Економіко-правова характеристика капітального будівництва

Для цілей дослідження необхідно дослідити сутність та поняття капітального будівництва його співвідношенні з категорією будівництво, оскільки неможливо визначити напрями оптимізації певного суспільного явища без чіткого усвідомлення його природи.

Термін капітальне будівництво почав використовуватись за часів СРСР для позначення будівельних процесів які характеризувались: 1) значним державним впливом (держава та урядові органи виступали основними замовниками, інвесторами, забудовниками), 2) особливим складом учасників такої діяльності - соціалістичні підприємства та організації, 3) складністю зв’язків між учасниками такої діяльності, 4) плановістю, 5) централізованим фінансуванням, 6) партійно - відомчим регулюванням. Це дозволяло відокремлювати його від будівництва яке здійснювали пересічні громадяни для особистих цілей та встановлювати для кожної з цих груп свій режим правового регулювання. Відмінності були настільки значними, що договір підряду на капітальне будівництво у ЦК УРСР був самостійним типом серед поіменованих договорів нарівні з договором підряду.

У зв’язку з згортанням «Червоного» проекту у нашій країні та переходом до ринкової економіки, основні з вищезазначених ознак втратили свою актуальність. З набуттям чинності новим ЦК договір будівельного підряду став різновидом договору підряду, а термін капітальне будівництво на кодифікованому рівні використовує, хоча і не розкриває його змісту, тільки ГК. У дисертаційних дослідженнях вчених - правознавців останнього часу висловлені пропозиції за якими термін «капітальне будівництво» взагалі необхідно вилучити з законодавства України та замінити його терміном «будівельна діяльність» [151, c.7] або «будівництво» [152, с.170]. Отже, постає питання: наскільки доцільним є запровадження таких пропозицій у вітчизняній правовій доктрині та нормативно- правових актах?

Будь - які визначення та категорії, які використовуються у понятійному апараті галузей знань є певними науковими абстракціями, які дають можливість глибше та чіткіше розуміти найголовніші риси певних явищ і процесів, давати їм характеристику та на цьому підґрунті вирішувати як наукові проблеми, так і практичні завдання.

У технічних працях щодо будівельного виробництва не виділяється окремо зазначена категорія та застосовується єдине поняття - будівництво [153]. Як окрема категорія використовується лише одна із форм капітального будівництва - капітальний ремонт. Для правильності організації виробничих процесів значення має розуміння властивостей предметів та засобів праці, технології виробництва, якості продукції, що зумовлює поділ, який проводиться у технічній літературі за видами будівельних робіт кам’яні, бетонні, столярні, оздоблювальні тощо, а також залежно від призначення та специфічних особливостей будованих споруд, зокрема, промислове, житлово-цивільне, гідротехнічне, транспортне, сільськогосподарське. Ймовірно тому Національний класифікатор видів економічної діяльності України (КВЕД 2010), на підставі якого можна визначати галузі економіки України, як самостійний вид економічної діяльності, капітальне будівництво не передбачає і відводить секцію «F» для будівельної господарської діяльності в цілому, яка охоплює загальні та спеціалізовані роботи з будівництва будівель і споруд [154]. До загальних робіт відноситься будівництво цілісних житлових комплексів, офісних будівель, магазинів та інших громадських і комунальних або сільськогосподарських будівель тощо, інженерних споруд, таких як автомобільні дороги, вулиці, мости, тунелі, залізниці, аеродроми, порти та інші водні об'єкти, іригаційні системи, каналізації, промислові об'єкти, трубопроводи та лінії електропередачі, спортивні комплекси, тимчасові об’єкти тощо. Спеціалізовані будівельні роботи включають, наприклад, будівництво частин будівель та інженерних споруд, або роботи з підготовки до будівництва.

Якщо проаналізувати наведені у технічній літературі та класифікаторі види будівельних робіт, то неважко побачити, що будівництво є широким поняттям до якого входить і капітальне будівництво. Наприклад, одним із видів будівельних робіт є ремонт, який поділяється на поточний та капітальний, але у технічній літературі об’єднується як одна група робіт. Різниця між ними не тільки у технології їх виконання. Для першого у порівнянні з другим встановлено більш простий правовий режим його проведення. За ГК роботи на проведення поточного ремонту, на відміну від капітальних ремонтних робіт, навіть не відносяться до підряду на капітальне будівництво. Відповідно до п. 4.14 ДСТУ - НБВ. 1.2 - 16: 2013 виконання поточного ремонту окремих приміщень(квартир) без втручання в несучі та огороджувальні конструкції, а також інженерні системи об’єктів, клас наслідків(відповідальності) та категорія складності не визначається. Капітальний ремонт, опосередковується договором підряду на капітальне будівництво. Він є одним із напрямків капітального будівництва. Його проведення відбувається із складанням проектної документації, обов’язково має визначатись категорія складності об’єкту будівництва [156].

Таким чином, капітальне будівництво у спеціалізованій технічній літературі хоча і не розглядається як окрема категорія але охоплюється терміном будівництво, що обумовлено метою яку реалізують автори таких робіт.

Натомість у літературі, присвяченій економіці будівництва широко вживається зазначена категорія, і хоча наводяться різні визначення капітального будівництва, у них простежується головна загальна, об’єднуюча їх ознака - проведення такої економічної діяльності призводить до створення (розширення, відтворення) основних фондів національного господарства [157, с.306; 158, с.736; 159, с.240; 160, с.48].

На мікроекономічному рівні у матеріальному виробництві будівельної продукції економічна теорія перш за все, вивчає процеси організації та управління будівельним процесом. Тому, наукова абстракція «капітальне будівництво» використовується для чіткого розуміння соціальних зв’язків між учасниками такої господарської діяльності та організації належного управління процесом будівництва на всіх його стадіях. Також вона необхідна для належного обліку капітальних інвестицій, які здійснюють суб’єкти господарювання. Відповідно до інструкції «Про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань та господарських підприємств та організацій», затверджених наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 року № 291 [161], встановлене ведення підприємствами та організаціями субрахунку 151 «капітальне будівництво», на якому мають відображатись витрати на будівництво яке здійснюється як господарським так і підрядним способом для власних потреб підприємства (організації).

На макроекономічному рівні вживання цієї категорії дозволяє чітко досліджувати інвестиційно-будівельний комплекс країни як єдину систему, кругообіг витрат, доходів та реальних цінностей, який відбувається у її рамках, тощо.

У економічних науках використання зазначеної категорії обумовлено можливістю вирішення певних теоретичних та практичних потреб у забезпеченні ефективної організації, управління та функціонування будівельної галузі національної економіки.

Дослідники проблем взаємодії права та економіки довели їх тісний зв'язок. М.Н. Бродський наголошує, що право та економіка можуть виступати регулятивно-управлінськими системами публічного характеру, за допомогою яких закріплюються правила, що регламентують поведінку суб’єктів соціальних відносин [162, с.9]. Як зазначає Д.С. Колоколенков «сучасна економічна система невідворотно має потребу у правовому забезпеченні найголовніших її основ...» При цьому правова форма регулювання економіки на його думку, стає не відокремленою формально організуючою структурою, а невід’ємною частиною економічних процесів [163, с.20]. Т.Р. Орєхова, дослідивши вплив права на економіку, дійшла висновку, про їх взаємопов’язаність та взаємодію, а також, що право є певним чином продовженням економіки [14, с.43]. Дійсно, оскільки «економіка - сфера постійної діяльності людей, в якій створюється багатство для задоволення їх різноманітних потреб» [164, с.5], зміст економічної діяльності полягає у створенні національного багатства, яке виникає у результаті перетворення в процесі виробництва наявних у розпорядженні суспільства ресурсів у відповідні блага, які необхідні для задоволення матеріальних і культурних потреб людей. Тому «предметом економічної теорії саме і є вивчення того, як різні суб'єкти економіки використовують обмежені ресурси для виробництва, розподілу, обміну і споживання благ між членами суспільства» [165, с.13]. Тобто, можна казати що одним з основних завдань для економічної теорії є вивчення процесу управління поведінкою людей у процесі створення різноманітних благ і на цій основі організовувати ефективне виробництво.

Які ж аргументи наводяться правниками на користь позиції про недоцільність збереження категорії капітальне будівництво у правовій науці та законодавстві. А.Б. Гриняк обґрунтовує необхідність заміни терміну тим, що ознака капітальність використовується для розмежування капітальних та тимчасових споруд і будівель, тобто термін є багатозначним [151, с.7]. Бачиться - багатозначність юридичної термінології не є перешкодою при її використанні. Наприклад, термін «господарський договір» може використовуватися щонайменше у трьох різних смислових значеннях. Також і поняття капітального будівництва, про що йтиметься докладніше нижче, не є однозначним і цілком правомірно розглядається у таких значеннях: 1) галузь економіки або господарського комплексу, 2) форма господарської (інвестиційної ) діяльності, 3) певні роботи, спрямовані на створення основних фондів.

І.М. Миронець, з’ясовуючи зміст категорії капітальне будівництво проаналізувала значення кожного із цих слів і на цій основі дійшла висновку, що «капітальне будівництво» протиставляється аналогічним за характером роботам, що не потребують порівняно великих витрат [152, с.167]. У своєму

дисертаційному дослідженні вона розвинула цю думку і обґрунтувала свою позицію також і тим, що ознака капітальності використовується для відокремлення капітальних споруд від тимчасових і встановлення класу капітальності [166, с.7].

Уявляється, що аналіз складних термінів не повинен зводитись тільки до семантичного співставлення його складових. Вартість будівництва в сучасних умовах не завжди є тим самостійним показником, що дозволяє розмежувати капітальне будівництво від інших будівельних робіт. Крім того, цей показник є суб’єктивно оціночним: затрати які для одного підприємства є великими для іншого такими не є. Використання терміну капітальність для визначення якості об’єкта будівництва також свідчить про його багатозначність, що як було показано вище не може бути перешкодою у вживанні у науковому апараті та практичній діяльності. Таким чином, вагомих аргументів на користь відмови від усталеного терміну капітальне будівництво не запропоновано. В той же час необхідно погодитись з І.М. Миронець у тому, що термін капітальне будівництво не повинен вживатись для позначення будівництва в цілому. Отже, постає питання про підстави виділення як самостійної категорії капітального будівництва і співвідношення з будівництвом.

На жаль, навіть у сучасних дисертаційних роботах які були присвячені різним аспектам правового регулювання капітального будівництва чітких критеріїв для розмежування будівництва і капітального будівництва не було запропоновано. Лише у науково - практичних коментарях до ГК була зроблена спроба провести таке розмежування. Так, на думку О.А. Брильова критеріями, що дозволяють відокремити правовідносини у сфері капітального будівництва від загальної сфери будівництва, можуть бути такі: а) великі капіталовкладення або кошти; б) потреба в залученні для виконання підрядних робіт спеціалізованих підприємств, установ та організацій, які мають відповідні ліцензії; в) потреба в залученні спеціалізованої будівельної техніки та пристроїв; г) соціальні потреби для будівництва об’єктів і т. ін. Відповідно до такого підходу будівництво садибних житлових будинків для громадян, реконструкція вбудовано- прибудованих приміщень, горищ та мансард тощо не може належати до сфери правовідносин з капітального будівництва [167, с.602]. Також висловлена точка зору за якою капітальне будівництво слід відрізняти від поняття будівництва в широкому смислі, яке включає і інші види будівництва. Критеріями розмежування запропоновано вважати обсяги залучених коштів та матеріальних ресурсів, цільове призначення об’єкта будівництва, спосіб здійснення будівництва тощо [168, с.986-987].

Із запропонованих вище критеріїв для розмежування можна погодитись певним чином з такою ознакою як цільове призначення об’єкта будівництва(соціальні потреби для будівництва об’єктів). Також є правильним для вирішення завдання розмежування категорій застосовувати декілька підстав, на основі підходу за яким будівництво розглядається як категорія ширша за своїм змістом ніж капітальне будівництво, до якої останнє входить як складова частина. В той же час необхідно враховувати, що ознаки які переважним чином притаманні капітальному будівництву в окремих випадках можуть бути застосовані і щодо загальної сфери будівництва. Наприклад, такі ознаки як великий обсяг капіталовкладення, спеціальні суб’єкти та техніка, що необхідні для виконання робіт, можуть бути притаманні і будівництву яке не є капітальним та не завжди присутні у кожному конкретному випадку проведення робіт саме з капітального будівництва, а отже є факультативними. Спосіб здійснення будівництва науковцями виділяється у трьох формах: господарський, підрядний та змішаний [168, с.987]. Господарський спосіб будівництва - це метод ведення робіт безпосередньо підприємством, установою або організацією, що виступає забудовником, власними силами і засобами. Воно одночасно виконує ролі керівника будівництва і виконавця будівельних робіт, організує оформлення всіх необхідних для будівництва документів та прийняття об’єкта будівництва в експлуатацію, якщо здійснюється нове будівництво. З цією метою на період проведення таких робіт створюється необхідний апарат управління дирекція будівництва тощо, власні будівельні структурні підрозділи, технічна база, залучаються штатні працівники. Такі відносини є внутрішньогосподарськими. Підрядний спосіб будівництва - це метод ведення робіт постійно діючими підрядними проектними, монтажними і будівельними організаціями, які виконують роботи за договорами підряду для будь - яких замовників, в тому числі і для фізичних осіб з метою задоволення їх споживчих потреб. Змішаний спосіб полягає у поєднанні господарського та підрядного способу. Частину робіт забудовник виконує власними силами, а решту робіт на основі договору підряду на капітальне будівництво, з залученням професійних будівельних організацій. Тому господарський та змішаний способи притаманні тільки капітальному будівництву, а підрядний може бути застосований і до інших видів будівництва. Враховуючи, що підрядний спосіб організації проведення будівельних робіт є більш прогресивним та поширеним зазначена ознака також не може бути цілком віднесена до такої, що чітко дозволяє виокремити капітальне будівництво.

Безперечно, факультативні ознаки також можуть застосовуватись для з’ясування суті категорії капітальне будівництво, але тільки головні дозволяють чітко виокремлювати та повно розуміти її сутність. Хоча необхідно враховувати, що всередині головних ознак можуть знаходитись і факультативні, що буде наведено нижче.

Для розмежування сфери будівництва і капітального будівництва першим критерієм, який має використовуватись, бачиться мета для якої отримуються результати будівельних робіт. Будівництво може здійснюватися замовником як для задоволення потреб сімейного, особистого так і виробничого споживання, але капітальне будівництво завжди здійснюється з господарською метою, яка має різні прояви (створення основного капіталу, здійснення капітальних інвестицій, отримання прибутку).

Отже, один з видів господарської мети на рівні конкретного господарюючого суб’єкта, що виступає замовником за підрядним договором, полягає у створенні основних фондів виробничого та невиробничого призначення (основний капітал). Основні фонди - це засоби праці, що беруть участь у процесі виробництва протягом багатьох циклів, при цьому тривалий час зберігають свою натуральну форму і поступово, в міру зношування переносять свою вартість у готову продукцію. Основні фонди виробничого призначення функціонують в сфері матеріального виробництва та обслуговують господарську діяльність підприємства, а основні фонди невиробничого призначення - це адміністративні будівлі, складські приміщення, об’єкти соціально-культурного та побутового обслуговування, які знаходяться на балансі підприємства. Отже, створення основного капіталу у вигляді об’єктів нерухомості може відбуватись шляхом проведення нового будівництва.

Технічний стан та відповідність матеріально-технічної бази виробництва сучасному рівню розвитку технологій впливають на обсяги та якість продукції підприємств. Внаслідок її застосування у технологічних процесах, інноваційного розвитку виробництва, а також навіть під впливом факторів навколишнього природного середовища засоби виробництва зазнають фізичного та морального зносу, як наслідок втрачають свої початкові технічні характеристики та технологічні якості. У сучасних умовах господарювання власник для забезпечення конкурентоспроможності має випереджальними темпами проводити реконструкцію виробництва, створювати умови для інтенсивних інвестицій, витримувати курс на динамічну структурну перебудову, швидко замінюючи застарілі технології новими, конкурентоздатними [169, с.276]. Все це зумовлює необхідність проведення робіт з капітального будівництва у таких формах як реконструкція, технічне переоснащення, розширення діючих підприємств, що також може бути господарською метою при проведенні будівельних робіт. Дійсно, навіть якщо проводиться заміна машин та устаткування для їх розміщення доволі часто необхідно проводити перебудову існуючих виробничих будівель або прокладати нову інфраструктуру. Існуючі споруди також вимагають належної уваги з боку власника, з метою забезпечення можливості їх безпечної, надійної експлуатації та належного використання у процесі здійснення економічної діяльності. Отже, результати виконання будівельних робіт відносяться до такого фактору виробництва як промисловий капітал, а капітальне будівництво є головним джерелом розширеного відтворення основних фондів ( засобів).

У правовій науці була висловлена точка зору про помилковість підходу за яким у сфері капітального будівництва створюються нові або реконструюються діючі об’єкти, які належать до основних фондів, оскільки за приписами бухгалтерського обліку, до них належать не тільки будинки і споруди, але і транспортні засоби, інструменти, робоча худоба тощо [167, с.602]. Бачиться, ніякої проблеми тут не існує якщо пам’ятати, що основні засоби традиційно у економічні науці поділяються на ті, що беруть безпосередню участь у виготовленні матеріальних благ і ті що створюють умови для нього. До перших відносяться устаткування, інструменти і вони є рухомими об’єктами, а другі - це об’єкти нерухомості виробничі, адміністративні, складські будівлі і споруди тощо. Тобто, необхідно поставити акцент про який вид основних фондів мається на увазі.

Проте, необхідно зауважити, що термін основні фонди є дещо застарілим, хоча активно використовується у правовій літературі. Він застосовувався у законі України «Про оподаткування прибутку підприємств», дію якого було скасовано Податковим кодексом України, яким поняття основні фонди було замінено на основні засоби. Економіст О.А. Наумчук, вірно зазначає, що термін основні фонди використовувався при командно-адміністративній системі. В умовах дії ринкової економіки вартість засобів праці, що використовуються в господарській діяльності підприємства більше одного року і переносять свою вартість по мірі зносу на вироблений продукт, отримує форму основного капіталу. При цьому речовою стороною основного капіталу виступають виробничі основні засоби, саме вони є об'єктом бухгалтерського обліку [170, с.6]. В політичній економії капітал розуміється як «інвестиційні ресурси», які охоплюють всі засоби виробництва [171, с.37]. Отже, категорія «основні засоби» має значення для податкового та бухгалтерського обліку, а основний капітал характеризує засоби праці із загальноекономічної точки зору та втілює в собі як продуктивний, економічний, так і правовий аспект права власності. Тому залежно від цілей дослідження доцільним є вживання у правовій літературі замість терміну «основні фонди» - «основний капітал» або ж «основні засоби».

У випадках коли затрати на утримання основних засобів перевищують майновий зиск, у зв’язку з неможливістю подальшого використання через значне зношення, аварійний стан або інші обставини власнику стає економічно вигідним знищення об’єкту нерухомості, для чого проводиться будівельні роботи у вигляді демонтажу. Демонтаж (розбирання, знесення) існуючих будівель і споруд здійснюється згідно з проектом організації будівництва, в якому містяться необхідні проектні рішення провадження робіт з розбирання будівель і споруд, у тому числі схеми розбирання окремих будівель і технологічна послідовність демонтажу (розбирання, знесення) окремих конструктивних елементів будівель тощо. Обсяги зазначених робіт мають визначатися на підставі проектних рішень. Оскільки такі роботи також є видом робіт з капітального будівництва, замовник може мати ще один вид господарської мети - демонтаж існуючих будівель та споруд.

Інвестиціями, які забезпечують підприємству зміцнення і розвиток його матеріально - технічної бази, впровадження нових технологій виробництва, зростання потужностей є капітальні вкладення або виробничі інвестиції [172, с.114]. Будівельне виробництво в системі будівельної галузі є основною ланкою інвестиційного циклу. Результати виконання будівельних робіт відносяться до такого фактору виробництва як промисловий капітал. Капітальне будівництво є одним з етапів здійснення інвестиційного процесу у формі капітальних вкладень. Суб’єкти господарювання мають зарахувати на свій баланс результати будівельних робіт та відшкодовує їх вартість шляхом проведення амортизаційних відрахувань.

На макроекономічному рівні капітальне будівництво спрямовано на створення виробничої та соціальної інфраструктури держави. Останнє також є елементом основного капіталу незалежно від того до якого виду відноситься: соціально-побутового або соціально-культурного. У економічній літературі акцентується увага на тому, що у структурі національного багатства вирізняють не тільки виробничі фронди, але і основні фонди соціальної сфери (лікарні, культурно-освітні і спортивні заклади, житлові будинки) [165, с.30]. Як довела у своєму дослідженні Т.О. Барабаш, до складу ЖКГ слід відносити: (а) об’єкти інфраструктури житлового господарства (житлові й нежитлові будинки з мережею експлуатуючих та обслуговуючих підприємств та організацій); (б) об’єкти інфраструктури комунального господарства, які за своїм складом являють собою сукупність систем інженерного забезпечення поселень (електроенергія, газ, тепло, водопостачання й водовідведення); (в) об’єкти інфраструктури зовнішнього міського благоустрою (шляхове господарство, озеленення, вуличне освітлення, підприємства з вивезення й переробки побутових відходів) [173, с.4]. Тобто житловий фонд та об’єкти інфраструктури на мікрорівні відносяться до основних фондів підприємств ЖКГ.

Завершене капітальне будівництво призводить до покращення економічного ресурсу як окремого суб’єкта господарювання, так і країни в цілому, а отже і до зростання рівня капіталізації. Таким чином, можна констатувати наявність ще однієї господарської мети у забудовника - інвестиційної.

Мета підрядної організації при проведенні проектних, пошукових та монтажно-будівельних робіт полягає у отриманні прибутку внаслідок проведення законної господарської діяльності. Але у зв’язку з тим, що вона існує при будь- яких будівельних роботах вона для розмежування будівництва та капітального будівництва підлягає застосуванню тільки як факультативна.

У сфері загального будівництва результати проведених робіт слугують задоволенню потреб особистого, сімейного споживання, не пов’язаного з здійсненням підприємницької діяльності, не призводять до створення основного капіталу у вигляді нерухомих об’єктів, результати не є засобом виробництва та реалізацією капітальних вкладень, амортизаційні нарахування для відшкодування їх вартості не проводяться.

Другий критерій для виокремлення капітального будівництва - суб’єкт договірних відносин замовник ( забудовник) архітектурно - будівельних робіт або ж при будівництві господарським способом - забудовник. Юридичні особи, органи державної влади та місцевого самоврядування, фізичні особи які здійснюють підприємницьку діяльність і такі, які не мають статусу підприємця можуть замовляти такі роботи. Замовниками ж у відносинах підряду на капітальне будівництво є тільки певні суб’єкти господарського права, оскільки господарська мета для якої проводиться архітектурно - будівельні робот роботи реалізується у процесі організації та здійснення господарської діяльності. Відповідно до ст.2 ГК учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Відносини капітального будівництва наявні коли замовник (забудовник) є одним з суб’єктів господарювання або органів державної влади, місцевого самоврядування, наділених господарською компетенцією. При капітальному будівництві підрядним способом виникають є майново-господарські відносини, а при будівництві господарським внутрішньогосподарські.

Статтею 2 ГК споживач також визначений як учасник відносин у сфері господарювання, а тому логічним постає запитання: хто відноситься до цієї категорії і чи може він бути замовником робіт з капітального будівництва?

Цивільні відносини за участю споживачів у своїй дисертаційній роботі ґрунтовно дослідила Г. А. Осетинська і дійшла висновку про те, що термін «споживач» у законодавстві використовується у широкому та вузькому розумінні. У широкому розумінні споживач - це організація або фізична особа, що набуває товари, роботи (послуги) для особистих потреб, а у вузькому - це лише фізична особа [174, с.32]. Цей підхід вірний, але потребує уточнення, оскільки у широкому розумінні споживачі за законодавством України - це фізичні та юридичні особи, а у вузькому - тільки фізичні особи, які не здійснюють підприємницьку діяльність або тільки суб’єкт господарювання. Наприклад, системний аналіз ГК дозволяє зробити висновок про використання терміну споживач у широкому та вузькому значенні. Так, у вузькому розумінні термін споживач застосовано у ст. 20 ГК та ч.2ст.39 ГК (фізичні особи без статусу підприємця), і у ст.ст. 267, 269 ГК де під споживачами розуміються тільки суб’єкти господарювання, а споживач у широкому значенні (фізична особа споживач, який не здійснює підприємницьку діяльність і учасник господарських відносин) застосовується у статті 275 ГК.

Закон України «Про засади функціонування ринку природного газу» [175] проводить різницю між споживачем, яким є юридична особа або фізична особа підприємець та побутовим споживачем, якими є фізичні особи, які отримують природний газ з метою використання для власних побутових потреб.

Закон України «Про захист прав споживачів» визнає споживачем тільки фізичну особу, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника. Тобто розглядає його звужено і відносить до них тільки побутових споживачів [176].

У широкому розумінні термін споживач використано у Законах України «Про природні монополії» [177], «Про видавничу справу» [178], «Про житлово- комунальні послуги» [179], «Про теплопостачання» [180], «Правилах користування тепловою енергією», затверджених Постановою Кабінету Міністрів від 3 жовтня 2007 р. N 1198 [181], «Правилах користування електричною енергією», затверджених Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України № 28 від 31.07.1996 року [182].

Серед науковців стосовно терміну споживач, який встановлено ст.2 ГК висловлені думки, які не збігаються між собою. Г.Л. Знаменський вбачає, що під споживачами маються на увазі юридичні особи - організації, які споживають результати господарської діяльності, незалежно від того, чи є вони господарюючими чи не господарюючими суб’єктами [183]. В.С. Щербина запропонував визначення за яким споживач, як учасник відносин у сфері господарювання, - це особа, яка споживає результати господарської діяльності суб’єктів господарювання( продукцію, роботи, послуги) з метою подальшого їх використання у своїх господарській та(або) іншій діяльності [184, с.24]. О.В. Безух вважає споживачем юридичну чи фізичну особу, яка здійснює діяльність із застосування та використання товарів, послуг, робіт на відповідному товарному(товарних) ринку (ринках) для власного користування [185, с.8]. О.І. Харитонова відносить до споживачів фізичних осіб, які придбавають, замовляють, використовують або мають намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов’язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов’язків найманого працівника [167, с.8]. О.А. Беляневич щодо ринку газу виділяє категорію «споживач» і «побутовий споживач» [186, с. 159]. О.П. Подцерковний вкладає у розуміння споживача визначення, застосоване у законі України «Про захист прав споживачів» і розуміє громадянина - споживача як суб’єкта господарських відносин, який не наділений повною господарською правосуб’єктністю (наділяється лише правами із захисту від неправомірної поведінки суб’єктів господарювання) [187, с.127-132].

Позиція О.П. Подцерковного бачиться найбільш вірною з наступних міркувань. Дійсно, термін споживач у економічному сенсі є широким і включає будь - які особи, що набувають товар, роботи або послуги. При цьому мета такого набуття значення не має. Стаття 2 ГК термін споживачі застосовує у вузькому, правовому розумінні і відноситься тільки до фізичної особи, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника. Якщо вважати, що у ст.2 ГК до термін споживач розуміється виключно як юридичні особи або поряд з фізичними особами - громадянами входять і суб’єкти підприємницької діяльності, то виникає питання про доцільність цього, адже у цій нормі такі суб’єкти і так присутні тільки під іншими позначеннями, а можливість споживати економічні ресурси є однією з їх економічних характеристик. Але ж мова іде саме про учасників відносин у сфері господарювання, а не про їх якості. Можливо доцільно ввести до ГК поняття споживач та побутовий споживач як це зроблено у Законі України «Про засади функціонування ринку природного газу» [188].

Громадянин-споживач є учасником господарських відносин, який не має повної господарської правосуб’єктності і відповідно до ч.3 ст.175 ГК зобов’язання майнового характеру, що виникають між суб’єктами господарювання та не господарюючими суб’єктами - громадянами, не є господарськими і регулюються іншими актами законодавства. Відносини де замовником робіт виступає зазначена особа є споживчими. Правова природа споживчих відносин є суто цивілістичною [189, с.29], а отже такі суб’єкти не є замовниками у договорі підряду на капітальне будівництво.

При розмежуванні за суб’єктом головним критерієм є особа замовника (забудовника). Фігура підрядника для вирішення вказаного завдання є факультативною, з наступних міркувань. Якщо будівництво здійснюється підрядним способом, то підрядники є не тільки суб’єктами господарювання, а також і суб’єктами підприємницької діяльності, оскільки відповідають критеріям які визначив В.С. Щербина: вони є тими суб’єктами господарювання, що здійснюють самостійну, ініціативну, систематичну на власний ризик господарську діяльність з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку [183, с.10]. Підрядник виготовляє продукцію будівельного виробництва саме з метою її продажу та отримання на цій основі прибутку. Окремі види будівельних робіт у капітальному будівництві можуть проводитись підрядником за умови отримання ліцензій або наявності сертифікованих спеціалістів. Але і для домогосподарств будівельно-монтажні роботи можуть виконуватися підприємницькими структурами, зареєстрованими у встановленому законодавством порядку з отриманням всіх необхідних ліцензій та сертифікатів.

Третій критерій який можна використовувати для виокремлення капітального будівництва - це складність організаційних та технологічних форм, а також адміністративних процедур для проведення будівництва. Як правило будівельні роботи у загальній сфері пов’язані з проведенням не складних будівельних робіт, без залучення значної кількості будівельної техніки, устаткування, будівельного персоналу, здійснюються у короткий строк. На відміну від капітального будівництва, складні організаційно-договірні зв’язки тут відсутні, проектно-кошторисна, договірна документація також не є складною. Також при укладенні договору будівельного підряду у загальній сфері будівництва, на відміну від капітального, державне замовлення, торги не запроваджуються. У загальній будівельній сфері не відбувається державне фінансування будівельних робіт.

Процедури для проведення будівництва не є складними. Наприклад, для будівництва садибного будинку до 300 квадратних метрів взагалі проект не потрібен, а отримання дозволу для проведення робіт за чинним законодавством не вимагається. Замовник будівництва має право виконувати будівельні роботи на підставі будівельного паспорта, після подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт. Прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта також відбувається за спрощеною процедурою і здійснюється шляхом реєстрації декларації про готовність об’єкта до експлуатації, до якої включаються характеристики та техніко-економічні показники об’єкта, визначені за результатами технічної інвентаризації. Пайова участь у створенні й розвитку інженерно-транспортної інфраструктури населеного пункту не вимагається. Частиною 1 статті 376 ч.1 ЦК одним з критеріїв самочинного будівництва вважається його проведення за відсутності належного дозволу чи належно затвердженого проекту. В той же час ст. 27 закону «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.11, в редакції від 01.02.15 [190] дозволяє проводити будівництво індивідуальних садибних будинків площею до 300 квадратних метрів на підставі будівельного паспорту, без проектів та отримання дозволів. При буквальному тлумаченні можна визнати самочинним будівництво житлового будинку проведеного з дотриманням норм чинного законодавства, в тому числі і щодо спрощеної процедури. Цю суперечність певним чином вирішує постанова № 6 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» [191]. Згідно п.4 постанови під належним дозволом слід розуміти передбачені у статтях 35-37 закону «Про регулювання містобудівної діяльності» дозвільні документи.

У науковій літературі було висловлено позицію про те що право власності на зведений об’єкт будівництва може виникнути лише за наявності трьох умов, однією з яких є одержання необхідної будівельно-дозвільної документації [192, с.9]. У цілому така позиція вірна, але потребує уточнення у частині можливого спрощення вимог, встановлених спеціальним містобудівним законодавством до будівельно-дозвільної документації. Тобто якщо відсутність дозволу чи належно затвердженого проекту при будівництві житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна у випадку коли воно за містобудівним законодавством не вимагається не тягне за собою визнання таких об’єктів самочинним будівництвом. Таке положення необхідно закріпити і у ст. 376 ЦК.

У капітальному будівництві організація підрядного способу виконання будівельних робіт може проводитись за складними схемами: «продукція на руки», «будівництво під ключ», а також з застосуванням конструкції генерального підряду. Для вирішення завдань будівництва на території декількох областей або з будови складних об’єктів будівельні організації можуть утворювати кластери, що також притаманно сфері капітального будівництва. Для цього процесу характерні тривалість виробничого циклу, значна різноманітність об'єктів будівництва, здійснення виробничого процесу на місці майбутнього функціонування засобів виробництва.

Процедури для початку будівельних робіт та прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкту є більш складними у порівнянні із сферою особистого будівництва. Наприклад, проекти будівництва об’єктів, що належать до IV і V категорії складності, підлягають обов’язковій експертизі щодо дотримання вимог до санітарного та епідеміологічного благополуччя населення, екології, охорони праці, енергозбереження, пожежної, техногенної, ядерної та радіаційної безпеки, міцності, надійності, довговічності будинків і споруд, їх експлуатаційної безпеки та інженерного забезпечення. Проведення будівництва без дозволу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю України не дозволяється. Замовник будівництва до затвердження проекту будівництва та отримання дозволу на виконання будівельних робіт може виконувати підготовчі роботи на підставі повідомлення (крім робіт з винесення інженерних мереж та видалення зелених насаджень, які можуть виконуватися на підставі декларації про початок виконання підготовчих робіт). Прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта, що належать до IV і V категорій складності, здійснюється на підставі акту готовності об’єкта до експлуатації шляхом видачі Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю України відповідного сертифіката, до якого включаються характеристики та техніко-економічні показники об’єкта, визначені за результатами технічної інвентаризації.

Четвертий критерій - особливості у правовому регулюванні. Як справедливо зазначають Н.С. Кузнєцова та Р.А. Майданик у випадках коли за договором будівельного підряду виконуються роботи для задоволення побутових або інших особистих потреб фізичної особи (замовника), до такого договору відповідно мають застосовуватись правила параграфа 2 «Побутовий підряд»гл.61 «Підряд» про права замовника за договором побутового підряду [193, с.576]. Необхідно лише додати, що на такі відносини поширюються не тільки відповідні положення ЦК України про побутовий підряд, але і законодавство про захист прав споживачів, що для відносин підряду на капітальне будівництва не характерно. Обумовлено це тим, що відносини капітального будівництва є господарсько - правовими. До відносин сторін договору підряду на капітальне будівництво застосовується ГК (глави 20, 33 і ст.331 глави 34), а ЦК тільки щодо загальних умов договору підряду та не врегульованих ГК питань. Також окремі закони та підзаконні нормативно - правові акти регламентують тільки сферу капітального будівництва: «Про комплексну реконструкцію кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду» від 22.12.2006р., з наступними змінами від 17.02 2011 та від 16.10.2012 [194]; «Про концесії на будівництво та експлуатацію автомобільних доріг» від 14.12. 1999, в редакції від 16.03.2014

[195] ; «Про порядок прийняття рішень про розміщення, проектування, будівництво ядерних установок і об’єктів, призначених для поводження з радіоактивними відходами, які мають загальнодержавне значення» від 08.09.2005

[196] ; «Порядок державного фінансування капітального будівництва», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 року № 1764

[197] ; «Загальні умови укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві», затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 року № 668 [198]; наказ Мінрегіонбуду «Про затвердження Примірного договору підряду в капітальному будівництві» від 27 жовтня 2005 р. № 3 [199], тощо.

Договір є регулятором суспільних відносин на локальному рівні, але виконання ним такої функції може відбутися тільки за умови погодження контрагентами, відповідно до вимог законодавства, всіх істотних умов, необхідних для цього виду договору. Щодо договору будівельного підряду такими є предмет, ціна та строк [200, с. 6]. Істотними умовами договору підряду на капітальне будівництво відповідно до Постанови КМУ від 01 серпня 2005 року № 668 є: 1) найменування та реквізити сторін; 2) місце і дата укладення договору підряду; 3) предмет договору підряду; 4) договірна ціна; 5) строки початку та закінчення робіт (будівництва об'єкта); 6) права та обов'язки сторін; 7) порядок забезпечення виконання зобов'язань за договором підряду; 8) умови страхування ризиків випадкового знищення або пошкодження об'єкта будівництва; 9) порядок забезпечення робіт проектною документацією, ресурсами та послугами; 10) порядок залучення субпідрядників; 11) вимоги до організації робіт; 11) порядок здійснення замовником контролю за якістю ресурсів; 12) умови здійснення авторського та технічного нагляду за виконанням робіт; 13) джерела та порядок фінансування робіт (будівництва об'єкта); 14) порядок розрахунків за виконані роботи; 15) порядок здачі-приймання закінчених робіт (об'єкта будівництва); 16) гарантійні строки якості закінчених робіт (експлуатації об'єкта будівництва), порядок усунення недоліків; 17) відповідальність сторін за порушення умов договору підряду; 18) порядок врегулювання спорів; 19) порядок внесення змін до договору підряду та його розірвання [198]. Також невід'ємною частиною договору підряду є календарний графік виконання робіт, в якому визначаються дати початку та закінчення всіх видів (етапів, комплексів) робіт, передбачених договором підряду. Порівнявши зазначені переліки істотних умов можна констатувати більш складний порядок виникнення договірних зв’язків у підрядних відносинах з капітального будівництва.

Безумовно, надмірне коло істотних умов, встановлених законодавцем є негативною тенденцією, на що цілком справедливо вказувалось у наукових працях як з загальних питань договірного права [201, с.5], так і щодо договору підряду на капітальне будівництво [202, с.46]. Але в той же час коло умов, що складають правову основу виникнення зобов’язальних відносин не повинно бути занадто спрощеним для договорів, що спрямовані на впорядкування складних господарських зв’язків, яким є і капітальне будівництво. Тому не можливо погодитись з пропозицією віднесення до істотних умов договору субпідряду на капітальне будівництво лише предмету, ціни та строку виконання робіт [200, с.4]. Про істотні умови договору підряду на капітальне будівництво докладніше буде йтися у третьому розділі даної роботи.

П’ ятий критерій - характер будівельних робіт. Будівництво

індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, поточний ремонт, перепланування та (або) переобладнання окремих приміщень (квартир) без втручання в несучі та огороджувальні конструкції, інженерні системи об’єкту не відносяться до робіт з капітального будівництва.

Капітальному будівництву притаманні масштабні будівельні роботи, виконання яких на локальному рівні призводить до виникнення капітальних об’єктів, їх комплексів або закінчені результати будівельних робіт істотно впливають на стан вже існуючих капітальних об’єктів. Воно може виступати інструментом розвитку територій, вирішення завдань побудови та оновлення інфраструктурних об’єктів, підвищення рівня обороноздатності країни, забезпечувати вирішення проблем подолання наслідків екологічних катастроф.

Варто зазначити, що у капітальному будівництві будівельні роботи можуть мати за своєю масштабністю різний характер. Об’єкти капітального будівництва у науковій літературі розглядаються у широкому та вузькому значенні. «У широкому розумінні йдеться про забудову території України, території її окремих адміністративно-територіальних одиниць (частин) і забудову на окремих земельних ділянках; комунікації і спорудження інженерної і транспортної

інфраструктури; об’єкти архітектурної діяльності. У вузькому значенні - це будинки, споруди житлово-громадського, комунального, промислового та іншого призначення, їхні комплекси, об’єкти благоустрою, садово-паркової і ландшафтної архітектури, монументального і монументально - декоративного мистецтва» [167, с.562]. В цілому з таким підходом можна погодитись з одним зауваженням: об’єкти архітектурної діяльності, яка у вищенаведеному переліку є складовою широкого розуміння щодо об’єктів капітального будівництва, розглядаються науковцями у галузі планування і забудови територій як самостійне поняття яке включає як окремі об’єкти будівництва, так і відповідні об’єктні системи. Тому воно є категорією яка включає в свій склад об’єкти капітального будівництва

Зазначене можна підтвердити з’ясувавши питання про форми капітального будівництва. Законодавство України у питанні щодо визначення форм будівництва і капітального зокрема, є суперечливим. Аналіз положень ГК дозволяє зробити висновок про те, що за його нормами у капітальному будівництві застосовуються такі форми: 1) нове будівництво, 2) реконструкція, 3) розширення, 4) перепрофілювання об’єктів. «Порядок державного фінансування капітального будівництва», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 року № 1764 [197] передбачає перші три форми аналогічно ГК України, а у якості четвертої не перепрофілювання. а технічне переоснащення. Форми будівельних робіт не залежать від джерел фінансування, а тому зазначені положення можуть враховуватись при визначенні форм для капітального будівництва. ЦК України визначає своє коло основних форм будівництва: 1) нове будівництво, 2) реконструкція (технічне переоснащення), 3) капітальний ремонт. Законодавство про архітектурну діяльність (закон «Про архітектурну діяльність» від 20.05.99, в редакції від 11.08.13 [203], «Порядок розроблення проектної документації на будівництво об’єктів», в редакції затверджений Мінрегіонбудом України наказом № 492 від 11.10.13 [204]) встановлюють такі форми будівництва: нове будівництво, реконструкція, технічне переоснащення діючих підприємств, реставрація та капітальний ремонт об’єктів будівництва. За положеннями ДБН

А.2.2-3-2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво», формами будівництва є нове будівництво, реконструкція, капітальний ремонт та технічне переоснащення об’єктів будівництва [205].

Таким чином, всі наведені нормативно-правові акти виділяють як форми капітального будівництва тільки нове будівництво та реконструкцію. Нормативно - правові акти з регулювання капітального будівництва визнають її формою розширення, однак не включають до переліку таких форм капітальне будівництво, на відміну від нормативних актів з проектування, архітектурної діяльності та регулювання підрядних відносин у будівництві за якими остання категорія є формою будівництва, а от розширення як форму капітального будівництва не передбачають. У зв’язку з цим постає питання: чи є розширення та капітальний ремонт формами капітального будівництва, для правового опосередкування яких можливо використовувати договір підряду на капітальне будівництво?

За часів СРСР капітальний ремонт не розглядався на законодавчому рівні як один з видів капітального будівництва. На теоретичному рівні така позиція законодавця також знаходила свою підтримку. І.Л. Брауде, наголошував, що проведення капітального ремонту на відміну від капітального будівництва, не призводить до створення нових об’єктів [206, с.152-153]. М.І. Брагінський підкреслював, що при капітальному ремонті відсутній матеріальний результат і немає відокремленого від роботи об’єкта, що передається замовникові [207, с.109].

В сучасній науковій літературі також існує підхід за яким цей тип будівельних робіт не розглядається як одна з форм капітального будівництва. В.С. Щербина характеризуючи цю сферу господарської діяльності у своєму підручнику, хоча прямо і не заперечує такої форми капітального будівництва, але робить це опосередковано, оскільки визначає серед форм капітального будівництва лише такі: нове будівництво, розширення, реконструкцію діючих підприємств, об’єктів виробничого і невиробничого призначення, пускових комплексів, хоча і не обґрунтовує причини фактичного виключення ним капітального ремонту з форм капітального будівництва [208, с.435-436]. Г.М.

Гриценко у своїй дисертаційній праці не вказує капітальний ремонт як одну з форм капітального будівництва, зазначаючи «крім створення основних фондів, до функцій капітального будівництва відносяться реконструкції та технічне переозброєння діючих основних фондів» [202, с.18].

Капітальний ремонт бачиться однією з форм капітального будівництва з наступних міркувань. Капітальний ремонт будівлі - це комплекс ремонтно- будівельних, робіт, який передбачає заміну, відновлювання та модернізацію конструкцій і обладнання будівель в зв'язку з їх фізичною зношеністю та руйнуванням, поліпшення експлуатаційних показників, а також покращення планування будівлі і благоустрою території без зміни будівельних габаритів об'єкта. Для його здійснення у законний спосіб також як і для інших форм капітального будівництва складаються кошторис, проект на проведення робіт відповідно до нормативно - технічних актів, застосовуються адміністративні процедури аналогічні проведенню реконструктивної діяльності, на час виконання таких робіт передбачається призупинення експлуатації будівлі в цілому або її частин (за умови їх автономності).

Згідно п. 3.11. Положення про безпечну та надійну експлуатацію виробничих будівель і споруд, затвердженого наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України і Держнаглядохоронпраці України 27.11.97 N 32/288 до капітального ремонту виробничих будівель і споруд належать такі роботи, в процесі яких проводиться заміна та підсилення зношених конструкцій і деталей будівель і споруд або їх заміна на більш прогресивні і економічні, що поліпшують експлуатаційні можливості об'єктів, за винятком повної заміни або заміни основних конструкцій, строк служби яких є найбільшим (кам'яні і бетонні фундаменти, всі види стін будівлі, всі види каркасів стін, труби підземних мереж, опори мостів та ін.) [209]. Отже за порядком організації капітальний ремонт та за своїми технологічними операціями капітальний ремонт подібний до порядку проведення реконструкції.

Теза про те, що при капітальному ремонті відсутній матеріальний результат цілком слушно піддавалась критиці М. С. Біленко з тих підстав, що такий результат все ж присутній і виявляється у нових якостях і властивостях, які будівля або споруда стали мати [210, с.40]. Тут варто зазначити, що матеріальний результат робіт з капітального ремонту може характеризуватися не тільки новими споживчими якостями, але і створенням нової речі при певних видах будівельних робіт. При заміні інженерного обладнання виникає нова система опалення, водо та газопостачання, при заміні конструкцій встановлюють нові двері та вікна, благоустрій прилеглої території може полягати у замощенні доріг, заміні каналізаційних люків. В правовому сенсі самостійні речі перетворюються на приналежність іншої, головної, з якою вони пов’язані спільним призначенням. Тобто створюються нові речі які призначені для обслуговування головної речі - будинку, споруди, комплексу, лінійних об’єктів. В окремих випадках виникає необхідність розборки елементів будинку, споруди і в правовому сенсі внаслідок проведення фактичних дій відбувається перетворення нерухомої речі на сукупність рухомих : цегла, металеві елементи та конструкції, які за певних умов можуть повторно використовуватись при проведенні інших будівельних робіт.

Для з’ясування питання можливості віднесення капітального ремонту до форм капітального будівництва необхідно звернутись не тільки до технічних, правових особливостей цього виду господарської діяльності, але і до економічних властивостей, притаманних йому. За суттю економічної діяльності нове будівництво - це створення основних засобів, а всі інші види робіт щодо вже існуючого об’єкту -це їх відтворення, що відбувається на основі капітальних вкладень. Є.Б. Смирнов капітальний ремонт розглядає як форму простого відновлення основних засобів [211, с. 33-36]. І.М. Бойчик вважає, що поліпшення стану основних фондів досягається шляхом простого відтворення (капітальний ремонт) та розширеного (модернізація, технічне переоснащення та реконструкція) [212, с.167]. Останнє має призводити до зростання майбутніх економічних вигід і є видом капітальних інвестицій, а витрати на капітальний ремонт за умови дотримання певних вимог також можуть бути визнані капітальними інвестиціями, витрати на поточний ремонт не є такими інвестиціями (розділ 6 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених наказом

Міністерства фінансів України від 30.09.03 №561 [213]). Таким чином,

капітальний ремонт може бути визнаний формою капітального будівництва не тільки за правовими, технічними ознаками, але і за економічними.

Однією з основних форм капітального будівництва є нове будівництво. Ним є будівництво комплексу об'єктів новостворюваних підприємств, будинків і споруджень, окремих виробництв, що зводяться на нових будівельних майданчиках і після введення в експлуатацію будуть перебувати на самостійному балансі. Згідно п. 2.10. Положення про фінансування та державне кредитування капітального будівництва, що здійснюється на території України, затвердженого Наказом Міністерства економіки України, Міністерства фінансів України, Державного комітету у справах містобудування і архітектури України N 127/201/173 від 23.09.96 і яке втратило чинність до нового будівництва відноситься будівництво комплексу об'єктів основного, підсобного та обслуговуючого призначення новостворюваних підприємств, будівель, споруд, а також філій і окремих виробництв, які після введення в експлуатацію будуть знаходитись на самостійному балансі, яке здійснюється на нових площах із метою створення нової виробничої потужності [214].

Якщо будівництво підприємства або споруди передбачається здійснювати чергами, то до нового будівництва відносяться перша й наступні черги до введення в дію усіх запроектованих потужностей на повний розвиток підприємства (споруди). До нового будівництва відноситься також будівництво на новій площі підприємства такої ж або більшої потужності (продуктивності, пропускної спроможності, місткості будівлі або споруди) замість підприємства, що ліквідується, подальшу експлуатацію якого за технічними та економічними умовами визнано недоцільною, а також у зв'язку з необхідністю, викликаною виробничо-технологічними або санітарно-технічними вимогами. В такому випадку частиною будівельних робіт можуть бути і роботи з ліквідації підприємства, розборки будівель та споруд. У житловому будівництві також виникає необхідність проведення такого виду будівельних робіт при забудові у застарілих мікрорайонах, де житлові будівлі знаходяться у аварійному стані.

Нове будівництво за ДБН А.2.2-3-2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво» - це будівництво будинків, будівель, споруд, їх комплексів, що здійснюється з метою створення об’єктів виробничого і невиробничого призначення, а також лінійних об’єктів інженерно-транспортної інфраструктури, в тому числі добудова зупинених об’єктів незавершеного будівництва [205].

Розширення діючих підприємств — будівництво на них чи прилеглої до них території додаткових виробництв, нових окремих цехів і об'єктів чи здійснення робіт по розширенню вже існуючих на підприємствах таких цехів й об'єктів. До цього виду капітального будівництва відноситься також будівництво філій і виробництв діючих підприємств, які після введення в експлуатацію не будуть знаходитися на самостійному балансі. Мета розширення існуючого підприємства - збільшення виробничої потужності та інших техніко - економічних показників у більш короткий термін та за менших витрат ніж при новому будівництві.

Згідно ДБН А.2.2-3-2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво» технічне переоснащення - це комплекс заходів щодо підвищення експлуатаційних властивостей об'єктів невиробничого та виробничого призначення, введених в експлуатацію в установленому порядку, шляхом впровадження передової техніки та технології, механізації і автоматизації виробництва, оновлення та заміни застарілого і фізично зношеного устаткування новим, більш продуктивним [205].

Технічне переоснащення діючих підприємств - комплекс заходів щодо підвищення техніко-економічного рівня окремих виробництв, цехів і ділянок на основі впровадження передової техніки та технології, механізації й автоматизації виробництва, модернізації та заміни застарілого і фізично зношеного устаткування новим, більш продуктивним, а також щодо удосконалення загальнозаводського господарства та допоміжних служб. Здійснюється воно по проектах і кошторисах на окремі об'єкти чи окремі види робіт і, як правило, без розширення виробничих потужностей. Технічне переоснащення діючих підприємств здійснюється, як правило, без розширення виробничих площ за проектами і кошторисами на окремі об'єкти або види робіт, що розробляються на основі техніко-економічного обґрунтування.

Згідно з ДБН А.2.2-3-2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво»: реконструкція - перебудова введеного в експлуатацію в установленому порядку об'єкту будівництва, що передбачає зміну його геометричних розмірів та/або функціонального призначення, в наслідок чого відбувається зміна основних техніко-економічних показників (кількість продукції, потужність тощо), забезпечується удосконалення виробництва, підвищення його техніко - економічного рівня та якості продукції, що виготовляється, поліпшення умов експлуатації та якості послуг. Реконструкція передбачає повне або часткове збереження елементів несучих і огороджувальних конструкцій та призупинення на час виконання робіт експлуатації об’єкту в цілому або його частин (за умови їх автономності) [205]. Проведення реконструкції є можливим за умови дотримання адміністративних процедур, необхідних для нового будівництва. У випадку їх недотримання господарські суди забороняють експлуатацію таких приміщень. Так, постановою Харківського апеляційного господарського суду від 08.04.2015 р. у справі № 922/5579/14 визнано неможливість експлуатації спірного приміщення у зв’язку з не дотримання процедури введення в експлуатацію спірної будівлі відповідно до вимог законодавства [215].

Реконструкція діючих підприємств пов'язана із удосконаленням виробництва і підвищенням його техніко-економічного рівня на основі досягнень науково-технічного прогресу. Така перебудова здійснюється по комплексному проекту на реконструкцію підприємства в цілому, і, як правило, без розширення наявних будинків і споруджень. До реконструкції діючих підприємств відноситься переобладнання діючих цехів та об'єктів основного, підсобного й обслуговуючого призначення, як правило, без розширення існуючих будівель і споруд основного призначення, пов'язане з удосконаленням виробництва та підвищенням його техніко-економічного рівня на основі досягнень науково- технічного прогресу та здійснюване в цілому з метою збільшення виробничих потужностей, поліпшення якості та для зміни номенклатури продукції головним чином без збільшення чисельності працівників при одночасному поліпшенні умов їх праці та охорони навколишнього природного середовища.

Закон України «Про комплексну реконструкцію кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду» від 22.12.2006, з наступними змінами від 17.02 2011 та від 16.10.2012 встановлює можливість реконструкції як окремого житлового будинку, так і житлового кварталу, мікрорайону [194]. Згідно ст.1 зазначеного нормативно - правового акту реконструкція жилого будинку - перебудова жилого будинку з метою поліпшення умов проживання, експлуатації, зміни кількості жилих квартир, загальної та жилої площі тощо, пов'язана із зміною геометричних розмірів, функціонального призначення, заміною окремих конструкцій, їх елементів, основних техніко-економічних показників, а реконструкція житлового фонду - перебудова житлового фонду з метою поліпшення умов проживання, експлуатації, зміни кількості жилих квартир, загальної та жилої площі тощо, пов'язана із зміною геометричних розмірів, функціонального призначення, заміною окремих конструкцій, їх елементів, основних техніко-економічних показників, або знесення застарілого житлового фонду в кварталі (мікрорайоні) та будівництво нового житлового фонду кварталу (мікрорайону).

Реконструкція може виступати у таких формах як оновлення, перебудова, добудова, надбудова, перебудова, реставрація споруди, будівлі тощо. У випадку реконструкції об’єктів виробничого та іншого призначення в широкому значенні реконструкція може передбачати знесення застарілих, аварійних будівель та споруд і будівництво нових.

В юридичній літературі висловлена позиція, що технічне переоснащення, реконструкція охоплюється терміном - реновація, яка за своєю суттю є модернізацією [187, с.453]. З першим твердженням погодитись можна, а з останнім ні, з наступних міркувань. Реновація (лат. renovatio — оновлення, поновлення) — система економічних, технічних., організаційних, правових та інших заходів, спрямованих на оновлення основних фондів, що вибувають внаслідок фізичного або морального зносу. Здійснюється шляхом заміни ліквідованих елементів основних виробничих фондів новими, які технічно або технологічно досконаліші. У Великому тлумачному словнику сучасної української мови реновація - економічний процес заміни засобів виробництва, які вибувають унаслідок морального і фізичного зносу [216, с. 1025], а модернізувати значить змінювати, вдосконалювати відповідно до сучасних вимог та смаків [216, с. 535]. Сучасний економічний словник модернізацію розглядає покращення об’єкту, приведення його у відповідність з новими вимогами і нормами, технічними умовами, яке стосується переважно машин, устаткування, технологічних процесів [217, с.243], а реновацію як економічний процес заміщення за рахунок коштів амортизаційного фонду основних засобів, що вибувають з виробництва внаслідок фізичного та морального зносу. Тобто модернізація здійснюється щодо рухомих, а реновація і нерухомих об’єктів.

Таким чином, капітальне будівництво може проводитись у формі нового будівництва, розширення, реконструкції і технічного переоснащення діючих підприємств, будинків і споруд, лінійних об’єктів, об’єктів виробничої та соціальної інфраструктури. Також воно може слугувати інструментом розвитку територій і в якості такого формами капітального будівництва виступає нова забудова окремих територій, адміністративно-територіальних одиниць, їх частин, мікрорайонів та реконструктивної діяльність уже існуючої забудови. В рамках останньої може проводитись реконструкція, капітальний ремонт, розширення окремих об’єктів будівництва, і навіть їх знесення.

Шостий критерій - результат завершених будівельних робіт. Щодо капітального будівництва, ним виступає будівельна продукція, а саме будинки, будівлі, споруди, які в свою чергу об’єднуються єдиним поняттям будова та відносяться до об’єктів нерухомості. При цьому будівлі та будинки призначені для постійного проживання людей і не виконують виробничих (технічних) функцій, споруди ж призначені для виконання технічних функцій, а люди в них знаходяться тимчасово. Також такими результатами є відновлення, покращення основних фондів, якщо будівельні роботи відбуваються з розширення, реконструкції та технічного переозброєння підприємств, будинків і споруд. Всім цим об’єктам притаманна ознака капітальності. Будівельники розглядають капітальність будівель і споруд як комплексну характеристику, що містить показники їхньої довговічності, вогнестійкості та рівня технічних та інших вимог до них, тобто це сукупність основних властивостей, притаманних будівлям в цілому, що відбиває їхню національно-господарську і містобудівну значимість.

При цьому, за їхніми міркуваннями, довговічність - здатність будівель зберігати задані функціональні властивості протягом терміну їхньої служби у визначених умовах будівництва (кліматичних дій, розрахункових навантажень) та обслуговування без руйнування, неприпустимих деформацій і втрати стійкості. Довговічність будівель визначається довговічністю застосовуваних будівельних конструкцій і залежить від умов обслуговування, якості будівельно-монтажних робіт. Необхідну довговічність будівельних конструкцій забезпечують такими властивостями матеріалів, як несуча здатність, морозостійкість, корозостійкість, біостійкість. Характеристика конструкцій з вогнестійкості стосується ставлення до вогню матеріалів, з яких виготовлені окремі будівельні конструкції чи структурні конструктивні частини будівель. Межа вогнестійкості конструкцій - це час у годинах, протягом якого дана конструкція чинить опір дії вогню або високій температурі до появи певних ознак: утворення наскрізних тріщин, втрати несучої здатності (обвалення), підвищення температури на зворотній стороні конструкції більше певних величин. Рівень вимог не є нормативною характеристикою, визначається класом капітальності. Чим вона вища, тим вище має бути, зокрема, рівень відповідальності щодо несучої здатності будівельних конструкцій. Розуміють також благоустрій приміщень, якість оздоблення фасадів, архітектурно-планувальне рішення тощо. У цілому, чим вище клас капітальності, тим вищим має бути рівень вимог [218, с.6-13].

За європейськими стандартами, викладеними у Директиві 89/106/ЕЕС будівельні системи мають забезпечувати не тільки механічну міцність та стійкість, пожежну безпеку, а також і санітарну та екологічну безпеку, захист від шуму, енергоефективність [219].

Враховуючи, що застосування європейських стандартів у будівництві є запорукою можливості входження українських будівельних підприємств на ринок Європи, такі вимоги також мають бути застосовані і в Україні.

На законодавчому рівні ознаки капітальності закріплені щодо житлових будинків. В наказі державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 30 вересня 1998 року N 215 затверджений єдиний класифікатор житлових будинків залежно від якості житла та наявного інженерного обладнання [220]: 1) Особливо капітальні будинки (термін служби 150 років) з кам'яними або цегляними стінами (товщина в 2,5 - 3,5 цеглини), з залізобетонним чи металевим каркасом, з залізобетонним перекриттям, висотою приміщень від полу до стелі 3,0 метра і вище, з повним складом інженерного обладнання, в яких строк експлуатації не перевищує 50 % терміну служби або виконано капітальний ремонт; 2) Капітальні будинки (термін служби 125 років) з цегляними стінами (товщина в 1,5 - 2,5 цеглини), з залізобетонним перекриттям висотою приміщень від полу до стелі 2,7 - 3,0 метра, з повним складом інженерного обладнання, в яких строк експлуатації не перевищує 50 % терміну служби або виконано капітальний ремонт; 3) Будинки великопанельні, великоблочні та із місцевих будівельних матеріалів (цегла, дрібні блоки із природного чи штучного каменю тощо) (термін служби 100 років), з залізобетонним перекриттям (збірне чи монолітне), висотою приміщень від полу до стелі 2,5 - 2,7 метра, з повним складом інженерного обладнання, в яких строк експлуатації не перевищує 50 % терміну служби; 4) Будинки великопанельні, великоблочні та із місцевих дрібноштучних будівельних матеріалів (цегла, дрібні блоки із природного та штучного каменю тощо) (термін служби 100 років), з залізобетонним або дерев'яним перекриттям, висотою приміщень від полу до стелі 2,5 метра, в яких строк експлуатації перевищує 50 % терміну служби; 5) Будинки з стінами із монолітного шлакобетону, шлакоблоків, черепашника та інших дрібноштучних виробів із місцевої сировини (термін служби 70 років), з залізобетонним чи дерев'яним перекриттям, висотою приміщень від полу до стелі 2,5 метра; 6) Будинки з стінами полегшеної конструкції - збірно-щитові, каркасно- засипні, каркасно-камишитові, глинобитні, дерев'яні (рублені чи брусчаті) та інші, термін служби яких 30 - 50 років [190].

Ознака капітальності відрізняє зазначені об’єкти від тимчасових споруд які також можуть використовуватись для здійснення підприємницької діяльності. Тимчасові споруди можуть бути торговельного, побутового, соціально- культурного чи іншого призначення Такими є одноповерхові споруди, що виготовляються з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюються тимчасово, без улаштування фундаменту або без улаштування заглибленого фундаменту. Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення. Також не є капітальним будівництво щодо вироблення малих архітектурних форм. У законодавстві України мала архітектурна форма визначається як невелика одноповерхова пересувна споруда, яка не має закритого приміщення для тимчасового перебування людей, або стаціонарна споруда, яка має закрите приміщення для тимчасового перебування людей і по зовнішньому контуру має площу до 30 кв. м., яка виконується із полегшених конструкцій і встановлюється тимчасово без улаштування фундаментів. В залежності від функціонального призначення малі архітектурні форми поділяють: малі архітектурні споруди (павільйони, кіоски) інженерно-господарче обладнання (трансформаторні підстанції, вентиляційні шахти, телефонні будки, торговельні автомати) обладнання для відпочинку (паркові лави, альтанки, перголи, ліхтарі, дитячі майданчики) декоративно- пластичні форми (фонтани, паркова скульптура, басейни) засоби візуальної інформації (світлове табло, світлофори, біл-борди) [190].

Необхідно зазначити, що при проведенні капітального будівництва для створення будівельного майданчика можуть прокладатись та будуватись тимчасові комунікації та об’єкти. Також у межах єдиного проекту можуть створюватись як капітальні так і не капітальні об’єкти, пов’язані між собою проектним задумом. В такому випадку можна констатувати наявність відносин капітального будівництва, оскільки зазначені некапітальні споруди охоплюються єдиною метою капітального будівництва.

Для окреслення сфери капітального будівництва необхідно брати до уваги всі наведені ознаки у сукупності. З урахуванням такого підходу не буде відноситись до капітального, наприклад, будівництво індивідуальних садибних будинків, господарських будівель і споруд (сараї, гаражі), проведення поточного ремонту промислових споруд на підприємствах.

Таким чином, будівництво є більш широким явищем і як свою складову включає капітальне будівництво, але це не є підставою для їх ототожнення. Для вивчення економіко - правових особливостей капітального будівництва необхідно проаналізувати та розкрити зміст цього терміну, адже він як і будівництво є багатозначним.

За часів СРСР відомий вчений І.Л. Брауде відстоював точку зору про недоцільність формування правового поняття капітальне будівництво, оскільки воно є категорією техніко-економічною, а замість цього доцільно вести мову про правовий режим капітального будівництва [221, с. 8]. З його позицією можна погодитись частково. Дійсно, технічні та економічні параметри значною мірою впливають на сутність цього поняття, але і правові чинники також необхідно враховувати для розуміння сутності цієї категорії.

Господарський кодекс України у главі 33 оперує цим поняттям як давно відомим та зрозумілим для всіх і не дає визначення такого поняття. Його зміст розкривається у підзаконних актах. Згідно «Порядку державного фінансування капітального будівництва», затвердженого Постановою КМУ від 27 грудня 2001 р. N 1764, капітальне будівництво - процес створення нових, а також розширення, реконструкція, технічне переоснащення діючих підприємств, об'єктів виробничого і невиробничого призначення, пускових комплексів (з урахуванням проектних робіт, проведення торгів (тендерів) у будівництві, консервації, розконсервації об'єктів, утримання дирекцій підприємств, що будуються, а також придбання технологічного обладнання, що не входить до кошторису об'єктів) [197].

Зі змісту п. 1 Постанови КМУ від 01 серпня 2005 року № 668 «Про затвердження Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві» слідує, що капітальне будівництво включає в себе проведення робіт з нового будівництва, реконструкції будівель і споруд та технічного переоснащення діючих підприємств, а також комплексів і видів робіт, пов'язаних із капітальним будівництвом об'єктів [198] .

В наказі Державної судової адміністрації України «Про затвердження Положення про порядок фінансування та здійснення робіт з капітального будівництва (придбання) та капітального ремонту приміщень судів, інших органів та установ судової системи» № 756 від 31.12.2003 також зазначено, що капітальне будівництво - це процес створення нових, а також розширення, реконструкція існуючих будівель судів, інших органів та установ судової системи (з урахуванням проектних та установ судової системи (з урахуванням проектних робіт, проведення тендерів у будівництві, консервації, розконсервації об'єктів, утримання служби замовника) [222].

Проаналізувавши вищенаведені нормативні визначення можемо дійти висновку, що в законодавстві України відсутнє закріплення єдиного визначення терміну «капітальне будівництво», але об’єднуючими їх є такі ознаки: 1) капітальне будівництво це процес; 2) він спрямований на будівництво нових підприємств або ж нових будівель і споруд; 3) може проводитись щодо існуючих підприємств, організацій, будівель, споруд шляхом їх реновації. Але ж у чому особливість капітального будівництва та його відмінність від будівництва законодавець чітко не указав. Слід погодитись з висловленою в літературі позицією, що з практичної точки зору відсутність нормативно закріпленого визначення капітального будівництва негативно впливає на розвиток відносин у сфері будівництва [223, с. 6]. Таке закріплення дозволило б чітко відокремлювати загальну будівельну сферу від відносин з капітального будівництва і в свою чергу полегшувало б законотворчу та практичну діяльність.

На доктринальному рівні вчені - правознавці наводять різні визначення капітального будівництва, які можна умовно поділити на три групи. Перша позиція полягає в тому, що капітальне будівництво - це діяльність, але різниця у поглядах першої умовної групи також існує і стосується вона виду та наслідків такої діяльності. Так, М. І. Брагінський до капітального будівництва відносить діяльність, спрямовану на зведення підприємств, будівель і споруд [224, с. 52]. Інші автори розглядають капітальне будівництво як форму інвестиційної діяльності. Наприклад, В.М. Коссак справедливо вважає капітальне будівництво одним з етапів інвестиційного циклу [225, с. 5]. О.М. Вінник капітальне будівництво розглядає як інвестиційно - господарську діяльність з виробництва основних фондів народного господарства, яка полягає в здійсненні суб’єктами інвестиційної діяльності практичних дій відносно реалізації інвестицій у будівельну продукцію [226, с. 204].

Як вид господарської діяльності капітальне будівництво у своєму дослідженні визначив Г. М. Гриценко [202, с. 14]'. А. П. Ткач, розглядав капітальне будівництво як специфічну спільну господарсько-виробничу діяльність соціалістичних організацій і підприємств, спрямовану на створення основних фондів шляхом будівництва нових, розширення і реконструкції діючих об’єктів [227, с.5]. О.О. Квасніцька на основі проведеного узагальнення наукових підходів та чинного законодавства установила, що капітальне будівництво - це різновид діяльності суб’єктів господарювання, змістом якої є сукупність практичних дій, яка спрямована на забудову території, створення нових будівель, споруд, об’єктів виробничого і невиробничого призначення, об’єктів незавершеного будівництва (за винятком тимчасових споруд, кіосків, навісів і інших подібних споруд), пускових комплексів та реконструкції [187, с. 452].

О. М. Абрамович окреслив капітальне будівництво як визначений вид головним чином виробничої за своїм характером діяльності, спрямований на створення та відновлення основних фондів - будинків і споруд [228, с. 10]. А.Є. Чорноморець капітальне будівництво вважає широкою сферою діяльності до якої входить не тільки будівництво, але і проектно-пошукові роботи, і багатоманітні функції замовника, у тому числі забезпечення будівництва капітальними вкладеннями, і будівельну індустрію, яка складає виробничу основу і матеріально-технічну базу будівництва [229, с. 8-9].

Безумовно, для підприємств будівельного комплексу діяльність яку вони проводять є виробничою, а для організації, що здійснює фінансування таких робіт є формою реалізації капітальних інвестицій, і для кожної з них вона є господарською діяльністю. Тобто це дві сторони одного процесу реалізації капітальних вкладень, і відмінності у визначеннях обумовлена різним кутом зору під яким проводились дослідження.

Завершені будівельні роботи призводять до збільшення капітального фонду господарюючих суб’єктів. Бачиться це є однією з головних ознак капітального будівництва. Тому не можливо погодитись з тими дослідниками які не враховують цю обставину і не вказують її у визначеннях, які пропоновані ними для розкриття сутності капітального будівництва.

Також з аналізу пунктів 4, 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затверджених наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 р. N 92 [230] можна зробити висновок, що незавершені капітальні інвестиції не є об’єктами основних засобів, обліковуються в окремій групі, а їх вартість не підлягає переоцінці та амортизації, а тому неможливо погодитись з точкою зору за якою капітальне будівництво спрямовано на створення об’єктів незавершеного будівництва. Важко уявити, що забудовники та будівельні підрядні організації вважали б доцільним зниження кругообігу фінансів, омертвлення капіталів.

На думку другої групи вчених, капітальне будівництво - це робота. Так, у підручнику за редакцією В.К. Мамутова підкреслено, що капітальне будівництво - це широке коло робіт, пов’язаних зі створенням нових, відновленням, розширенням і вдосконаленням наявних об’єктів виробничого і невиробничого призначення, що належать до основних фондів [231, с.688]. І.М. Миронець під капітальним будівництвом розуміє здійснення будівельно-монтажних робіт, проектно-пошукові роботи та підготовку території для зведення та реконструкції будівель, споруд та інших об’єктів за класами капітальності за виключенням зведення тимчасових споруд і малих архітектурних форм [166, с.18]. Позиція І.М. Миронець бачиться такою, що не враховує головну ознаку капітального будівництва - створення ( покращення) основних фондів у вигляді результатів будівництва, тому перший погляд є більш правильним.

Для співставлення підходу за яким капітальне будівництво є діяльністю з позицією де воно є роботою необхідно дослідити філософське розуміння цих категорій. У філософських працях, присвячених вивченню поняття «діяльність», її розуміють як спосіб буття людини і як суспільно-історичний процес. «Діяльність - суттєва визначеність буття людини в світі, здатність її вносити в дійсність зміни, опосередковані ідеальним» [232, с.146]. М. Вебер зазначає, що не існує діяльності самої по собі - вона має свого носія, носієм діяльності є її суб’єкт, який ставить цілі перетворення об’єктивної діяльності (об’єкта), впроваджує це цілеспрямоване перетворення, а саме виконує діяльності [233, с.342]. Діяльність у філософському плані трактується як сукупність елементів, до яких відносяться: суб’єкт, наділений активністю і направляє її на об’єкти або на інші суб’єкти; об’єкт, на який спрямована активність суб’єкта, і сама активність, що виражається в тому чи іншому способі оволодіння об’єктом чи у встановленні комунікативного впливу між суб’єктами.

Л. Г. Компанієць виділяє наступні ознаки поняття «діяльність»: 1) проявляє себе крізь призму активної взаємодії живої істоти (суб’єкта) з оточуючим середовищем, в ході якої суб’єкт впливає на об’єкт в результаті чого й здійснюється виробництво та відтворення суб’єктом матеріальних та духовних цінностей; 2) це свідомий та цілеспрямований процес, основною якого є суб’єкт - об’єктивні відносини; 3) характерною рисою діяльності виявляється її попередня обдуманість. Після того, як ціль поставлена, людина як суб’єкт діяльності аналізує соціальне та природне оточення, умови, в яких прийдеться самостійно діяти чи взаємодіяти з іншими «діячами»; 4) кожний випадок прояву діяльності володіє комплексним характером і являє складну систему, яка складається із суб’єктивної сторони (розуміння діяльності на базі власного досвіду), об’єктивної сторони (а саме об’єктивних фактів, виникаючи в тому числі і в результаті діяльності) і соціальних норм (які самі є основою, але іноді, і предметом діяльності); 5) діяльність можливо також визначити як сукупність взаємопов’язаних актів (дій), спрямованих на досягнення мети і спонукуваних потребами. Таким чином, елементами діяльності виступають: цілі, потреби, дії [234] .

Г. Аренд наводить три основні види діяльності людини: дія, робота, праця [235, с. 21]. А. Приятельчук визначає роботу як діяльність, що відповідає неприродності людського існування, в ході якої створюється «друга природа», забезпечується «штучний світ речей», відмінний від природного середовища [236, с. 187]. Тобто діяльність є категорією більш змістовною ніж робота і включає останню як свою складову. Діяльність у капітальному будівництві є багатоаспектною, відбувається із залученням багатьох виконавців. Спочатку архітекторами створюється ідеальна модель у вигляді проекту, який узгоджується з замовником та відповідними публічними органами. Потім суб’єкти проведення будівельних робіт здійснюючи організовану працю, виконують роботу та впливають на будівельні матеріали і отримують певний результат у вигляді будівельної продукції. Передбачення суб’єктом діяльності виникаючого результату (в даному випадку будівельної продукції) призводить до того, що перед початком процесу діяльності свідомо ставиться певна мета, яка формалізується у відповідних документах, необхідних для проведення будівництва. Кінцевим результатом виконання будівельних робіт є певний матеріальний об’єкт (закінчені та підготовлені до введення в експлуатацію побудовані або реконструйовані виробничі підприємства, цехи, порти, житлові будинки, об’єкти соціальної сфери тощо), здатний задовольнити потреби людини, суспільства та держави. Отже, погляд за яким капітальне будівництво є роботою у порівнянні з підходом до нього як діяльності хоча і є правомірним, але дещо звуженим. Тому більш повним є визначення капітального будівництва як діяльності. Такий підхід дозволяє досліджувати не тільки питання оптимізації безпосередньо процесів будівельної роботи, але і інші, пов’язаних з ним, зокрема залучення фінансових ресурсів, проведення проектно-пошукових робіт, введення в експлуатацію.

Третій погляд полягає у тому, що капітальне будівництво - галузь матеріального виробництва. Таку думку висловлював А.О. Собчак, який у підручнику з цивільного права визначив капітальне будівництво як особливу галузь матеріального виробництва, в рамках якої відбувається створення нових, реконструкція та розширення діючих підприємств, будівель і споруд як виробничого так і невиробничого призначення [237, с. 162]. Є. Б. Кубко розглядає капітальне будівництво як галузь матеріального виробництва, що являє собою сукупність будівельних організацій, які мають технологічну та техніко- економічну єдність, а в широкому сенсі як об’єкт галузевого управління [238, с.8]. О.М. Садіков розуміє під капітальним будівництвом «галузь матеріального виробництва, що включає в себе не тільки будівельно-монтажні роботи, а також проектно-пошукові роботи і планування території забудови» [239, с.5].

Аналогічну позицію висловив і А.П. Ткач у більш пізній своїй праці, що була виконана ним спільно з О.К. Селезньовим де вони окреслили капітальне будівництво як важливу галузь економіки [240, с. 3].

Між зазначеними підходами позиціями ніякої суперечності не існує і така багатоваріантність підходів бачиться обумовленою саме складністю та неоднозначністю такого явища як капітальне будівництво, яке може розглядатись різними дослідниками залежно від мети їх досліджень. Отже маємо виходити із багатозначності терміну будівництво, а відтак і терміну капітальне будівництво. Неврахування полісемантичності терміну призвело А. Є. Чорноморця до висновку, що будівництво є складовою частиною, стрижнем більш широкої сфери діяльності, що виражається поняттям «капітальне будівництво», яке включає в себе і проектно-пошукові роботи, і багатоманітні функції замовника, і будівельну індустрію [229, с. 8-9]. Неважко побачити, що у галузі матеріального виробництва здійснюється діяльність з спорудження будівель, але це не дає підстави для трактування капітального будівництва ширше ніж будівництво.

Для цілей нашого дослідження необхідно виходити із розуміння капітального будівництва як виду господарської діяльності, спрямованої на комплексну забудову та реконструкцію територій, забезпечення обороноздатності країни, створення та підтримання у належному експлуатаційному стані основних засобів шляхом проведення завершених проектних, пошукових, будівельних, будівельно-монтажних та пов’язаних з ними робіт, що проводиться з метою досягнення економічних та соціальних результатів.

Для визначення напрямів оптимізації капітального будівництва необхідно зупинитись на особливостях цього виду економічної діяльності. К.В. Пивоваров особливостями будівельної галузі вважає: 1. Не стаціонарність, тимчасовий характер, не однотипність будівельного виробництва й характер кінцевої продукції. 2. Технологічний взаємозв'язок усіх операцій, що входять до складу будівельного процесу. 3. Нестійкість співвідношення будівельно - монтажних робіт за їх складністю й видами протягом місяця, що утрудняє розрахунки чисельності й професійно - кваліфікаційного складу робітників. 4. Участь різних організацій у виробництві кінцевої будівельної продукції [241, с.20].

Г.М. Гриценко в своєму дисертаційному дослідженні окреслив три наступні особливості капітального будівництва: 1) на відміну від промислового виробництва в будівництві продукція нерухома і використовується лише там, де вона створена. Переміщуються лише трудові ресурси і знаряддя праці; 2) процес виготовлення продукції будівництва займає тривалий період часу (обчислюється не лише місяцями, але при будівництві великих об’єктів - роками) і, отже, на довгий час залучає робочу силу і засоби виробництва в будівельний процес; 3) будівельне виробництво пов’язане з багатьма галузями і підприємствами (об’єднаннями, фірмами) [202, с.19].Можна погодитись Г.М. Гриценко в тому, що особливості капітального будівництва пов’язані, перш за все, зі специфічними рисами, властивими продукції будівництва та виробничому процесу в будівництві [202 с.18]. Хоча необхідно зауважити, що діяльність з досягнення результату у вигляді закінченого будівництвом об’єкту або закінчених будівельних робіт досягається не тільки організацією виробничих, але і інших відносин, а тому перелік особливостей є значно ширшим.

Вчені-економісти, що досліджували особливості капітального будівництва та їх вплив на організацію економічних процесів не враховують правову складову, а обмежуються лише аналізом техніко - економічних показників, що є у відносинах з капітального будівництва, а отже також не визначають всього їх переліку [242, с. 11-12] [243, с. 134 - 135].

Бачиться - перелік особливостей капітального будівництва як господарської діяльності є суттєво ширшим, не врахування всіх цих особливостей не дозволить здійснювати оптимізацію у повному обсязі.

Капітальне будівництво може бути здійснено трьома способами: господарським, підрядним або змішаним, який поєднує перші два. Незважаючи на способи організації досягнення необхідного результату для капітального будівництва економіко - технічні особливості можуть бути єдиними. Тому доцільніше за основу такого поділу брати до уваги предмет договору підряду на проведення капітального будівництва, який є подвійним і складається з роботи яка необхідна для досягнення обумовленого сторонами результату та самого результату у вигляді завершеного будівництвом об’єкту або закінчених будівельних робіт. Тому економіко - технологічні особливості капітального будівництва з таких позицій можна звести до двох великих груп.

Перша група стосується результату. 1. Кінцевий та завершений результат робіт з нового будівництва є нерухомим, територіально закріплюється на певній земельній ділянці. Як правило він розрахований на тривалу експлуатацію, що вимагає проведення відновлювальних заходів, вкладення коштів у підтримання його належного експлуатаційного стану та обумовлює необхідність проведення капітального будівництва і у таких формах як капітальний ремонт, розширення існуючого підприємства, реконструкція об’єкту або його технічне переоснащення. Розширення діючих підприємств — будівництво на них чи прилеглої до них території додаткових виробництв, нових окремих цехів і об'єктів чи здійснення робіт по розширенню вже існуючих на підприємствах таких цехів й об'єктів. До цього виду капітального будівництва відноситься також будівництво філій і виробництв діючих підприємств, які після введення в експлуатацію не будуть знаходитися на самостійному балансі. Технічне переозброєння діючих підприємств - комплекс заходів щодо підвищення техніко-економічного рівня окремих виробництв, цехів і ділянок на основі впровадження передової техніки та технології, механізації й автоматизації виробництва, модернізації та заміни застарілого і фізично зношеного устаткування новим, більш продуктивним, а також щодо удосконалення загальнозаводського господарства та допоміжних служб. Реконструкція діючих підприємств — перебудова існуючих цехів і об'єктів, пов'язана із удосконаленням виробництва і підвищенням його техніко- економічного рівня на основі досягнень науково-технічного прогресу. Така перебудова здійснюється за комплексним проектом на реконструкцію підприємства в цілому, і, як правило, без розширення наявних будинків і споруджень. Реконструкція може виступати у таких формах як оновлення, перебудова, реставрація споруди, будівлі тощо. Капітальний ремонт будівлі - це комплекс ремонтно-будівельних, робіт, який передбачає заміну, відновлювання та модернізацію конструкцій і обладнання будівель в зв'язку з їх фізичною зношеністю та руйнуванням, поліпшення експлуатаційних показників, а також покращання планування будівлі і благоустрою території без зміни будівельних габаритів об'єкта. У процесі будівництва можуть поєднуватись різні форми капітального будівництва. Отже, рухомими є робочі місця та будівельні машини, механізми, а продукція - нерухома (вони розташовані на земельній ділянці і їх переміщення неможливе без знецінення та зміни призначення) або результати пов’язані з нерухомістю.

2. Існує велике різноманіття груп будівельної продукції, але не зважаючи на це всі об’єкти мають суто індивідуальний характер, а отже вимагають власного проектування. Як справедливо вказує В.Р. Файзулін «навіть побудовані за одним і тим самим проектом, вони відрізняються один від одного» [244, с. 16]. Обумовлено це тим, що будь - який проект потребує прив’язки до конкретних місцевих природних та інфраструктурних умов, що існують на території яка підлягає забудові, врахування вимог замовника.

3. Продукція капітального будівництва має великі розміри, а отже є складною, матеріалоємною, багато детальною. Тому результати будівельно - монтажних робіт неможливо накопичувати, складувати, переміщувати. Також результати завершених робіт з капітального будівництва призводять до виникнення складних речей, майнових комплексів - заводи, виробничі цеха тощо.

4. Результат робіт з капітального будівництва є засобом здійснення капіталовкладень і здебільшого відноситься до засобів виробництва. В той же час неналежне фінансування будівельно-монтажних робіт, інфляційні процеси в економіці призводить до появи недобудованих об’єктів, що негативно впливає на розвиток будівельної галузі. Значна вартість вимагає забезпечення прибутковості новозбудованого об’єкту з метою повернення вкладених коштів 5. Спочатку створюється ідеальна модель бажаного результату завершених будівельно- монтажних робіт, потім досягається фактичний результат. Тому важливим є дотримання проектних показників для чого необхідним є авторський контроль за будівельними роботами. Також цьому сприяє і процедура введення збудованого об’єкту в експлуатацію та процедура передання та приймання результатів робіт сторонами договору підряду на капітальне будівництво. Досягнення правового результату - виникнення права власності на новозбудований об’єкт можливе також за умови дотримання проектних вихідних даних.

Особливості виконання робіт з капітального будівництва значною мірою визначають специфіку та особливість цієї господарської діяльності, а відтак і її правове регулювання, а отже становлять другу групу.

1. Процес створення об’єкту є довготривалим. Необхідно підготувати сукупність економіко-правової та проектно-технічної документації, дотриматись всіх дозвільних процедур. Період підготовчих робіт є тривалим, оскільки необхідно створити будівельний майданчик на якому побудувати тимчасові виробничо-побутові об’єкти, прокласти інженерні комунікації, а згодом провести підготовчі роботи. Будівельно-монтажні роботи є також довготривалими.

2. Досягнення результату можливе шляхом послідовного з’єднання, скріплення, змішування рухомих речей між собою та з пануючою нерухомою річчю. Наслідком цього е те, що об’єкт будівельних робіт перебуває у постійній динамічній зміні та проходить послідовні, взаємообумовлені та взаємозалежні етапи. Тому підвищується необхідність забезпечення ритмічності робіт з дотриманням технології їх проведення за видами будівельних робіт та їх належного фінансування для усунення загрози не можливості отримання закінченого будівництвом об’єкту.

3. На будівельне виробництво впливають кліматичні умови, що призводить до сезонності у будівельних роботах та значною мірою впливають місцеві умови гідро - геологічні, екологічні, сейсмічні, тощо. Також важливе значення має і ступінь засвоєння забудовуваної території (міська межа, вивчення місцевості, наявність інфраструктури). Однією з головних проблем нового будівництва є відсутність підготовлених до експлуатації мереж.

4. Процес створення будівельної продукції вимагає чіткої кооперації та співпраці з численною кількістю організацій (постачальники, транспортники, інвестори, замовники, проектувальники, генпідрядники, субпідрядники, девелопери), а також з державними органами та органами місцевого самоврядування, наділеними господарською компетенцією. Це зумовлює багатоманітність зв’язків капітального будівництва з іншими галузями економіки та комплексність такої діяльності. Зменшення витрат на організацію взаємодії з зазначеними особами є резервом для економії коштів та зниження витрат на капітальне будівництво.

5. Доволі часто виникає необхідність проведення комплексного будівництва (виробничі об'єкти будуються з житлом, житло у комплексі з культурно- побутовими та оздоровчими установами, рекреаційними об’єктами ). В той же час у великих містах відбувається будівництво нових об’єктів нерухомості поміж вже існуючих будівель та споруд. У зв’язку з цим необхідним є забезпечення прав третіх осіб та дотримання екологічних, санітарних, пожежних норм безпеки.

6. Специфіку капітального будівництва можуть визначати і види будівництва за видами промисловості та галузей національного господарства для яких здійснюється будівництво (житлове, промислове, транспортне, шляхове, сільськогосподарське, енергетичне, гідротехнічне, комунальне).

7. Значна ризиковість у діяльності з капітального будівництва. У вузькому розумінні до складу ризику будівельної підрядної організації, необхідно віднести ризики: 1) випадкового знищення об’єкта будівництва, 2) випадкового пошкодження (руйнування) об’єкта будівництва, 3) неможливості завершення будівництва( будівельних робіт) без вини сторін. У широкому розумінні, крім вищенаведеного можна віднести також і ризики: 1) недофінансування капітального будівництва; 2) затримки введення об’єкту в експлуатацію; 3) зростання вартості будівництва; 4) збитковості діяльності та неотримання прибутку; 5) аварійності; 6) заподіяння шкоди третім особам під час виконання будівельних робіт; 7) подовження строку виконання робіт; 8) пошкодження (знищення) матеріалу. Також необхідно наголосити і наявності ризиків і для замовника: 1) недосягнення проектних показників за якістю та потужністю; 2) не отримання запланованого економічного ефекту; 3) консервації недобудованого об’єкту; 4) зміни обставин за яких укладався договір, та втрати інтересу до завершення робіт з капітального будівництва у зв’язку з цим, тощо. Запобіганню зазначених ризиків може слугувати застосування інституту страхування.

8. Необхідність значного фінансування та довга окупність вкладених коштів. Як правило складні будівельні конструкції вимагають навіть за технологічними вимогами проміжку часу для їх проведення. Звичним у практиці проведення підрядних робіт з капітального будівництва є перевищення кошторису, який укладається перед початком будівельних робіт.

9. Необхідність дотримання всіх адміністративних, дозвільних процедур під час капітального будівництва для отримання не тільки фактичного, але і правового результату. У дисертаційному дослідженні М.С. Біленко була висловлена позиція за якою право власності на зведений об’єкт будівництва може виникнути лише за наявності таких умов: а) наділення забудовника в установленому порядку земельною ділянкою; б) одержання необхідної будівельно-дозвільної документації; в) дотримання встановлених будівельних норм та правил [192, с.9]. В цілому з цим можна погодитись з тим доповненням, що четвертою умовою є необхідність дотримання передбачених законодавством процедур введення об’єкту в експлуатацію. Неможливість виконати умови договору будівельного підряду у разі відсутності прав на земельну ділянку підтверджена постановою ВС України від 10.07.2007 у справі №33/259-06-4581 за позовом Управління капітального будівництва Одеської міської ради до товариства з обмеженою відповідальністю «Златоград» про розірвання договору та за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Златоград» до Управління капітального будівництва Одеської міської ради, третя особа - Одеська міська рада, про спонукання виконати договірні зобов’язання. Під час розгляду спору судами було встановлено, що на момент укладення інвестиційно - підрядного договору від 6 серпня 2003 року Управління капітального будівництва Одеської міської ради не мало правовстановлюючих документів, виданих у встановленому порядку, які б посвідчували його право на використання земельної ділянки під забудову мікрорайону «Д» жилого району «Ближні Млини». У зв’язку з цим, суди зобов’язані були перевірити, чи мав позивач за первісним позовом з урахуванням вищезазначених норм діючого законодавства, що врегульовують порядок використання земельних ділянок, реальну можливість надати майданчик під будівництво комплексу житлових будинків та нежитлового торгового комплексу «Золоте Руно», а отже виконати зобов’язання, взяті на себе за спірним договором [245]. В той же час, щодо самочинного будівництва ВС України визнана можливість визнання права власності за особою, що здійснила самочинне будівництво, за умови встановлення, що спірні житлові будинки завершені будівництвом, а також те, що земельна ділянка, яка не була відведена для цієї мети, надана у встановленому порядку під уже збудоване майно [246].

10. Також однією з особливостей є те що відносини сторін можуть продовжуватись і після здачі результату робіт [247, с. 103]. Поширеним у світовій

практиці є гарантійне обслуговування, що проводиться будівельною організацією на протязі певного часу після введення споруджених об’єктів у експлуатацію.

11. Для забезпечення досягнення обумовленого сторонами результату необхідним є надання замовником сприяння підряднику у виконанні його обов’язків, що є проявом партнерських відносин. Види такого сприяння необхідно чітко визначати у договорі підряду на капітальне будівництво. Як правило це надання земельної ділянки для створення будівельного майданчика, забезпечення доступом до електрики, води, пару.

12. Діяльність з проведення капітального будівництва становить певну небезпеку як для працівників будівельних підприємств так і для оточуючих. Експлуатується значна кількість устаткування, машин та механізмів, що відноситься до джерел підвищеної небезпеки, що вимагає необхідності постійної роботи з попередженні травматизму та організації безпеки при проведенні підрядних робіт з капітального будівництва.

Таким чином, капітальне будівництво є видом господарської діяльності з складним поєднанням у своїй сфері господарсько - виробничих, організаційно- господарських, господарсько - споживчих та внутрішньогосподарських відносин. З урахуванням основних особливостей пропонується наступне визначення капітального будівництва для закріплення його у ГК України. Капітальне будівництво -господарська діяльність, спрямована на створення та реновацію основного капіталу у вигляді нерухомих об’єктів, забезпечення сталого розвитку територій країни, в тому числі поселень, вирішення інших загально значимих соціальних завдань шляхом проведення будівельних робіт.

2.3.