§ 1. Поняття, ознаки і види правовідносин.

Поняття і ознаки правовідносин.

Правовідносини - це виникаючий на основі норм права суспільний зв'язок, учасники якого мають суб'єктивні права і юридичні обов'язки, забезпечені державою.

До ознак правовідносин можна віднести наступні:

Правовідносини - це відносини суспільні, тобто відносини між людьми та їх організаціями. Правовідносини складаються між людьми чи колективами як суб’єктами права з приводу соціальних благ чи забезпечення яких-небудь інтересів. В епоху Середньовіччя існували правовідносини з тваринами чи предметами. Так, в Росії в період Смути XVI століття батогами побили дзвін, який дзвонив, коли було вбито царевича Дмитра (мається на увазі так званий Лжедмитрій І), а потім цього дзвона було заслано до Сибіру^[112]. Сьогодні ж таких відносин існувати не може. Так, якщо людина знущається з тварин, то в правовідносини вона буде вступати не з тваринами а із спеціальними державними органами, які займаються захистом тварин.

Правовідносини існують у нерозривному зв’язку з юридичними нормами,

що виступають нормативною базою їх виникнення, зміни і припинення. Інакше кажучи, правовідносини - це відносини між людьми, що регулюються нормами права: відносини стосовно купівлі-продажу певного товару регулюються правилами, що закріплені цивільним правом. Взагалі правовідносини виступають як спосіб реалізації норм права, тобто норми права втілюються у правовідносинах, відбувається їх індивідуалізація стосовно суб’єктів і конкретних ситуацій. У нормах права уже закладені правовідносини, але у абстрактній формі. Проте іноді може бути реалізація правових норм, проте правовідносин може не бути. Як приклад такої ситуації можна навести юридичну аналогію.

Учасники правовідносин зв’язані взаємними юридичними правами й обов’язками, що виникають у суб'єктів права при настанні певних юридичних фактів. Так, юридичним фактом правовідносин купівлі-продажу є відповідний договір, учасники якого (суб’єкти права) зв’язані між собою певними юридичними (тобто закріпленими в юридичних актах) правами та обов’язками.

Для правовідносин властива визначеність, індивідуалізованість. В структуру правовідносин включається об’єкт, суб’єкт та зміст. Неможливі правовідносини між суб’єктами взагалі, якщо ці суб’єкти не визначені: Іванов Петро Сидорович чи то АО МММ. Тобто суб’єкти повинні бути конкретизовані. Крім того, обов’язково слід вказати об’єкт правовідносин: конкретні речі (стіл, акції тощо). Таким чином, індивідуалізованість означає, що в правовідносинах чітко вказано суб’єктів правовідносин. Визначеність - це чітка вказівка на конкретний об’єкт правовідносин.

Правовідносини носять вольовий характер. Це означає, що вони зв'язані як із державною волею (право), так і з індивідуальною волею конкретного суб’єкта (психологічний момент дії права), тобто дізнавшись про закон і оцінивши його, людина вирішує, що вона буде робити в умовах, передбачених законом.

Вольовий характер правовідносин виявляється у двох аспектах:

1) У втіленні в них волі (інтересу) держави _у оскільки правовідносини виникають на основі норм права.

2) У втіленні в них волі (інтересу) учасників правовідносин - вони зв’язані предметом інтересу та досягненням його результату.

Слід однак зазначити, що правовідносини можуть виникати і припинятися, не зважаючи на волю (інтерес) їх учасників. Так, наприклад, потерпілий втягується у кримінально-правові відносини із злочинцем навіть всупереч своєму бажанню.

Проте реалізація правовідносин є можливою лише на основі волевиявлення сторін. При цьому, є правовідносини, що потребують як волевиявлення усіх сторін (наприклад, договір оренди), так і волевиявлення лише однієї із сторін (проведення арешту).

Правовідносини охороняються державою. У випадку невиконання умов правовідносин органи держави силою примушують суб’єктів до їхнього виконання, хоча у більшості випадків суб’єктивні права та юридичні обов’язки здійснюються без втручання держави. Державний примус є потрібним лише у випадку, коли зацікавлена сторона звертається до компетентного державного органу, який видає акт застосування права з чітким визначенням прав та обов’язків сторін. Така можливість державного примусу створює режим соціальної безпеки і законності.

Види правовідносин.

Правовідносини класифікуються по-різному: за галузями права, за змістом, за ступенем індивідуалізації, за характером обов’язку тощо.

Так, за галузями права правовідносини можуть бути конституційними, цивільно-правовими, адміністративними, кримінально-правовими, трудовими, сімейними тощо.

Прикладом конституційних правовідносин є відносини громадянства в Україні, що регулюються нормативно-правовими актами конституційного права: Конституцією України та законом України про громадянство.

Прикладом цивільно-правових відносин є відносини купівлі-продажу в

Україні, що регулюються основним нормативно-правовим актом цивільного права - Цивільним Кодексом України.

Прикладом адміністративних правовідносин є відносини порядку сплати штрафу, що регулюються Кодексом про адміністративні правопорушення України.

Класифікація видів правовідносин.

Таблиця 23.1.

Прикладом кримінально-правових відносин є відносини відповідальності за крадіжку, що регулюються кримінальним кодексом України.

Прикладом трудових правовідносин є відносини за трудовим договором, що регулюються основним нормативно-правовим актом трудового права - Кодексом законів про працю.

Прикладом сімейних правовідносин є аліментні відносини в Україні, що регулюються Сімейним кодексом.

За змістом правовідносини можуть бути регулятивними і охоронними.

Регулятивні правовідносини регулюються регулятивними нормами. їх прикладом можуть служити трудові права й обов'язки, що виникають за трудовим договором.

Охоронні правовідносини регулюються охоронними нормами права. їх прикладом може служить кримінальна відповідальність за злочин.

За ступенем індивідуалізації правовідносини можуть бути відносними і абсолютними.

Відносні правовідносини - правовідносини, де поіменно визначені всі їх учасники (правовідносини купівлі-продажу). Наприклад, за договором купівлі- продажу Іванов Петро Сидорович купляє кота у Петрова Сидора Івановича. В договорі поіменно вказані обидві сторони.

Абсолютні правовідносини визначають лише одну сторону (правовідносини власності). Наприклад, майно належить Сидорову Івану Петровичу. Визначена лише одна сторона - власник майна.

За характером обов’язку правовідносини можуть бути правовідносинами пасивного і активного типу.

Правовідносини пасивного типу виникають на основі забороняючих норм, що виражають статичну, закріпляючу функцію права (правовідносини власності). Наприклад, правовідносини власності передбачають заборону зазіхання на майно з боку інших осіб (забороняюча норма).

біб

Правовідносини активного типу виникають на основі зобов'язальних та управомочуючих норм і виражають динамічну функцію права (податкові правовідносини - обов'язок сплатити конкретну суму податку). Наприклад, правовідносини купівлі-продажу зобов’язують особу (покупця) сплатити конкретну суму за майно (зобов’язальна норма) та надає право володіти, користуватися та розпоряджатися цим майном (управомочуюча норма).

Питання для самоконтролю.

1. Що таке правовідносини?

6.

7 . Що таке охоронні правовідносини?

8. Що таке відносні правовідносини?

9. Що таке абсолютні правовідносини?

10. Що таке правовідносини пасивного типу?

11. Що таке правовідносини активного типу?