Правові засади створення і функціонування криміналістичних та інших інформаційних систем

Усвідомлення юридичного характеру створення та функціонування криміналістичних та інших інформаційних систем вимагає аналізу відповідної правової основи. Поняттям правової основи охоплюється система законодавчих та інших (відомчих) нормативно- правових актів, що регламентують підстави, порядок проведення облікової діяльності, а також права та обов’язки її учасників.

Про правові засади функціонування криміналістичних та інших інформаційних систем у правоохоронних органах сказано чимало. У більшості підручників із криміналістики традиційно присвячують цьому питанню або окремі підрозділи, або їх частини. Деякі монографічні роботи, дисертації та навчальні посібники містять аналогічні підрозділи. Незважаючи на це, ціла низка проблем, пов’язаних із правовим регулюванням функціонування криміналістичних систем, залишає невирішеною.

Зазвичай розгляд правових засад створення та функціонування криміналістичних обліків чи інших інформаційних систем починають з наведення переліку законів і відомчих нормативних актів, що регламентують їх діяльність. Як новизну часто подають шаблонні пропозиції без деталізації та визначення конкретного впливу на облікову діяльність і статус інформації. Також підтримують думки авторитетних учених про створення єдиного закону, який би регулював усю реєстраційну діяльність і функціонування облікових систем. Як приклад наведемо вислови деяких авторів, що наводяться в працях із розривом у 22 роки. «Думається, що розроблення Кодексу кримінальної реєстрації дозволило б поставити цей важливий напрям діяльності органів внутрішніх справ на ґрунтовну правову платформу»^[102], — говорять Є. П. Іщенко та Є. І. Девіков. «Аналіз правових основ криміналістичної реєстрації свідчить про необхідність розроблення нормативного акта на рівні федерального закону, який би визначив поняття криміналістичної реєстрації та принципи її організації та функціонування»^[103], — стверджує В.

Слід також зазначити, що останніми роками було прийнято низку законів і нормативних актів нижчого рівня, які дійсно стали реальним підґрунтям функціонування інформаційних систем, вміщення в них достовірної інформації стосовно об’єктів обліку, а також регулювання її використання та опрацювання. Причому доступ до значної їх кількості є відкритим — вони розташовані на сайті Верховної Ради України (включаючи накази та інструкції МВС). Усе це має позитивний вплив на розвиток інформаційних систем і використання відповідної інформації для вирішення певних завдань.

Визначивши людину, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпеку як найвищі соціальні цінності, Конституція України поставила перед правоохоронною системою завдання забезпечення реального виконання проголошеного. Основу правового підґрунтя створення і функціонування криміналістичних та інших інформаційних систем складають Конституція України, закони України, а також відомчі накази й інструкції.

Так, у статті 12 Закону України «Про інформацію» говориться: «Інформаційна діяльність — це сукупність дій, спрямованих на задоволення інформаційних потреб громадян, юридичних осіб і держави. З метою задоволення цих потреб органи державної влади та органи місцевого і регіонального самоврядування створюють інформаційні служби, системи, мережі, бази і банки даних. Порядок їх створення, структура, права та обов’язки визначаються Кабінетом Міністрів України або іншими органами державної влади, а також органами місцевого і регіонального самоврядування». У Законі України «Про Національну програму інформатизації» зазначається: «Головною метою Національної програми інформатизації є створення необхідних умов для забезпечення громадян та суспільства своєчасною, достовірною та повною інформацією шляхом широкого використання інформаційних технологій, забезпе-

чення інформаційної безпеки держави».

Про необхідність створення та функціонування різноманітних інформаційних систем у правоохоронних органах ідеться у відповідних законах про певні органи. Так, у ст. 11 Закону України «Про міліцію» серед прав, що надаються міліції для боротьби зі злочинністю, зазначені такі: виявляти і вести облік осіб, які підлягають профілактичному впливу на підставі та в порядку, установлених законодавством, виносити їм офіційне застереження про неприпустимість протиправної поведінки; вести профілактичний облік правопорушників, криміналістичний та оперативний облік в обсязі, структурі й порядку, що визначаються завданнями, покладеними на міліцію цим законом; проводити фотографування, звукозапис, кіно- і відеозйомку, дактилоскопіювання осіб, затриманих за підозрою у вчиненні злочину, які взяті під варту, обвинувачуються в скоєнні злочину, а також осіб, підданих адміністративному арешту. У статті 8 Закону України «Про оперативно-розшу- кову діяльність» закріплено право органів, що займаються оперативно- розшуковою діяльністю, «створювати і застосовувати автоматизовані інформаційні системи». Стаття 18 («Права та обов’язки посадових і службових осіб органів і установ виконання покарань, слідчих ізоляторів») Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» визначає право «проводити реєстрацію засуджених і осіб, узятих під варту, їх фотографування, звукозапис, кіно- і відеозйомку та дактилоскопію».

У статті 5 («Методи і засоби діяльності розвідувальних органів України») Закону України «Про розвідувальні органи України» говориться: «Для виконання покладених на розвідувальні органи України завдань щодо отримання розвідувальної інформації, забезпечення безпеки розвідувальних заходів, захисту своїх сил, засобів та інформаційних систем і обліків, а також джерел розвідувальної інформації вони застосовують методи і засоби оперативно-розшукової діяльності». Для вирішення завдань боротьби з організованою злочинністю спеціальні підрозділи органів внутрішніх справ і Служби безпеки України мають право збирати, накопичувати й зберігати інформацію про події та факти, що свідчать про організовану злочинну діяльність, її причини й умови, про осіб, які беруть участь в організованій злочинній діяльності. З цією метою в Головному управлінні по боротьбі з організованою злочинністю МВС і Головному управлінні по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю СБУ створюються централізовані банки даних. Відповідні банки даних існують у спеціальних підрозділах по боротьбі з організованою злочинністю на місцях. СБУ також має право в інтересах контррозвідки й оперативно-розшукової діяльності створювати інформаційні системи і вести оперативний облік в обсязі та порядку, що визначаються покладеними на неї завданнями.

Крім законів, на необхідність створення інформаційних систем звертається увага в постановах Кабінету Міністрів та указах Президента.

Так, у Положенні про Державну міграційну службу України (ДМС України) говориться, що основними завданнями ДМС України є:

1) внесення пропозицій щодо формування державної політики у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів;

2) реалізація державної політики у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.

ДМС України відповідно до покладених на неї завдань:

1) здійснює ідентифікацію громадян України, які втратили документи, що посвідчують особу;

2) є замовником робіт зі створення Державної інформаційної системи реєстраційного обліку фізичних осіб та їх документування;

3) здійснює реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання/пе- ребування фізичних осіб, веде відповідні реєстраційні обліки;

4) надає передбачені законодавством відомості до Державного реєстру виборців та органам Державної податкової служби України;

5) забезпечує формування центральної, регіональних та місцевих баз персональних даних фізичних осіб у передбачених законом випадках, а також інших баз даних, формування яких є необхідним для виконання покладених на ДМС України завдань^{[104] [105]}.

У Положенні про ДАІ МВС України, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 14.04.1997 № 341, говориться про те, що остання відповідно до покладених на неї завдань:

1) проводить державну реєстрацію (перереєстрацію) та облік призначених для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування транспортних засобів усіх типів; приймає державні іспити на право керування транспортними засобами всіх категорій;

2) веде автоматизований облік, накопичення, оброблення та використання даних про транспортні засоби, що підлягають державній реєстрації органами Державтоінспекції, у тому числі відповідних даних про митне оформлення та нотаріальне посвідчення угод щодо них, інформації правоохоронних органів про перебування транспортних засобів у розшуку, під арештом тощо, а також даних, що надходять до органів МВС у рамках міжнародного співробітництва у сфері боротьби зі злочинністю;

3) веде облік торговельних організацій, підприємств-виробників та суб’єктів підприємницької діяльності всіх форм власності, що реалізують транспортні засоби або номерні агрегати до них, видає їм в установленому порядку бланки довідок-рахунків, актів приймання-передачі транспортних засобів, а також номерні знаки для разових поїздок .

Таким чином можна сказати, що на рівні законів, постанов Кабінету Міністрів, указів Президента, як правило, розглядаються питання про функціонування певної галузі або відомства, які зазвичай містять указівки на право чи обов’язки для забезпечення виконання основних завдань створення та функціонування інформаційних систем.

У межах певного відомства для організації та регулювання облікової діяльності видаються накази й інструкції, які можна поділити на дві великі групи. Розглянемо це на прикладі МВС України.

Першу групу таких наказів та інструкцій складають ті, які створені для регулювання певної служби. Так, серед завдань Експертної служби МВС України, передбачених у відповідному Положенні^{[106] [107]}, зокрема зазначені:

• формування довідково-інформаційних фондів, ведення криміналістичних обліків (п. 4.3.);

• ведення бази даних атестованих судових експертів Експертної служби МВС України², передача інформації до державного Реєстру атестованих судових експертів (п. 4.11.).

Також можна виділити Інструкцію з організації функціонування криміналістичних обліків експертної служби МВС, яка затверджена наказом МВС України від 10.09.2009 № 390. Її можна вважати основним документом, який регламентує функціонування інформаційних систем у підрозділах експертної служби МВС України. До речі, це перша інструкція, яка регламентує облікову-реєстраційну діяльність певної служби. Вагоме місце серед наказів такого рівня належить Інструкції з організації функціонування Інтегрованої інформаційно-пошукової системи органів внутрішніх справ, що затверджена наказом МВС України від 10.03.2010 № 75.

До другої групи входять нормативні документи (накази, інструкції, порядки), що регулюють певний вид обліку, серед яких можна назвати:

а) Інструкцію про порядок функціонування дактилоскопічного обліку експертної служби МВС України^{[108] [109]};

б) Інструкцію про порядок формування, ведення та використання оперативно-довідкового і дактилоскопічного обліку в органах внутрішніх справ та органах (установах) кримінально-виконавчої системи України;

в) Інструкцію про порядок здійснення підрозділами Державтоінспе- кції МВС державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них ;

г) Інструкцію про порядок ведення єдиного обліку в органах і підрозділах внутрішніх справ України заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події^[110];

ґ) Порядок реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів^[111].

У нормативних документах такого рівня деталізуються завдання й форми обліку, форми та способи відображення інформації в основних облікових одиницях, їх структура, система обліку та порядок взаємообміну інформацією з інформаційними системами, що перебувають на різних рівнях. Так, наприклад, в Інструкції про функціонування дактилоскопічного обліку експертної служби наводиться зразок реєстраційної картки слідів рук, у якій поряд із зображенням сліду міститься інформація про кримінальне провадження та подію злочину з вказівкою номера (тобто інформація, що забезпечує належність сліду до події правопорушення), а також відомості про особу, котра вилучила певний слід і проводила його дослідження. По суті, наявність такої інформації забезпечує можливість перевіряти інформацію, внесену до такої інформаційної системи, її достовірність і належність. І все це ґрунтується на досконалому правовому регулюванні певної ланки облікової діяльності.

Розглядаючи правові підстави створення та функціонування інформаційних систем, ми не прагнули навести всі нормативні акти, які регламентують цю роботу, а мали на меті розглянути принципову систему правового регулювання такої діяльності. Розглянувши питання регламентації функціонування інформаційних систем, зокрема й тих, що відносяться до категорій криміналістичних, ми дійшли таких висновків. На сьогодні склалася солідна правова база, яка дозволяє, а в деяких випадках навіть зобов’язує державні органи й установи створювати та використовувати у своїй діяльності інформаційні системи.

Загалом усі нормативні акти, які регулюють таку діяльність, можна поділити на три групи. До першої відносяться Конституція України, закони, постанови Кабінету Міністрів, укази Президента, у яких ідеться про необхідність і доцільність організації в певній галузі та відомстві облікової діяльності; до другої — відомчі накази й інструкції, що регламентують діяльність певної служби й визначають види обліків (інформаційних систем), які створюються та функціонують у їх структурі. До третьої групи відносяться накази, інструкції та положення, які регламентують створення й функціонування певної категорії інформаційних систем.

До речі, лише наявність такого безперервного ланцюга нормативних актів дійсно робить певну категорію обліків ефективною. Саме детальна правова регламентація створення та функціонування певного обліку складає умови вміщення до нього достовірної інформації та можливість її перевірки.

У зв’язку з цим, не можна залишити поза увагою питання доцільності вдосконалення нормативно-правового регулювання обліково- реєстраційної діяльності. Підкреслимо, що діяльність, пов’язана з обмеженням конституційних прав і свобод людини, до якої належить розслідування злочинів та здійснення судочинства, повинна бути чітко регламентована чинним законодавством. Норми права мають бути викладені зрозумілою мовою, без зайвої деталізації, але повною мірою охоплювати предмет правового регулювання, при цьому мати однозначне тлумачення й складати сприятливі умови для здійснення діяльності, покликаної захищати людей і суспільство від протиправних посягань. Правові колізії в практиці правозастосування можуть стати перепоною у встановленні істини, забезпеченні захисту безпеки, життя і здоров’я, честі і гідності та інших людських цінностей, проголошених Конституцією. їх усунення потребує постійного аналізу законодавства, удосконалення та гармонізації чинних норм із положеннями, закріпленими в нових законах.

Одним із законів, ухвалених Верховною Радою 1 червня 2010 року, який спрямовано на забезпечення захисту прав і свобод людини, є Закон України «Про захист персональних даних». Незважаючи на новизну, деякі його норми потребують уточнення та вдосконалення. Це викликано тим, що діяльність щодо розслідування кримінальних правопорушень та здійснення судочинства безпосередньо пов’язана з отриманням, обробкою та оперуванням інформацією, значна частка якої охоплюється поняттям «персональні дані». Необхідність у використанні персональних даних виникає при розслідуванні будь-яких злочинів. Також необхідність у їх використанні виникає не лише при повідомленні про підозру та складанні вироків суду, а й у разі встановлення будь-яких обставин чи об’єктів у процесі розслідування, а також для ідентифікації невпізнаних трупів і осіб, що внаслідок якихось обставин не можуть повідомити персональні дані про себе.

Стосовно нормативних актів нижчого рівня, тобто наказів, які регламентують порядок функціонування конкретних інформаційних систем, треба зауважити, що в них обов’язково повинні бути відображені форми обліку, а також форма основної облікової одиниці. Як по- зитивний приклад можна назвати Інструкцію з організації функціонування криміналістичних обліків експертної служби МВС, що затверджена наказом МВС України від 10.09.2009 № 390. В Інструкції детально розглядаються основні положення та мета кожної інформаційної системи, наводяться форми основних облікових одиниць (картки, форми журналів тощо), що складає умови для єдиного підходу до організації облікової роботи в межах всіх підрозділів служби. Такий нормативний акт працює на перспективу.

У разі орієнтації обліку на опрацювання за допомогою ЕОМ, тобто створення АІС, мають бути визначені конкретні програмні продукти, що використовуються для введення інформації в систему, а також конкретні технічні вимоги до пристроїв уведення та виведення інформації. Лише за таких умов автоматизовані інформаційні системи в подальшому можна буде об’єднувати в ІБнД з розподіленими базами даних. Інакше існує високий ризик утворення локальних систем, які неможливо об’єднати в мережу. До речі, відсутність суворого дотримання такого принципу під час автоматизації дактилоскопічних обліків привела до існування в підрозділах експертної служби цілої низки різних АДІС («Сонда», «Папілон», «Дакто 2000» й ін.), різних принципів роботи із зображеннями відбитків та слідів рук, їх кодуванні в формат АДІС (встановленні інтегральних характеристик). І хоча такі системи на рівні конвертації баз даних вважаються сумісними, об’єднання їх для роботи в одній мережі є проблематичним. Надійна робота в глобальних мережах зазначених систем можлива лише за наявності типового програмного забезпечення, уніфікованих баз даних, надійної комп’ютерної техніки та мереж зв’язку. Зрозуміло, що вирішення таких питань прямо пов’язане з наявністю досконалого правового регулювання всіх ланок цієї діяльності.

3.3.