Висновки до третього розділу

1.Корпоративне право України знаходиться сьогодні на одному із найскладніших етапів свого розвитку, який без перебільшення можна визначити як кризовий. Замість безперспективних процесів узгодження ЦК та ГК, українське корпоративне законодавство потребує проведення комплексної фундаментальної реформи, спрямованої на зменшення регуляторного навантаження на господарські товариства, врахування потреб малого, середнього та великого бізнесу, забезпечення збалансованого захисту інтересів як самих господарських товариств, так і їх учасників, працівників, кредиторів та суспільства в цілому.

2.Для реалізації поставленої задачі доцільно розробити та затвердити Концепцію розвитку корпоративного законодавства України, а також створити спеціальну робочу групу (із провідних фахівців у галузі корпоративного права та суміжних галузей) для розробки основних заходів щодо реалізації реформи. Основним орієнтиром при проведенні реформування має стати законодавство ЄС (поточне та перспективне). Втім потрібно враховувати й законодавчий досвід інших країн (найбільш цікавим у цьому плані видається законодавство Сполучених Штатів, Канади та Росії).

3.Україна сьогодні знаходиться у досить вигідному становищі, адже на відміну від країн – кандидатів у члени ЄС, які вимушені приймати acquis communautaire у повному обсязі (і можуть обговорювати з Єврокомісією лише питання відстрочення прийняття окремих нормативних актів), Україна може більш зважено підходити до адаптаційного процесу, враховуючи національні інтереси, особливості національного права та правозастосування, взаємовідносини з країнами, що не є членами Євросоюзу.

4.Визначити перелік чинних нормативних актів України, що мають бути адаптовані, можливо лише шляхом проведення порівняльного аналізу – тобто шляхом вивчення змісту законодавчого акту ЄС й пошуку всіх актів українського законодавства, якими регулюються відповідні відносини. Вважаємо за потрібне взагалі відмовитися від закріплення переліку нормативних актів України, що підлягають адаптації, у ЗПА. Такий перелік може бути визначений по кожній сфері тільки після проведення ретельного наукового дослідження і не може носити вичерпного характеру. Сьогодні основна увага при проведенні адаптації у сфері корпоративного права має бути спрямована на базові законодавчі акти у цій сфері – ЦК, ГК, Закон "Про господарські товариства" та Закон "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців" з метою приведення їх норм у відповідність до acquis communautaire. Також слід звернути увагу на проекти спеціальних законів – про акціонерні товариства та про товариства з обмеженою відповідальністю, які мають бути ухвалені відповідно до положень ЦК та ГК.

5.При приведенні корпоративного законодавства України у відповідність із законодавством ЄС слід керуватися наступними методологічними засадами: 1) для проведення адаптації у приоритетних сферах мають бути врахованими насамперед ті акти законодавства ЄС, які спрямовані на гармонізацію національних норм корпоративного права у державах – членах ЄС; ті ж акти, що визначають правовий статус наднаціональних юридичних осіб, безпосередньо не є предметом для проведення адаптації (адже в Україні відсутні аналогічні юридичні особи) – втім, їх положення можуть бути враховані для більш чіткого розуміння правових доктрин, інститутів, концепцій, методів регулювання та окремих правових понять, які існують у сучасному корпоративному праві ЄС; 2) при адаптуванні слід враховувати не тільки (і не стільки) чинні директиви ЄС, а загальні тенденції та перспективи розвитку європейського корпоративного права (для цього слід звертатись до документів, якими запроваджено фундаментальну реформу корпоративного права на рівні ЄС); 3) для цілей адаптації є вкрай необхідним звернення до положень національного корпоративного права країн – учасниць ЄС – тільки ретельне дослідження механізмів та наслідків впровадження вимог директив у національне право держав Євросоюзу допоможе сформувати виважену програму адаптації корпоративного законодавства України до законодавства ЄС; 4) адаптацію доцільно проводити у відповідності з вимогами Закону "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", також слід враховувати зовнішню та економічну політику України, рівень її економічного та соціального розвитку, національні інтереси, культуру та традиції; 5) при проведенні адаптації Україна має орієнтуватися на адаптацію по суті, на досягнення певних (спільних) цілей у регулюванні, а не прагнути до зовнішньої подібності законів чи норм.