2. ЮРИДИЧНИЙ СТАТУС ТА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ТОВАРИСТВА

Б 2.1. Товариство є юридичною особою з дати його державної реєстрації.

Виключити пункт з таким змістом із статуту

Пункт 2.1. зразкового Статуту фактично дублює положення ст.

Товариство набуває прав юридичної особи з дня його державної реєстрації. Державна реєстрація товариства здійснюється в порядку, встановленому Законом України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців”. Державна реєстрація товариства проводиться державним реєстратором за місцезнаходженням товариства протягом трьох робочих днів з дати надходження відповідних документів шляхом внесення запису про проведення державної реєстрації до єдиного державного реєстру. Відомості про товариство, які включені до єдиного державного реєстру, в тому числі перелік засновників товариства, дані про розмір статутного капіталу, у тому числі частки кожного із засновників, а також розмір сплаченого статутного капіталу на дату проведення державної реєстрації та дата закінчення його формування, є відкритими і загальнодоступними.

Оскільки п. 2.1. зразкового Статуту не несе ніякого смислового навантаження і має скоріше загальноінформаційний характер, то в якості альтернативи ми запропонували виключити його із статуту.

S2.2. Товариство має цивільні права та обов’язки, здійснює свою діяльність відповідно до цього Статуту та закону. Товариство може бути відповідачем та позивачем у суді.

Цивільні права та цивільні обов’язки (цивільна

правоздатність) товариства виникають з моменту його створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про його припинення.

Варто зазначити, що підходи до цивільної правоздатності юридичної особи є різними у Цивільному та Господарському кодексах.

Так, згідно зі статтею 91 Цивільного кодексу, юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки, як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

На відміну від Цивільного кодексу, Господарський кодекс наголошує на спеціальній правоздатності юридичної особи, під якою розуміється наявність у юридичної особи таких прав і обов’язків, які відповідають цілям і завданням її діяльності. Це, в свою чергу, вимагає включення до статуту суб’єкта

господарювання відомостей про його мету і предмет діяльності. До усунення зазначених вище суперечностей у чинному законодавстві доцільно ретельно описувати мету та предмет діяльності товариства в його установчих документах (пп. 3.1., 3.2. зразкового Статуту).

Будучи суб’єктом цивільних прав, товариство має право на захист свого цивільного права та свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства у судовому порядку.

2.3. Товариство є правонаступником

1

Інформація про правонаступництво Товариства зазначається у Статуті у разі створення Товариства в результаті злиття, поділу, виділу, перетворення або приєднання до Товариства іншої юридичної особи.

У разі створення товариства шляхом реорганізації (злиття, поділу, виділу, перетворення) існуючої юридичної особи або приєднання до товариства іншої юридичної особи має місце універсальне правонаступництво - перехід усієї сукупності прав і обов’язків від однієї особи до іншої. Це означає, що новостворене товариство та товариство, до якого було здійснено приєднання іншого товариства, несе тягар виконання зобов’язань, які перейшли до нього при реорганізації у частині, визначеній у розподільчому балансі (у разі поділу), або передавальному акті (у разі злиття, виділу, перетворення, приєднання).

Відповідно до статті 107 Цивільного кодексу, якщо правонаступниками юридичної особи є кілька юридичних осіб і точно визначити правонаступника щодо конкретних обов'язків юридичної особи, що припинилася, неможливо, юридичні особи - правонаступники несуть солідарну відповідальність перед кредиторами юридичної особи, що припинилася.

S2.4. Товариство має самостійний баланс, рахунки в банках, печатку та кутовий штамп зі своїм найменуванням, знак для товарів і послуг.

«Легалізація» через згадку у статуті обов’язкових атрибутів юридичної особи та засобів її візуальної індивідуалізації необхідна для безперешкодного відкриття рахунків, отримання дозволів на виготовлення печатки та штампів, реєстрації прав на знаки для товарів і послуг.

S2.5. Майно Товариства формується з джерел, не заборонених чинним законодавством України.

Пункт 2.5. зразкового статуту у неповному обсязі повторює положення ст. 140 Господарського кодексу. Ми не вважаємо наявність цих відомостей у статуті необхідною.

2.6. Товариство є власником:

· майна, переданого йому засновниками та акціонерами у власність як вклад до статутного

капіталу;

· продукції, виробленої Товариством у результаті господарської діяльності;

· одержаних доходів;

набутого на підставах, не

· іншого майна, заборонених законом.

Пункт 2.6. зразкового статуту майже дослівно дублює вимоги ст. 115 Цивільного кодексу.

Чинне законодавство містить чітке розмежування майна, яке належить товариству, від майна акціонера. Згідно зі статтею 115 Цивільного кодексу, майно, передане товариству його учасниками у власність, як вклад до статутного капіталу, вироблена продукція та одержані доходи належать товариству на праві власності. Акціонер, в свою чергу, є власником акцій, які він отримав в обмін на свій вклад до статутного капіталу товариства, і не є власником відповідної частини майна товариства.

Разом з тим акціонер має право розпоряджатися належними йому акціями та впливати на управління майном товариства, використовуючи для цього передбачені законодавством механізми щодо участі в управлінні справами товариства.

2.7. Товариство має право продавати, передавати безоплатно, обмінювати, здавати в оренду юридичним та фізичним особам засоби виробництва та інші матеріальні цінності, використовувати та відчужувати їх іншим шляхом, якщо це не суперечить чинному законодавству України та цьому Статуту.

2.7. Товариство має право продавати, передавати безоплатно, здійснювати дарування, обмінювати, здавати в оренду іншим підприємницьким товариствам, юридичним та фізичним особам засоби виробництва та інші матеріальні цінності, використовувати та відчужувати їх іншим шляхом, якщо це не суперечить чинному законодавству України та цьому Статуту. ^{[5] [6]}

2.8. Товариство має право випускати акції, облігації та інші цінні папери. Умови випуску та порядок розміщення акцій та облігацій визначаються у рішенні про їх випуск.

Розміщення цінних паперів дає можливість товариству залучати необхідні фінансові ресурси, формувати власний та позичковий капітал.

З набуттям чинності Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» у регулюванні відносин що виникають під час розміщення, обігу цінних паперів відбулись суттєві зміни.

Оскільки цей пункт має скоріше декларативний характер і не несе особливого смислового навантаження, то в якості альтернативи ми запропонували виключити його із статуту.

2.9. Товариство самостійно відповідає зобов’язаннями усім своїм майном.

за

своїми

Однією з ознак товариства, як юридичної особи, є його самостійна відповідальність за власними зобов’язаннями. Маючи відокремлене майно, товариство є незалежним від інших суб’єктів в частині здійснення власних майнових прав і самостійно відповідає за своїми зобов’ язаннями усім майном, яке належить йому на правах власності.

2.10. Акціонери не відповідають за зобов’язаннями Товариства і несуть ризик збитків, пов’язаних з діяльністю Товариства, у межах вартості акцій, що їм належать. Акціонери, які не повністю оплатили акції, відповідають за зобов’язаннями Товариства у межах неоплаченої частини вартості належних їм акцій.

Акціонерне товариство, як юридична особа, самостійно відповідає за своїми зобов’язаннями. Акціонери товариства не відповідають за зобов’язаннями товариства і несуть ризик збитків, пов’язаних з діяльністю товариства, у межах вартості акцій, що їм належать. Це означає, що, наприклад, при банкрутстві та ліквідації товариства, знеціненні його акцій тощо акціонер ризикує втратити тільки кошти, які були витрачені ним на придбання акцій товариства.

Виняток із цього правила може бути передбачений у статуті для осіб, які не повністю розрахувалися з товариством за придбані ними акції. Статутом можуть бути встановлені випадки, коли такі особи несуть відповідальність за зобов'язаннями товариства не тільки у межах фактично сплаченої ними суми, а й у межах несплаченої суми, яку вони повинні сплатити товариству відповідно до договору купівлі - продажу акцій. Це виключення базується на вимозі статті 152 Цивільного кодексу.