1. Поняття та юридичні ознаки оренди землі

У процесі проведення в Україні земельної та аграрної реформ важливого значення набуває така форма землевикористання, як оренда. Відродження її повноцінного змісту має в умовах переходу України до ринкової економіки винятково важливе практичне значення.

Все законодавство, що становить сучасну правову базу орен­ди земель, можна умовно поділити на групи: загальне законодав­ство, на основі якого здійснюється функціонування і розвиток усіх правових інститутів; галузеве (зокрема, земельне, аграрне, екологічне, цивільне тощо) законодавство, яке закріплює певні однорідні суспільні відносини та має на меті їх врегулювання і поряд з цим визначає основні засади земельних орендних відно­син; спеціалізоване земельне законодавство про оренду земель.

Центральне місце у системі законодавства про оренду земель поряд зі ст. 93 «Право оренди земельної ділянки» ЗК України, яка має в основному бланкетний характер, посідає спеціальне законодавство про оренду земель, серцевиною якого є Закон України «Про оренду землі». Це спеціалізований нормативно-правовий акт вищої юридичної сили, який визначає правові, ор­ганізаційні, економічні та соціальні умови оренди земель в Україні.

На розвиток цього Закону розроблено низку нормативно-пра­вових актів, які мають на меті створити реальний механізм його

реалізації. До таких актів належать, зокрема, постанова Кабінету Міністрів України «Про порядок державної реєстрації договорів оренди землі» від 25 грудня 1998 р., Типовий договір оренди земельної частки (паю), затверджений наказом Держкомзему від 17 січня 2000 р. зі змінами, тощо.

Стаття 3 Закону України «Про оренду землі» визначає оренду землі як «засноване на договорі строкове, платне володіння і ко­ристування земельною ділянкою, необхідною орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності».

З цієї дефініції можна виділити деякі юридичні ознаки понят­тя оренди земель.

Крім основних ознак поняття оренди земель існують і додат­кові ознаки цього правового інституту. По-перше, оренда — це окрема форма землекористування. По-друге, орендодавцями зе­мельних ділянок є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи України. Водночас згідно зі ст. 81 ЗК України власниками земель можуть бути й іноземні громадяни та особи без громадянства. Отже, вони теж можуть виступати орендодав­цями земельних ділянок. Відповідно до ст. 93 ЗК України орендо­давцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи. По-третє, орендар земель набуває право власності на одер­жану з орендованих земель продукцію і доходи. По-четверте, оренда не повинна змінювати цільове призначення земельної ділянки.

Підсумовуючи основні й додаткові юридичні ознаки поняття оренди земель, можна визначити його так: оренда земель — це окрема організаційно-правова договірна форма використання земельної ділянки, яка передбачає передання її власником-орендодавцем (державою, територіальною громадою, громадя­нином чи юридичною особою) у тимчасове строкове володіння та користування іншій особі — орендареві за плату для здійснення переважно підприємницької або іншої діяльності з привласнен­ням останнім одержаної продукції і доходів.