<<
>>

11.2.3. Юридичні обов’язки та юридична відповідальність

Невід’ємним складовим елементом правового статусу особи виступають юридичні обов’язки. Кожна людина не може розглядатись у відриві від величезної кількості соціальних зв’язків, які існують між нею та іншими людьми, між нею та суспільством, державою.

Взаємодіючи з іншими, вона не може не мати певного кола обов’язків як щодо суспільства і держави, так і щодо оточуючих.

Тому обов’язки, так само як права і свободи, є важливим і необхідним елементом правового статусу. Обов’язки – це об’єктивно необхідні форми поведінки, що відповідають інтересам суспільства, держави та інших індивідів.

Якщо права і свободи являють собою варіанти можливої поведінки суб’єктів, яку вони здійснюють у межах відповідних правових норм за власним вибором і на власний розсуд, відштовхуючись від власних інтересів і потреб, то юридичні обов’язки є необхідними варіантами поведінки суб’єктів, суть яких полягає в обов’язковому виконанні окреслених в нормах права активних дій (активні обов’язки) або в утриманні від тих дій, які забороняються у правових нормах (пасивні обов’язки).

Якщо права і свободи – це встановлені нормами права можливості обирати вид і міру поведінки, то обов’язки – це передбачена правовими нормами необхідність слідувати певному виду і мірі поведінки, це закріплені в законі вимоги держави і суспільства до поведінки особи.

Обов’язки необхідно виконувати належним чином, виходячи з усієї сукупності вимог, які висуваються до поведінки суб’єктів і стосуються часу, місця, кількості, якості і повноти виконання обов’язків. Обов’язок – це необхідна (правомірна) поведінка, котрій притаманна певна якість, що визначає вид поведінки, та здійснюється у певних межах, в яких виявляється міра цієї поведінки.

Між правами і свободами, з одного боку, і обов’язками – з другого існує тісний, нерозривний взаємозв’язок, адже всім без винятку суб’єктивним правам уповноважених осіб кореспондують відповідні юридичні обов’язки зобов’язаних осіб, оскільки права одних, не підкріплені обов’язками інших, не здатні реалізовуватись.

Саме така нерозривна єдність прав, свобод і обов’язків, які виступають головними і першочерговими елементами правового статусу особи, забезпечує нормальну взаємодію індивідів, засновану на паритетності інтересів, є важливим засобом попередження конфліктних ситуацій і передумовою збалансованості, впорядкованості і стабільності суспільних відносин у цілому.

Права, свободи і обов’язки у своїй сукупності визначають ту сферу життєдіяльності кожної окремої особи, в межах якої вона є вільною. Проте ця свобода не є безмежною, заборона порушувати права і свободи інших осіб виступає для кожного чи не найважливішим обов’язком.

Першочерговим обов’язком громадян України є захист своєї Вітчизни, її незалежності та територіальної цілісності, а також шанування державних символів, відбування військової служби. Здійснення цих обов’язків має на меті утвердження реального суверенітету Української держави.

Наступним конституційним обов’язком громадян є незаподіяння шкоди природі, культурній спадщині і відшкодування збитків у разі порушення цього обов’язку. Конституційне закріплення цього обов’язку засвідчує важливість захисту природних і культурних цінностей України.

У зв’язку зі змінами економічного та суспільного ладу, які відбувались протягом останнього десятиріччя, з’явилась потреба законодавчо закріпити такий обов’язок, як сплата податків і зборів в порядку і розмірах, встановлених законом, а також щорічно подавати до податкових інспекцій за місцем проживання декларації про свій стан та доходи за минулий рік. Несплата податків значною частиною населення, підприємств та організацій є однією з причин кризової ситуації в нашій економіці, адже податки є важливим джерелом формування доходів держави.

Конституція України визнає людину, її життя, здоров’я, честь і гідність, її безпеку і недоторканність як найвищу соціальну цінність, проголошуючи і гарантуючи систему її прав і свобод, покладає на неї обов’язок неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності. Ця норма має загальне значення. Вона поширюється на всі положення Конституції, законів і підзаконних нормативно-правових актів України.

Забезпечення прав і свобод особи як специфічна діяльність по наданню їм реального, невід’ємного і непорушного характеру передбачає створення певних умов, за яких реалізація прав і свобод особи є безперешкодною і максимально ефективною, охорона запобігає найменшій можливості їх порушення, а захист від скоєного правопорушення сприяє відновленню порушених прав і притягненню винної особи до відповідальності.

Аналізуючи сутність забезпечення прав і свобод особи, необхідно поряд із юридичними складовими цієї системи розглядати й економічні, політичні та соціальні умови забезпечення прав і свобод особи, адже перераховані фактори як матеріальні умови життєдіяльності суспільства обумовлюють фактичне становище у сфері забезпечення прав і свобод особи.

Тому не можна зводити процес забезпечення прав і свобод особи до реалізації лише окремих юридичних засобів забезпечення без врахування економічних, соціальних, політичних та інших факторів соціального середовища, без вивчення загальносоціальних умов їх фактичного здійснення. Всі зазначені аспекти мають бути враховані і повинні знайти своє відображення в понятті «забезпечення прав і свобод особи ».

Соціальне призначення забезпечення прав і свобод насамперед обумовлено потребою у створенні належних умов (як фактичних, так і юридичних) для надання законодавчо закріпленим правам і свободам реального і непорушного характеру, у ліквідації невідповідності між правовим і фактичним положенням особи в суспільстві.

Звичайне закріплення прав і обов’язків людини у законодавчих актах, навіть у Конституції не може бути визнане достатнім без існування механізму реалізації своїх прав, який передбачає втілення їх у життя конкретною особою. Під таким механізмом слід розуміти всю сукупність різних гарантій і дій, відповідний процес, у результаті якого громадяни, що мають певне право, свободу чи обов’язок, реально досягають тих цілей, інтересів, благ, які передбачаються нормою Конституції

З викладеного випливає, що механізм реалізації прав, свобод і обов’язків людини і громадянина – це категорія, яка є надзвичайно масштабною у тому розумінні, що включає не тільки юридичні явища, але й політичні, економічні, ідеологічні тощо.

Ще одним елементом статусу є юридична відповідальність. Юридична відповідальність – це передбачені нормами права і здійснювані в правовідносинах у процесуальному порядку уповноваженими державою суб’єктами засоби державного примусу до особи, яка вчинила правопорушення, обов’язок зазнавати несприятливих наслідків особистого, майнового або організаційного характеру, вид і міра яких передбачені санкціями правових норм.

Тут варто підкреслити, що мова йде виключно про ретроспективну відповідальність, тобто за вже вчинене діяння.

<< | >>
Источник: Бостан С.К. та ін.. Теорія держави і права (Актуальні проблеми). Навчальний посібник. Київ-2013. 2013

Еще по теме 11.2.3. Юридичні обов’язки та юридична відповідальність:

  1. § 44. Юридична відповідальність та її види.
  2. 11.2.3. Юридичні обов’язки та юридична відповідальність
  3. Розділ 22ЮРИДИЧНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ22.1. Поняття юридичної відповідальностіЮридична відповідальність — одна з форм соціальної відповідальності. Сутність соціальної відповідальності полягає в обов'язку індивіда виконувати вимоги, що висуваються до нього суспільством, державою, іншими індивідами. Крім юридичної, в суспільстві діють і інші форми соціальної відповідальності: моральна, політична, організаційна, суспільна, партійна й інша.
  4. ЮРИДИЧНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ
  5. § 1. Юридична відповідальність ЗА ПОРУШЕННЯ ВИБОРЧОГО ЗАКОНОДАВСТВА
  6. 6. Юридична відповідальність за порушення законодавства про охорону та використання земель
  7. Розділ 26 Юридична відповідальність за порушення земельного законодавства
  8. РОЗДІЛ 10. ЮРИДИЧНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ В СФЕРІ ГЕОЛОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
  9. § 4. Юридична відповідальність за порушення земельного законодавства
  10. § 4. Юридична відповідальність за порушення водного законодавства
  11. § 4. Юридична відповідальність за порушення законодавства про охорону та використання надр
  12. § 5. Юридична відповідальність за порушення законодавства про рослинний світ
  13. § 5. Юридична відповідальність за порушення лісового законодавства
  14. § 5. Юридична відповідальність за правопорушення в галузі забезпечення екологічної безпеки
  15. § 4. Юридична відповідальність за порушення законодавства України про відходи
  16. § 4. Юридична відповідальність за порушення законодавства в галузі охорони атмосферного повітря
  17. § 8. Проблемне розуміння інституту юридичної відповідальності. Ретроспективна і проспективна юридична відповідальність
  18. § 9. Обставини, що виключають юридичну відповідальність
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Морское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предотвращение COVID-19 - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Таможенное право - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридические лица -