Стаття 458. Порушення митних правил.

1. Порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою про­типравні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановле­ний цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред’явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

2. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає у разі, якщо ці правопорушення не тягнуть за собою кримінальну відповідальність.

Порушення митних правил є різновидом адміністративного правопорушення - протиправного, винного діяння (дії чи бездіяльності), що посягає на встановлений порядок переміщення через мит­ний кордон товарів, транспортних засобів комерційного призначення, пред’явлення їх органам дохо­дів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи дохо­дів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України.

Протиправність - це юридичний вираз суспільної небезпеки правопорушення. Вона виявляється в тому, що певне суспільно небезпечне діяння визнається порушенням митних правил тільки тоді, коли воно передбачене чинним законодавством.

Винність характеризує психічне ставлення особи до скоєної дії чи бездіяльності та її наслідків, виражене у формі умислу й необережності.

Порушення митних правил визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідом­лювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки й бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Порушення митних правил визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч пови­нна була й могла їх передбачити.

Відповідальність за порушення митних правил встановлюється виключно МК України. Склад порушення включає в себе ознаки, що характеризують зовнішній акт поведінки особи, його спрямо­ваність і наслідки, і ознаки, що характеризує самого правопорушника і його психічне відношення до вчиненого. Відповідно цьому ознаки складу порушення митних правил об’єднуються в чотири групи (елементи), що характеризують:

а) об’єкт порушення митних правил;

б) об’єктивну сторону порушення митних правил;

в) суб’єкт порушення митних правил;

г) суб’єктивну сторону порушення митних правил.

Всі вказані елементи складу порушення митних правил являють собою нерозривну єдність. На­явність цих елементів суворо обов’язкова для кваліфікації конкретного діяння як порушення митних правил. Якщо хоч би один з них відсутній або не відповідає тим властивостям, які передбачені відпо­відною статтею МК України, то вказане діяння не є порушенням митних правил.

Об’єктом порушень митних правил є суспільні відносини, які охороняються законом і яким в ре­зультаті посягання завдається чи може бути завдана шкода, а також те, на що спрямоване посягання.

Об’єктивною стороною порушень митних правил є сукупність передбачених законом ознак, які характеризують зовнішній прояв діяння, що посягає на об’єкти правової охорони, а також об’єктивні умови цього посягання.

Суб’єктами адміністративної відповідальності за порушення митних правил можуть бути грома­дяни, які на момент вчинення такого правопорушення досягли 16-річного віку, а при вчиненні пору­шень митних правил підприємствами - посадові особи цих підприємств.

Під громадянами слід розуміти фізичних осіб: громадян України, іноземців, осіб без громадянства.

Під посадовими особами підприємств слід розуміти керівників та інших працівників підприємств (резидентів та нерезидентів), які в силу постійно або тимчасово виконуваних ними трудових (служ­бових) обов’язків відповідають за додержання вимог, встановлених МК України, законами та іншими нормативно-правовими актами України, а також міжнародними договорами України, укладеними в установленому законом порядку.

Суб’єктивна сторона порушень митних правил характеризується психічним ставленням особи до вчинення правопорушення:

- вина - психічне ставлення особи до вчинюваної дії чи бездіяльності, передбаченої цим Кодек­сом, та її наслідків, виражене у формі умислу або необережності.

- мотив - внутрішнє спонукання особи, яке створило психологічні передумови скоєння правопо­рушення;

- мета - наслідок, якого прагне досягти особа, вчиняючи правопорушення.

Порушення митних правил визнається зробленим навмисно, якщо особа, що його скоїла, усвідо­млювала протиправний характер своєї дії (бездіяльності), передбачала можливі шкідливі наслідки і бажала їх (прямий умисел) чи свідомо допускала настання цих наслідків (непрямий умисел).

Не є порушенням митних правил дія, яка хоч і визначається МК України як така, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто з метою усунення небезпеки, яка загрожує державному або гро­мадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, як­що ця небезпека за існуючих обставин не могла бути усунута іншими засобами та якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

Вирішуючи питання про застосування до особи адміністративної відповідальності за вчинення порушення митних правил, потрібно мати на увазі, що це правопорушення має багато спільних меж з таким небезпечним правопорушенням, як злочин. Зумовлене це тим, що об’єкти посягання цих пра­вопорушень співпадають. Тому надзвичайно важливо, щоб при кваліфікації конкретного діяння вра­ховувалась вся сукупність обставин, що характеризують склад правопорушення: зокрема, особливос­ті об’єкта посягання, особистість правопорушника, форму його провини, наслідку протиправного ді­яння. Тільки в цьому випадку можливо правильно визначити міру суспільної небезпеки конкретного діяння і відповідно кваліфікувати його або як порушення митних правил, або як злочин.