Стаття 459. Відповідальність за порушення митних правил.

1. Адміністративна відповідальність за порушення митних правил встановлюється цим Ко­дексом.

2. Суб’єктами адміністративної відповідальності за порушення митних правил можуть бути громадяни, які на момент вчинення такого правопорушення досягли 16-річного віку, а при вчиненні порушень митних правил підприємствами - посадові особи цих підприємств.

Відповідальність за вчинення порушення митних правил встановлюється тільки МК України і тільки за ті правопорушення, які ним передбачені. Перелік порушень митних правил є вичерпним.

Відповідальність за порушення митних правил - обов’язок особи, яка їх порушила, нести негати­вні наслідки матеріального або особистого характеру, що передбачені нормами МК України.

Суб’єктами відповідальності за порушення митних правил можуть бути громадяни, яким на мо­мент вчинення правопорушення виповнилось 16 років. Встановлення певного мінімального віку, по досягненні якого особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності і піддана адмініс­тративному стягненню, пов’язане з фізіологічним принципом поступового формування здатності лю­дини усвідомлювати значення своїх дій, керувати ними і розуміти суспільну небезпеку протиправних діянь, що вчиняються нею. Вік має важливе значення для визначення кола осіб, на яких розповсю­джується дія МК України, встановлення умов його застосування.

Вік, з якого можливе настання адміністративної відповідальності, повинен обчислюватися з мо­менту вчинення адміністративного порушення, тобто відповідальність може наступити тільки в тому випадку, якщо 16 років виповнилося особі саме до моменту здійснення протиправного діяння, а не до часу розгляду питання про притягнення її до адміністративної відповідальності.

Суб’єктами відповідальності за порушення митних правил можуть бути і посадові особи підпри­ємств.

Згідно з п.43 ст.4 цього Кодексу, посадові особи підприємств - це керівники та інші працівники підприємств (резиденти та нерезиденти), які в силу постійно або тимчасово виконуваних ними трудо­вих (службових) обов’язків відповідають за додержання вимог, установлених цим Кодексом, закона­ми та іншими нормативно-правовими актами України, а також міжнародними договорами України, укладеними в установленому законом порядку.

Під посадовими особами підприємств слід розуміти працівників, що займають посади, пов’язані зі здійсненням організаційно-владних, адміністративно-управлінських функцій, внаслідок яких вини­кають певні правові наслідки для осіб і організацій, яким вони адресовані.

Всі ці функції мають одну спільну мету: в них реалізовуються владні повноваження в процесі здійснення соціального управління в широкому значенні цього слова. Причому, реалізація цих пов­новажень виступає в формі видання певних владних розпоряджень (актів управління), направлених на організацію роботи і поведінки інших осіб. У процесі виконання таких владних розпоряджень (ак­тів) між керівником (посадовою особою) і підлеглим (адресатом владного розпорядження) встанов­люється певний правовий зв’язок, який зумовлює виникнення відповідних правових наслідків. Вони зосереджують у своїх руках розпорядження значними матеріальними, фінансовими і трудовими ре­сурсами, здійснюють важливі організаційно-управлінські функції і саме внаслідок цього наділяються владними повноваженнями і несуть підвищену відповідальність за результати своєї службової діяль­ності.

Посадові особи притягуються до адміністративної відповідальності тільки при наявності їх прови­ни в здійсненні правопорушення. Провина як елемент суб’єктивної сторони проступків, що вчиняється посадовими особами, виражається, як правило, в формі необережності. Однак в окремих випадках мо­жливо і умисне здійснення посадовою особою адміністративної провини, коли правопорушник свідомо допускає настання певних шкідливих наслідків, хоч і не бажає їх настання (непрямий умисел).

Порядок накладення адміністративних стягнень на посадових осіб не відрізняється від загального порядку їх накладення, що застосовується до всіх фізичних осіб.

Іноземці й особи без громадянства, які перебувають на території України, підлягають адміністра­тивній відповідальності на загальних підставах з громадянами України.

Поняття «іноземець» і «особа без громадянства» сформульовані в Законі України від 22.09.2011 № 3773-VI «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».

Іноземцем визнається особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підда­ним) іншої держави або держав. Особою без громадянства є особа, яку жодна держава відповідно до свого законодавства не вважає своїм громадянином. Згідно ст. 26 Конституції України іноземці, осо­би без громадянства, що перебувають на території України на законних підставах, користуються ти­ми самими правами і свободами, а також несуть ті ж самі обов’язки, що і громадяни України, за ви­ключеннями, встановленими Конституцією, законами або міжнародними договорами України (зок­рема, вони не мають виборчих прав, не несуть військового обов’язку, не можуть бути суддями, про­курорами, народними депутатами і т. п.).

За порушення вимог закону, що виразилося у вчиненні порушення митних правил, іноземці й особи без громадянства можуть бути притягнуті до адміністративної відповідальності на рівних під­ставах з громадянами України і користуватися при цьому відповідними способами захисту своїх прав і свобод (подача скарги до органу вищого рівня по лінії підлеглості, звернення до прокурора, судове оскарження неправомірних дій, що порушують права і свободи людини і громадянина).

Питання про відповідальність за адміністративні правопорушення, вчинені на території України іноземцями, які згідно з чинними законами та міжнародними договорами України користуються іму­нітетом від адміністративної юрисдикції України, вирішуються дипломатичним шляхом.