§ 4. Відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва

Відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподар­ського виробництва є ще одним важливим способом економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель, який дістає вияв у стягненні плати за надання державою послуг з раціонального використання земель.

Втрати сільськогосподарського і лісогосподарського виробниц­тва включають втрати сільськогосподарських угідь (ріллі, багаторіч­них насаджень, перелогів, сінокосів, пасовищ), лісових земель та чагарників, а також втрати, завдані обмеженням у землекористу­ванні та погіршенням якості земель. До них не відносяться втрати інших земель сільськогосподарського призначення або лісового фонду, наприклад, несільськогосподарських угідь чи мелісових зе­мель. Це обумовлено особливою цінністю родючого шару ґрунту як засобу виробництва в сільському і лісовому господарстві.

Дії, які призвели до втрат сільськогосподарського і лісогоспо­дарського виробництва, можуть мати як протиправний, так і пра­вомірний характер. Так, відшкодуванню підлягають втрати сіль­ськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників як основно­го засобу виробництва у сільському і лісовому господарстві внаслі­док вилучення (викупу) 'їх для потреб, не пов'язаних із сільськогос­подарським і лісогосподарським виробництвом. Такі втрати діста­ють вияв у скороченні (безповоротній втраті) площ використовува­них сільськогосподарських і лісогосподарських угідь або погіршен­ні їх якості (зниженні родючості) під впливом діяльності зацікавле-

411

них осіб. Вони відшкодовуються з метою збереження рівня сіль­ськогосподарського і лісогосподарського виробництва шляхом від­новлення площ цих угідь та їх якості.

Відповідно до п. 4 Порядку визначення втрат сільськогосподар­ського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкоду­ванню, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 листопада 1997 р.

Відповідно до ч. З ст. 207 ЗК відшкодуванню підлягають також втрати, завдані обмеженням прав власників землі і землекористу­вачів, у тому числі орендарів, або погіршенням якості угідь внаслі­док негативного впливу, спричиненого діяльністю громадян*, юри­дичних осіб, органів місцевого самоврядування або держави, а та­кож у зв'язку з виключенням сільськогосподарських угідь, лісових земель і чагарників із господарського обігу внаслідок встановлення охоронних, санітарних та інших захисних зон. Вчені зазначають, що даний правовий режим відшкодування втрат сільськогосподар­ського і лісогосподарського виробництва не дістав чіткого визна­чення у законодавстві. Адже не встановлене коло суб'єктів, зо­бов'язаних відшкодовувати такі втрати, а також коло суб'єктів, яким вони повинні відшкодовуватися. Таким чином, до внесення відповідних змін до чинного законодавства втрати сільськогоспо­дарського і лісогосподарського виробництва, перераховані у ч. З ст. 207 ЗК, відшкодуванню не підлягають1.

Відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподар­ського виробництва здійснюється незалежно від відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, що провадиться згідно з главою 24 ЗК.

* У даному разі термін «громадяни» підлягає розширеному тлумаченню й охоплює громадян України, Іноземних громадян та осіб без громадянства, які згідно зі ст 26 Кон­ституції України мають рівні права та обов'язки

1 Земельний кодекс України Коментар — С 544

412

втрати відшкодовуються місцевим радам (незалежно від того, є во­ни власниками або користувачами даної земельної ділянки чи ні), то у другому — виключно власникам землі і землекористувачам. Отже, у разі заподіяння правомірними або неправомірними діями шкоди земельній ділянці збитки власників землі і землекористува­чів відшкодовуються особою, яка спричинила таку шкоду, або ви-годонабувачем. Крім того, виключно вигодонабувач відшкодовує втрати сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва місцевим радам. Відшкодування збитків, як захід економічного і правового впливу, спрямоване на відновлення майнових прав влас­ників землі та землекористувачів, а відшкодування втрат, як вик­лючно економічний захід, — на забезпечення освоєння земель для сільськогосподарських і лісогосподарських потреб, поліпшення відповідних угідь, охорони земель згідно з розробленими програма­ми і проектами землеустрою. Використання коштів, які надходять для відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподар­ського виробництва, на інші цілі не допускається.

Фізичні та юридичні особи звільняються від відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва у разі використання земельних ділянок для будівництва шкіл, дош­кільних закладів, державних об'єктів охорони здоров'я, культури, фізкультури та спорту, соціального забезпечення, державних об'єк­тів дорожнього будівництва, культових споруд релігійних організа­цій, кладовищ, меліоративних систем, протиерозійних, протизсув­них і протиселевих споруд, під будівництво і обслуговування жи­лих будинків і господарських будівель, для розміщення внутрігос­подарських об'єктів сільськогосподарських, рибогосподарських і лісогосподарських підприємств, організацій та установ, видобуван­ня торфу за умови повернення земельних ділянок у стані, придат­ному для попереднього використання, під об'єкти і території при­родно-заповідного фонду. Фізичні особи, сільськогосподарські, ри­богосподарські та лісогосподарські підприємства, організації та ус­танови також звільняються від відшкодування втрат сільськогоспо­дарського і лісогосподарського виробництва при здійсненні внут­рішньогосподарського будівництва.

413