Види та методи фінансового контролю

Існують види контролю, визнані на міжнародному рівні. Зокрема, в Лімській декларації керівних принципів контролю, прийнятій IX Конгре­сом Міжнародної організації вищих контрольних органів в 1977 році^[10], виділяють:

1) попередній контроль і контроль за фактом.

2) внутрішній та зовнішній контроль. Внутрішні контрольні служби створюються всередині окремих відомств і організацій, в той час як зов­нішні ревізійні служби не є частиною організаційної структури. Вищий контрольний орган є зовнішнім ревізійним органом. В якості зовніш­ньої контрольної служби вищий контрольний орган повинен перевіряти ефективність внутрішньої контрольної служби;

3) формальний контроль і контроль виконання. Традиційно завдан­ням вищого контрольного органу є перевірка законності та правильнос­ті розподілу фінансових ресурсів і ведення бухгалтерських рахунків. На додаток до цього виду контролю, важливість якого незаперечна, є та­кож інший вид контролю, який спрямований на перевірку того, наскільки ефективно і економно витрачаються державні кошти.

У теорії фінансового права фінансовий контроль класифікують за такими критеріями:

1. Час проведення (попередній; поточний (оперативний); наступний).

2. Залежно від суб'єкта, що здійснює контроль (державний; муніци­пальний (місцевий); суспільний (громадський); аудиторський (незалеж­ний); внутрішньогосподарський).

3. Сфера фінансової діяльності (бюджетний контроль; податковий контроль; валютний контроль; банківський контроль; страховий контроль).

4. Джерело інформації (фактичний; документальний).

5. Періодичність (частота) проведення (постійний фінансовий конт­роль (щоденний); систематичний фінансовий контроль; епізодичний фінансовий контроль (найчастіше цей вид контролю має разовий ха­рактер).

6. Залежно від форми проведення (обов'язковий (зовнішній); ініціа­тивний (внутрішній)).

Метод фінансового контролю можна визначити як сукупність способів, засобів і прийомів для здійснення контрольних функцій дер­жавних та муніципальних фондів коштів. Серед основних методів фі­нансового контролю можна виділити: спостереження, обстеження, об­лік, аналіз, перевірку та ревізію.

Спостереження - це метод контролю, який передбачає загальне ознайомлення із станом фінансової діяльності установи, підприємства чи відомства. Обстеження за своїм характером і змістом відповідає по­передньому контролю, а його проведення стосується конкретних сторін фінансової діяльності суб'єкта. Перевірка - метод контролю, що здій­снюється у формі обстеження і вивчення окремих ланок фінансово- господарської діяльності підприємства, установи, організації або їх під­розділів. Наслідки перевірки оформляються довідкою або доповідною запискою.

Ревізія - це метод контролю за фінансово-господарською діяльністю підприємства, установи, організації, дотриманням ними законодавства з фінансових питань, достовірністю обліку і звітності, спосіб докумен­тального викриття недостач, розтрат, привласнень та крадіжок коштів і матеріальних цінностей, запобігання фінансовим зловживанням. За на­слідками ревізії складається акт.

Закон України “Про основні засади здійснення державного фінансо­вого контролю в Україні” встановлює, що державний фінансовий конт­роль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних за­купівель та інспектування.

Державний фінансовий аудит є різновидом державного фінан­сового контролю і полягає у перевірці та аналізі органом державно­го фінансового контролю фактичного стану справ щодо законного та ефективного використання державних чи комунальних коштів і майна, інших активів держави, правильності ведення бухгалтерського обліку і достовірності фінансової звітності, функціонування системи внутріш­нього контролю.

Інспектування здійснюється органом державного фінансового контролю у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній пере­вірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати вияв­лення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті. На підконтрольних установах, щодо яких за відповідний період їх фінансово-господарської діяльності проведено державний фінансовий аудит, інспектування за ініціативою органу дер­жавного фінансового контролю не проводиться.

Перевірка державних закупівель полягає у документальному та фактичному аналізі дотримання підконтрольними установами законо­давства про державні закупівлі та проводиться органом державного фі­нансового контролю на всіх стадіях державних закупівель. Результати перевірки державних закупівель викладаються в акті. Контроль за до­триманням законодавства щодо закупівель здійснюється як у порядку проведення перевірки державних закупівель, так і під час державного фінансового аудиту та інспектування.

Самостійною ланкою фінансового контролю є професійний фінан­совий контроль - фінансовий контроль незалежних аудиторських служб, що здійснюється у випадку і на умовах, передбачених Законом України “Про аудиторську діяльність”. Аудит - перевірка даних бух­галтерського обліку і показників фінансової звітності суб'єкта господа­рювання з метою висловлення незалежної думки аудитора про її до­стовірність в усіх суттєвих аспектах та відповідність вимогам законів України, положень (стандартів) бухгалтерського обліку або інших пра­вил (внутрішніх положень суб'єктів господарювання) згідно із вимогами користувачів. Аудит здійснюється незалежними особами (аудиторами), аудиторськими фірмами, які уповноважені суб'єктами господарювання на його проведення. Аудит може проводитися з ініціативи суб'єктів гос­подарювання, а також у випадках, передбачених законом (обов'язковий аудит).

Проведення аудиту є обов’язковим для:

1) підтвердження достовірності та повноти річної фінансової звітнос­ті та консолідованої фінансової звітності публічних акціонерних това­риств, підприємств - емітентів облігацій, професійних учасників ринку цінних паперів, фінансових установ та інших суб'єктів господарювання, звітність яких відповідно до законодавства України підлягає офіційному оприлюдненню, за винятком установ і організацій, що повністю утриму­ються за рахунок державного бюджету;

2) перевірки фінансового стану засновників банків, підприємств з іноземними інвестиціями, публічних акціонерних товариств (крім фізич­них осіб), страхових і холдингових компаній, інститутів спільного інвес­тування, довірчих товариств та інших фінансових посередників;

3) емітентів цінних паперів, які здійснюють публічне розміщення, та похідних (деривативів), а також при отриманні ліцензії на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів, також в інших випад­ках, передбачених законами України.

3.