<<
>>

Правові засади і форми діяльності недержавних громадських організацій

Перед тим, як створювати недержавну громадську організацію, необхідно визначити основні засади, на підставі яких буде здійснюватися діяльність цієї організації.

Під терміном «засада» розуміють основу чого-небудь, те головне, на чому ґрунтується, базується що-небудь; спосіб, метод здійснення чого-небудь [110, с.

300-301; 95, с. 325; 111, с. 175]; вихідне, головне положення, принцип; основа світогляду, правило поведінки [112, с. 236].

Під правовими засадами будь-якої діяльності розуміють систему правових настанов (юридичних норм), що містяться в актах різної юридичної сили і визначають параметри належної поведінки суб’єктів цієї діяльності. За допомогою системи юридичних норм держава зміцнює правосвідомість громадян, плекає у них почуття громадянського обов’язку, виховує дисципліну та організованість. Правила поведінки у правовій державі додержують свідомо й добровільно, оскільки її норми є загальнообов’язковими, ґрунтуються на підтримці держави та громадській думці. Такі норми містяться, як правило, у правових нормативних актах різної юридичної природи і сили [113, с. 73].

Отже, правові засади - це перш за все, нормативно-правове регулювання відносин, у тому числі й діяльності.

Ми вважаємо, що правові засади діяльності недержавних громадських організацій - це певні юридичні норми, закріплені в Конституції України та інших нормативно-правових актах, що регулюють суспільні відносини у сфері діяльності недержавних громадських організацій та виконання яких є обов’язковим для суб’єктів цієї сфери.

В Україні проблемами нормативно-правового регулювання діяльності недержавних громадських організацій займалися М. Віхляєв, І. Г рицай, М. Гуляєва, Л. Кобилянська, Т. Коломоєць, В. Кравчук, М. Лациба, Н. Нижник, В. Олуйко, К. Становський, Л. Усаченко та ін.

Вважаємо, що правові засади діяльності недержавних громадських організацій в Україні ґрунтуються на законодавстві, яке складається із а) Конституції України; б) Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Податкового кодексу України та ін.; в) Закону України від 22 березня 2012 р. «Про громадські об’єднання», а також інших законів (Закон України від 5 липня 2012 р. «Про благодійну діяльність та благодійні організації» [114], Закон України від 1 грудня 1998 р. «Про молодіжні та дитячі громадські організації» [115], Закон України від 22 червня 2012 р. «Про організації роботодавців, їх об’єднання, права і гарантії їх діяльності» [116] та ін.); г) постанови Кабінету Міністрів України від 19 грудня 2012 р. «Про затвердження Порядку ведення Реєстру громадських об’єднань» [117] та ін.); ґ) Указу Президента України від 26 лютого 2016 р. «Про сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні» [118]; д) нормативно-правових актів міністерств, які мають пряме чи опосередковане відношення до діяльності недержавних громадських організацій; е) нормативно-правових актів внутрішнього змісту щодо діяльності недержавних громадських організацій (статути, правила, інструкції та ін.).

Вважаємо, що правові засади діяльності недержавних громадських організацій формуються на основі принципів, які поділяються на:

1) загальноконституційні, які конкретизуються у галузевих принципах;

2) галузеві, до яких відносяться принципи, визначені законодавством, яке регулює діяльність недержавних громадських організацій в Україні; 3) міжгалузеві, на яких базується діяльність всіх громадських організацій, в тому числі

недержавних.

До загальноконституційних принципів діяльності недержавних громадських організацій слід віднести: а) верховенство права, яке за своїм призначенням визначає і закріплює права, свободи та обов’язки недержавних громадських організацій; б) законність, яка полягає в тому, що кожна недержавна громадська організація, в тому числі її члени (учасники) зобов’язані неухильно додержуватися вимог Конституції України та нормативно-правових актів України, що стосуються діяльності недержавних громадських організацій; в) рівність перед законом (ст. 6, 24 Конституції України) - всі громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом, відповідно недержавні громадські організації також є рівними перед законом. У членів (учасників) недержавних громадських організацій під час здійсненя діяльності в цих організаціях «не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками»; г) свобода об’єднання у недержавні громадські організації для здійснення і захисту прав і свобод громадян та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, зав инятком обмежень, встановлених Законом «Про громадські об’єднання» в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров’я населення; ґ) недоторканність права власності - кожна недержавна громадська організація має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю (ст. 41 Конституції України); д) судовий захист, згідно якого недержавна громадська організація має право захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань будь-якими, не забороненими законом, засобами. Також гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (ст. 55 Конституції України).

Г алузевими принципами діяльності недержавних громадських організацій є принципи, закріплені у ст. 3 Закону України «Про громадські об’єднання» [40], а саме: а) добровільність - право особи на вільну участь або неучасть у недержавній громадській організації; б) самоврядність - право членів (учасників) недержавної громадської організації самостійно здійснювати управління діяльністю цієї організації відповідно до її мети (цілей), визначати напрями діяльності, а також невтручання органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування в діяльність недержавної громадської організації, крім випадків, визначених законом; в) вільного вибору території діяльності - право недержавної громадської організації самостійно визначати територію своєї діяльності, крім випадків, визначених законом; г) рівності перед законом - недержавні громадські організації є рівними у своїх правах та обов’язках відповідно до закону з урахуванням організаційно-правової форми, виду та/або статусу такої організації; ґ) відсутності майнового інтересу членів (учасників) недержавної громадської організації - члени (учасники) недержавної громадської організації не мають права на частку майна цієї організації та не відповідають за її зобов’язаннями. Доходи або майно (активи) недержавної громадської організації не підлягають розподілу між її членами (учасниками) і не можуть використовуватися для вигоди будь-якого окремого члена (учасника) недержавної громадської організації, її посадових осіб (крім оплати їх праці та відрахувань на соціальні заходи); д) прозорості, відкритості та публічності - право всіх членів (учасників) недержавної громадської організації мати вільний доступ до інформації про її діяльність, у тому числі про прийняті нею рішення та здійснені заходи, а також обов’язок недержавної громадської організації забезпечувати такий доступ. Публічність означає, що недержавні громадські організації інформують громадськість про свої мету (цілі) та діяльність.

Міжгалузевими принципами діяльності недержавних громадських організацій є: 1) законність; 2) верховенство права; 3) добровільність;

4) незалежність та рівноправність членів цих організацій; самоврядування;

5) відкритість та гласність; 6) свобода об’єднання; 7) соціальний діалог; 8) аполітичність; 9) відповідальність за виконання взятих зобов’язань.

На сьогодні завдяки діяльності недержавних громадських організацій громадяни України мають можливість користуватися перевагами демократичної

системи, яка дає змогу кожному висловлювати та відстоювати свою думку й погляди [32, с. 86].

Перш, ніж вести мову про діяльність недержавних громадських організацій в Україні, доцільно звернути увагу на термін «діяльність», який має наступні визначення: - у словниковій літературі «діяльність» визначено як застосування своєї праці до чого-небудь; функціонування, діяння органів живого організму; виявлення сили, енергії чого-небудь [119, с. 311]; заняття, праця (наукова, педагогічна діяльність); робота якихось органів, сил природи [120, с. 140]; - у лінгвістиці діяльність - це цілеспрямована активність, шляхом якої індивід та спільнота включаються в реальність (буття) [121, с. 228]; - у соціології під «діяльністю» також розуміють форму активності людини, що виявляється у цілеспрямованій зміні та перетворенні світу і людської свідомості [93, с. 109].

У словниковій та енциклопедичній літературі визначено, що «діяльність» - це: - застосування своєї праці до чого-небудь; функціонування, діяння органів живого організму; виявлення сили, енергії чого-небудь [119, с. 311]; - спосіб буття людини в світі, здатність її вносити в дійсність зміни [122, с. 389]; - заняття, праця (наукова, педагогічна діяльність); робота якихось органів, сил природи [120, с. 140]; - цілеспрямована активність, шляхом якої індивід та спільнота включаються в реальність (буття). Діяльність - процес, що актуалізує ставлення людини до світу, відповідає потребі і характеризується певним мотивом; необмежена, безкінечна множинність окремих дій та їхніх комплексів [121, с. 228]; - форма активності людини, що виявляється у цілеспрямованій зміні та перетворенні світу і людської свідомості [93, с. 109]; - застосування своєї праці до чого-небудь [123, с. 306].

Отже, широкий перелік тлумачень даного терміна характеризує динаміку його застосування як у всіх сферах українського суспільства, так і недержавних громадських організацій зокрема.

Як правило, у статутах недержавних громадських організацій основними видами їх діяльності визначено такі, як представлення інтересів і допомога своїм членам або благодійницька діяльність. Найбільш типовими видами діяльності вітчизняних недержавних громадських організацій є захист прав та інтересів окремих соціальних груп людей, лобіювання, проведення тренінгів та надання консультацій, просвіта та поширення інформації для населення, вирішення соціальних питань, освітня діяльність [124, с. 162].

В Україні недержавні громадські організації не можуть займатися діяльністю, головна мета якої - отримання прибутку. Водночас статтею 86 ЦК України закріплено право непідприємницьких товариств здійснювати підприємницьку діяльність. Спосіб та форми такої діяльності визначаються окремими законодавчими актами. Так, згідно із ст. 21 Закону України «Про громадські об’єднання» зареєстровані об’єднання громадян можуть здійснювати необхідну господарську та іншу комерційну діяльність шляхом створення госпрозрахункових установ і організацій із статусом юридичної особи. Створені об’єднаннями громадян установи та організації зобов’язані вести оперативний та бухгалтерський облік, статистичну звітність, зареєструватись в органах державної податкової інспекції та вносити до бюджету платежі у порядку і розмірах, передбачених законодавством України [125, с. 144].

Також недержавні громадські організації на основі ст. 52-53 ГК України можуть займатися некомерційною господарською діяльністю, спрямованою на досягнення економічних, соціальних та інших результатів без мети одержання прибутку на основі права власності або права оперативного управління в певних організаційних формах [126, с. 96-98].

Як ми вже зазначали раніше, свою діяльність недержавні громадські організації можуть здійснювати зі статусом юридичної особи або без такого статусу.

Недержавна громадська організація зі статусом юридичної особи набуває всіх ознак, характерних для будь-якої юридичної особи. Ця організація відповідно до ч. 2 ст. 21 Закону України «Про громадські об’єднання» має право: а) бути учасником цивільно-правових відносин, набувати майнові і немайнові права відповідно до законодавства; б) засновувати з метою досягнення своєї статутної мети (цілей) засоби масової інформації; в) брати участь у здійсненні державної

регуляторної політики тощо [40].

Здійснення діяльності недержавною громадською організацією зі статусом юридичної особи дає змогу цій організації мати банківський рахунок, печатку, залучати кошти для діяльності організації, орендувати офіс і наймати працівників, надавати соціальні послуги, мати зареєстровану символіку, створювати відокремлені підрозділи [127, с. 12-13].

Недержавна громадська організація без статусу юридичної особи може представляти і захищати інтереси своїх членів та інших людей. Ця організація може подавати звернення, скарги, пропозиції, запити на інформацію; організовувати мітинги, розповсюджувати заяви; може бути членом громадських рад, інших консультативних органів; проводити акції, виставки; поширювати інформацію про свою діяльність. При цьому не потрібно вести фінансову документацію і звітувати до податкової інспекції, подавати державному реєстратору інформацію, що підтверджує відомості про організацію [127, с. 13].

Об’єктом діяльності недержавних громадських організацій є суспільні відносини, які виникають у політичній, соціальній, економічній, інформаційній та інших сферах.

Суб’єктом діяльності недержавних громадських організацій є фізична чи юридична особа (учасник правовідносин), яка є носієм прав та обов’язків (має здатність їх реалізувати згідно з чинним законодавством України) та наділена правосуб’єктністю (має суб’єктивні права та юридичні обов’язки). Для суб’єктів діяльності недержавних громадських організацій характерною є наявність правоздатності, дієздатності та деліктоздатності (здатність особи нести юридичну відповідальність за скоєні правопорушення) [4, с. 197, 718, 721].

Правосуб’єктність недержавних громадських організацій знаходить свій вираз у компетенції їх органів, тобто в сукупності прав та обов’язків, що надаються їм для виконання відповідних функцій, і виникає вона з моменту їх державної реєстрації [4, с. 884].

За видовою ознакою суб’єктів діяльності недержавних громадських організацій доцільно систематизувати на індивідуальні (фізичні особи) та

колективні (юридичні особи).

До індивідуальних суб’єктів діяльності недержавних громадських організацій слід віднести всіх фізичних осіб: громадян, іноземних громадян; осіб без громадянства.

До колективних суб’єктів діяльності недержавних громадських організацій відносяться всі юридичні особи:

а) державні органи, установи, підприємства, їх посадові особи, які здійснюють регулювання діяльністю недержавних громадських організацій;

б) громадські організації та об’єднання (організації, установи підприємства, їх посадові особи та ін.).

Спираючись на норми чинного законодавства України та на аналіз поглядів українських вчених [32] щодо діяльності громадських організацій в Україні ми визначили основні завдання, функції, та форми діяльності недержавних громадських організацій.

Характеризуючи основні завдання недержавних громадських організацій у суспільстві, зокрема громадянському, ми підтримуємо визначення завдань, які запропонували В. Кравчук, Н. Нижник та В. Олуйко [32, с. 87-88; 128, с. 57]. До цих завдань вона відносить:

- вирішення життєво важливих суспільних потреб, домагаючись реального покращення життя людей, захистити інтереси різних соціальних груп;

- підвищення рівня політичної рівноваги та стабільності суспільства, впорядкованості соціальних інноваційних і практичних дій його членів;

- підтримка чи опозиціонування системи влади в державі, децентралізації управління участі у ньому якнайширших прошарків населення, підвищення життєдіяльності суспільства;

- захист своїх членів від надмірного втручання у їх життя державних органів чи посадових осіб, допомога їм у вирішенні власних завдань і проблем;

- здійснення контролю за діяльністю органів державного управління;

- забезпечення виконання суспільних функцій організації та розвитку держави, захисту законних інтересів її суб’єктів та ін.

Також важливим є виконання недержавними громадськими організаціями зовнішніх та внутрішніх функцій, до яких слід віднести [32, с. 87-88]:

а) інтегративну, яка охоплює процеси консолідації, поєднання зусиль, взаємозалежності, комфортності особистих цілей індивідів з цілями інших або цілями всієї групи і взаємовідповідальності членів соціальних груп, що відбуваються на підставі інституціональних норм, правил поведінки;

б) інформування, зокрема стосовно проблем, які не завжди є на поверхні;

в) інструментальну, яка полягає у виборі методів реалізації практичних завдань;

г) експресивну, що задовольняє емоційні потреби учасників організації у спілкуванні, довірі, повазі та самореалізації; ґ) виховну.

Ми вважаємо, що реалізація функцій недержавних громадських організацій має певні зовнішні форми, в межах яких діяльність цих організацій отримує упорядкований, організаційно завершений вигляд.

Під «формою» відповідно до діяльності недержавних громадських організацій слід розуміти спосіб організації чого-небудь, а також зовнішній вияв якого-небудь явища, пов’язаний з його сутністю, змістом [129, с. 617-618; 130, с. 449; 123, с. 1328; 120, с. 743].

Деталізація способу існування змісту, його внутрішня структура, організація і зовнішній вираз є складовими елементами, що характеризують загальне поняття сфери.

В загальній теорії держави і права виокремлюють дві форми юридичної діяльності: правову та організаційну [2, с. 396-400]. Ми вважаємо, що діяльності недержавних громадських організацій притаманна правова форма, оскільки їх діяльність має зовнішній вираз, тобто форму. Правові форми класифікують за зовнішніми ознаками діяльності недержавних громадських організацій щодо здійснення їх функцій відносно установчої діяльності, правотворчої діяльності, правозастосовної діяльності, контрольно-наглядової діяльності та правосуддя.

Організаційна форма діяльності недержавних громадських організацій полягає у фактичних діях, спрямованих на сприяння реалізації функцій цих організацій. Ця форма реалізується в межах уже виданих актів та становить фактичні дії недержавної громадської організації, які сприяють здійсненню прийнятих правових актів. Вона не пов’язана з виданням юридичних актів недержавними громадськими організаціями і тому не спричиняє юридичні наслідки, хоча реалізується в межах певного правового регулювання з дотриманням законності.

В науці адміністративного права форми діяльності також поділяють на правові та неправові (організаційні) [131, с. 30-31]. Правові форми адміністративної діяльності пов’язані з встановленням і застосуванням норм права. До них належать: видання актів, укладення договорів, здійснення інших значущих дій. Неправові (організаційні) форми адміністративної діяльності пов’язані з реалізацією розпорядчих повноважень і не сприяють встановленню правових норм або виникненню, зміні чи припиненню правовідносин. Розрізняють два види цих форм: проведення суспільно-організаційних заходів та проведення організаційно-технічних заходів.

І. Грицай вважає, що важливим фактором для ефективності діяльності недержавних громадських організацій виступають форми здійснення такої діяльності, а саме: правові форми (прийняття актів управління, укладання договорів, здійснення юридично-значимих дій) та неправові форми (проведення суспільно-організаційних заходів та здійснення організаційно-технічних операцій) [18, с. 11].

Результатом правотворчої діяльності є акти недержавних громадських організацій. Це акти, прийняті в процесі діяльності на основі та з метою дотримання і виконання чинного законодавства України, вони містять у собі однобічні владні вказівки, які спрямовані на встановлення, зміну чи припинення правовідносин у зовнішній та внутрішній сферах діяльності недержавних громадських організацій.

Ми вважаємо, що акти недержавних громадських організацій можна класифікувати:

а) за сферою застосування на внутрішні і зовнішні: - внутрішні, які звернені до підлеглих членів недержавної громадської організації; - зовнішні, які спрямовані за межі недержавної громадської організації, адресовані громадянам, іншим організаціям та установам;

б) за юридичними ознаками на індивідуальні та колективні: - індивідуальні - накази про призначення на посаду, дозвіл на виготовлення печаток і штампів; - колективні адресуються тільки членам недержавної громадської організації;

в) за формою закріплення на письмові та усні: - письмові знаходять своє закріплення на паперових носіях у вигляді певного рішення; - усні оголошуються індивідуально або певній групі членів недержавної громадської організації ;

г) за назвою на статути, рішення, протоколи.

На основі ст. 6 Закону України «Про громадські об’єднання» недержавні громадські організації можуть укладати між собою договори на добровільних засадах, угоди про співробітництво та/або взаємодопомогу та інші юридично значимі дії.

Здійснення інших юридично значимих дій - це створення нових юридичних положень, які змінюють існуючі правові відносини або виступають необхідною умовою для настання правових наслідків. До цих дій відносимо утворення та реєстрацію недержавної громадської організації; акредитацію відокремленого підрозділу іноземної неурядової організації; реорганізацію недержавної громадської організації; припинення діяльності недержавної громадської організації.

Суспільно-організаційні заходи як неправова форма діяльності недержавних громадських організацій - це дії, які спрямовані на проведення роботи з населенням. Як правило, ці дії не передбачають юридичних наслідків. Зміст цих дій полягає в наступному:

- у поширенні інформації про діяльність недержавної громадської організації;

- у роз’ясненні громадянам про порядок їх звернення до органів державної влади, їх посадових і службових осіб з пропозиціями (зауваженнями), заявами (клопотаннями), скаргами;

- у проведенні консультацій з громадянами: стосовно важливих питань державного і суспільного життя; щодо проектів нормативно-правових актів, які стосуються правового статусу недержавної громадської організації, її фінансування та діяльності; з питань, що стосуються сфери діяльності недержавної громадської організації;

- у розробленні нормативно-правових актів;

- в участі у роботі консультативних органів при органах державної влади, органах місцевого самоврядування;

- в оприлюдненні звітів недержавної громадської організації, яка отримує фінансову підтримку за рахунок коштів Державного бюджету України про використання цих коштів;

- у проведенні мирних зібрань та ін.

Організаційно-технічні заходи - це врегульовані технічними нормами дії щодо створення сприятливих умов для діяльності недержавної громадської організації. Такими діями є одержання та обробка інформації, облік звітності недержавної громадської організації, створення засобів масової інформації та ін.

Слід зауважити, що суспільно-організаційні заходи та організаційно - технічні заходи як різновиди неправової форми діяльності недержавних громадських організацій повинні передбачати наступні періоди: 1) підготовчий; 2) виконавчий; 3) заключний. Виокремлення і деталізація кожного із вказаних періодів сприяє більш змістовному поясненню їх важливості у діяльності недержавних громадських організацій.

Підготовчий період містить у собі перелік дій, що сприяють та забезпечують проведення виконавчого періоду.

Виконавчий період передбачає безпосередньо діяльність недержавної громадської організації по виконанню завдань, що передбачені її статутом.

Заключний період є підставою для оцінки реалізації тієї чи іншої форми діяльності недержавної громадської організації.

Ми вважаємо, що форми діяльності недержавної громадської організації - це дії керівного органу та членів (учасників) недержавної громадської організації, спрямовані на встановлення і застосування правових норм з дотриманням чинного законодавства України, а також проведення інформаційно-правової роботи з населенням і створення сприятливих умов для забезпечення діяльності недержавної громадської організації.

Першочерговою метою діяльності недержавних громадських організацій є захист інтересів своїх членів за певними напрямами суспільства через вираження цих інтересів за допомогою організаційних громадських механізмів [128, с. 59].

На основі п. 1 ст. 21 Закону України «Про громадські об’єднання» для здійснення своєї мети (цілей) недержавна громадська організація має право вільно поширювати інформацію про свою діяльність, пропагувати свою мету (цілі); одержувати у порядку, визначеному законом, публічну інформацію, що знаходиться у володінні суб’єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації; брати участь у розробленні проектів нормативно-правових актів, що видаються органами державної влади, органами місцевого самоврядування і стосуються сфери діяльності недержавної громадської організації та важливих питань державного і суспільного життя; проводити мирні зібрання та ін. [40].

Зокрема, сферами діяльності недержавних громадських організацій (п. 2 ст. 3 Закону України від 5 липня 2012 року «Про благодійну діяльність та благодійні організації») є: «освіта; охорона здоров’я; екологія, охорона довкілля та захист тварин; запобігання природним і техногенним катастрофам та ліквідація їх наслідків, допомога постраждалим внаслідок катастроф, збройних конфліктів і нещасних випадків, а також біженцям та особам, які перебувають у складних життєвих обставинах; опіка і піклування, законне представництво та правова допомога; соціальний захист, соціальне забезпечення, соціальні послуги і подолання бідності; культура та мистецтво, охорона культурної спадщини; наука і наукові дослідження; спорт і фізична культура; права людини і громадянина та основоположні свободи; розвиток територіальних громад; розвиток міжнародної співпраці України; стимулювання економічного росту і розвитку економіки України та її окремих регіонів та підвищення конкурентоспроможності України; сприяння здійсненню державних, регіональних, місцевих та міжнародних програм, спрямованих на поліпшення соціально-економічного становища в Україні» [114] та ін.

Проведення діяльності громадськими організаціями вимагає отримання необхідних джерел фінансування. До базових джерел фінансування організації, як вважає К. Становський, належать [12, с. 12-14]: а) членські внески, які часто використовуються, хоча у той самий час рідко становлять собою базове джерело фінансування діяльності; б) надходження за надані послуги (найчастіше це продаж друкованих видань, оплата за участь в акціях, навчаннях і т.п.) та надходження за господарську діяльність, яка не пов’язана з цілями діяльності, яку веде організація, а повинна лише служити для її фінансування; в) дотації та ґранти від органів державної влади та місцевого самоврядування, які можуть мати вигляд податкових пільг (звільнення від сплати податків, звільнення для благодійників), дотацій (засобів, призначених для організації), грантів (підтримки конкретних проектів), а також контрактів на надання громадськими організаціями визначених послуг; г) допомога від місцевих та міжнародних фондів, яка має тимчасовий характер; ґ) благодійні внески від окремих осіб та фірм, які є найчастіше згадуваними джерелами фінансування для громадських організацій. Також він зазначає, що «громадські організації проводять свою діяльність прозоро і зобов’язані надавати звіти про свою діяльність членам, засновникам, врешті, суспільству, якому вони служать. Також в інтересах громадських організацій самим дбати про можливе повне інформування суспільства про свою діяльність. Це забезпечить довіру як зі сторони держави, бізнесу, так, насамперед, і суспільства. А без такої довіри громадські організації діяти не можуть» [12, с. 15].

Якщо ж недержавною громадською організацією порушено законодавство про громадські об’єднання, то за це передбачено відповідальність. Так, ст. 186-5 КУпАП передбачає відповідальність за порушення законодавства про об’єднання громадян. До порушників застосовується адміністративне стягнення у вигляді штрафу від двадцяти п’яти до ста тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян [132].

Огляд судової практики щодо захисту прав громадських організацій, висвітлений на порталі «Юрист НГО» (режим доступу: LAWGNO.net), дає нам змогу стверджувати, що судова практика України щороку поповнюється новими рішеннями національних судів щодо захисту порушених прав та законних інтересів недержавних громадських організацій. Цей аналіз засвідчує наявність проблем законодавчого регулювання, застосування законодавства про громадські організації [133]. Переважають судові рішення, пов’язані з:

- відмовою у проведенні реєстрації громадської організації [134; 135];

- застосуванням законодавства не про реєстрацію громадської організації і визначені ним процедури, а інші акти законодавства [136; 137];

- незаконними відмовами у здійсненні державної реєстрації змін до установчих документів громадських організацій [138];

- відмовою у проведенні державної реєстрації символіки громадської організації [139];

- відмовою органів податкової служби щодо включення громадських організації до Реєстру неприбуткових установ та організацій [140];

- захистом права на мирні зібрання [141 - 143];

- захистом права громадської організації на доступ до публічної інформації

[144].

Однак, у діяльності недержавних громадських організації мають місце і певні недоліки [32, с. 90-92]:

- хоча кількість громадських організацій в Україні постійно збільшується, сьогодні відсутні базові передумови для стабільного розширення їхньої діяльності у суспільстві, доволі повільно відбувається і їхнє організаційне утворення;

- непрозорість (неоприлюднення річних звітів про діяльність недержавної громадської організації);

- нестабільність роботи внаслідок майже повної відсутності інфрастуктури;

- інколи поняття громадської організації принижується з боку деяких псевдоорганізацій, котрі використовують назву «об’єднання громадян», але працюють як приватні комерційні підприємства, намагаючись уникнути податків;

- створення громадських організацій для задоволення якихось своїх

індивідуальних інтересів і які фактично є малозначущими.

До недоліків діяльності недержавних громадських організацій ми також відносимо низький рівень суспільної активності громадян України в роботі недержавних громадських організацій та недостатнє інформування населення України про їх діяльність, що негативно впливає на утвердження та розвиток громадянського суспільства в Україні [145, с. 20].

Із результатів опитаних нами респондентів випливає, що до недоліків діяльності недержавних громадських організацій в Україні вони відносять (Додаток А): а) відсутність фінансової підтримки з боку органів державної влади та місцевого самоврядування (30,3 %); б) низький рівень громадської активності (29,5 %); в) відсутність інформації щодо їх діяльності (23,2 %); г) недосконале законодавче середовище, в межах якого вони діють (16,9 %).

Ліквідація вказаних недоліків сприятиме покращенню діяльності недержавних громадських організацій шляхом стимулювання громадської активності (39,2 %); забезпечення їх фінансової підтримки за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів (37,5 %); поширення інформації про їхню діяльність через ЗМІ (35,5 %); удосконалення законодавства у сфері діяльності недержавних громадських організацій (27,7 %); залучення громадських організацій до формування та реалізації державної політики (14,6 %); використання недержавними громадськими організаціями «грантів» (8,8 %).

Ми погоджуємося з думкою В. Кравчук, що вдосконалення діяльності недержавних громадських організацій дасть змогу підвищувати правову свідомість та правову культуру громадян у цій сфері як на теоретичному, так і на буденному рівнях; доносити до людей про можливості та необхідність таких некомерційних недержавних добровільних організацій через висвітлення їх успіхів, громадської ініціативи, щоб люди зрозуміли власну значущість, без підтримки влади, без фінансування з боку держави; завойовувати повагу до себе та позитивного авторитету своєю професійністю і конкретними діями; запроваджувати раціональну систему правової та політичної освіти;

удосконалювати повсякденний практичний досвід тощо [32, с. 91].

Узагальнюючи, зазначимо, що правовими засадами створення, функціонування та припинення діяльності недержавних громадських організацій в Україні є чинне законодавство, яке регулює відносини зовнішньої і внутрішньої діяльності цих громадських об’єднань. Існуючі форми діяльності недержавних громадських організацій за наявних видових ознак мають достатньо широкий спектр застосування, що свідчить про необхідність їх подальшої систематизації з метою більш ефективного застосування.

1.5

Подготовка к ЕГЭ/ОГЭ
<< | >>
Источник: ЦЬВОК МАР’ЯНА СТЕПАНІВНА. ІНФОРМАЦІЙНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ НЕДЕРЖАВНИХ ГРОМАДСЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ В УКРАЇНІ. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук. Львів - 2016. 2016

Скачать оригинал источника

Еще по теме Правові засади і форми діяльності недержавних громадських організацій:

  1. 5.2.8. Перешкоджання законній діяльності професійних спілок, політичних партій, громадських організацій
  2. Стаття 170. Перешкоджання законній діяльності професійних спілок, політичних партій, громадських організацій
  3. Розділ VI Громадські організації та адміністративне право
  4. Глава 34 Збільшення різноманітності видів громадських організацій
  5. Глава 35 Участь громадських організацій у реалізації функцій органів виконавчої влади
  6. § 5. Контроль з боку громадських організацій
  7. Ради депутатів трудящих і громадські організації
  8. ЦЬВОК МАР’ЯНА СТЕПАНІВНА. ІНФОРМАЦІЙНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ НЕДЕРЖАВНИХ ГРОМАДСЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ В УКРАЇНІ. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук. Львів - 2016, 2016
  9. ЗМІСТ
  10. ВСТУП
  11. РОЗДІЛ 1 НЕДЕРЖАВНІ ГРОМАДСЬКІ ОРГАНІЗАЦІЇ ЯК ОСНОВА ЗАХИСТУ ПРАВ, СВОБОД І ЗАКОННИХ ІНТЕРЕСІВ НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ
  12. 1.1 Історико-правовии аналіз діяльності недержавних організацій та їх інформаційного забезпечення в Україні
  13. Адміністративно-правовий статус недержавних громадських організацій в Україні та його характеристика
  14. Класифікація і види недержавних громадських організацій в Україні
  15. Правові засади і форми діяльності недержавних громадських організацій
  16. Міжнародна діяльність недержавних громадських організацій. Порівняння та практика використання позитивного досвіду
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Морское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Таможенное право - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридические лица -