Територіальні органи юстиції, система та правові засади діяльності

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання територіальних органів Міністерства юстиції» від 9 жовтня 2019 року № 870, та наказу Міністерства юстиції України «Про утворення міжрегіональних територіальних органів Міністерства юстиції України» від 16 жовтня 2019 № 3173/5 ліквідовуються як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства юстиції (Головні управління юстиції в областях), натомість утворюються наступні міжрегіональні територіальні органи Міністерства юстиції, які є правонаступниками територіальних органів Міністерства юстиції, які ліквідуються:

У Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.

У Південно-Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) - Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області, Головного територіального управління юстиції в Івано- Франківській області, Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області;

У Центрально-Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) - Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області;

У Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) - Головного територіального управління юстиції у Київській області, Головного територіального управління юстиції у м. Києві, Головного територіального управління юстиції у Черкаській області;

У Північно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.

У Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) - Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області;

У Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса) - Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, Головного територіального управління юстиції в Одеській області, Головного управління юстиції у м. Севастополі, Головного територіального управління юстиції у Херсонській області;

У Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Харків) - Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, Головного територіального управління юстиції у Луганській області, Головного територіального управління юстиції у Харківській області^[313].

Структурні підрозділи міжрегіонального управлінняМіністерства юстиції

- Управління державної реєстрації.

- Центральний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Управління державної реєстрації.

- Відділ державної реєстрації актів цивільного стану Управління державної реєстрації.

- Відділ державної реєстрації друкованих засобів масової інформації та громадських формувань Управління державної реєстрації.

- Відділ взаємодії з суб’єктами державної реєстрації та підвищення кваліфікації державних реєстраторів Управління державної реєстрації.

- Відділ розгляду звернень та забезпечення діяльності Колегії з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб’єктів державної реєстрації Управління державної реєстрації.

- Сектор формування та зберігання реєстраційних справ Управління державної реєстрації Сектор формування та зберігання реєстраційних справ Управління державної реєстрації Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

- Управління нотаріату.

- Центральний відділ з питань нотаріату Управління нотаріату.

- Відділ аналітично-методичного забезпечення діяльності нотаріату Управління нотаріату.

- Відділ з питань нотаріату Управління нотаріату.

- Управління забезпечення примусового виконання рішень.

- Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень.

- Відділ організації та контролю за виконанням рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень.

- Сектор аналітики та статистики Управління забезпечення примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень.

- Управління бухгалтерського обліку та фінансового забезпечення.

C Відділ планово-фінансової діяльності Управління бухгалтерського обліку, фінансового та господарського забезпечення.

- Відділ бухгалтерського обліку та звітності Управління бухгалтерського обліку, фінансового та господарського забезпечення Управління

бухгалтерського обліку та фінансового забезпечення.

- Відділ оплати праці Управління бухгалтерського обліку, фінансового та господарського забезпечення Управління бухгалтерського обліку та фінансового забезпечення.

- Відділ фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку області Управління бухгалтерського обліку, фінансового та господарського забезпечення.

- Управління договірної роботи та ресурсного забезпечення.

- Відділ публічних закупівель Управління договірної роботи та ресурсного забезпечення.

- Відділ договірної роботи Управління договірної роботи та ресурсного забезпечення.

- Відділ матеріально-технічного забезпечення та інформаційних технологій Управління договірної роботи та ресурсного забезпечення.

- Сектор господарського забезпечення області Управління договірної роботи та ресурсного забезпечення.

- Управління персоналу.

- Відділ проходження державної служби Управління персоналу.

- Відділ організації роботи та розвитку персоналу області Управління персоналу.

- Управління судової роботи та міжнародної правової допомоги.

- Відділ міжнародного співробітництва Управління судової роботи та міжнародної правової допомоги.

- Відділ судової роботи Управління судової роботи та міжнародної правової допомоги.

- Сектор з питань забезпечення діяльності Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини області.

- Відділ судової роботи та міжнародного співробітництва (області), у т.ч. головний спеціаліст з питань забезпечення діяльності Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини (області).

- Відділ державної реєстрації нормативно-правових актів.

- Відділ банкрутства.

- Сектор з питань банкрутства.

- Відділ організаційної роботи, документування та контролю.

- Сектор документування.

- Єектор архівної роботи відділу організаційної роботи, документування та контролю.

- Сектор комунікації з громадськістю.

- Сектор з питань запобігання і виявлення корупції.

- Сектор з питань цивільного захисту та охорони праці.

- Головний спеціаліст з питань мобілізаційної роботи.

Міжрегіональному управлінню Мністерства юстиції підпорядковані органи та установи:

1) органи державної реєстрації актів цивільного стану

♦ відділи державної реєстрації смерті;

♦ відділи державної реєстрації шлюбів;

♦ відділи державної реєстрації актів цивільного стану;

2) органи державної виконавчої служби

♦ територіальні відділи державної виконавчої служби;

3) державні нотаріальні контори та архіви

♦ державні нотаріальні контори;

♦ державні нотаріальні архіви.

Наказом Міністерства юстиції від 23 червня 2011 р. № 1707/5

затверджено Положення про міжрегіональні управління Міністерства юстиції України^[314].

Так, міжрегіональні управління Міністерства юстиції України (далі - міжрегіональне управління) підпорядковуються Міністерству юстиції України та є його територіальними органами.

Основними завданнями міжрегіонального управління є:

♦ реалізація державної правової політики, державної політики з питань банкрутства, у сферах державної реєстрації актів цивільного стану, державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців, державної реєстрації статутів територіальних громад сіл, селищ, міст, державної реєстрації друкованих засобів масової інформації; забезпечення реалізації державної політики у сферах організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб);

♦ внесення на розгляд Мінюсту пропозицій щодо формування та реалізації політики у зазначених сферах;

♦ забезпечення роботи нотаріату;

♦ експертне забезпечення правосуддя;

♦ протидія легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення (щодо нотаріусів, адвокатів, адвокатських бюро та об’єднань, суб’єктів господарювання, що надають юридичні послуги (крім осіб, що надають послуги в рамках трудових відносин));

♦ здійснення в межах повноважень міжнародно-правового співробітництва.

Міжрегіональне управління відповідно до покладених на нього завдань:

4.1 узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до його повноважень, готує пропозиції щодо його вдосконалення та подає їх на розгляд Мін’юсту;

4.2 бере участь у формуванні Єдиного державного реєстру нормативно- правових актів;

4.3 забезпечує розгляд запитів на отримання публічної інформації, забезпечує доступ до публічної інформації;

4.4 проводить за рішенням Мін’юсту конкурси для залучення адвокатів для надання безоплатної вторинної правової допомоги;

4.5 забезпечує підвідомчі органи та установи юстиції «Офіційним вісником України» та іншими офіційними збірниками актів законодавства, що визначені Мін’юстом, кодексами України; доводить інформацію про збірники актів законодавства, що видаються Мін’юстом, та про доступ до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів до відома органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій та громадян;

4.6 бере участь в інформуванні громадян про їх права і свободи, правову політику держави, реалізацію проектів, пов’язаних із правовою освітою населення;

4.7 організовує та забезпечує роботу громадських приймалень з надання безоплатної первинної правової допомоги;

4.8 бере участь у розробленні та розповсюдженні методичних матеріалів у сфері захисту прав, свобод і законних інтересів громадян;

4.9 сприяє розвитку надання юридичних послуг з метою реалізації прав, свобод і законних інтересів громадян та юридичних осіб;

4.10 надає методичну допомогу територіальним органам міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, органам виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевим державним адміністраціям, органам місцевого самоврядування у приведенні їхніх нормативно-правових актів у відповідність до законодавства;

4.11 здійснює експертизу нормативно-правових актів, що підлягають державній реєстрації, на відповідність положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практиці Європейського суду з прав людини;

4.12 здійснює відповідно до законодавства державну реєстрацію нормативно-правових актів органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, їх структурних підрозділів, територіальних органів центральних органів виконавчої влади, а також обов’язкових постанов по порту, що приймаються адміністрацією морських портів України згідно зі статтею 17 Закону України «Про морські порти України»^[315], веде реєстр цих актів;

4.13 скасовує рішення про державну реєстрацію нормативно-правових актів;

4.14 перевіряє в органах виконавчої влади Автономної Республіки Крим, обласних, Київській та Севастопольській міських, районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністраціях, їх структурних підрозділах, територіальних органах центральних органів виконавчої влади, адміністрації морських портів України стан додержання законодавства про державну реєстрацію нормативно-правових актів, вимагає у разі потреби подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію або їх скасування, вносить пропозиції про усунення виявлених порушень і недоліків та притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у допущених порушеннях;

4.15 сприяє створенню організаційних, економічних, інших умов, необхідних для реалізації процедур відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, у тому числі процедур банкрутства державних підприємств і підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує п’ятдесят відсотків;

4.16 складає на запити суду, прокуратури або іншого уповноваженого органу висновки про наявність ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства;

4.17 бере участь за дорученням Мін’юсту у справі про банкрутство і користується процесуальними правами та несе процесуальні обов’язки учасника у справі про банкрутство;

4.18 організовує проведення аналізу фінансово-господарського стану суб’єктів господарювання щодо наявності ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства при відкритті провадження у справах про банкрутство державних підприємств і підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує п’ятдесят відсотків;

4.19 здійснює контроль за діяльністю арбітражних керуючих;

4.20 здійснює формування Єдиного реєстру підприємств, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство, Єдиного реєстру арбітражних керуючих України та контроль за наповненням цих Єдиних реєстрів арбітражними керуючими;

4.21 бере участь в організації підготовки осіб, які мають намір здійснювати діяльність арбітражного керуючого;

4.22 схвалює номенклатуру справ арбітражного керуючого, забезпечує зберігання та передання до архівної установи в установлених законодавством випадках справ (документів) поточного діловодства та архіву арбітражного керуючого;

4.23 організовує через структурний підрозділ, що забезпечує реалізацію повноважень з питань державної виконавчої служби, виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) відповідно до законів України;

4.24 забезпечує стажування в органі державної виконавчої служби осіб, які виявили намір здійснювати діяльність приватного виконавця, та видає свідоцтво про проходження стажування;

4.25 проводить розрахунки собівартості платних послуг, які можуть надаватися відділами державної реєстрації актів цивільного стану відповідно до законодавства, та разом з визначеними розмірами плати за їх надання подає до Мін’юсту;

4.26 контролює через структурний підрозділ, що забезпечує реалізацію повноважень з питань державної виконавчої служби, здійснення примусового виконання рішень у випадках, передбачених законом, відповідним відділом примусового виконання рішень та районними, районними у місті, міськими (міст обласного значення), міськрайонними, міжрайонними відділами державної виконавчої служби міжрегіонального управління;

4.27 здійснює контроль за дотриманням порядку реєстрації обтяжень рухомого майна та веденням Державного реєстру обтяжень рухомого майна у порядку, визначеному законодавством;

4.28 організовує роботу установ нотаріату, перевіряє їх діяльність і вживає заходів до її поліпшення, здійснює керівництво державними нотаріальними конторами та перевірку організації нотаріальної діяльності державних, приватних нотаріусів та уповноважених на це посадових осіб органу місцевого самоврядування (далі - уповноважені особи), контролює

дотримання нотаріусами, уповноваженими особами порядку вчинення

нотаріальних дій та виконання ними правил нотаріального діловодства;

4.29 забезпечує і контролює діяльність нотаріального архіву щодо зберігання нотаріальних документів;

4.30 здійснює облік уповноважених осіб, контролює дотримання вимог щодо організації робочого місця уповноваженої особи;

4.31 визначає нотаріальний округ, реєструє приватну нотаріальну діяльність, веде та зберігає реєстраційні справи приватних нотаріусів, уносить зміни в реєстраційне посвідчення та анулює його, контролює дотримання вимог щодо організації робочого місця приватного нотаріуса;

4.32 організовує стажування уповноважених осіб, які мають намір займатися нотаріальною діяльністю з питань оформлення спадкових прав;

4.33 уносить подання до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату про допуск осіб до складання кваліфікаційного іспиту на право на зайняття нотаріальною діяльністю;

4.34 зупиняє, припиняє діяльність нотаріусів, готує обґрунтовані подання на розгляд Мін’юсту щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю;

4.35 встановлює розміри плати за надання державними нотаріусами додаткових послуг правового характеру, які не пов'язані із вчинюваними нотаріальними діями, а також технічного характеру;

4.36 контролює обіг спеціальних бланків нотаріальних документів;

4.37 контролює своєчасність та правильність унесення уповноваженими особами записів до Спадкового реєстру;

4.38 контролює своєчасність та правильність унесення нотаріусами записів до Єдиних реєстрів, що діють у системі нотаріату;

4.39 здійснює аналітично-методичне забезпечення нотаріальної діяльності, узагальнює та регулює нотаріальну практику, готує для нотаріусів та уповноважених осіб роз’яснення в межах своєї компетенції;

4.40 уносить подання до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату про допуск осіб, приватна нотаріальна діяльність яких не здійснювалася протягом трьох років після отримання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю і які не працювали нотаріусами, консультантами державної нотаріальної контори чи помічниками (консультантами) приватних нотаріусів, не були посадовими особами, які здійснюють керівництво та контроль за діяльністю нотаріату, не працювали на виборній або іншій посаді в Нотаріальній палаті України протягом трьох років до подання заяви про реєстрацію нотаріальної діяльності чи призначення на посаду державного нотаріуса державної нотаріальної контори, та які повинні підтвердити свою кваліфікацію шляхом складання нового кваліфікаційного іспиту в порядку, встановленому чинним законодавством, до подання заяви про реєстрацію нотаріальної діяльності;

4.41 забезпечує ведення Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів, Єдиного реєстру нотаріусів, Державного реєстру обтяжень рухомого майна, Спадкового реєстру, Єдиного реєстру довіреностей, Державного реєстру актів цивільного стану громадян; Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; Єдиного реєстру громадських формувань, Реєстру громадських об'єднань, Державного реєстру друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як суб'єктів інформаційної діяльності;

4.42 здійснює контроль за діяльністю атестованих судових експертів, які не є працівниками державних спеціалізованих установ і здійснюють свою діяльність на підставі свідоцтва Мін’юсту та внесені до державного Реєстру атестованих судових експертів;

4.43 здійснює нагляд за діяльністю суб’єктів первинного фінансового моніторингу - адвокатських бюро, адвокатських об’єднань та адвокатів, які здійснюють адвокатську діяльність індивідуально; нотаріусів; суб’єктів господарювання, що надають юридичні послуги; осіб, які надають послуги щодо створення, забезпечення діяльності або управління юридичними особами, шляхом проведення планових та позапланових перевірок, у тому числі безвиїзних.

Забезпечує організацію роботи Комісії з питань застосування заходів впливу за порушення вимог законодавства, що регулює діяльність у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення;

4.44 забезпечує надання методологічної, методичної та іншої допомоги суб’єктам первинного фінансового моніторингу - адвокатським бюро, адвокатським об’єднанням та адвокатам, які здійснюють адвокатську діяльність індивідуально; нотаріусам; суб’єктам господарювання, що надають юридичні послуги; особам, які надають послуги щодо створення, забезпечення діяльності або управління юридичними особами (у тому числі надає рекомендації та роз’яснення з питань застосування законодавства у цій сфері);

4.45 проводить перевірку наявності професійної підготовки відповідальних працівників та організації професійної підготовки інших працівників суб’єктів первинного фінансового моніторингу, залучених до проведення первинного фінансового моніторингу;

4.46 інформує Мін’юст з метою виконання покладених на нього завдань про дотримання суб’єктами первинного фінансового моніторингу - адвокатськими бюро, адвокатськими об’єднаннями та адвокатами, які здійснюють адвокатську діяльність індивідуально; нотаріусами; суб’єктами господарювання, що надають юридичні послуги; особами, які надають послуги щодо створення, забезпечення діяльності або управління юридичними особами, вимог законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, у тому числі про виявлені порушення та заходи, вжиті для їх усунення та/або недопущення у подальшій діяльності.

Забезпечує виконання інших повноважень, покладених на Мін’юст актами законодавства, що регулюють діяльність у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення;

4.47 здійснює представництво інтересів осіб у судах України у рамках виконання Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей, інших міжнародних договорів України про правову допомогу у цивільних та кримінальних справах у порядку, визначеному законодавством України; подає клопотання про приведення покарання, призначеного вироком іноземного суду засудженій особі, у відповідність до законодавства України та забезпечує представництво у судах України у межах поданих клопотань;

4.48 здійснює представництво інтересів осіб у судах України у рамках виконання Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей^[316], інших міжнародних договорів України про правову допомогу у цивільних та кримінальних справах у порядку, визначеному законодавством України;

4.49 організовує діяльність регіональних відділень Секретаріату Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини при міжрегіональних управліннях, які діють у порядку, передбаченому Мін’юстом;

4.50 за дорученням Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини та Секретаріату Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини вивчає факти, збирає докази та надсилає копії матеріалів у справах, що перебувають у провадженні Європейського суду з прав людини, а також іншу інформацію, необхідну для забезпечення діяльності Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини;

4.51 за дорученням Мін’юсту представляє інтереси Кабінету Міністрів України, Мін’юсту під час розгляду справ у судах Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, готує матеріали до розгляду цих справ;

4.52 здійснює контроль (нагляд) за дотриманням законодавства у визначених сферах діяльності, вживає заходів для запобігання порушенням у цих сферах та приймає відповідні обов’язкові до виконання рішення.

Здійснює відповідно до законодавства контроль за діяльністю у сферах державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців; державної реєстрації;

4.53 через відділ державної реєстрації актів цивільного стану Управління державної реєстрації міжрегіонального управління (далі - Відділ Управління державної реєстрації):

• організовує проведення районним, районним у місті, міським (міст обласного значення), міськрайонним, міжрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану міжрегіонального управління (далі - Відділ) державної реєстрації актів цивільного стану та виконання ним інших повноважень, визначених законодавством;

• здійснює заходи щодо підвищення ефективності роботи органів державної реєстрації актів цивільного стану, контролює їх діяльність стосовно додержання ними законодавства у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, перевіряє їхню роботу, надає практичну та методичну допомогу;

• забезпечує належне зберігання та оформлення Відділом книг державної реєстрації актів цивільного стану, метричних книг та іншої документації, пов’язаної з державною реєстрацією актів цивільного стану, їх облік, а також зберігає другі примірники актових записів цивільного стану, веде в установленому порядку облік книг державної реєстрації актів цивільного стану і метричних книг; передає книги державної реєстрації актів цивільного стану і метричні книги на архівне зберігання відповідно до законодавства;

• забезпечує Відділ бланками свідоцтв про державну реєстрацію актів цивільного стану, їх належний облік та зберігання;

• організовує ведення звітності та складання відповідних її форм Відділом та виконавчими комітетами сільських, селищних, міських (крім міст обласного значення) рад з питань державної реєстрації актів цивільного стану, а також безпосередньо веде звітність у встановленому законодавством порядку та складає звіти про витрачання бланків свідоцтв про державну реєстрацію актів цивільного стану;

• розглядає матеріали щодо анулювання поновлених та повторно складених актових записів цивільного стану, а також надає інформацію про анульовані свідоцтва для оприлюднення на офіційному веб-сайті Мін’юсту у випадках, визначених законодавством;

• забезпечує ведення та формування Відділом Державного реєстру актів цивільного стану громадян, а також безпосередньо вносить до нього відомості про народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть, а також у встановленому законодавством порядку вносить відповідні зміни до актових записів цивільного стану, повторно видає на їх підставі свідоцтва про державну реєстрацію актів цивільного стану, а також витяги з Державного реєстру актів цивільного стану громадян;

• здійснює звірку відповідності підпису посадової особи та відбитка печатки, проставлених на документах про державну реєстрацію актів цивільного стану, зразкам, наявним у справах міжрегіонального управління, та засвідчує їх для консульської легалізації;

• забезпечує надання Відділом платних послуг та безпосередньо надає їх відповідно до законодавства;

4.54 через Відділ:

• проводить державну реєстрацію народження фізичної особи та її походження, смерті, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені (прізвища, власного імені, по батькові) та про кожний факт реєстрації акту цивільного стану видає відповідні свідоцтва про державну реєстрацію актів цивільного стану;

• вносить до Державного реєстру актів цивільного стану громадян відомості про народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть, а також про внесені зміни до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання;

• розглядає заяви та готує матеріали про зміну імені (прізвища, власного імені, по батькові) фізичних осіб - громадян України, а також про внесення змін до актових записів цивільного стану і поновлення втрачених записів;

• готує та подає до Відділу Управління державної реєстрації матеріали щодо анулювання поновлених та повторно складених актових записів цивільного стану;

• складає висновок про анулювання актового запису про шлюб у випадках, передбачених статтею 39 Сімейного кодексу України, та анулює актові записи цивільного стану відповідно до законодавства^[317];

• забезпечує належне зберігання та оформлення книг державної реєстрації актів цивільного стану, метричних книг та здійснює їх підготовку для передачі на архівне зберігання відповідно до законодавства;

• забезпечує з дотриманням вимог законодавства виконавчі органи сільських, селищних та міських (крім міст обласного значення) рад бланками свідоцтв про державну реєстрацію актів цивільного стану, а також їх належний облік та зберігання;

• видає повторно свідоцтва про державну реєстрацію актів цивільного стану, витяги з Державного реєстру актів цивільного стану громадян у порядку, передбаченому законодавством України;

• веде звітність та подає до Відділу Управління державної реєстрації відповідні її форми у встановленому законодавством порядку, а також звіти про використання бланків свідоцтв про державну реєстрацію актів цивільного стану;

• перевіряє дотримання вимог законодавства посадовими особами виконавчих органів сільських, селищних та міських (крім міст обласного значення) рад, які проводять державну реєстрацію народження фізичної особи та її походження, шлюбу, смерті, та надає їм методичну допомогу;

• організовує та надає фізичним особам з дотриманням вимог законодавства платні послуги;

4.55 через Відділ Управління державної реєстрації та Відділ приймає для проставлення апостиля офіційні документи, що видаються органами юстиції та судами, а також документи, що оформляються нотаріусами України, та видає їх з проставленим апостилем;

4.56 здійснює відповідно до закону державну реєстрацію громадських об’єднань, їхніх відокремлених підрозділів, громадських об’єднань, що не мають статусу юридичної особи, підтвердження всеукраїнського статусу громадського об’єднання, обласних, регіональних, республіканських, місцевих та первинних професійних спілок, їх організацій та об'єднань, структурних утворень політичних партій, регіональних (місцевих) творчих спілок, територіальних осередків всеукраїнських творчих спілок, обласних, республіканських Автономної Республіки Крим, Київської та Севастопольської міських та місцевих організацій роботодавців та їх об'єднань, постійно діючих третейських судів; державну реєстрацію друкованих засобів масової інформації місцевої сфери розповсюдження;

4.57 забезпечує не пізніше як за тридцять п’ять днів до дня голосування

передачу на паперових носіях та в електронному вигляді до відповідних територіальних виборчих комісій відомостей щодо зареєстрованих політичних партій та їх місцевих (обласних, районних, міських, районних у містах)

організацій із зазначенням керівників, а в разі зміни керівників політичних партій та їх місцевих (обласних, районних, міських, районних у містах)

організацій невідкладно інформує про це відповідні територіальні виборчі комісії у разі призначення місцевих виборів (чергових, позачергових, повторних, проміжних, додаткових та перших);

4.58 надає виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань у паперовій формі для проставлення апостиля;

4.59 організовує роботу з підготовки та підвищення кваліфікації державних реєстраторів;

4.60 здійснює заходи з підвищення кваліфікації державних службовців та посадових осіб виконавчих органів сільських, селищних, міських (крім міст обласного значення) рад, які реєструють акти цивільного стану, проводить відповідні наради, семінари;

4.61 забезпечує доступ державних реєстраторів до єдиних та державних реєстрів, держателем яких є Мін’юст, та приймає рішення про блокування такого доступу у випадках, передбачених законом;

4.62 розглядає відповідно до закону скарги на рішення, дії або бездіяльність державних реєстраторів, суб’єктів державної реєстрації прав та приймає обов’язкові до виконання рішення;

4.63 складає протоколи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення^[318];

4.64 забезпечує спеціальну перевірку відомостей щодо наявності корпоративних прав у осіб, які претендують на зайняття посад, пов’язаних з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування;

4.65 веде облік надходження обов’язкових безоплатних примірників видань;

4.66 у випадках, передбачених законом, звертається до суду із заявою про припинення діяльності постійно діючого третейського суду;

4.67 готує звіти щодо витрачання бланків у визначених сферах діяльності;

4.68 здійснює інші повноваження на основі та на виконання Конституції та законів України, указів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України.

Міжрегіональне управління з метою організації своєї діяльності:

5.1 організовує роботу з персоналом міжрегіонального управління, його структурних підрозділів та установ нотаріату, забезпечує підвищення кваліфікації (професійне навчання) державних службовців і працівників міжрегіонального управління та установ нотаріату, які не є державними службовцями;

5.2 складає проект зведеного штатного розпису, штатного розпису та кошторису міжрегіонального управління, а також зведеного штатного розпису нотаріальних контор і подає на затвердження державному секретарю Міністерства юстиції України;

5.3 контролює надходення коштів до спеціального Државного бюджету України та їх облік;

5.4 здійснює бухгалтерський облік витрат на утримання міжрегіонального управління; забезпечує використання бюджетних асигнувань за цільовим призначенням, складає та подає в установленому порядку фінансову звітність;

5.5 здійснює централізований бухгалтерський облік витрат на утримання районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних, міжрайонних відділів державної виконавчої служби, Відділів, нотаріальних контор;

5.6 організовує розгляд звернень громадян з питань, що належать до його компетенції, в тому числі, пов’язаних з роботою підвідомчих органів та установ юстиції, виявляє та усуває причини, що породжують обґрунтовані скарги громадян;

5.7 забезпечує у межах своєї компетенції дотримання державної таємниці в міжрегіональному управління, підвідомчих органах та установах юстиції;

5.8 забезпечує в межах своєї компетенції виконання завдань

мобілізаційної готовності;

5.9 здійснює контроль у міжрегіональному управлінні та підвідомчих органах і установах юстиції за дотриманням актів законодавства з питань боротьби з корупцією і злочинністю та забезпечує їх неухильне виконання;

5.10 забезпечує в межах повноважень проведення заходів щодо запобігання корупції та здійснення аналізу стану дотримання антикорупційного законодавства.

Міжрегіональне управління має право:

6.1 залучати до виконання окремих робіт, участі у вивченні окремих питань вчених і фахівців, спеціалістів органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій (за погодженням з їх керівниками), представників інститутів громадянського суспільства до розгляду питань, що належать до його компетенції;

6.2 одержувати в установленому законодавством порядку інформацію, документи і матеріали від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності та їх посадових осіб;

6.3 скликати наради, утворювати консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи і служби (ради, комісії, у тому числі постійно діючі, колегії, робочі групи тощо) для сприяння здійсненню покладених на нього завдань;

6.4 брати участь у розробленні пропозицій щодо підготовки юридичних кадрів;

6.5 здійснювати перевірки в підвідомчих органах та установах юстиції;

6.6 залучати в установленому порядку до перевірок роботи установ нотаріату та приватних нотаріусів завідувачів державних нотаріальних контор, кваліфікованих нотаріусів з інших нотаріальних округів, а також представників відділень Української нотаріальної палати за їхньою згодою;

6.7 залучати в установленому порядку для перевірок роботи атестованих судових експертів, які не є працівниками державних спеціалізованих установ і здійснюють судово-експертну діяльність на підставі свідоцтва Мін’юсту та внесені до Державного реєстру атестованих судових експертів, кваліфікованих судових експертів науково-дослідних установ судових експертиз, підпорядкованих Мін’юсту;

6.8 вносити до Мін’юсту пропозиції щодо призначення дисциплінарного провадження відносно судових експертів, які не є працівниками державних спеціалізованих установ, здійснюють свою діяльність на підставі свідоцтва Мін’юсту та внесені до Державного реєстру атестованих судових експертів.

Начальник міжрегіонального управління призначається на посаду та звільняється з посади державним секретарем Міністерства юстиції України.

Начальник міжрегіонального управління має не більше восьми заступників, включаючи першого заступника начальника.

Перший заступник начальника, заступники начальника міжрегіонального управління, заступники начальника міжрегіонального управління - начальники Управлінь забезпечення примусового виконання рішень та їх заступники призначаються на посади та звільняються з посад державним секретарем Міністерства юстиції України.

Структуру міжрегіональних управлінь затверджує Міністр юстиції України.

Міжрегіональне управління є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в установах Казначейства, а також рахунки, у тому числі в іноземній валюті, в державних банках для зарахування авансового внеску стягувача, обліку депозитних сум і зарахування стягнутих з боржників коштів та їх виплати стягувачам, печатки із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням.

УСТАНОВИ ТА ОРГАНИ ЮСТИЦІЇ

1. Науково-дослідні установи судових експертиз.

♦ Науково-дослідний центр судової експертизи з питань інтелектуальної власності.

♦ Вінницьке відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

♦ Волинське відділення Львівського науково-дослідний інститут судових експертиз.

♦ Дніпропетровський науково-дослідний інститут судових експертиз.

♦ Донецький науково-дослідний інститут судових експертиз.

♦ Житомирське відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

♦ Київський науково-дослідний інститут судових експертиз.

♦ Запорізьке відділення Дніпропетровського НДІСЕ.

♦ Кропивницьке відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

♦ Кримський науково-дослідний інститут судових експертиз.

♦ Луганське відділення Донецького НДІСЕ.

♦ Львівський науково-дослідний інститут судових експертиз.

♦ Миколаївське відділення Одеського науково-дослідний інститут судових експертиз.

♦ Одеський науково-дослідний інститут судових експертиз.

♦ Рівненське відділення Львівського науково-дослідний інститут судових експертиз.

♦ Полтавське відділення Харківського науково-дослідний інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса.

♦ Івано-Франківське відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

♦ Севастопольське відділення Харківського НДІСЕ.

♦ Сумське відділення Націольного наукового центру «Інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса.

♦ Тернопільське відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

♦ Національний науковий центр «Інститут судових експертиз експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса».

♦ Херсонське відділення Одеського науково-дослідний інститут судових експертиз.

2. Державні нотаріальні контори.

До системи органів Міністерства юстиції України належать:

- Державна виконавча служба України

- Державна кримінально виконавча служба України.

Державна виконавча служба України

Прийняття рішення юрисдикційними органами не є кінцевим етапом у поновленні порушеного права. Потрібне належне їх виконання, оскільки це суттєво впливає на стан законності та правопорядку, на захист проголошених і гарантованих Конституцією України прав та свобод людини і громадянина. Важлива роль у цьому належить інституту виконавчого провадження.

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених Законі України «Про виконавче провадження» органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно- правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню^[319].

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів:

1) виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України;

1^-1) судові накази;

2) ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом;

3) виконавчих написів нотаріусів;

4) посвідчень комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій;

5) постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди;

6) постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;

7) рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами;

8) рішень Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»^[320], а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України;

9) рішень (постанов) суб’єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (далі - Закону)^[321].

Правовою основою діяльності органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є Конституція України, цей Закон, міжнародні договори України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, інші закони, нормативно-правові акти, прийняті на їх виконання.

Завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.

Систему органів примусового виконання рішень становлять:

1) Міністерство юстиції України;

2) органи державної виконавчої служби, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» державними виконавцями є керівники органів державної виконавчої служби, їхні заступники, головні державні виконавці, старші державні виконавці, державні виконавці органів державної виконавчої служби. Державний виконавець є представником влади, діє від імені держави і перебуває під її захистом та уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, передбаченому законом.

Державні виконавці, керівники та спеціалісти органів державної виконавчої служби є державними службовцями.

Стаття 10 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» встановлює вимоги до державних виконавців Державним виконавцем може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту (для керівників органів державної виконавчої служби та їх заступників - не нижче другого рівня), володіє державною мовою і здатний за своїми особистими і діловими якостями здійснювати повноваження державного виконавця.

Спеціальні вимоги до рівня професійної компетентності державних виконавців та керівників органів державної виконавчої служби визначаються Міністерством юстиції України^[322].

Державні виконавці та інші працівники органів державної виконавчої служби, які є державними службовцями, призначаються на посади та звільняються з посад у порядку, встановленому Законом України «Про державну службу»^[323] з урахуванням особливостей, визначених законодавством.

Контроль за діяльністю державних виконавців та інших працівників органів державної виконавчої служби здійснюють Міністерство юстиції України та органи державної виконавчої служби, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку встановленому Міністерством юстиції України.

Порядок виплати та розміри винагород працівникам органів державної виконавчої служби встановлюються Кабінетом Міністрів України^[324].

Приватним виконавцем може бути громадянин України, уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, встановленому законом.

Приватний виконавець є суб’єктом незалежної професійної діяльності.

Державне регулювання діяльності приватного виконавця здійснює Міністерство юстиції України та в межах повноважень:

1) формує та реалізує державну правову політику у сфері організації примусового виконання рішень;

2) забезпечує підготовку приватних виконавців та підвищення їхньої кваліфікації, для чого визначає:

• порядок проходження навчання та стажування осіб, які виявили намір здійснювати діяльність приватного виконавця;

• перелік документів, які подаються Кваліфікаційній комісії приватних виконавців особою, яка виявила намір здійснювати діяльність приватного виконавця, для підтвердження відповідності цієї особи вимогам, встановленим цим Законом;

• порядок допуску таких осіб до складання кваліфікаційного іспиту;

• порядок складання кваліфікаційного іспиту;

• порядок підвищення кваліфікації приватними виконавцями;

3) видає посвідчення приватного виконавця;

4) визначає вимоги до офіса приватного виконавця^[325];

5) забезпечує діяльність Кваліфікаційної комісії приватних виконавців та Дисциплінарної комісії приватних виконавців;

6) формує Єдиний реєстр приватних виконавців України, визначає порядок його ведення;

7) встановлює форму та порядок подання приватними виконавцями інформації про здійснення ними діяльності;

8) здійснює контроль за діяльністю приватних виконавців та визначає порядок здійснення контролю за діяльністю приватного виконавця;

9) подає Кабінету Міністрів України пропозицію про встановлення розміру основної винагороди приватного виконавця;

10) вводить в дію рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення;

11) зупиняє та припиняє право на здійснення діяльності приватного виконавця;

12) здійснює інші повноваження, передбачені цим та іншими законами.

Вимоги до приватного виконавця встановленні у ст. 18 Закону. Так, приватним виконавцем може бути громадянин України, який досяг 25 років, має вищу юридичну освіту не нижче другого рівня, володіє державною мовою, має стаж роботи у галузі права після отримання відповідного диплома не менше двох років та склав кваліфікаційний іспит.

Приватним виконавцем не може бути особа:

1) яка не відповідає вимогам, встановленим частиною першою цієї статті;

2) визнана судом обмеженою у цивільній дієздатності або недієздатною;

3) яка має не зняту або не погашену в установленому законом порядку судимість;

4) яка вчинила корупційне правопорушення або порушення, пов’язане з корупцією, - протягом трьох років з дня вчинення;

5) якій за порушення вимог законодавства анульовано свідоцтво про право на зайняття нотаріальною чи адвокатською діяльністю або діяльністю арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), яку позбавлено права на здійснення діяльності приватного виконавця, - протягом трьох років з дня прийняття відповідного рішення;

6) звільнена з посади судді, прокурора, працівника правоохоронного органу, з державної служби або служби в органах місцевого самоврядування у зв’язку з притягненням до дисциплінарної відповідальності, - протягом трьох років з дня звільнення.

Приватний виконавець під час здійснення своєї діяльності не може займатися іншою оплачуваною (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), інструкторської та суддівської практики із спорту та роботи в органах Асоціації приватних виконавців України) або підприємницькою діяльністю.

Для визначення рівня професійної підготовленості осіб, які мають намір здійснювати діяльність приватного виконавця, та вирішення питання щодо надання права на здійснення діяльності приватного виконавця при Міністерстві юстиції України утворюється Кваліфікаційна комісія приватних виконавців (далі - Кваліфікаційна комісія).

Положення про Кваліфікаційну комісію приватних виконавців затверджується Міністерством юстиції України^[326]. До складу Кваліфікаційної комісії входять дев’ять членів, по чотири з яких призначаються Міністерством юстиції України, у тому числі Міністр або заступник Міністра, та з’їздом приватних виконавців України, один член призначається Радою суддів України.

Зазначені органи мають право призначати до складу Кваліфікаційної комісії осіб з числа своїх представників, суддів, суддів у відставці, науковців, фахівців у галузі права та приватних виконавців.

Персональний склад Кваліфікаційної комісії затверджується наказом Міністерства юстиції України. Головою Кваліфікаційної комісії є Міністр юстиції України або заступник Міністра юстиції України.

Строк повноважень членів Кваліфікаційної комісії становить два роки.

Рішення Кваліфікаційної комісії приймаються на її засіданні, за умови присутності не менше п’яти членів комісії, шляхом голосування простою більшістю голосів від кількості присутніх на засіданні членів комісії. У разі рівного розподілу голосів рішення вважається неприйнятим. Рішення Кваліфікаційної комісії оформлюється протоколом, який підписують усі присутні на засіданні члени комісії.

Особа, яка виявила намір здійснювати діяльність приватного виконавця, до подання заяви про допуск до складення кваліфікаційного іспиту зобов’язана пройти навчання і стажування приватного виконавця.

Загальний строк навчання і стажування приватного виконавця не може перевищувати трьох місяців.

Від проходження стажування приватного виконавця звільняються особи, які мають стаж роботи державного чи приватного виконавця, адвоката, нотаріуса, арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) не менше одного року або помічника приватного виконавця не менше двох років.

Про проходження навчання, стажування приватного виконавця видається свідоцтво, строк дії якого становить один рік.

Особа, яка виявила намір здійснювати діяльність приватного виконавця, після проходження навчання, стажування приватного виконавця подає до Кваліфікаційної комісії заяву про допуск до складення кваліфікаційного іспиту разом із документами, які підтверджують відповідність особи вимогам, встановленим цим Законом, а також декларацію про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру.

Кваліфікаційна комісія проводить перевірку достовірності документів та відомостей, поданих особою.

Строк розгляду заяви про допуск до складення кваліфікаційного іспиту не повинен перевищувати 30 днів з дня її надходження.

За результатами розгляду заяви та доданих до неї документів Кваліфікаційна комісія приймає рішення про:

1) допуск особи до складення кваліфікаційного іспиту;

2) відмову в допуску особи до складення кваліфікаційного іспиту.

Кваліфікаційна комісія приймає рішення про відмову в допуску особи до складення кваліфікаційного іспиту, якщо:

1) подано не всі документи, визначені Міністерством юстиції України, або документи не відповідають встановленим вимогам;

2) особа не відповідає встановленим цим Законом вимогам до осіб, які виявили намір здійснювати діяльність приватного виконавця.

У рішенні Кваліфікаційної комісії про відмову в допуску особи до складення кваліфікаційного іспиту зазначаються причини такої відмови. Після усунення причин, що стали підставою для прийняття Кваліфікаційною комісією рішення про відмову в допуску особи до складення кваліфікаційного іспиту, особа має право повторно звернутися до Кваліфікаційної комісії для отримання допуску в порядку, визначеному цим Законом. Інформація про прийняте Кваліфікаційною комісією рішення про допуск (недопуск) особи до складення кваліфікаційного іспиту розміщується на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України протягом трьох днів з дня його прийняття.

Кваліфікаційна комісія проводить кваліфікаційний іспит протягом трьох місяців з дня надання допуску особі до складення кваліфікаційного іспиту.

Про дату та місце проведення кваліфікаційного іспиту повідомляються особи, допущені до його складення. Інформація про кваліфікаційний іспит не пізніш як за сім днів до дня його проведення розміщується на офіційному веб- сайті Міністерства юстиції України та веб-сайті Асоціації приватних виконавців України. На іспиті мають право бути присутніми представники Асоціації приватних виконавців України, громадських об’єднань та засобів масової інформації.

Кваліфікаційний іспит проводиться шляхом автоматизованого анонімного тестування особи, яка виявила намір здійснювати діяльність приватного виконавця.

Особі, яка успішно склала кваліфікаційний іспит, Міністерство юстиції України на підставі відповідного рішення Кваліфікаційної комісії протягом 10 днів з дня складення кваліфікаційного іспиту видає посвідчення приватного виконавця. За видачу посвідчення приватного виконавця особа, яка склала кваліфікаційний іспит, вносить плату у розмірі однієї мінімальної заробітної плати. Посвідчення про право на здійснення діяльності приватного виконавця видається без обмеження строку його дії.

Особа, яка не склала кваліфікаційний іспит, має право скласти його повторно не раніше ніж через шість місяців.

Про початок діяльності приватний виконавець повідомляє Міністерство юстиції України. Приватний виконавець має право розпочати здійснення діяльності з дня внесення інформації про нього до Єдиного реєстру приватних виконавців України.

Міністерство юстиції України забезпечує ведення Єдиного реєстру приватних виконавців України^[327].

У Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про:

1) прізвище, ім’я та по батькові (за наявності) приватного виконавця;

2) дату рішення Кваліфікаційної комісії про надання права на здійснення діяльності приватного виконавця;

3) номер посвідчення;

4) виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність;

5) офіс приватного виконавця;

6) реквізити договору страхування цивільно-правової відповідальності приватного виконавця, строк дії договору, відомості про страховика та страхову суму;

7) зупинення діяльності приватного виконавця;

8) дату та номер рішення про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності та вид дисциплінарного стягнення;

9) дату та номер рішення Дисциплінарної комісії про припинення діяльності;

10) прізвище, ім’я та по батькові помічників приватного виконавця (у разі їх наявності).

У разі зміни відомостей, що згідно з цим Законом підлягають внесенню до Єдиного реєстру приватних виконавців України, приватний виконавець зобов’язаний не пізніше наступного робочого дня письмово повідомити про це Міністерство юстиції України.

Міністерство юстиції України вносить інформацію до Єдиного реєстру приватних виконавців України не пізніше наступного робочого дня з дня отримання відомостей, які згідно з цим Законом підлягають внесенню до Єдиного реєстру приватних виконавців України. Доступ до інформації Єдиного реєстру приватних виконавців України є безоплатним, здійснюється цілодобово і без обмежень на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України із забезпеченням можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування інформації без необхідності застосування спеціально створених для цього технологічних та програмних засобів.

Приватний виконавець має посвідчення та печатку, опис і порядок використання яких встановлюються Міністерством юстиції України.

Правила ведення діловодства та архіву приватного виконавця затверджуються Міністерством юстиції України^[328].

Приватний виконавець має право мати помічників, які працюють на підставі трудового договору (контракту), укладеного з приватним виконавцем.

Помічником приватного виконавця може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту не нижче першого рівня та володіє державною мовою. Помічнику приватного виконавця видається посвідчення, зразок якого затверджується Міністерством юстиції України.

Контроль за діяльністю приватного виконавця здійснюється

Міністерством юстиції України шляхом проведення планових і позапланових перевірок у порядку, встановленому Міністерством юстиції України.

Планові перевірки проводяться не частіше одного разу на два роки з обов’язковим повідомленням приватного виконавця про час і місце проведення перевірки не пізніш як за 10 днів до її початку. Попередні періоди, що раніше перевірялися, не можуть бути предметом наступних перевірок, крім перевірок за зверненнями учасників виконавчого провадження.

Державна кримінально-виконавча служба України

Відповідно до Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» на Державну кримінально-виконавчу службу України покладається завдання щодо здійснення державної політики у сфері виконання кримінальних покарань^[329].

Основними принципами діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України є:

1) законність;

2) повага та дотримання прав і свобод людини та громадянина;

3) гуманізм;

4) позапартійність;

5) єдиноначальність;

6) колегіальність при розробці важливих рішень;

7) взаємодія з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, об’єднаннями громадян, благодійними і релігійними організаціями;

8) відкритість для демократичного цивільного контролю.

Правовою основою діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України є Конституція України, закони України «Про Державну кримінально- виконавчу службу України» від 23 червня 2005 р., «Про чисельність Державної кримінально-виконавчої служби України» від 2 березня 2000 року № 1526-III та інші, акти Президента України і Кабінету Міністрів України, чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, а також видані відповідно до них нормативно-правові акти Міністерства юстиції України.

Структура та чисельність Державної кримінально-виконавчої служби України визначена у ст. 6 Закону. Так, Державна кримінально-виконавча служба України відповідно до закону здійснює правозастосовні та правоохоронні функції і складається з центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, його територіальних органів управління, кримінально-виконавчої інспекції, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, воєнізованих формувань, навчальних закладів, закладів охорони здоров’я, підприємств установ виконання покарань, інших підприємств, установ і організацій, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від від 24 січня 2020 р. № 20 «Деякі питання територіальних органів Міністерства юстиції» утворено як юридичну особу публічного права міжрегіональний територіальний орган Міністерства юстиції з питань виконання кримінальних покарань - Департамент з питань виконання кримінальних покарань^[330].

Департамент з питань виконання кримінальних покарань є

міжрегіональним територіальним органом Міністерства юстиції з питань виконання кримінальних покарань. Діяльність Департаменту спрямовується та координується заступником Міністерства юстиції України відповідно до розподілу обов’язків.

Департамент є органом Державної кримінально-виконавчої служби України.

Департамент реалізує повноваження Мін’юсту в сфері виконання кримінальних покарань.

Основні завдання:

♦ контроль та моніторинг за дотриманням прав людини і громадянина, вимог законодавства щодо виконання і відбування кримінальних покарань, реалізації законних прав та інтересів засуджених та осіб, узятих під варту;

♦ організація забезпечення безпеки осіб, які тримаються в установах виконання покарань і слідчих ізоляторах, підрозділами таких установ та слідчих ізоляторів;

♦ здійснення охорони засуджених, осіб, узятих під варту, під час медичного обстеження і лікування в територіальних закладах охорони здоров’я;

♦ визначення виду установи виконання покарань, у якій відбуватимуться покарання засуджених до позбавлення волі, здійснення розподілу, проведення їх та осіб, узятих під варту, з однієї установи до іншої;

♦ видачі осіб (екстрадиції), а також прийому громадян України, засуджених за кордоном, для відбування покарання на території України та передачу іноземців, засуджених судами України, для відбування покарання за кордоном, забезпечення транзитного перевезення через територію України осіб, узятих під варту, або засуджених згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України;

♦ організація процесу позитивних змін засуджених, їх свідоме відновлення в соціальному статусі повноправного члена суспільства; повернення до самостійного загальноприйнятого соціально-нормативного життя в суспільстві (ресоціалізація);

♦ організація проведення соціально-виховної та психологічної роботи із засудженими, які відбувають покарання в установах виконання покарань, залучення до її проведення представників релігійних і благодійних організацій, громадських об’єднань, творчих спілок, фізичних осіб;

♦ забезпечення виконання актів амністії та помилування;

♦ організація загальноосвітнього та професійно-технічного навчання засуджених в установах виконання покарань;

♦ впровадження міжнародних стандартів та передового досвіду у сфері дотримання прав людини і громадянина.

Загальна чисельність персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України, що утримується за рахунок Державного бюджету України, визначається відповідно до закону.

Гранична чисельність персоналу центрального апарату центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань та його територіальних органів управління визначається Кабінетом Міністрів України.

Структура, штати територіальних органів управління, підрозділів кримінально-виконавчої інспекції, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, воєнізованих формувань, навчальних закладів, закладів охорони здоровя та положення про них затверджуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, його територіальні органи управління, установи виконання покарань, слідчі ізолятори, навчальні заклади, заклади охорони здоров’я, підприємства установ виконання покарань, інші підприємства, установи та організації, створені для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України, є юридичними особами, мають печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, інші печатки і штампи, рахунки в установах банків.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань узагальнює практику застосування законодавства з питань, що стосуються завдань Державної кримінально- виконавчої служби України, розробляє пропозиції, спрямовані на його вдосконалення, і вносить їх на розгляд Міністерству юстиції України.

Для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України Кабінетом Міністрів України утворюються територіальні органи управління - управління (відділи) в Автономній Республіці Крим, областях, місті Києві та Київській області, місті Севастополі.

Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 18.05.2016 № 348 «Про ліквідацію територіальних органів управління Державної пенітенціарної служби та утворення територіальних органів Міністерства юстиції», а також з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 05.02.2020 № 48 «Про перейменування деяких територіальних органів Міністерства юстиції», в Державній кримінально-виконавчій службі України функціонують як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства юстиції - міжрегіональні управління з питань виконання кримінальних покарань^[331]:

♦ Західне міжрегіональне управління, повноваження якого поширюються на територію Львівської, Волинської, Закарпатської, Івано-Франківської, Рівненської та Тернопільської областей, розташоване у м. Львові;

♦ Центрально-Західне міжрегіональне управління, повноваження якого поширюються на територію Вінницької, Хмельницької та Чернівецької областей, розташоване у м. Вінниці;

♦ Північно-Східне міжрегіональне управління, повноваження якого поширюються на територію Харківської, Луганської, Полтавської та Сумської областей, розташоване у м. Харкові;

♦ Південно-Східне міжрегіональне управління, повноваження якого поширюються на територію Дніпропетровської, Донецької та Запорізької областей, розташоване м. Дніпрі;

♦ Південне міжрегіональне управління, повноваження якого поширюються на територію Одеської, Кіровоградської, Миколаївської та Херсонської областей, розташоване у м. Миколаєві^[332].

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.12.2020 № 1252 «Деякі питання територіальних органів Міністерства юстиції» та наказу Міністерства юстиції України від 21.12.2020 № 4390/5 «Про реорганізацію територіального органу» реорганізовано територіальний орган Міністерства юстиції - Південне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції шляхом його приєднання до міжрегіонального територіального органу Міністерства юстиції з питань виконання кримінальних покарань - Департаменту з питань виконання кримінальних покарань^[333].

Територіальні органи управління здійснюють керівництво оперативно- службовою та фінансово-господарською діяльністю підпорядкованих їм органів і установ та виконують функції, передбачені положеннями про територіальні органи управління.

Положення про територіальні органи управління затверджуються

Міністерством юстиції України.

Кримінально-виконавча інспекція - орган, який виконує покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, громадських робіт, виправних робіт та здійснює контроль за поведінкою осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням або умовно-достроково, а також звільнених від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років.

Кримінально-виконавча інспекція здійснює функції та повноваження, передбачені законом та іншими нормативно-правовими актами.

Положення про кримінально-виконавчу інспекцію затверджується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань.

Установи виконання покарань та слідчі ізолятори утворюються і ліквідуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань та виконують функції, передбачені законом та іншими нормативно-правовими актами. Законодавством визначаються особливості відвідування цих установ і слідчих ізоляторів та спеціальні вимоги режиму доступу на їх територію.

Воєнізовані формування - підрозділи, які відповідно до закону діють у складі органів і установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, призначені для їх охорони та запобігання і припинення дій, що дезорганізують роботу виправних установ.

Підприємства установ виконання покарань є державними

підприємствами, які здійснюють господарську діяльність та професійно- технічне навчання засуджених.

До персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України належать особи рядового і начальницького складу (далі - особи рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби), спеціалісти, які не мають спеціальних звань, та інші працівники, які працюють за трудовими договорами в Державній кримінально-виконавчій службі України (далі - працівники кримінально-виконавчої служби).

Служба в Державній кримінально-виконавчій службі України є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров’я і віком громадян України. Час проходження служби в Державній кримінально-виконавчій службі України зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби відповідно до закону.

На службу до Державної кримінально-виконавчої служби України приймаються на конкурсній, добровільній, контрактній основі громадяни України, які спроможні за своїми особистими, діловими та моральними якостями, віком, освітнім і професійним рівнем та станом здоров’я ефективно виконувати відповідні службові обов’язки. Кваліфікаційні вимоги до професійної придатності визначаються нормативно-правовими актами Міністерства юстиції України. При прийнятті на службу може бути встановлений строк випробування до шести місяців. Не може бути прийнята на службу особа, яка має не погашену або не зняту судимість за вчинення злочину, крім реабілітованої, або на яку протягом останнього року накладалося адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов’язаного з корупцією.

Забезпечення діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань через державне оборонне замовлення та закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти.

13.3.