Стаття 207. Умови відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва

1. Втрати сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва включають втрати сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників, а також втрати, завдані обмеженням у землекористуванні та погіршенням якості земель.

2. Відшкодуванню підлягають втрати сільськогосподарських угідь (ріллі, багаторічних насаджень, перелогів, сінокосів, пасовищ), лісових земель та чагарників як основного засобу виробництва в сільському і лісовому господарстві внаслідок вилучення (викупу) їх для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом.

3. Відшкодуванню підлягають також втрати, завдані обмеженням прав власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, або погіршенням якості угідь внаслідок негативного впливу, спричиненого діяльністю гро­мадян, юридичних осіб, органів місцевого самоврядування або держави, а також у зв'язку з виключенням сільськогосподарських угідь, лісових земель і чагарників із господарського обігу внаслідок встановлення охоронних, санітарних та інших захисних зон.

4. Втрати сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва компенсуються незалежно від відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам.

5. Втрати сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва визначаються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

До частини першої. Втрати сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва визначаються ч. 1. ст. 207 ЗКУ як "втрати сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників, а також втрати, завдані обмеженням у землекористуванні та погіршенням якості земель ". Звертає на себе увагу нечіткість даного визначення, відсутність вирішення питання про відмежування "втрат" від збитків. На наш погляд, "втрати" можна визначати як грошові суми, що у разі виведення земель із складу сільськогосподарських (лісових) угідь підлягають сплаті до відповідних бюджетів для залучення до сільськогосподарського (лісогосподарського) виробництва компенсуючих площ або компенсуючого поліпшення якості існуючих сільськогосподарських або лісових угідь.

Інститут відшкодування втрат є вагомим економічним важелем забезпечення пріоритетності земель сільськогосподарського призначення та лісових земель по відношення до інших видів цільового використання (див. ст. 23 ЗКУ та коментар до неї). Стикаючись із необхідністю відшкодовувати втрати сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва, особи, зацікавлені у відведенні земельних ділянок, змушені розглядати альтернативні варіанти, не пов'язані із виведенням з обороту сільськогосподарських та лісових угідь. З іншого боку, кошти, що надходять на відшкодування втрат, можуть бути джерелом фінансування заходів з поліпшення земель.

Варто наголосити, що втрати сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва не мають нічого спільного зі збитками землевласників та землекористувачів, і, на відміну від останніх, відшкодовуються до відповідних бюджетів та мають чітко визначене призначення (див. коментар до ст.ст. 207-209 ЗКУ).

Відшкодування втрат може бути різновидом позитивної відповідальності (відповідальності за правомірні дії)489, але може застосовуватися і у разі вчинення правопорушення (забруднення або засмічення земель, що перешкоджає їх цільовому використанню). За рядом ознак відшкодування втрат істотно відрізняється від цивільної відповідальності: (1) воно має публічно-правову природу, (2) характеризується особливими підставами відшкодування, не обов'язково пов'язаними із правопорушенням, (3) кошти, що надходять на відшкодування втрат, мають визначене в публічно-правовому порядку цільове призначення тощо.

Здійснення контролю за додержанням встановленого законодавством порядку виз­начення розміру та відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва покладено на Держкомзем України (пп. 30 п. З Положення, затвердженого ПКМ від 19.03.2008 №224). Прокурорські перевірки засвідчили, що органи Держкомзему України відповідні повноваження здійснювали неефективно4"1.

На наш погляд, доцільно було б включити відшкодування "втрат" до системи оподаткування. Це зняло б існуючу невизначеність щодо правової природи відповідних платежів та дозволяло б застосовувати щодо "втрат" відпрацьований механізм нарахування та стягнення податкових платежів.

Законодавець визначив різні процедури для вирахування розмірів втрат, що мають відшкодовуватись. Так, втрати сільськогосподарського виробництва, спричинені вилучен­ням сільськогосподарських угідь для використання їх у цілях, не пов'язаних із веденням сільського господарства, визначаються на основі нормативів цих втрат за однією формулою, тоді як втрати лісогосподарського виробництва, спричинені вилученням лісових угідь, для використання їх у цілях, не пов'язаних з веденням лісового господарства, визначаються за іншою формулою.

Втрати сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, спричинені обмеженням прав власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, або погіршенням якості земель, зумовленим впливом діяльності підприємств, установ і організацій, мають окремий порядок вирахування. Такі правила передбачені у ПКМ від 17.11.1997 №1279 "Про розміри та Порядок визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню".

До частини другої. Відшкодуванню підлягають втрати сільськогосподарських угідь (ріллі, багаторічних насаджень, перелогів, сінокосів, пасовищ) - щодо тлумачення даних понять див. коментар до глави 5 ЗКУ

Щодо поняття "лісові землі" див. коментар до ст. 55 ЗКУ. Землі, зайняті чагарниками, у ст. 207 згадуються окремо, оскільки їх наявність на земельних ділянках може бути підставою встановлення для такої земельної ділянки різного цільового призначення: земель сільськогосподарського призначення та земель лісогосподарського призначення.

Так, ЛК України (ст.1) визначає під поняттям "ліс" тип природних комплексів, у якому поєднуються переважно деревна та чагарникова рослинність з відповідними грунтами, трав'яною рослинністю, тваринним світом, мікроорганізмами та іншими природними компо­нентами, що взаємопов'язані у своєму розвитку, впливають один на одного і на навколишнє природне середовище. Разом із тим, відповідно до ст. 55 ЗКУ до земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках (детальніше див. коментар до ст. 55 ЗКУ).

Відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, спричинених вилученням сільськогосподарських і лісових угідь для цілей, не пов'язаних із веденням сільського і лісового господарства, провадиться юридичними і фізичними особами в двомісячний термін після затвердження в установленому порядку проекту відведення їм земельних ділянок, а у випадках поетапного освоєння відведених угідь для добування корисних копалин відкритим способом - у міру їх фактичного надання (п. 4 ПКМ від 17.11.1997 №1279 "Про розміри та Порядок визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню").

До частини третьої. Коментована частина статті визначає випадки відшкодування втрат, які зумовлені як протиправною (втрати, завдані обмеженням прав власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, або погіршенням якості угідь внаслідок негативного впливу, спричиненого діяльністю громадян, юридичних осіб, органів місцевого самоврядування або держави), так і правомірною діяльністю (у зв'язку з виключенням сільськогосподарських угідь, лісових земель і чагарників із господарського обігу внаслідок встановлення охоронних, санітарних та інших захисних зон).

Ст. 208 ЗКУ та ПКМ від 17.11.1997 №1279 "Про розміри та Порядок визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню" передбачають випадки звільнення від відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

До частини четвертої. Втрати сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва відшкодовуються у разі виведення сільськогосподарських угідь, лісових земель з сільськогосподарського, лісогосподарського виробництва відповідно. "Втрати" характери­зуються зменшенням площі угідь відповідного цільового призначення і зовсім не означають зменшення вартості земельної ділянки - як правило, вартість, навпаки, дуже сильно зростає. Задачу залучення до сільськогосподарського або лісогосподарського виробництва компен­суючих площ або покращення якості існуючих земель законодавець покладає на державу, тому саме до відповідних бюджетів мають відшкодовуватися втрати сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (див. ч. 1 та коментар до неї).

На противагу цьому, збитки відповідно до ст. 22 ЦК України - це "втрати, яких особа зазнала у зв 'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також: витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), а також: доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби їїправо не було порушене (упущена вигода)".

До частини п'ятої. Чинний порядок визначення та відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва затверджений KM України постановою від 17.11.1997 №1279.

<< | >>
Источник: Мірошниченко А. М., Марусенко Р. І.. Науково-практичний коментар Земельного кодексу України. - К., 2009. - 496 с.. 2009

Еще по теме Стаття 207. Умови відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва:

  1. § 4. Відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва
  2. Стаття 208. Звільнення від відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва
  3. Стаття 209. Використання коштів, які надходять у порядку відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва
  4. 5. Відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва
  5. Глава 36 Відшкодування втрат сільськогосподарськогота лісогосподарського виробництва
  6. Організація сільськогосподарського виробництва.
  7. 14.3.5. Адміністративні обмеженн я обсягів сільськогосподарського виробництва
  8. § 4. Умови та порядок відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам
  9. § 90—91. Організаційно-правові форми сільськогосподарського виробництва
  10. § 75-76. Організаційно-правові форми сільськогосподарського виробництва
  11. Стаття 174. Порядок надання квартир, відшкодування вартості будинків (квартир), будівель та пристроїв, що зносяться, і умови їх перенесення
  12. У частині 2 статті 123 ЦПК перераховані спеціальні умови, при наявності яких суд приймає зустрічний позов до спільного розгляду. Чи достатньо хоча би однієї умови для позитивного вирішення питання про прийняття зустрічного позову до спільного розгляду з первісним, чи повинні бути наявними всі умови одночасно?
  13. Стаття 55. Визначення земель лісогосподарського призначення
  14. 14.2. Понятт я "сільськогосподарськ а продукція " і "сільськогосподарськи й товаровиробник " у прав і Співтовариств а
  15. Стаття 56. Власність на землі лісогосподарського призначення
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Гражданский процесс - Гражданское право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Исполнительное производство - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Политология - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника -