Стаття 495. Докази у справі про порушення митних правил.

1. Доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

1) протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів;

2) поясненнями свідків;

3) поясненнями особи, яка притягується до відповідальності;

4) висновком експерта;

5) іншими документами (належним чином завіреними їх копіями або витягами з них) та ін­формацією, у тому числі тими, що перебувають в електронному вигляді, а також товарами - безпосередніми предметами порушення митних правил, товарами із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортними засобами, що використову­валися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кор­дон України.

2. Посадова особа органу доходів і зборів, яка здійснює провадження у справі про порушен­ня митних правил, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебі­чному, повному і об’єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись за­коном та правосвідомістю.

Доказами в справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у ви­значеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність правопору­шення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом, поясненнями особи, яка притягається до від­повідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, протоколом про вилу­чення речей і документів, а також іншими документами.

Докази мають велике значення для правильного вирішення справи.

Для використання доказу при розгляді справи необхідно, щоб він був відносним і допустимим.

Відносний доказ - це доказ, зміст якого відтворює (приблизно чи вірогідно) фактичну обставину, що має значення для правильного вирішення справи. До того ж фактичні дані - це дані, які маючи зв’язок із фактами предмета доведення, здатні підтвердити існування чи відсутність доказуваних фактів.

Допустимим вважається той доказ, який був отриманий у встановленому законом порядку і пе­редбаченими способами, а також, коли законодавець допускає його використання. Наприклад, прото­кол про порушення митних правил повинен бути складений у відповідній формі уповноваженою на те особою.

Законом встановлюється певний порядок розгляду справ, їх оскарження та опротестування. На­давати докази мають право особи, що беруть участь у провадженні та інші особи. Також орган або посадова особа, що розглядає справу, мають право витребування доказів від підприємств, установ, організацій, посадових осіб і громадян.