§ 4. Юридична відповідальність за порушення законодавства України про відходи

Юридична відповідальність у сфері поводження з відходами настає за вчинення екологічних правопорушень. Зокрема, у ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25 червня 1991 року¹ визначені такі види правопорушень у даній сфері: допущення наднормативних, аварійних і залпових викидів і скидів забруднюючих речовин та інших шкідливих впливів на навколишнє природне середовище; порушення природоохоронних вимог при збе- ріганні.транспортуванні, використанні, знешкодженнітазахороненні хімічних засобів захисту рослин, мінеральних добрив, токсичних радіоактивних речовин та відходів; невиконання спеціальних правил поводження з відходами, наслідком якого може бути порушення прав громадян на екологічно безпечне навколишнє природне середовище або порушення норм екологічноїбезпеки.

Загальний перелік правопорушень у сфері поводження з відходами визначено у ст. 42 Закону України «Про відходи» від 5 березня 1998 року^{[152] [153]. До них належать: порушення встановленого порядку поводження}

з відходами, що призвело або може призвести до забруднення навколишньою природного середовища, прямого чи опосередкованого шкідливого впливу на здоров’я людини та економічних збитків; самовільне розміщення чи видалення відходів; порушення порядку ввезення в Україну, вивезення і транзиту через її територію відходів як вторинної сировини тощо. Зазначений перелік не є вичерпним. Законами може бути встановлена відповідальність і за інші правопорушення законодавства про відходи.

До дисциплінарної відповідальності притягуються винні особи у разі порушення законодавства у сфері поводження з відходами в процесі виконання трудових обов’язків. У такому випадку на фізичну особу дисциплінарні стягнення накладаються на підставі КЗпП України^[154]. Склади правопорушень законодавства про відходи з установленням відповідних санкцій за їх скоєння визначаються КУпАП та KK України.

Адміністративна відповідальність передбачена КУпАП. До цього виду юридичної відповідальності можуть бути притягнуті громадяни та посадові особи за такі правопорушення: псування і забруднення сільськогосподарських та інших земель хімічними і радіоактивними речовинами, виробничими й іншими відходами (ст. 52); забруднення і засмічення вод (ст. 59); порушення вимог щодо охорони територіальних і внутрішніх морських вод від забруднення і засмічення (ст. 59-1); пошкодження лісу стічними водами, хімічними речовинами, нафтою і нафтопродуктами, шкідливими викидами, відходами і покидьками (ст. 72); засмічення лісів відходами (ст. 73); порушення правил складування, зберігання, розміщення, транспортування, утилізації, лікві- даціїта використання відходів (ст. 82) тощо.

До органів, уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення в галузі поводження з відходами, відносять: органи, установи та заклади державноїсанітарно-епідеміологічної служби, які розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80-83 КУпАП (коли вони є порушеннями санітарно- гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил і норм). Від імені цих органів розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення в межах територій та об’єктів нагляду, визначених законодавством, мають право лікарі-гігієністи, лікарі-епідеміологи органів, установ і закладів державної санітарно- епідеміологічної служби; органи державного контролю за використанням та охороною земель розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов’язані з порушенням законодавства у сфері використання та охорони земель (ст. 52 КУпАП); органи лісового господарства розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 73 КУпАП; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику зі здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів розглядає справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 52, 59, 59-1, 72, 73, 80-83, 91-3 КУпАП.

Кримінальна відповідальність у сфері поводження з відходами передбачена ст. 268 KK України — незаконне ввезення на територію України відходів і вторинної сировини чи транзит через її територію відходів або вторинної сировини без належного дозволу. Кваліфікуючою ознакою є ввезення або транзит небезпечних відходів, які забороняються до ввезення.

Крім того, окремі об’єкти навколишнього природного середовища можуть бути забруднені відходами. Кримінальний кодекс передбачає відповідальність за забруднення або псування земель речовинами, відходами або іншими матеріалами, шкідливими для життя, здоров’я або довкілля (ст. 239); забруднення або іншу зміну природних властивостей атмосферного повітря шкідливими для життя, здоров’я людей або для довкілля речовинами, відходами або іншими матеріалами промислового або іншого виробництва (ст. 241); порушення правил охорони воД (водних об’єктів), якщо це спричинило забруднення поверхневих і підземних вод і створило небезпеку для життя, здоров’я людей і довкілля (ст. 242); забруднення моря в межах внутрішніх морських чи територіальних водУкраїни або в межах вод виключної (морської) економічної зони України матеріалами чи речовинами, шкідливими для життя чи здоров’я людей, або відходами, а також незаконне скидання або поховання в межах внутрішніх морських або територіальних вод України або у відкритому морі зазначених матеріалів, речовин і відходів (ст. 243); порушення законодавства про континентальний шельф України, що заподіяло істотну шкоду, а також невжиття особою, що відповідає за експлуатацію технологічних установок або інших джерел небезпеки в зоні безпеки, заходів для захисту живих організмів моря

_вїд дії шкідливих відходів або небезпечних випромінювань та енергії, _яКШо це створило небезпеку їх загибелі або загрожувало життю або здоров’ю людей (ст. 244).

Цивільно-правова відповідальність настає незалежно від притягнення винних осіб до адміністративноїабо кримінальної відповідальності.

Правові засади відшкодування шкоди за порушення законодавства про відходи регулюються Законом України «Про відходи». Юридичні та фізичні особи зобов’язані відшкодувати шкоду, завдану ними внаслідок порушення законодавства у сфері поводження з відходами, в порядку і розмірах, встановлених цивільним законодавством України^[155]. У цій сфері застосовуються загальні правила відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про навколишнє природне середовище, визначені у ст. 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища». Відшкодування шкоди, заподіяної об’єктам навколишнього природного середовища, здійснюється відповідно до затверджених у встановленому порядку такс, а також методикам обчислення розміру збитків. При їх відсутності відшкодування провадиться по фактичних витратах на відновлення порушеного стану навколишнього природного середовища.

Найбільшу небезпеку для навколишнього природного середовища і здоров’я людини становлять небезпечні відходи. У цьому зв’язку Мінприроди 15 травня 2001 року затверджена «Тимчасова методика визначення очікуваних збитків від забруднення довкілля при транспортуванні небезпечних речовин та відходів»². Вона визначає орієнтовні розрахунки розмірів відшкодування шкоди, завданої юридичними і фізичними особами при здійсненні ними діяльності з транспортування небезпечних речовин та відходів унаслідок аварійного забруднення природних ресурсів небезпечними речовинами та відходами.

Розмір збитків при забрудненні вод залежить від категорії водних об’єктів. Зокрема, при забрудненні небезпечними речовинами та відходами поверхневих і морських водних об’єктів рибогосподарського водокористування першої категорії сума збитків збільшується у два рази.

У випадку забруднення атмосфери закріплюється підвищувальний коефіцієнт, який враховує територіальні соціально-екологічні особливості, що залежать від чисельності жителів населеного пункту, його народногосподарського значення.