<<
>>

1.2. Основні державні правові цілі та завдання оптимізації капітального будівництва на сучасному етапі

Концепція господарсько-правової оптимізації капітального будівництва є способом розуміння мети та напрямків його розвитку в сучасних умовах, а також змісту господарсько-правових механізмів забезпечення цього розвитку, шляхом впровадження у будівельній економічній політиці держави як одного із її напрямів, для чого необхідно правильне визначення цілей оптимізації капітального будівництва при реалізації державного впливу в рамках будівельної економічної політики.

Цілі оптимізації капітального будівництва не можливо окреслити без правильного розуміння категорії «господарсько-правова оптимізація», а тому необхідно спочатку дослідити розуміння цього поняття.

Питання оптимізації досліджується представниками різних галузей права, але поняття оптимізації при цьому не розглядається. Проте з’ясування сутності цієї наукової категорії необхідно для визначення завдань оптимізації капітального будівництва, розуміння можливостей застосування господарсько-правових засобів для цього та їх напрямів системного використання. Тому дослідження почнемо з визначення поняття оптимізації взагалі і щодо капітального будівництва зокрема.

З етимологічним точки зору, в основі слова «оптимізація» лежить корінь «оптимум (лат. optimum-найкращий) - сукупність найбільш сприятливих умов [61, с.98]. Прикметник «оптимальний» означає найкращий, найбільш відповідає певним умовам і завданням [62, с.451]. Велика радянська енциклопедія дає визначення оптимізації як процесу вибору найкращого (оптимального) варіанта з безлічі можливих. Найбільш надійним способом знаходження найкращого варіанта визнається порівняльна оцінка всіх можливих варіантів (альтернатив). Щоб серед великої кількості варіантів знайти оптимальний, потрібна інформація про переваги різних сполучень значень показників, що характеризують варіанти, а порівнюючи варіанти, необхідно враховувати різні невизначеності, наприклад, невизначеність умов, у яких буде реалізовано той чи інший варіант» [63, с.268]. Економіко-математичний словник Л.І. Лопатникова вміщує таке визначення: «Оптимізація - визначення такого стану досліджуваної системи, який буде найкращим з точки зору пропонованих до неї (системи) вимог, і розгляд такого стану в якості мети» [64, с.277].

Таким чином, оптимізація передбачає наявність таких складових:

1) наявність варіативності вирішення питання для подібних ситуацій і наявність інформації про це;

2) можливість вибору одного шляху з пропонованих;

3) цей шлях повинен бути найкращим;

4) метою її проведення є можливість переходу від несприятливого варіанту до кращого.

Для реалізації цілей дослідження необхідно зупинитися на співставленні таких філософських категорій як «розвиток», «вдосконалення» та «гармонізація».

У філософії поняття «розвиток» розглядається як необоротна, спрямована, закономірна зміна матеріальних та ідеальних об’єктів. При цьому зазначається, що тільки одночасна наявність усіх трьох указаних властивостей виділяє процеси розвитку серед інших змін. Так, оборотність змін характеризує процеси функціонування (циклічне відтворення постійної системи функцій). За відсутності спрямованості зміни не можуть накопичуватися, тому процес втрачає характерну для розвитку єдину внутрішню взаємозалежну лінію.

Відсутність закономірності властива випадковим процесам катастрофічного типу. У результаті розвитку виникає новий якісний стан об’єкта, що є зміною його складу або структури (тобто виникнення, трансформація або зникнення його елементів чи зв’язків). З філологічної точки зору «розвиток» розглядається як процес, унаслідок якого відбувається зміна якості чого-небудь, перехід від одного якісного стану до іншого, вищого. Радянський енциклопедичний словник визначає термін «розвиток» як необоротну, спрямовану, закономірну зміну матерії і свідомості, в результаті чого виникає новий якісний стан об’єкта - його складу або структури. При цьому виділяють прогресивну, висхідну лінію розвитку (прогрес) і регресивну, спадну лінію (регрес) [62, с. 1093]. Тому, процес розвитку не можна ототожнювати з процесом зростання, оскільки воно може відбуватися з розвитком або за його відсутності, мати не тільки прогресивний характер в сторону збільшення, але й регресивний - в сторону занепаду.

Термін «вдосконалення» з лінгвістичної точки зору визначається як зміна чого не будь в бік поліпшення або як результат такої зміни. У тлумачному словнику поняття «удосконалення» визначається як поліпшення (робити кращим, досконалішим, більш задовільним тощо), покращення [62, с.1287].

Виходячи з вищенаведеного, удосконалення законодавства уявляється як зміна стану існуючого законодавства (змісту та форми), зумовлена його недосконалістю, з метою усунення цієї недосконалості та покращення правового регулювання суспільних відносин, підвищення ефективності чинного законодавства. Удосконалення законодавства, зміна його якісного та кількісного стану можлива лише в межах правотворчого процесу і є передумовою його розвитку. Таким чином, розвиток полягає у зміні якісного або кількісного стану певного об’єкта, вдосконалення - у змінах, спрямованих на покращення його якісного або кількісного стану, упорядкування - у змінах, спрямованих на наведення порядку в його якісному або кількісному стані.

На сьогодні в ході розвитку по відродженню будівельної сфери і стабілізації економічних і соціальних процесів повинна постійно проводитися гармонізація в діяльності основних учасників цих процесів - держави, підприємства і структур громадянського суспільства, які представляють інтереси населення. Гармонізація є необхідним інструментом, яка забезпечує стабільність роботи будівельних підприємств та їх економічну та правову безпеку. Слово «гармонія» (від гречок. «harmonia») означає стрункість, домірність, відповідність частин, злиття різних компонентів об'єкта в єдине органічне ціле. Вона може створюватися природним і штучним шляхом. Незалежно від шляху створення гармонії в системі відбуваються процеси, при яких все зайве, надлишкове знищується, відходить, а недостатнє - виникає й збільшується. З філологічної точки зору термін «гармонізація» розглядається як приведення в стан відповідності;збільшення гармонійності. В сучасних умовах у правовій діяльності цей термін застосовується до гармонізації вітчизняного законодавства та законодавства ЄС. Гармонізація чинного законодавства відповідно до міжнародних нормативно- правових актів є юридично складним, який слугує підставою виникнення нових правовідносин у сфері будівництва. Але цінність і значення гармонізації законодавства полягає в тому, що вона спрямована на вдосконалення та розвиток економічного життя суспільства в цілому.

Таким чином категорія «вдосконалення», «гармонізація» є засобами необхідними для проведення «оптимізації». Оптимізація виступає інструментом забезпечення перманентного прогресивного розвитку будівельної галузі.

Сфера точних наук (наприклад, математики або фізики) яскраво і детально розкриває природу дії механізму оптимізації через постановку певних задач перед оптимізацією. Постановка задачі оптимізації передбачає наявність її об'єкта, набору незалежних параметрів (змінних), що описують дану задачу, а також умов (часто звані обмеженнями), які характеризують прийнятні значення незалежних змінних. Ще однією обов'язковою компонентою опису задачі оптимізації служить скалярна міра «якості», що носить назву критерію оптимізації, або цільової функції, і залежить яким-небудь чином від змінних оптимізації. Рішення задач оптимізації - це пошук певного набору значень змінних, якому відповідає оптимальне значення критерію оптимізації. Для оптимізації конкретної задачі необхідно: а) встановити можливі межі зміни змінних; б) визначити кількісний критерій оптимізації, на основі якого можна провести аналіз варіантів з метою знаходження «найкращого»; в) вибрати внутрішньо системні змінні, що використовуються для визначення характеристик та ідентифікації варіантів; г) побудувати модель, яка відображає зв'язки між змінними.

Якщо підлягає дослідженню система визначена і області зміни її змінних встановлені (перший етап), здійснюють вибір критерію оптимізації, за допомогою якого можна оцінити характеристики системи або її проекту для визначення «найкращого» варіанту проекту або «найкращих» умов функціонування системи (другий етап). У загальному випадку критерій оптимізації зазвичай представляють як функцію вхідних, вихідних і керуючих параметрів.

В економіці використовується поняття «критерій оптимальності» організації певного процесу, тобто, це максимум чи мінімум значення якогось показника (наприклад, максимум прибутку чи мінімум витрат, мінімум часу на виконання якоїсь операції чи процесу), який характеризує ступінь досягнення поставленої мети та економічний ефект від певного способу організації дій в залежності від стратегії, яку обрала керуюча підсистема.

Найбільш часто вибирають критерії економічного характеру (наприклад, валові капітальні витрати, чистий прибуток в одиницю часу, відношення витрат до прибутку тощо). Крім них можуть бути використані також технологічні критерії (наприклад, потрібно мінімізувати тривалість зведення об’єкта, кількість споживаної електроенергії, максимізувати навантаження на кран). Незалежно від того, який критерій вибирають при оптимізації даного об’єкта, «найкращому» варіанту завжди відповідає «мінімальне» або «максимальне» значення критерію.

При вирішенні задачі оптимізації можна застосовувати лише один критерій, оскільки неможливо отримати рішення, яке забезпечує одночасно, наприклад, мінімум витрат, максимум надійності обладнання і мінімум споживаної енергії. Якщо все ж конкретна задача оптимізації характеризується сукупністю кількох критеріїв (часто при цьому суперечливих), то один із шляхів її розв’язання полягає у виборі якого-небудь критерію в якості первинного, в той час як інші критерії будуть вторинними. Зазвичай оптимізація використовує первинний критерій; вторинні критерії розглядаються як обмеження оптимізації завдання, які повинні виконуватися для вирішення задачі оптимізації. У пригоді тут може стати гомеостатика - наука, яка вивчає механізми забезпечення гармонії в системах, виявляє причини дисгармонії і дає методи її усунення [65, с.117-119], оскільки для неї характерним є підхід, за яким усі відкриті закони природи є лише гранями одного закону - закону розвитку систем навіть у надзвичайних, несприятливих умовах. Така складна економічна система, як капітальне будівництво апріорі є гомеостатичною, а отже, головним критерієм її оптимізації виступає розвиток та здатність вирішувати поставлені завдання навіть у кризових умовах.

На третьому етапі постановки задачі здійснюють вибір незалежних змінних, які дозволяють адекватно оцінювати якість проекту або умови функціонування системи. На цьому етапі проводять відмінність між змінними, значення яких можуть змінюватися в досить широкому діапазоні, і змінними, значення яких фіксовані і визначаються зовнішніми факторами. На даному етапі необхідно врахувати всі найбільш важливі змінні, від яких залежить функціонування системи або якість проекту, але не «перевантажувати» оптимізацію великим числом дрібних, несуттєвих деталей. Після того як критерій оптимізації і змінні завдання обрані, на четвертому етапі потрібно побудувати модель, яка описує зв’язки між змінними та їх вплив на критерій оптимізації. У принципі вона могла бути виконана на основі безпосередніх експериментувань з системою шляхом пошуку значень керуючих впливів, при яких вибраний критерій оптимізації має найкраще значення. Однак на практиці частіше використовують математичну модель об’єкта оптимізації.

Математична модель являє собою систему рівнянь, яка відображає сутність явищ, що протікають в об’єкті моделювання, розв’язання якої за допомогою певного алгоритму дозволяє прогнозувати поведінку об'єкта при зміні вхідних і керуючих параметрів. У найбільш загальному вигляді структура моделі включає основні рівняння матеріальних та енергетичних балансів, співвідношення, пов’язані з проектними рішеннями, а також рівняння, які описують фізичні процеси, що протікають в системі. Ці рівняння зазвичай доповнюють нерівностями, які визначають область зміни значень незалежних змінних, дозволяють сформулювати вимоги, що накладаються на межі зміни характеристик функціонування системи, тощо. При наявності моделі, що відбиває зв’язки між змінними оптимізації об’єкта, варто підготувати завдання до виконання з допомогою відповідного алгоритму оптимізації, який дозволяє знайти рішення задачі з заданою точністю за кінцеве число кроків [66, с.152-158]. У якості методу оптимізації зазвичай вибирають метод, який приводить до кінцевих результатів з найменшими витратами на обчислення. Вибір того чи іншого методу значною мірою визначається постановкою задачі оптимізації, а також використовуваного математичною моделлю об'єкта оптимізації.

Комплекс заходів з оптимізації має забезпечити перехід від несприятливого стану до іншого - бажаного, сприятливого, краще в якомусь конкретному відношенні, такого, що відповідає цілям або адаптивним нормам і програмам у керованих матеріальних і ідеальних системах різного роду. Наслідком оптимізації має бути підвищення ефективності функціонування, яка визначається такими основними показниками:

1) досягненням поставлених цілей;

2) ефективністю використання ресурсів.

Також варто наголосити, що оптимізація є процесом перманентним і багатоетапним. В ідеалі процес оптимізації не має свого завершення, оскільки досягнення певних завдань має породжувати нові проблеми, раніше не вирішені, такі, що не існували або не усвідомлювались суспільством. Тому говорити про завершення процесу оптимізації можна тільки умовно, маючи на увазі досягнуті на конкретному етапі історичного розвитку суспільства результати.

Рішення задач оптимізації розвитку капітального будівництва за допомогою господарсько-правових засобів в Україні - це пошук певного набору змінних, якому відповідає оптимальне значення критерію оптимізації відповідно до мети та завдань її запровадження, які в кінцевому підсумку підвищують його ефективність.

Використання винятково багатої за методологічними можливостями категорії ціль, як довів Г.Л. Знаменський, дозволяє повніше, найбільш адекватним способом переміщувати центр ваги у вирішенні проблем ... в конкретних економічних відносинах [67, с.58-75]. Отже, напрями оптимізації капітального будівництва та необхідні для цього господарсько-правові заходи дозволяє визначити тільки чітко встановлена мета оптимізації, з визначенням тих показників, що дадуть можливість зробити правильний висновок про досягнення очікуваного рівня ефективності.

Процес визначення мети оптимізації капітального будівництва господарсько-правовими засобами є складним з таких міркувань. Сама процедура окреслення цілі полягає на першому етапі у створенні уявного, ідеального образу певного явища, що може породжувати не обумовлені дійсним станом об’єкту сподівання, так би мовити завищені та не досяжні або досяжні у далекоглядній перспективі завдання. Це автоматично призводитиме до об’єктивної неможливості реалізувати підвищення ефективності капітального будівництва та марнотратстві зусиль, ресурсів. При окресленні мети та завдань оптимізації капітального будівництва необхідно уникати декларативності та формальності. Цілі цього процесу мають бути реальними, досяжними у визначені проміжки часу. Такий підхід детермінує дворівневий підхід, за яким на першому етапі ставляться завдання виходу з кризи, тобто подолання негативних тенденцій, їх припинення, а вже згодом у другому етапі необхідні завдання економічного зростання випереджальними темпами. Також необхідно враховувати напрями розвитку, обумовлені євроінтеграційними напрямами розвитку України.

Сукупністю міжнародних нормативно-правових актів, до яких приєдналась і Україна, запроваджено як пріоритет у соціально-економічному розвитку сталий розвиток держав («Повістка дня на XXI століття» (Ріо-де-Жанейро,1992 року [68], Декларація Тисячоліття ООН, 2000 року [69], Йоганнесбурзька декларація із сталого розвитку, 2002 року [70], з планом виконання рішень Всесвітньої зустрічі на вищому рівні зі сталого розвитку [71].

Концепція сталого розвитку спрямована на забезпечення гармонійного розвитку суспільства на основі поєднання соціальних, економічних та екологічних цілей розвитку при запровадженні різного виду політик, у тому числі й економічної, здатна забезпечити вирішення сукупності соціально-економічних завдань, головним з яких є забезпечення сталого розвитку території країни, адже в такому разі вирішується одночасно декілька інших завдань. Результатом розвитку в такій парадигмі стає забезпечення не тільки матеріальних, але й духовних, соціальних, екологічних, культурних потреб людини.

У Європейському Союзі для забезпечення реалізації зазначених міжнародних актів ключовим пріоритетом економічної політики є створення відповідних умов для сталого розвитку, побудованого на збалансованому економічному зростанні, соціально орієнтованій економіці, забезпеченні зайнятості та добробуту населення без завдання шкоди майбутнім поколінням. Розвиток Європейського Союзу на найближчі роки визначено Стратегією «Європа 2020», прийняту за результатами Світового Економічного Форуму у 2010 році, де окреслено такі ключові пріоритети в забезпеченні розвитку: 1) швидке зростання економіки на основі знань та інновацій; 2) стале зростання на основі забезпечення високої ресурсної ефективності, «зеленої» конкурентоспроможної економіки; 3) інклюзивне зростання за рахунок сприяння економіці з високим рівнем зайнятості через соціальний і територіальний зв'язок [72].

В Україні необхідність сталого розвитку визнавалась на найвищому рівні, для чого приймались відповідні нормативно-правові акти, хоча в практичну площину вони втілювались мало, тобто носили декларативний характер. Після підписання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії та їхніми державами-членами необхідність запровадження сталого розвитку економіки обумовлена необхідністю створення умов до набуття статусу повноцінного члену ЄС. Відповідно до Указу Президента України від 12 січня 2015 року №5/2015 року затверджена Стратегія Сталого розвитку «України 2020», якою основним вектором розвитку також визначено сталий розвиток нашої держави та запроваджено конкретні індикатори досягнення визначених цілей [73].

При цьому оптимізація капітального будівництва в рамках будівельної та містобудівної політики держави вирішує одночасно два завдання: сталий розвиток капітального будівництва як самостійне завдання і на основі його сталого розвитку сталий розвиток території країни, адже тільки сучасні будівельні підприємства, оснащені сучасними будівельними технологіями та технікою здатні вирішувати такі завдання. При цьому сталий розвиток територій потребує визначення стратегії сталого розвитку і самого капітального будівництва, адже така господарська діяльність як на макро-, так і на мікроекономічному рівнях може спричиняти значний вплив на стан біологічних, земельних, ландшафтних, екологічних, економічних, соціальних об’єктів.

Відповідно до концепції сталого розвитку, сталий розвиток в Україні - це процес розбудови держави на основі узгодження і гармонізації соціальної, економічної та екологічної складових з метою задоволення потреб сучасних і майбутніх поколінь. Сталий розвиток розглядається як такий, що не тільки породжує і сприяє екологічному зростанню держави, а й справедливо розподіляє його результати, відновлює довкілля та сприяє подоланню бідності [74].

Необхідність адаптації господарського законодавства до вимог сталого розвитку була доведена та науково обґрунтована в дисертаційному дослідженні О.В. Шаповалової. Нею в зазначеній науковій праці була висунута концепція функціонально-цільової підсистеми сприяння сталому розвитку господарсько- правовими засобами та окреслені напрями модернізації господарського законодавства для її реалізації [75]. Очевидно, така функціонально-цільова підсистема повинна використовуватись як напрям оптимізації капітального будівництва не тільки на макроекономічному рівні, але й щодо окремих підприємств, що займаються будівельною господарською діяльністю в рамках цілісної будівельної економічної політики держави.

Сталий розвиток капітального будівництва не можливий без досягнення будівельними підприємствами високих техніко-економічних показників, адже запровадження сучасних економічних рішень, «зелених» технологій, ресурсозберігаючої техніки на початковому етапі вимагають вкладення значних фінансових коштів. Відсутність прибутку на основі ефективного господарювання не дозволить реалізувати таке завдання, оскільки відсутність обігових коштів не дозволяє оновлювати будівельну техніку та запроваджувати сучасні індустріальні

методи у практику господарської діяльності, замовляти та запроваджувати результати сучасних науково-дослідних, дослідно-конструкторських та технологічних робіт.

Вчені-будівельники мету управління будівництвом визначають як досягнення високих поточних техніко-економічних показників і кінцевого результату - господарського доходу та прибутку, а також створення умов для його зростання в перспективі при дотриманні конкретних термінів зведення об’єктів за мінімальних витрат [76]. Тобто сталий розвиток будівельних підприємств забезпечується економічною ефективністю господарської діяльності у сфері капітального будівництва.

Економічна ефективність капітального будівництва у макроекономічному сенсі визначається величиною витрат, що необхідні для створення одиниці національного доходу. Відповідно, у макроекономіці процес зниження витрат на капітальне будівництво, необхідних для створення національного доходу, є підвищенням економічної ефективності капітального будівництва. Але тут проявляється взаємопов’язаність макро та мікроекономіки. На мікроекономічному рівні за конкурентними механізмами ринкової економіки умовою виживання будівельних підприємств є їх економічна ефективність, а простіше кажучи здатність генерувати прибуток. Це вимагає від них запровадження заходів, спрямованих на зниження собівартості продукції, скорочення строків проведення будівельних робіт, з одночасним збереженням їх високої якості, в тому числі і як показано вище запровадженням підвищенням рівня будівельних технологій та нового будівельного устаткування. Тому господарсько-правове стимулювання зниження рівня витрат має проводитись саме на рівні суб’єктів, які проводять підприємницьку діяльність у сфері капітального будівництва. Такі витрати можна поділити на трансформаційні та трансакційні.

Господарсько-правова політика у напрямку зниження трансформаційних витрат має бути спрямована на створення умов для використання інновацій при проведенні капітального будівництва. Економіка, яка будується на принципі сталого розвитку має розвиватись за моделлю інноваційної економіки на основі досягнень науково-технічного прогресу, оскільки тільки так може бути знижено високе витрачання ресурсів та надмірне енергоспоживання характерне для України. За таким підходом науці та науково-технічному прогресу має відводитися провідна роль у забезпеченні економічного зростання, що має знаходити відображення у економічній та господарсько-правовій політиках держави. Д.В. Задихайло, справедливо наголошує на необхідності в умовах надзвичайної динаміки споживання основних видів сировини, особливо енергоносіїв, та революційних змін - переходу до нових технологічних укладів науково-технічного забезпечення економічної діяльності, становлення інформаційного способу виробництва, будівництва економіки інформаційного типу вивчення проблематики правового регулювання української економіки з цих позицій [77, с.131-137]. Держава у такій парадигмі виступатиме як структура, яка проведенням відповідних політик стимулює отримання та поширення нових знань, їх впровадження у сферу практичної господарської діяльності, в тому числі й у сфері капітального будівництва, таким чином буде створювати своєрідну економіку знань.

Тільки сучасні технології здатні забезпечити сталий розвиток капітального будівництва. Інноваційні методи проектування, проведення технічних робіт у будівництві знижують виробничі витрати, рівень споживання енергетичних ресурсів, підвищують рівень складності будівництва, а отже, у кінцевому підсумку впливають на його техніко-економічну ефективність. Ю.Є. Атаманова у своєму дисертаційному дослідженні довела необхідність господарсько-правового забезпечення інноваційної політики держави як самостійного напрямку її економічної політики, вивчення національної інноваційної системи України задля забезпечення економічного зростання [78]. Разом з тим, у останніх наукових дослідженнях проблем правового забезпечення запровадження в господарську діяльність наукових досягнень констатується відсутність в Україні системи ринкових механізмів впровадження досягнень науки на економічно вигідній основі, як для науковця-розробника, так і для підприємства (підприємця) [79, с.23]. Тому господарсько-правове стимулювання інноваційного розвитку капітального будівництва має бути складовою інноваційної політики у взаємному погодженні з будівельною економічною політикою держави, що дозволить забезпечити інноваційний напрям господарсько-правової оптимізації капітального будівництва.

Одним з напрямів підвищення прибутковості в капітальному будівництві є зниження рівня трансакційних витрат, у тому числі із застосуванням інноваційних моделей управління будівельним підприємством, завдяки чому підвищується рівень прибутку. За підходом, запропонованим К. Ерроу, трансакційними є витрати експлуатації економічної системи [80, с.53]. Досягнення мінімальних показників трансакційних витрат забезпечується раціональним використанням матеріальних, інформаційних, трудових ресурсів. Зниження трансакційних витрат при проведенні господарсько-правової оптимізації капітального будівництва має забезпечуватись належним правовим регулюванням договірних відносин у сфері капітального будівництва, що передбачає усунення суперечностей між правовими актами, запровадження у правове поле відповідних організаційних договорів, які здатні оптимізувати внутрішньогосподарські відносини, гармонізацію вітчизняного технічного правового регулювання капітального будівництва з технічними нормами у сфері капітального будівництва ЄС.

Як відзначає О. Вільямсон, концепція теорії зниження трансакційних витрат полягає в управлінні контрактними відносинами за надання переваги інститутам приватного порядку залагодження конфліктів, а не за допомогою правового централізму [81, с.23]. За такого підходу належний рівень правової роботи на підприємстві, раціональна організація тривалих зв’язків з контрагентами на основі кооперації та взаємовигідної співпраці знижують витрати на переддоговірну, договірну, контрольну, претензійну, позовну роботу. І.В. Головань у дисертаційному дослідженні приходить до справедливого висновку, що правова робота має бути спрямована на досягнення поставленої перед суб’єктом господарювання мети - сприяти мінімізації втрат та збільшенню прибутків такого суб’єкта [82, с.6].

Окремим засобом зниження трансакційних витрат у капітальному будівництві є запровадження ефективної податкової політики, яка дозволить операторам ринку підрядних робіт у капітальному будівництві не відводити прибутки у «тінь», що в свою чергу забезпечить можливість повноцінного формування бюджету. На державному рівні необхідно запроваджувати прозорий підхід у доступі забудовників до земельних ділянок, необхідних для проведення будівельних робіт, знижувати кількість та складність адміністративних процедур у галузі капітального будівництва (дозвільні процедури на проведення господарської діяльності у будівництві, дозволи на початок будівельних робіт, прийняття завершених будівельних робіт), надавати доступ до публічної інформації всім зацікавленим суб’єктам для зниження на початковому етапі, а в ідеалі зведенню нанівець нелегальної (а простіше - корупційної) складової трансакційних витрат будівельних підприємств. Витрати на корупцію у будівельній сфері призводять до підвищення ціни на результати завершених будівельних робіт, адже вони компенсуються за рахунок споживачів. Подолання корупції в нашій країні лише самими репресивними заходами не є ефективним. Необхідне створення системи зв’язків між суб’єктами господарювання та органами державної влади, органами місцевого самоврядування, наділеними господарською компетенцією на прозорій основі, що унеможливить «вирішення питань» за надання матеріальних благ службовими особами. Таким чином, господарсько-правові засоби можуть виступати і засобом зниження рівня корупції в Україні. Отже, господарсько-правова політика при оптимізації капітального будівництва має бути націлена на зниження всіх видів трансакційних витрат підприємств будівельної галузі. Критерій оптимальності тут - досягнення максимального ефекту від здійснення ринкової трансакції, а також мінімальна величина трансакційних витрат, в тому числі і від застосування моделей поведінки, запропонованих у нормативно-правових актах.

Іншим напрямом господарсько-правової політики держави має бути стимулювання залучення фінансових ресурсів у сферу капітального будівництва. для цього необхідно створення відповідних умов бізнес привабливості сфери капітального будівництва у рамках проведення будівельної економічної політики. Євроінтеграційні тенденції розвитку відкривають додаткові можливості для залучення інвестиційних ресурсів як приватного капіталу іноземних інвесторів, так і численних програм ЄС, у рамках яких надаються фінансові гранти, а також грантів від міжнародних неурядових організацій. Поширенню інвестицій буде сприяти підвищення рівня споживання результатів завершених будівельних робіт, спрощення дозвільних процедур у сфері капітального будівництва, забезпечення прозорості при формуванні державних замовлень у будівництві, обмеження прав природних монополій при підключенні новозбудованих об’єктів до мереж постачання ресурсів тощо.

Досвід СРСР, де було зроблено ставку на побудову індустріального суспільства й у розвитку капітального будівництва пріоритет надавався його техніко-економічній оптимізації для можливості виконання суто утилітарних завдань: освоєння капітальних вкладень, зведення об’єктів виробничо-технічного та соціального призначення, свідчить - такий підхід призводить до досягнення стрімкого розвитку в короткочасній та породжує проблеми в довгостроковій перспективі. Начебто була побудована промислова база, але вона не задовольняла попит населення в найбільш необхідних товарах, зводилась у стислі строки значна кількість житла, але воно не відповідало мінімальним вимогам комфортності та енергозбереження, будівельні підприємства створювались у значній кількості, але отримання прибутку від своєї діяльності, з одночасним додержанням вимог технічних нормативів щодо строків та якості будівельних робіт вони не забезпечували, у землекористуванні домінував підхід екстенсивного її використання, як наслідок породжувались значні екологічні проблеми. Тобто, потреби людини в забезпеченні її основних потреб фактично ігнорувались і не задовольнялись.

На сучасному етапі положення Конституції України визначають загальні положення про соціальну спрямованість нашої держави, ГК України встановлює імператив про соціальну спрямованість економічної політики в нашій державі. Разом з тим, В.Ф. Опришко справедливо вказує на великі труднощі впровадження в нашій державі соціально орієнтованої ринкової економіки та підприємництва [83, с.27]. Відсутність основної національної економічної стратегії, що мала б максимально узгоджений соціальний характер констатує Д.В. Задихайло [77, с.129]. Це вимагає від науки господарського права доктринального розроблення положень щодо забезпечення соціальної спрямованості економічної політики і їх конкретизації щодо окремих сфер господарювання. Виконання вказаного завдання повинно проводитись і при окресленні напрямків оптимізації капітального будівництва господарсько-правовими засобами.

Хоча капітальне будівництво відбувається завдяки реалізації фізичних процесів і пов’язане з роботами щодо матеріальних об’єктів, його ефективність у кінцевому підсумку визначається не тільки і не стільки ефективністю виробничих, технічних процесів, що застосовуються при фактичному виконанні будівельних операцій на об’єктах будівництва, але й іншими соціальними чинниками, важливими для суб’єкта, який започатковує заходи з оптимізації та на основі яких і визначається головна мета започаткованих змін. Як було показано в першому параграфі першого розділу цього дослідження, капітальне будівництво може сприяти вирішенню цілої низки соціально-економічних завдань, а тому можна говорити не тільки про економічну, технічну, але й про його соціальну, екологічну, бюджетну ефективність. Варто зазначити, що на макрорівні межі між цими категоріями не є твердими, а навпаки, досить розпливчасті, оскільки при правильному підході до оптимізації капітального будівництва одночасно вирішуються декілька завдань автоматично.

Сфери суспільного виробництва, розподілу та обміну, кожна їх галузь та підгалузь виступають не тільки як складові елементи, частини, підсистеми господарського комплексу, а й одночасно як самостійні економічні системи з їхніми внутрішніми взаємозв’язками і закономірностями [84, с.25]. Капітальне будівництво є складною системою, до якої входять різні види будівництва (промислове, житлове, дорожнє, сільськогосподарське). Незважаючи на це, воно, в свою чергу, у якості підсистеми входить до іншої системи більш високого рівня (як буде доведено у другому розділі - містобудування), а отже, може виступати не тільки як об’єкт оптимізації, але й за певних умов, засобом досягнення цілей оптимального функціонування та ефективного вирішення завдань всією системою, до якої воно входить. Тому сталий розвиток системи містобудування капітальне будівництво буде здатне забезпечувати тільки за умови сталого розвитку самого капітального будівництва, яке в такій парадигмі одночасно є об’єктом оптимізації і ефективним засобом оптимізації сфери містобудування. За такого підходу вся система, всі її підсистеми будуть розвиватись збалансовано та оптимально, адже ознакою відсутності сталого розвитку системи є наявність дисгармонії у окремих складових системи.

Метою господарсько-правового впливу має бути формування капітального будівництва як динамічної інноваційно-індустріальної системи, здатної забезпечувати зростання рівня добробуту людей і стандартів проживання, розвиток промисловості країни, з дотриманням сучасних світових стандартів енергоефективності, енерго та ресурсозбереження, раціонального землекористування, екології та захисту навколишнього середовища, тобто на основі сталого розвитку. При цьому повинна забезпечуватися прибутковість побудованих об'єктів при їх подальшої експлуатації, оскільки сучасним трендом є не тільки забезпечення якісного і дешевого будівництва, а й подальшого ефективного використання побудованих об'єктів.

Застосування заходів з оптимізації капітального будівництва має вирішити завдання: 1) скорочення строків проведення будівельних робіт та здешевлення їх вартості з одночасним збереженням їх якості; 2) підвищення прибутковості господарської діяльності у капітальному будівництві; 3) вирішення соціально- економічних проблем та сталого розвитку суспільства на основі реалізації довгострокових програм соціально-економічного розвитку країни, областей, міст України. Один з напрямів реформування капітального будівництва лежить у площині створення механізму, який би ефективно забезпечував не тільки будівництво різних об'єктів, але і їх подальшу ефективну експлуатацію. Мається на увазі низька енергетична місткість, економічна ефективність функціонування об’єкту. З урахуванням наведеного необхідно забезпечити поетапність у досягненні розвитку капітального будівництва для чого необхідно окреслювати короткострокові завдання розвитку (5-10 років) та довгострокові (10-20 років). Таким чином, завдання господарсько-правової оптимізації капітального будівництва доцільно поділити на першочергові та перспективні. Спочатку необхідно забезпечити зупинення стагнації капітального будівництва, виведення будівельної галузі з кризового стану шляхом забезпечення прибутковості господарської будівельної діяльності та залучення інвестицій у будівельну галузь. Накопичення необхідних ресурсів операторами будівельного ринку у стратегічній перспективі дозволить забезпечити перехід будівельної галузі до стану випереджального сталого інноваційного розвитку та здатності виконувати будівельні роботи, що відповідають стандартам ЄС із безпечності, надійності, комфортності, ресурсозбереження, екологічності тощо.

Для підсистем капітального будівництва на макроекономічному рівні також мають визначатися завдання оптимізації. Вони мають узгоджуватись з головною метою та завданнями оптимізації всієї системи. У сфері житлового будівництва необхідно забезпечити доступність житла, для чого збільшити обсяг введення житла економ-класу, зниженню вартості житла та розміру орендної плати. У той же час необхідно забезпечувати і будівництво елітного житла для забезпеченої категорії громадян. Збільшення будівництва житла має супроводжуватися і розвитком соціальної інфраструктури, збереженням архітектурних пам'яток, природних об'єктів. Найважливішим завданням також є впровадження енергоефективних, екологічно безпечних, будинків. Цей підхід є необхідним не тільки при новому будівництві, але й при реконструкції старих.

У галузі промислового будівництва в короткочасній перспективі потрібно створити умови для реконструкції найбільш важливих для економіки народного господарства підприємств. Такими є, як доведено в дисертаційних дослідженнях С.І. Єршової, ядерно-енергетична галузь [85], К.С. Пісьменної - галузь суднобудування та судноремонту [86], Ю.З. Драпайло - портова галузь [87]. При функціонуванні на інноваційних засадах підприємства цих галузей здатні забезпечити надходження валюти до бюджету. Також перспективними в цьому напрямку є підприємства гірничо-металургійного виробництва, з виробництва будівельних матеріалів, нафтопереробні та цукрові заводів, інші підприємства з переробки сільськогосподарської продукції. У довгостроковій перспективі є забезпечення відповідної бази для їх інноваційного та сталого розвитку.

У сфері дорожнього будівництва необхідне створення дорожніх шляхів та придорожньої інфраструктури, доведення автомобільних доріг України до європейського рівня, розбудова сучасних розв'язок і під'їздів до аеропортів, морських і річкових портів, оскільки без такої роботи капітального будівництва не можливо створити транспортні коридори, необхідність існування яких для стрімкого підвищення рівня розвитку ринку транспортних послуг в Україні обґрунтував у своєму дисертаційному дослідженні А.В. Міщенко [88]. Дійсно, унікальне географічне положення нашої країни не використовується повною мірою для організації транзитних перевезень значною мірою у зв’язку з відсутністю сучасних доріг та відповідної світовим нормам інфраструктури. У короткостроковій перспективі сфера дорожнього будівництва має забезпечити створення доріг на сучасному рівні обласного значення, а в перспективі перейти до розбудови транспортних коридорів як національного, так і міжнародного рівня.

У сфері сільськогосподарського будівництва необхідно забезпечити: 1) будівництво сучасних енергоефективних, швидко монтованих, дешевих при будівництві та експлуатації будівель і об'єктів; 2) розвиток інженерних мереж; 3) розвиток транспортної та виробничої інфраструктури.

Таким чином, капітальне будівництво як складна система має свої підсистеми, в той же час сама входить до більш складної системи - містобудування, а отже, одночасно є і об’єктом оптимізаційного впливу господарсько-правових засобів, і засобом оптимізації містобудування. Незважаючи на те, що оптимізація капітального будівництва має проводитись і як загальна господарська система, і щодо окремих її складових, необхідним є застосування критеріїв оптимізації, які дозволятимуть відстежувати процеси розвитку у практичному вимірі, тобто відповідність ідеальної моделі, що визначена як мета, та реально досягнутих результатів. Це дозволятиме вносити необхідні корективи у практичну площину. Для складної системи, якою є капітальне будівництво необхідно використовувати декілька послідовних показників, оскільки інакше не буде досягнуто об’єктивності в оцінці процесу оптимізації. Також необхідно враховувати послідовність досягнення тактичних та стратегічних цілей.

Застосування ланцюга критеріїв ефективності господарсько-правової оптимізації передбачає на першому етапі: а) зниження рівня трансакційних та логістичних витрат у підприємств галузі, б) підвищення норми прибутковості від будівельної діяльності, в) зростання рівня інвестицій у капітальному будівництві, г) зниження строків окупності будівельних проектів; а на стратегічному напрямку оптимізації - це: а) сталість розвитку будівельної галузі, б) високий рівень інновацій, в) фінансова самодостатність капітального будівництва, г) високий ступень інтегрованості з економікою ЄС, США, країнам перспективних ринків та фінансових донорів, ґ) належний рівень конкурентоспроможності підприємств будівельної галузі, д) стимулюючий вплив на інші галузі господарського комплексу країни, е) забезпечення сталого територіального розвитку не тільки у межах країни, але й у європейському просторі.

З урахуванням усього вищевикладеного пропонується під господарсько- правовою оптимізацією капітального будівництва розуміти комплекс заходів стимулюючого господарсько-правового впливу на сферу капітального будівництва, що запроваджується державою в рамках економічної будівельної політики, на принципах програмності, економічності та системності з метою забезпечення функціонування галузі як динамічної інноваційно-індустріальної господарської системи, здатної забезпечувати задоволення сучасних потреб людей, залучення інвестицій та розвиток промисловості, підвищення рівня економічної безпеки країни та інтеграції в світові економічні процеси на основі вимог сталого розвитку.

1.3.

<< | >>
Источник: ОЛЮХА ВІТАЛІЙ ГЕОРГІЙОВИЧ. ГОСПОДАРСЬКО-ПРАВОВІ ЗАСОБИ ОПТИМІЗАЦІЇ КАПІТАЛЬНОГО БУДІВНИЦТВА У СУЧАСНІЙ УКРАЇНІ. Д И С Е Р Т А Ц І Я на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук. Одеса - 2015. 2015

Скачать оригинал источника

Еще по теме 1.2. Основні державні правові цілі та завдання оптимізації капітального будівництва на сучасному етапі:

  1. 3. Основні адміністративно-правові засоби державного впливу у сферах будівництва та житлово-комунального господарства
  2. 2. Правові підстави для заселення жилих приміщень у будинках державного і комунального житлового фонду
  3. ОЛЮХА ВІТАЛІЙ ГЕОРГІЙОВИЧ. ГОСПОДАРСЬКО-ПРАВОВІ ЗАСОБИ ОПТИМІЗАЦІЇ КАПІТАЛЬНОГО БУДІВНИЦТВА У СУЧАСНІЙ УКРАЇНІ. Д И С Е Р Т А Ц І Я на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук. Одеса - 2015, 2015
  4. З М І С Т
  5. ВСТУП
  6. РОЗДІЛ 1 ЗАГАЛЬНО-ТЕОРЕТИЧНІ ПІДХОДИ ДО ОПТИМІЗАЦІЙНОГО ВПЛИВУ ГОСПОДАРСЬКОГО ПРАВА НА КАПІТАЛЬНЕ БУДІВНИЦТВО
  7. Розвиток будівельної галузі як напрям економічної політики держави
  8. 1.2. Основні державні правові цілі та завдання оптимізації капітального будівництва на сучасному етапі
  9. Господарсько-правові засоби впливу на капітальне будівництво
  10. Висновки до першого розділу
  11. Ґенеза державного регулювання містобудування та капітального будівництва
  12. Економіко-правова характеристика капітального будівництва
  13. Г осподарсько-правові відносини капітального будівництва в системі містобудування
  14. РОЗДІЛ 3 ПЕРСПЕКТИВНІ ГОСПОДАРСЬКО-ПРАВОВІ ЗАСОБИ ДЕРЖАВНОГО ВПЛИВУ НА СФЕРУ КАПІТАЛЬНОГО БУДІВНИЦТВА
  15. Зарубіжний досвід організації державного регулювання капітального будівництва
  16. Господарсько-правове забезпечення програмності у розвитку капітального будівництва
  17. Г осподарсько-правове забезпечення залучення інвестицій у капітальне будівництво
  18. Висновки до третього розділу
  19. Вдосконалення нормативно-правового регулювання договірних підрядних відносин у капітальному будівництві як засіб його непрямої державної підтримки
  20. ВИСНОВКИ
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Морское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Таможенное право - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридические лица -