобів.

Вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рі­шеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в Поряд­ку цивільного або господарського судочинства (ч. 2 ст. 21 КАС).

До підсудності за зв'язком справ належить і пред'явлення позову третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, оскільки такий позов подається до суду за місцем розгляду первісного позову (ч. 1 ст. 53 КАС).

Не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом (ч. З ст. 21 КАС).

Інстанційна підсудність дозволяє розмежувати компетенцію адмі­ністративних судів різного рівня інстанцій. Це суди першої, апеляцій­ної та касаційної інстанцій, які вирішують справи, віднесені процесу­альним законом до їх повноважень.

Статтею 20 КАС встановлено, що місцеві адміністративні суди (міс­цеві загальні суди як адміністративні суди та окружні адміністративні суди) вирішують адміністративні справи як суди першої інстанції]

Апеляційні адміністративні суди переглядають судові рішення місцевих адміністративних судів, які знаходяться у межах їхньої тери­торіальної юрисдикції, в апеляційному порядку як суди апеляційної інстанції.

І Вищий адміністративний суд України переглядає судові рішення місцевих та апеляційних адміністративних судів у касаційному по­рядку «як суд касаційної інстанції.

• Верховний Суд України переглядає судові рішення адміністратив- них'судів після їх перегляду в касаційному порядку.

Проте, ураховуючи особливості категорій справ, пов'язаних з ви­борним процесом чи референдумом, Вищий адміністративний суд є судом трьох інстанцій. Крім суду касаційної інстанції, у випадку, ви­значеному ч. 4 ст. 18 КАС, він розглядає справи як суд першої і остан­ньої інстанції, а у випадку, встановленому ч. 6 ст. 177 КАС, Вищий адміністративний суд України переглядає в апеляційному порядку як суд апеляційної інстанції судові рішення Київського апеляційного адміністративного суду.

Установлені нормами КАС правила підсудності можуть бути по­рушені як особою, яка звертається до суду, так і судом. У зв'язку з цим КАС встановлює правові наслідки порушення правил підсудності.

При пред'явленні адміністративного позову позивачем можуть бути порушені умови реалізації права на позов, тобто позов пред'явлений не до того суду, до підсудності якого належить його розгляд. У такому разі суд відповідно до положень п. 6 ч. З ст. 108 КАС зобов'язаний по­вернути позовну заяву позивачеві для подання до належного суду. Якщо порушення правил предметної підсудності виявилося після відкриття провадження в адміністративній справі, то суд зобов'язаний передати справу на розгляд належному суду незалежно від того, на якій стадії провадження в суді першої інстанції виявлено дане порушення, оскіль­ки суд, який відкрив провадження у справі, не є компетентним у цій справі (п. 2 ч. 1 ст. 22 КАС). Розгляд справи неналежним судом може бути підставою для скасування рішення після його перегляду з направ­ленням справи на розгляд до належного суду.

<< | >>
Источник: В. В. Комаров, В. А. Бігун, В. В. Баранкова та ін.. Курс цивільного процесу: підручник / В. В. Комаров, В. А. Бігун, В. В. Баранкова та ін. ; за ред. В. В. Комарова. - X.,2011. - 1352 с.. 2011

Еще по теме § 2. Адміністративна юрисдикція. Підсудність справ:

- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Морское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предотвращение COVID-19 - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Таможенное право - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридические лица -