Юридичні відносини: поняття, зміст і суб'єкти

Юридичні відносини - це передбачені юридичними но­рмами або зумовлені конкретно-історичними загальними принципами об'єктивного юридичного права суспільні від­носини, які дістають вираз у взаємних юридичних правах і обов’язках суб'єктів права.

Соціальне призначення юридичних відносин полягає у створенні для суб'єктів права конкретних можливостей задо­волення їхніх певних потреб власними діяннями (активними чи пасивними діями) або ж діяннями інших суб'єктів. Такі мож­ливості якраз і забезпечуються налагодженням специфічних суспільних зв'язків у вигляді взаємних юридичних прав та обо­в'язків відповідних суб'єктів.

Саме такі права й обов'язки утворюють специфічний зміст юридичних відносин як окремого, відносно самостійного соці­ального явища.

Як вже зазначалось на початку теми 2 посібника, позити­вістське юридичне право є суб'єктивним, оскільки воно харак­теризує такі можливості (свободи) суб'єкта, які - за волевияв­ленням держави - належать саме йому і використовуються ним тільки за його власним вибором, бажанням.

Нагадаю також, що там йшлося зокрема про те, що в дер- жавно-організованому суспільстві переважну частину своїх

буттєвих прав і свобод суб'єкт взагалі не може реалізувати, якщо він не був визнаний державою носієм суб'єктивного юри­дичного права.

У багатьох випадках, життєвих ситуаціях необхідною пе­редумовою виникнення у суб'єкта суб'єктивного юридичного права або суб'єктивного юридичного обов'язку є державне ви­знання його як особи не тільки правоздатним але й, також ще й дієздатним. Юридична дієздатність - це закріплена в юри­дичних нормах і забезпечувана державою можливість суб'єкта здійснювати свої юридичні права й обов’язки осо­бистими діяннями (діями активними чи пасивними).

Суб'єктивне юридичне право - це закріплена в юри­дичних нормах і забезпечувана державою можливість пе­вної поведінки суб'єкта, спрямованої на здійснення його відповідних буттєвих прав і свобод.

Володіючи суб'єктивним юридичним правом, людина (інший суб'єкт) набуває такі загальні можливості (свободи):

1) чинити певні активні дії (право на свої дії);

2) вимагати від інших суб'єктів вчинення певних дій (пра­во на чужі дії);

3) звертатися до органів держави за захистом, примусо­вим забезпеченням свого суб'єктивного юридичного права (право на забезпечувальні дії держави).

Використовуючи зазначені можливості тільки-но у суспі­льстві, їхній носій (суб'єкт права) неминуче зачіпає, так чи інак­ше, потреби та інтереси інших суб'єктів, з котрими він співіснує та взаємодіє у певних суспільних відносинах, зв'язках, залежно­стях. І саме через діяння останніх може відбуватися реальне, ефективне, результативне використання суб'єктивних юриди­чних прав. Аби такі діяння вчинялись реально, насправді, - держава надає їм формально-обов'язкового, необхідного зна­чення, тобто конституює їх в якості суб'єктивних юридичних обов'язків. Юридичний обов'язок - це закріплена в юридич­них нормах і забезпечувана державою необхідність певної поведінки суб'єкта, спрямованої на здійснення його відпові­дного буттєвого обов'язку.

Іншими словами, немає юридичних прав без корелюючих, відповідних їм юридичних обов'язків, і навпаки: немає юриди­чних обов'язків без корелюючих, відповідних їм юридичних прав. У цих зв'язках, взаємозалежностях, комунікаціях, взаємо­впливах яскраво проявляється соціальність (соціальний хара­ктер) зазначених юридичних явищ.

Як зазначалося на початку викладу теми 2, суб'єкт юри­дичних відносин - це юридично правоздатний суб'єкт сус­пільства, який є носієм суб’єктивних юридичних прав і обов'язків.

Нагадаю, що юридична правоздатність - це закріплена в юридичних нормах і забезпечувана державою можливість суб'єкта мати суб'єктивні юридичні права і нести юридич­ні обов'язки.

Учасники суспільного життя, будучи юридично правозда­тними, і вступаючи у різноманітні відносини між собою, стають носіями суб'єктивних юридичних прав і суб'єктивних юридич­них обов'язків. Такими носіями зазвичай можуть бути, взагалі кажучи:

1) люди (фізичні особи) - громадяни певної держави, іно­земці (громадяни інших держав), біпатриди (громадяни одно­часно щонайменше двох держав), апатриди (люди без грома­дянства жодної держави);

2) об'єднання - державні (держава в цілому, її організації - органи держави, державні установи (заклади), державні підп­риємства) і громадські (громадські організації, громадські ру­хи, органи громадської самодіяльності, недержавні підприємс­тва й установи, заклади);

3) соціальні спільноти - народ (нація), територіальні гро­мади, трудові і навчальні колективи, інші соціальні групи (демо­графічні, соціально-економічні, професійні, ідеологічні тощо).

2.