3. МЕТА ТА ПРЕДМЕТ ДІЯЛЬНОСТІ ТОВАРИСТВА

3.1. Товариство створюється з метою здійснення підприємницької діяльності для одержання прибутку в інтересах акціонерів Товариства, максимізації добробуту акціонерів у вигляді зростання ринкової вартості акцій Товариства, а також отримання акціонерами дивідендів.

Згідно зі ст. 84 Цивільного кодексу АТ належить до підприємницьких товариств, які здійснюють підприємницьку діяльність з метою одержання прибутку та наступного його розподілу між учасниками.

Загальновідомо, що купуючи акції того чи іншого товариства, акціонери зацікавлені в отриманні частки прибутку товариства (дивідендів) та/або в можливості згодом продати придбані ними акції за більш високою ціною (зростанні капіталізації). Саме максимізація добробуту акціонерів, як правило, є метою створення і діяльності підприємницького товариства.

У деяких випадках метою діяльності товариства є вирішення якихось інших завдань (наприклад, якщо товариство входить до складу інтегрованої структури, його головною метою може бути виконання певної функції, яка забезпечує прибуткову діяльність зазначеної інтегрованої структури в цілому, а прибутковість діяльності товариства при цьому не є головним завданням).

Для того, щоб потенційні акціонери мали вичерпну інформацію під час прийняття рішення щодо купівлі акцій, товариство повинно задекларувати мету власної діяльності у статуті.

Принципами корпоративного управління акціонерним товариствам рекомендується, виконуючи мету власної діяльності, забезпечувати інвестиційну привабливість емітованих ними акцій протягом усього періоду діяльності. Органи товариства повинні здійснювати управління таким чином, щоб забезпечити як розвиток товариства в цілому, так і реалізацію права кожного акціонера на отримання доходу. Поряд з цим товариство повинно здійснювати свою діяльність відповідно до правил ділової етики та враховувати інтереси суспільства в цілому.

3.2. Предметом діяльності Товариства є:

Відповідно до ч. 4 ст. 57 Господарського кодексу, ст. 4 Закону про господарські товариства, зазначення у статуті предмету діяльності товариства є обов'язковим.

Дискусійним є питання щодо можливості товариства здійснювати певну діяльність у випадку, якщо таке прямо не передбачено його статутом (наприклад, чи може товариство здійснювати перевезення власним транспортом своїх працівників,

якщо такий предмет діяльності, як пасажирські перевезення, не зазначений у його статуті?).

З одного боку, Міністерство юстиції України у листі № 1941-34 від 24.01.2001 р. надало роз’яснення, відповідно до якого юридичні особи мають право здійснювати види діяльності, що прямо не передбачені їх статутами.

З другого боку, відповідно до вимог ч. 15 ст. 58 Господарського кодексу, скасування (припинення) державної реєстрації суб'єкта господарювання здійснюється на підставі рішення суду у випадках здійснення діяльності, що суперечить закону чи установчим документам. Відповідно до ч. 2 ст. 110 Цивільного кодексу, скасування державної реєстрації відбувається за заявою органу, що здійснює державну реєстрацію, або учасника юридичної особи. Отже, право вимагати скасування державної реєстрації товариства у разі “відхилення” від предмету діяльності, визначеного статутом, є одним з дієвих механізмів захисту прав акціонерів.

Таким чином, детальне визначення предмету діяльності товариства у його статуті знижує юридичні ризики у його діяльності, а отж,е є доцільним для його акціонерів.

Ж 3.3. Окремі види діяльності, перелік яких

встановлюється законом, Товариство може здійснювати після одержання ним спеціального дозволу (ліцензії).

Ліцензія є єдиним документом дозвільного характеру, який дає право на зайняття певним видом господарської діяльності, що відповідно до законодавства підлягає обмеженню. Ліцензування здійснюється з метою захисту прав, законних інтересів, життя та здоров'я громадян, навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави.

Перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, встановлений ст. 9 Закону України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності” (від 01.06.2000 р. № 1775-III).

Особа, яка одержала ліцензію, не може передавати ліцензію або її копію іншій юридичній або фізичній особі для провадження господарської діяльності.

Строк дії ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності встановлюється Кабінетом Міністрів України за поданням спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування, але не може бути меншим, ніж три роки.

Товариству необхідно уважно поставитися до відображення у статуті видів діяльності товариства, що підлягають ліцензуванню. Справа в тому, що майже усі ліцензійні умови (нормативні акти, які встановлюють спеціальні вимоги для провадження певного виду господарської діяльності) містять вимоги щодо обов’язковості зазначення в установчих документах ліцензіата відповідного виду діяльності. Таким чином, товариству необхідно обрати один з наведених нижче варіантів відображення у статуті видів діяльності, що підлягають ліцензуванню:

1) зазначити у статуті тільки ті «ліцензійні» види діяльності, які товариство планує здійснювати після державної реєстрації (для новостворюваних товариств) чи вже здійснює і планує здійснювати надалі (у разі внесення змін до статуту);

2) додати до видів діяльності, зазначених у першому варіанті, види діяльності, щодо яких існує ймовірність їх здійснення товариством у майбутньому;

3) вказати у статуті весь перелік видів діяльності, що підлягають ліцензуванню (а на сьогодні - це 71 вид) в якості предмету своєї діяльності. При цьому треба мати на увазі, що до Закону «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» постійно вносяться зміни, і перелік видів діяльності, що підлягають ліцензуванню, часто змінюється.

3.4. Товариство має право самостійно здійснювати зовнішньоекономічну діяльність у будь-якій сфері, пов'язаній з предметом його діяльності. При здійсненні зовнішньоекономічної діяльності Товариство

користується повним обсягом прав суб'єкта

зовнішньоекономічної діяльності відповідно до чинного законодавства України.

4.1. Статутний капітал Товариства становить гривень.

Статутний капітал товариства формується з метою забезпечення його підприємницької діяльності та не може бути меншим від розміру, встановленого законом. Відповідно до статті 24 Закону України “Про господарські товариства” мінімальний розмір статутного капіталу становить суму, що еквівалентна 1250 мінімальним заробітним платам, виходячи із ставки мінімальної заробітної плати, діючої на момент створення акціонерного товариства.

Статутний капітал товариства утворюється з вартості вкладів акціонерів, внесених внаслідок придбання ними акцій, та визначає мінімальний розмір майна товариства, який гарантує інтереси його кредиторів.

Передбачена Цивільним кодексом гарантійна функція статутного капіталу наповнена реальним змістом і базується на співвідношенні власного та статутного капіталу для забезпечення певного розміру майна, що гарантує захист майнових інтересів кредиторів товариства.

Згідно з статтєю 155 Цивільного кодексу, якщо після закінчення другого та кожного наступного фінансового року вартість чистих активів акціонерного товариства виявиться меншою від статутного капіталу, товариство зобов'язане оголосити про зменшення свого статутного капіталу та зареєструвати відповідні зміни до статуту у встановленому порядку. Якщо вартість чистих активів товариства стає меншою від мінімального розміру статутного капіталу, встановленого законом, товариство підлягає ліквідації. Порядок обчислення вартості чистих активів визначений у Рішенні ДКЦПФР від 17.11.2004 р. № 485 “Про схвалення Методичних рекомендацій щодо визначення вартості чистих активів акціонерних товариств”.

4.2. Статутний капітал Товариства поділено на акції:

На відміну від інших видів господарських товариств, статутний капітал акціонерного товариства поділений на визначену кількість акцій.

З набуттям чинності Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» акціонерні товариства можуть розміщувати тільки іменні акції. Випуск акцій на пред’явника не допускається. Поки що не зрозуміло, що чекає відкриті акціонерні товариства, які раніше випустили акції на пред’явника, керуючись Законом «Про цінні папери і фондову біржу».

Таким чином, всі акції, які може випускати акціонерне товариство, поділяються на прості та привілейовані.

Прості акції надають їх власникам право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів, на участь в управлінні товариством, на отримання частини майна товариства у разі його ліквідації та інші права, передбачені законом. Прості акції надають їх власникам однакові права. Прості акції не підлягають конвертації у привілейовані акції або інші цінні папери акціонерного товариства.

Привілейовані акції надають їх власникам переважні, стосовно власників простих акцій, права на отримання частини прибутку товариства у вигляді дивідендів та на отримання частини майна товариства у разі його ліквідації, а також надають права на

участь в управлінні акціонерним товариством у випадках, передбачених статутом і законом.

Товариство може розміщувати привілейовані акції різних класів (з різним обсягом прав), якщо така можливість передбачена його статутом. У такому разі умовою їх розміщення є черговість отримання дивідендів і виплат з майна ліквідованого товариства для кожного класу привілейованих акцій, розміщених товариством, яка встановлюється статутом товариства. Залежно від умов розміщення, привілейовані акції певних класів можуть бути конвертовані у прості акції або у привілейовані акції інших класів.

Частка привілейованих акцій у статутному капіталі товариства не може перевищувати 25 відсотків.

Всі акції, що випускаються товариством, мають однакову номінальну вартість.

4.3. Статутний капітал Товариства утворюється з вартості вкладів акціонерів, внесених внаслідок придбання ними акцій. На дату заснування Товариства кількість акцій, що купувалася засновниками, та їхня частка у статутному капіталі складала:

Наявність у статуті товариства відомостей про склад засновників та кількість акцій, що купуються ними, є вимогою Господарського кодексу України та Закону України “Про господарські товариства”, яка обумовлена особливістю правового положення засновників, які, на відміну від інших акціонерів товариства:

· несуть солідарну відповідальність за зобов’язаннями, що виникли відповідно до державної реєстрації товариства;

· зобов’язані бути держателями акцій на суму не менше 25 відсотків статутного капіталу строком не менше двох років;

· мають можливість отримання певних пільг за рахунок товариства.

Відомості про перелік засновників та частки кожного із них у статутному капіталі товариства, згідно із статтями 17 та 20 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців”, включаються до єдиного державного реєстру і є відкритими та загальнодоступними. Із плином часу певні особи, що були засновниками товариства, можуть вийти зі складу акціонерів шляхом відчуження власних акцій, однак відомості про склад засновників залишаться у статуті незмінними протягом усього періоду існування товариства.

4.4. Товариство має право змінювати (збільшувати або зменшувати) розмір статутного капіталу. Рішення про збільшення або зменшення розміру статутного капіталу Товариства приймається загальними зборами акціонерів.

Згідно із статтями 156 та 157 Цивільного кодексу, рішення про збільшення та зменшення розміру статутного капіталу товариства приймається тільки загальними зборами акціонерів, є їх виключною компетенцією і не може бути передане для вирішення іншим органам товариства.

4.5. Розмір статутного капіталу може бути збільшено шляхом:

· збільшення номінальної вартості акцій;

· додаткового випуску акцій.

На відміну від Закону про господарські товариств, Цивільний кодекс передбачає тільки два шляхи збільшення статутного капіталу товариства - через збільшення номінальної вартості акцій та через додатковий випуск акцій. Це не означає, що товариству з 01.01.2004 р. заборонено випускати облігації, які

41

згодом можуть бути конвертовані в акції товариства. Такий обмін розглядається не як шлях збільшення статутного капіталу, а як джерело оплати акцій додаткового випуску.

Варто також нагадати, що згідно із вимогами, встановленими ДКЦПФР, збільшення розміру статутного капіталу товариства можливо за рахунок таких джерел:_________________________________

4.6. Розмір статутного капіталу може бути зменшено шляхом:

· зменшення номінальної вартості акцій;

· купівлі Товариством частини випущених акцій з метою зменшення їх загальної кількості.

Товариство має право, а у випадках, передбачених чинним законодавством, зобов’язано зменшити розмір свого статутного капіталу.

Товариство має право за рішенням загальних зборів акціонерів зменшити свій статутний капітал шляхом зменшення номінальної вартості акцій або шляхом купівлі товариством частини випущених акцій з метою зменшення їх загальної кількості. При цьому, згідно із вимогою статті 157 Цивільного кодексу, зменшення статутного капіталу товариства шляхом купівлі та погашення частини акцій допускається, якщо така можливість передбачена у статуті товариства.

Обов’язок товариства зменшити свій статутний капітал згідно із чинним законодавством виникає у разі:

· якщо придбані товариством власні акції не реалізовані протягом року у спосіб перепродажу або розповсюдження

серед своїх працівників (стаття 32 Закону України “Про господарські товариства”);

· якщо після закінчення другого та кожного наступного фінансового року вартість чистих активів товариства виявиться меншою від розміру його статутного капіталу (стаття 155 Цивільного кодексу).

Якщо в результаті зменшення розміру статутного капіталу його розмір стане меншим від визначеного законом мінімального розміру, товариство підлягає ліквідації.

Зважаючи на гарантійну функцію статутного капіталу та наявність ризику порушення майнових інтересів кредиторів товариства у разі зменшення розміру його статутного капіталу, таке зменшення допускається після повідомлення про це всіх його кредиторів у порядку, встановленому законом. При цьому, згідно зі статтєю 157 Цивільного кодексу, кредитори товариства мають право вимагати дострокового припинення або виконання товариством відповідних зобов’язань та відшкодування збитків.

Відповідно до вимог ст. 22 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб—підприємців”, інформація про зменшення розміру статутного капіталу підлягає обов’язковому опублікуванню у виданні спеціально уповноваженого органу з питань державної реєстрації, в якому публікуються відомості з єдиного державного реєстру протягом 10 робочих днів з моменту внесення відповідного запису до нього. За публікацію повідомлень справляється плата в розмірі 3 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

4.7. Оплата вартості акцій Товариства може здійснюватися грошовими коштами (в тому числі, в іноземній валюті), цінними паперами, іншими речами або майновими чи іншими відчужуваними правами, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом. Товариство не може встановлювати обмеження або заборону на оплату акцій грошовими коштами.

Джерела оплати акцій визначаються загальними зборами під час ухвалення рішення про випуск акцій (збільшення статутного капіталу). Втім, статутом товариства можуть бути передбачені певні обмеження щодо джерел оплати акцій. Наприклад, може бути заборонена оплата акцій товариства акціями інших товариств, нематеріальними активами тощо. У такому випадку зазначені джерела не можуть використовуватися під час оплати акцій.

За будь-яких умов статутом товариства не може передбачатися заборона оплати акцій грошовими коштами, адже відповідно до вимог ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю”, валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов’язань, якщо інше не передбачено чинним законодавством.

Такі обмеження передбачені, зокрема, ст. 86 ГКУ, яка забороняє використовувати для формування статутного фонду товариства бюджетні кошти, кошти, одержані в кредит та під заставу.

4.8. Грошова оцінка цінних паперів, інших речей або майнових чи інших відчужуваних прав, що вносяться в оплату за акції Товариства, здійснюється за згодою акціонерів Товариства.

У випадку оплати акцій товариства цінними паперами, речами, майновими правами тощо є актуальною проблема визначення справедливої вартості об’єктів, що вносяться в оплату за акції товариства. У випадку заниження зазначеної вартості будуть порушені інтереси набувачів акцій, у випадку завищення - інтереси решти акціонерів товариства.

Формулювання п. 4.8. повторює текст ст. 115 Цивільного кодексу. Доцільно, щоб статут також містив пояснення, що розуміється під терміном “згода акціонерів товариства”. Такою згодою під час заснування товариства є загальне схвалення умов заснування, у тому числі вартості об’єктів, що вносяться в оплату за акції товариства, шляхом підписання засновницького договору. Що ж стосується випадків збільшення статутного капіталу, то така згода досягається у способи, передбачені статутом товариства. Наприклад, вартість об’єктів, що вносяться в оплату за акції товариства, може визначатися загальними зборами акціонерів під час ухвалення рішення про збільшення статутного капіталу. Іншим варіантом може бути віднесення цього питання до компетенції наглядової ради товариства.

4.9. Для визначення ринкової вартості цінних паперів, інших речей або майнових чи інших відчужуваних прав, що вносяться в оплату за акції Товариства, може залучатись незалежний оцінювач. У випадках,

встановлених законом, грошова оцінка підлягає

незалежній експертній перевірці.

Яким би високим не був встановлений мінімальний розмір статутного капіталу, кредитори можуть розраховувати тільки на розмір активів, які реально має товариство. Це означає, що вклади, які вносяться до статутного капіталу, повинні мати реальну вартість і їх оцінка не має бути завищеною. Тому, за загальним правилом, вклади, внесені до статутного капіталу акціонерного товариства у майновій формі, мають бути оцінені незалежним оцінювачем.

Чинне законодавство, за загальним правилом, не вимагає здійснення грошової оцінки цінних паперів, іншого майна, майнових та інших прав, що вноситься в оплату за акції з обов’язковим залученням оцінювача. Виключеннями з цього правила є вимога експертної оцінки: 1) вартості іноземної

інвестиції у вигляді інтелектуальної власності (ст. 2 Закону України “Про режим іноземного інвестування”) та 2) вартості внесків учасників та засновників господарського товариства, якщо до зазначеного товариства вноситься майно господарських товариств з державною часткою (часткою комунального майна), а також у разі виходу (виключення) учасника або засновника із складу такого товариства (ст. 7 Закону України “Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні”).

Визначення ринкової вартості майна є елементом надійного захисту майнових інтересів акціонерів та кредиторів товариства, засобом запобігання можливим зловживанням, маніпулюванню цінами, порушенню прав акціонерів (розміщення

акцій серед частини акціонерів або інших осіб за надто низькою ціною). Тому у статуті бажано передбачити додаткові випадки залучення незалежного оцінювача під час:

· оплати акцій не в грошовій формі під час їх розміщення;

· викупу акціонерним товариством власних акцій;

· реорганізації товариства.

4.10. Акції Товариства повинні бути оплачені у повному обсязі:

· при створенні Товариства - у строки, встановлені установчими зборами, але не пізніше року з дати його реєстрації;

· при додаткових емісіях акцій - у строки, встановлені у рішенні про випуск акцій, але не пізніше року після реєстрації змін до статуту, пов’язаних із зміною розміру статутного капіталу Товариства.

У коментованому пункті йдеться про оплату товариству вартості акцій під час їх так званого первинного розміщення під час створення товариства або збільшення ним статутного капіталу. Чинне законодавство не забороняє розстрочення оплати акцій у певних межах, визначених законом: під час первинного розміщення строк оплати акцій не може перевищувати одного року.

Важливим є питання щодо правового статусу особи, яка не у повному обсязі оплатила акції. Зокрема, чи мають такі особи право голосувати на загальних зборах акціонерів. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 5 Закону України «Про національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні», право на участь в управлінні може бути реалізовано власником іменного цінного паперу, випущеного у документарній формі, з моменту внесення змін до реєстру власників іменних цінних паперів.

Згідно з п. 6.6. Положення «Про порядок ведення реєстрів власників іменних цінних паперів», на рахунок власника зараховуються тільки оплачені цінні папери відповідно до інформації з журналу обліку розміщення. Цінні папери, на які

особа підписалася, але не оплатила, зараховуються на рахунок емітента. Підставою для зарахування оплачених цінних паперів на особовий рахунок власника є розпорядження емітента та запис в журналі обліку розміщення.

Таким чином, особа, у власності якої немає жодної повністю оплаченої ним акції товариства, не може брати участь в управлінні товариством шляхом участі у загальних зборах його акціонерів.

4.11. У разі, якщо акціонер не сплатив повної вартості акцій у встановлений строк, він сплачує за час прострочки

__ відсотків річних від суми простроченого платежу. При

несплаті протягом 3 місяців після встановленого строку платежу повної вартості акцій Товариство вилучає неоплачені акції та пропонує їх для повторного продажу. Ціна та порядок реалізації неоплачених акцій визначаються рішенням наглядової ради Товариства.

Розмір штрафних санкцій за прострочку оплати акцій відповідно до вимог ст. 33 Закону про господарські товариства складає 10 % річних від суми простроченого платежу. Втім, у статуті може бути встановлений інший (як більший так і менший) розмір санкцій.

Чинним наразі законодавством не врегульована “доля” вчасно не оплачених акцій. Відповідно до вимог ст. 33 Закону про господарські товариства, при несплаті протягом 3 місяців після встановленого строку платежу акціонерне товариство має право реалізувати ці акції в порядку, встановленому статутом. Отже, у статуті доцільно вирішити, принаймні наступні питання:

1) чи будуть під час вилучення повернуті кошти, частково сплачені за акції, що вилучаються (можуть як повертатися, так і не повертатися, але про це має бути застереження у статуті та рішенні про випуск акцій);

2) ціна реалізації;

3) порядок повідомлення про реалізацію;

4) черговість придбання у випадку, якщо є кілька бажаючих придбати акції (наприклад, переважне перед іншими особами право акціонерів придбати такі акції).

Таким чином, під час розробки статуту конкретного товариства коментований пункт має бути суттєво конкретизований з врахуванням особливостей товариства, позиції його акціонерів тощо.

4.12. Товариство зобов’язане у випадках, передбачених чинним законодавством, здійснити оцінку та викуп акцій у акціонерів, які вимагають цього. Оцінка та викуп акцій здійснюються відповідно до чинного законодавства та внутрішніх документів Товариства.

Одним із фундаментальних принципів акціонування є стабільність інвестицій, зроблених акціонерами. Сутність цього принципу полягає у тому, що жоден акціонер не може вийти з товариства, вільно «вилучивши» здійснені ним внески до статутного капіталу. Повернути їх він може лише шляхом продажу належних йому акцій іншим особам. Тому, за загальним правилом, акціонерне товариство може, але не повинно викуповувати в акціонерів оплачені ними акції.

Як виняток з цього правила чинним законодавством України передбачено вичерпний перелік випадків обов’язкового викупу акціонерним товариством власних акцій на вимогу акціонерів:

· на підставі ст. 144 Державної програми приватизації, - у випадку, якщо ці акціонери голосували проти прийняття загальними зборами рішень про укладення угоди або кількох взаємопов’ язаних угод щодо відчуження майна підприємства та здійснення операцій з борговими вимогами та зобов’язаннями (факторинг), якщо на момент укладення відповідної угоди балансова вартість таких активів або зобов’язань перевищує суму, еквівалентну 14000 EUR за курсом, встановленим НБУ, або перевищує 10 % підсумку балансу ВАТ у порядку, встановленому ФДМУ (для ВАТ, створених у процесі приватизації та корпоратизації);

· на підставі ст. 145 Державної програми приватизації - в акціонерів, що голосували проти прийняття загальними зборами рішень щодо реструктуризації або реорганізації ВАТ та вимагають цього (для ВАТ, створених у процесі приватизації та корпоратизації);

· на підставі п. 1.7. Положення «Про порядок реєстрації випуску акцій під час реорганізації товариств», затвердженого рішенням ДКЦПФР від 30.12.1998 р. № 221 - в акціонерів, які вимагають цього, у випадку, коли ці акціонери не голосували за прийняття загальними зборами рішення про реорганізацію і звернулись до товариства з письмовою заявою.

Детальної регламентації процедури викупу чинне законодавство України не містить, отже, на рівні внутрішніх документів, зокрема статуту, доцільно врегулювати питання строків початку та закінчення викупу, форми оплати акцій під час викупу, подальшої «долі» акцій, викуплених в акціонерів, тощо.

4.13. Доведення до відома акціонерів інформації про визнання недійсними акцій, не поданих у встановлений строк для анулювання згідно з рішенням Товариства про зменшення розміру статутного капіталу, здійснюється шляхом надсилання персонального повідомлення кожному акціонеру рекомендованим листом або врученням його під розпис.

Ст. 39 Закону про господарські товариства встановлено, що у статуті товариства має бути передбачений спосіб доведення до відома акціонерів інформації про зменшення розміру статутного капіталу (фонду) товариства. Отже, спосіб

повідомлення обирається з врахуванням особливостей товариства (кількості акціонерів, їх розташування, наявності доступу до засобів зв’язку тощо). Це може бути публікація у центральній або місцевій пресі, розміщення інформації на корпоративному веб- сайті товариства, дошці оголошень в його адміністративному корпусі тощо.

4.14. Персональне повідомлення власників іменних акцій про зміну номінальної вартості акцій без зміни розміру статутного капіталу акціонерного товариства (деномінацію акцій) здійснюється шляхом надсилання повідомлення про деномінацію рекомендованим листом або врученням його під розпис.

Пунктом 6 Положення про порядок реєстрації випуску акцій акціонерного товариства при зміні номінальної вартості та кількості акцій без зміни розміру статутного фонду, затвердженого рішенням ДКЦПФР від 14.09.2000 р. № 125, встановлено, що зазначене у коментованому пункті персональне повідомлення здійснюється у спосіб, передбачений статутом товариства. Спосіб персонального повідомлення рекомендується передбачити такий, щоб у випадку спору факт повідомлення міг бути доведений контролюючим або судовим установам. З огляду на це, наведені способи персонального повідомлення є оптимальними.

4.15. Товариство забезпечує надійну та ефективну реєстрацію та підтвердження права власності на акції Товариства.

Облік осіб, які є власниками акцій акціонерного товариства та належних їм акцій, має здійснюватися, залежно від форми випуску акцій, у системі реєстру акціонерів або системі депозитарного обліку. Перехід прав власності на акції не тягне за собою обов’язку товариства щодо внесення змін до статуту акціонерного товариства.

Оскільки цей пункт має скоріше декларативний характер і не несе особливого смислового навантаження, то в якості альтернативи ми запропонували виключити його із статуту.