Засади правоохоронної і правозахисної діяльності

Конституція України визнала людину найвищою соціальною цін­ністю, а головною метою діяльності держави визначила забезпечення та реалізацію невід’ємних прав і свобод людини та громадянина.

Правова держава забезпечує організацію соціального і державно­го життя на принципах права, гарантує правопорядок, сприяє досяг­ненню особистістю самостійності і відповідальності за свої дії, раціо­нальної обґрунтованості юридичних рішень, стабільності правової системи. Правова система України згідно з Конституцією України повинна відповідати демократичному, правовому та соціальному ро­звитку держави.

У сучасному світі формування правової держави є загальносвіто­вою тенденцією і передбачає послідовне впровадження у практику таких важливих принципів, як:

- забезпечення верховенства закону в усіх сферах життя суспі­льства (ст. 8 Конституції України закріплює цей принцип. Він поля­гає в тому, що Конституція України має найвищу юридичну силу; за­кони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй; норми Конституції України є нормами прямої дії);

- забезпечення відповідальності держави перед громадянином (ст. 3 Конституції України проголошує, що людина, її життя і здо­ров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Украї­ні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їхні гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держа­ва відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і за­безпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави);

- недоторканність прав і свобод людини та громадянина (соціа­льно-економічних - право на житло, працю тощо; особистих прав і свобод - особиста недоторканність, право на свободу думки і слова, недоторканність житла тощо; політичних прав - свободи об’єднання у політичні партії та громадські організації, проведення зборів, мітин­гів і демонстрацій тощо).

Правоохоронна діяльність - це вид діяльності, який має на меті забезпечення охорони прав і свобод людини та громадяни­на, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів держа­ви в цілому, здійснюється уповноваженими на те органами шляхом застосування відповідних заходів юридичного впливу ві­дповідно до вимог закону.

Правозахисна діяльність полягає у правовій допомозі фізич­ним та юридичним особам у спірних питаннях з охорони права, захисті фізичних осіб від обвинувачення та державному гаран­туванні охорони прав громадян правозахисними органами.

Основним завданням правоохоронної діяльності є охорона най­більш важливих суспільних відносин від будь-яких протиправних по­сягань. Особливе місце в межах цього завдання посідає діяльність щодо забезпечення охорони та захисту конституційних прав і свобод людини та громадянина.

Органи, що утворюються для забезпечення правоохоронної функції держави, називають правоохоронними.

Правоохоронні органи - це державні та недержавні органи, що здійснюють правоохоронну і правозастосовну діяльність, основ­ним завданням яких є боротьба зі злочинністю та іншими правопорушеннями в усіх сферах суспільного життя, забезпечення охорони прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, а та­кож держави в цілому від протиправних посягань.

До правоохоронних органів в Україні належать органи прокура­тури, поліції, внутрішніх справ, служби безпеки, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, Національне антикоруп- ційне бюро України, органи охорони державного кордону, органи до­ходів і зборів, органи та установи виконання покарань, слідчі ізоля­тори, органи державного фінансового контролю, рибоохорони, державної лісової охорони та інші органи, що здійснюють правоза- стосовні або правоохоронні функції.

Окремі функції правоохоронної діяльності виконують законодав­ча та виконавча гілки влади, Президент України, органи місцевого самоврядування, деякі громадські організації та об’єднання, окремі громадяни.

Порядок створення правоохоронних органів, їхні функції та кон­кретні завдання, межі їхнього використання і діяльності, набір засо­бів і порядку роботи встановлюються Конституцією і законами Укра­їни.

Кожен напрям правоохоронної діяльності має свої специфічні за­вдання і реалізується властивими їм методами. До основних напрямів правоохоронної діяльності належать: конституційний контроль, пра­восуддя, прокурорський нагляд, охорона громадського порядку, роз­слідування злочинів, захист прав, свобод та інтересів громадян та ор­ганізацій.

Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура.

Адвокатура України - це недержавний самоврядний інститут, що забезпечує захист, представництво та надання інших видів право­вої допомоги на професійній основі.

Адвокатська діяльність здійснюється на принципах верховенства права, законності, незалежності, конфіденційності та уникнення кон­флікту інтересів.

Адвокатура є незалежною від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб. Дер­жава зобов’язана створювати належні умови для діяльності адвокату­ри та забезпечувати дотримання гарантій адвокатської діяльності.

Адвокатуру України складають усі адвокати України. Вони ма­ють право займатися адвокатською діяльністю як індивідуально, так і відкривати свої адвокатські бюро або об’єднуватися з іншими адво­катами в колегії, адвокатські об’єднання, фірми, контори.

Важливими гарантіями дотримання інформаційних прав людини у правоохоронній та правозахисній діяльності держави є таємниця досудового розслідування, конфіденційність відомостей, які оголо­шувалися і досліджувалися в закритому судовому розгляді, таємниця нарадчої кімнати, адвокатська таємниця.

Загальні гарантії забезпечення інформаційних прав і свобод лю­дини закріплені Конституцією України. Ч. 3 ст. 34 Конституції Укра­їни містить вичерпний перелік випадків можливого їх обмеження, а саме: в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочи­нам, для охорони здоров’я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Гарантії права людини на невтручання в особисте життя як одного з фундаментальних інформаційних прав ґрунтуються насам­перед на ст. 32 Конституції України, яка, зокрема, визначає, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Нормами ст. 32 Конституції України визначаються й основні ме­ханізми забезпечення зазначеного права. Зокрема ч. 3 цієї статті за­кріплює право громадянина ознайомлюватися в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, установах та організаціях з відомостями про себе, які не є державною або іншою захищеною за­коном таємницею. Це право дає змогу встановити сам факт збирання інформації про особу органами публічної влади та їхніми посадовими особами, визначити їхній зміст і на підставі цього установити ступінь правомірності таких дій.

Підґрунтям правової охорони інформаційних прав є принципи забезпечення непорушності та здійснення цивільних прав і заходи, спрямовані на запобігання порушенням цих прав. Захисні норми спрямовані насамперед на відновлення порушеного права та усунен­ня перешкод у його здійсненні шляхом вчинення певних дій. У цих нормах передбачається низка заходів, за допомогою яких потерпіла особа реалізує право на захист порушеного права чи інтересу. З цього випливає, що цивільно-правовий захист є системою активних заходів, що застосовуються суб'єктом цивільного права, спрямованою на усу­нення порушень цивільного права чи інтересу, покладення виконання обов'язку щодо відновлення порушеного права на порушника. Охо­роною вважається сукупність заходів, спрямованих на недопущення порушень суб'єктивного цивільного права.

Частина 4 ст. 32 Конституції України гарантує судовий захист інформаційних прав у таких формах, як спростовування недостовір­ної інформації про себе і членів своєї сім'ї та вимога вилучення будь- якої інформації; відшкодування матеріальної і моральної шкоди, за­вданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Ще одним способом державного захисту порушених прав є звер­нення до органів прокуратури. Крім цього, кожен має право звертати­ся за захистом своїх прав до Уповноваженого Верховної Ради Украї­ни з прав людини та різних правозахисних організацій. У випадку ж, коли всі національні засоби правового захисту використані, Консти­туція України гарантує право звертатися за захистом своїх прав і сво­бод до міжнародних судових установ чи відповідних органів міжна­родних організацій, членом або учасником яких є Україна.

Контрольні запитання

1.Розкрийте поняття «судова система».

2.Розкрийте зміст поняття «суд».

3.Що таке судова інстанція?

4. Охарактеризуйте основні принципи судочинства в Україні.

5.Які суди складають систему судів загальної юрисдикції?

6.Що означає принцип спеціалізації суду?

7.Для чого існує автоматизована система документообігу суду?

8.Назвіть особливості здійснення судочинства місцевими судами.

9.Яку компетенцію мають апеляційні суди?

10. Як розподіляються повноваження між вищими спеціалізовани­ми судами і Верховним Судом України?

11. Назвіть завдання Конституційного Суду України.

12. У яких формах і які суб'єкти мають право звернення до Консти­туційного Суду України?

13. Визначте правоохоронну та правозахисну діяльність.

14. Назвіть основні завдання правоохоронних органів.

15. Які державні органи України належать до правоохоронних?

16. Для чого існує адвокатура?

Література для поглибленого вивчення

Діяльність судових і правоохоронних органів України: Нормативно- правове регулювання / упоряд. О. М. Роїна. - К. : Прав. єдність : Алерта: ЦУЛ, 2011. - 424 с.

Єгорова В. С. Принципи діяльності суддів судів загальної юрисдикції / В. С. Єгорова // Бюлетень Міністерства юстиції України. - 2008. - № 11-12. - С. 168-174.

Конституційне право України. Академічний курс : підручник ; заг. ред. Ю. С. Шемшученко. - К. : Юридична думка, 2008. - 800 с.

Конституційне право України : підручник / відп. ред. проф., д.ю.н.

Конституційне право України : підручник для студ. вищ. навч. закл. / за ред. В. П. Колісника та Ю. Г. Барабаша. - Х. : Право, 2008. - 416 с.

Кравченко В. В. Конституційне право України : навч. посіб. / В. В. Кравченко. - К. : Атіка, 2006. - 568 с.

Куйбіда Р. О. Спеціалізація, територіальність та інстанційність в ор­ганізації системи судів України / Р. О. Куйбіда // Бюлетень Міністерства юстиції України. - 2005. - № 9. - С. 82-91.

Куліш А. М. Сутність та ознаки правоохоронної діяльності / А. М. Ку­ліш // Право і безпека. - 2005. - № 4’2. - С. 80-82.

Куліш А. М. Щодо визначення поняття «правоохоронні органи» / А. М. Куліш // Право і безпека. - 2005. - № 4’5. - С. 90-93.

Мельник М. І. Правоохоронні органи та правоохоронна діяльність : навч. посіб. / М. І. Мельник, М. І. Хавронюк. - К. : Атіка, 2002. - 576 с.

Нор В. Т. Судові та правоохоронні органи України : підручник для студ. вищ. навч. закл. / В. Т. Нор, Н. П. Анікіна, Н. Р. Бобечко ; за ред. В. Т. Нора. - К. : Ін Юре, 2010. - 240 с.

Організація судових та правоохоронних органів : підручник для студ. юрид. спеціальностей вищ. навч. закл. / за ред. І. Є. Марочкіна, Н. В. Сібі- льової. - Х. : Одіссей, 2007. - 528 с.

Погорілко В. Ф. Конституційне право України : підручник / В. Ф. По- горілко, В. Л. Федоренко. - [4-е вид., переробл. і доопрац.]. - К. : Ліра-К, 2012. - 575 с.

Полетило К. С. Інформаційні права і свободи людини та їх судовий захист у конституційних нормах країн ЄС (1957-1995 роки вступу) і США : монографія / К. С. Полетило. - Луцьк : Вежа-Друк, 2014. - 199 с.

Полетило К. С. Інформаційні права і свободи людини та їх судовий захист у конституційних нормах країн ЄС (2004 - 2013 роки вступу) : мо­нографія / К. С. Полетило. - Луцьк : Вежа-Друк, 2014. - 190 с.

Полетило К. С. Судовий захист інформаційних прав і свобод людини і громадянина : монографія / К. С. Полетило. - Луцьк : ФОП Захар­чук В. М., 2012. - 305 с.

Семерак О. С. Судові, правоохоронні та правозахисні органи Украї­ни : навч. посіб. / О. С. Семерак. - К. : Знання, 2008. - 392 с.

Сердюк В. В. Верховний Суд України: витоки, сучасність, перспекти­ви : монографія / В. В. Сердюк. - К. : Істина, 2008. - 304 с.

Суд, правоохоронні та правозахисні органи України : підруч. / О. С. Захарова, В. Я. Карабань, В. С. Ковальський та ін. - К. : Юрінком Інтер, 2004. - 376 с.

Судові та правоохоронні органи України : навч.-метод. посіб. для са- мост. роботи / уклад.: К. О. Кіндіров, Р. В. Корякін, М. Й. Курочка, О. І. Литвинчук. - Луганськ : РВВЛДУВС, 2008. - 136 с.

Фіолевський Д. П. Судова влада і правоохоронна система в Україні : навч. посіб. / Д. П. Фіолевський. - К. : Кондор, 2006. - 322 с.

Шевчук С. Судова правотворчість: світовий досвід і перспективи в Україні : монографія / С. Шевчук. - К. : Реферат, 2007. - 640 с.