Організаційно-правові засади централізації судової системи

Радянська судова система в У країні, що, як і раніше, складалася із судів іагп.іьної юрисдикції і спеціальних судів, в умовах формування сталінського тоталітарно-репресивного режиму, подібно до органів прокуратури, зазнала помітних структурних та функціональних змін.

Ценгралізаційним процесам у судовій сфері сприяла адміністративно-територіальна реформа, яка відбувалася від початку 1930-х років. Так, з метоio пристосування судових органів УСРРдодвостуне- певоїсистеми управління, ВУЦВК і PlIK УСРР видали Постанову «Про реорганізацію місцевш органів юстиції» (29 вересня 1930 p.), за якою окружні суди і прокуратури, президії окружних колегій адвокатів, старші слідчі окружних прокуратур, дільниці народнихеліл- чнх і судових виконавців були ліквідовані і замість них створені міжрайонні суди (1 жовтня 1930 p.). Вони структурно складалисят цивільного і кримінального відділів та падзвичаппоїсесії. B останній справи розглядалися у складі одного з членів міжрайонного суду як голови і двох додаткових членів, призначених Президісю ВУЦВК із співробітників ОДПУ УСРР.

Міжрайонні суди діяли як суди першої інстанції для розгляду справ, віднесених до їх підсудності (кримінальні справи про злочини, за які застосовувалася вища міра покарання; про злочини членів президій райвиконкомів і міських рад, передапі прокуратурою кримінальні і цивільні справи), і як суди касаційної інстанції для «своїх» народних судів. A касаційною інстапцісю для них і Головного суду MACPP залишався Верховний суд УСРР. Останній був судом першої інстанції п справах, піднесених до його підсудності, судом наглядової інстанції щодо вироків і рішень міжрайонних судів, які набули законної сили, а також вироків, рішень і ухвал народних судів, залишених у силі ухвалами міжрайонних судів ІД.

внесені організаційні зміни в структуру як обласного, так і Верховного суду УСРР. Останній мав керувати не лише власне судовими установами, а й допоміжними судовими оріапами, різними громадськими і товариськими судами, а також здійснювати иаглядзаор- ганізацісю і діяльністю комісій у справах неповнолітніх. B облеудах відповідно до згаданої Постанови, замість президій, шо вирішували лише адміністративіюорганізаційні питання, створювалися miew.wi їм надавалося право переглядати в порядку судового нагляду ухвали колегій облеуду (в кримінальних і цивільних справах) за протестами Генерального прокурора УСРР, його заступника, облпрокурора, голови Верховного суду УСРР і голови облеуду. У Верховпомусуді президія залишалася. A Постанова ЦВК і PHK УСРР ( (16 серпня 193 P-

Вищезгаданий Закон від 1938 p. дещо змінив структуру обласного ciY)y. який відтоді складався з двох колегій: у цивільних справах і в кримінальних справах. A спеціальна колеї ія. до підсудності якої раніше належали справи про контрреволюційні злочини, розслідувані органами державної безнекн, була ліквідована. До складу кожного з обласних судів входили голова, ного заступник, члени і народні засідателі.

Для розгляду дрібних справ існували також громадські суди (товариські, житлово-товариські, сільські та інші).

Значна маса справ розглядалася чининми в УРСР спсцуальшши судами - військовими трибуналами, лінійними судами залізничного транспорту, лінійними судами водного транспорту, які за Законом про судоустрій (1938 p.) належали до судових органів Союзу PCP і підпорядковувалися Верховному судові CPCP.

Військові трибунали створювалися відповідно до Положення про військові трибунали та військову прокуратуру від 1934 p. Як суди першоїта другої інстанції в Україні вони функціонували при Київському, Харківському, Одеському військових округах, Чорноморському флоті, а як судн першої інстанції - при арміях, корпусах, іиших військових з'єднаннях і воєнізованих установах, дислокованих па території республіки. Частково у своїй діяльності використовували відповідне республіканське законодавст во. Розглядали всі справи про військовий шпіонаж, про злочини, вчинені військовослужбовцями та військовозобов’язаними під час перебування у лавах Черпоної армії, а також справи про злочими осіб стройового і адмі- иістративио-господарського складу міліції і оперативного складу Управління державіюї безпеки IIKBC, пов'язані з порушенням встановленого для них порядку несення служби.

Військові трибунали військ llKBC, які також входили до загаль- пої системи військових трибуналів, створювалися за територіальним принципом у кожній області України та окремих великих иромис- ¹Piinx містах. Окрім «внутрівідомчих», воми розглядали сирави про відпали дворів сільських активістів, громадських будівель у сіль- рьких місцевостях, про терористичні акти тощо. Вищою судовою інстанцією для військових трибуналів була Військова колегія Bep- ^xOBiioro Суду CPCP.

Лінійні суди залізничного транспорту були створені згідно з По- ^ановою ЦВК і PHK CPCP (27 листопада 1930 p.), і декілька років

НХОДИЛИ ДО судової CHCTCMH СОЮЗНИХ республік (діяли при мі_ж. районних судах за місцем перебування дирекції індповідиої залізшг ці). До їх підсудності тоді належали справи про злісне порушення працівниками транспорту трудової дисципліни, про порушення і ііевикопаїїпя правил руху тощо. Від часу їх передачі до сисгсмн Верховного Суду CPCP (по транспортній колегії) згідно з Постановою ЦВК і РИК CPCP (27 серпня 1933 p.) особовий склад залізничних судів ман підбиратися Верховним Судом CPCP при сприянні і заузго- дженпям з Політичнимуправліпням ІІаркоматушляхівсполучсніїя Ліпіііііі CVthi в(х)пого транспорту (водпо-траспортпі суди) в УСІ’Р створювалися згідно з Постановою ЦВК і PIIK CPCP «Прооргаиі- ?ai|iio воднюf mpattcnopmnux судів і водної транспортної прещра- тури» від 7 червня 1934 p.

Отже, в Україні 1930-х років радянська судова система розвивалася у напрямі послідовної централізації судів загальної юрисдикції. Централізація судових органів означала підпорядкування нижчих ланок реформованої судовоїсистеми вищим судовим інстанціям нелишев процесуальному, а й адміпістративио-організаційпому відношенні. Керівні функції вищих судових ланок стосовно нижчих органів полягали у керівництві судовою політикою і практикою, проведенні гкревірок. обстежень і ревізій, керівництві організацією виборів народних засідателів тощо. 3 іншого боку, у тогочасній УРСР послідовно зростало значення спеціальних судів (військових трибуналів, лінійних залізничних і воднихтранспортнихсудів). Ці суди хоча і використовуваличас тково відповідне республіканське законодавство, в організаиійііом> плані щораз більше підпорядковувалися союзному центру - військовій або транспортній колегії Верховного Суду CPCP.