Органи фінансового контролю в Україні

Перші згадки про створення спеціальних контрольних відомств з'явилися в Китаї майже 3 тисячі років тому, а в Кореї - понад 1,3 ти­сячі років. У Європі класичної форми органи контролю набули у Xii-Xlll століттях (у Великобританії - Національне управління аудиту, 1120 р.; у Франції - Палата рахунків, 1318 р.; у Бельгії - Регулярна аудиторська організація, 1386 р.; у Пруссії - Генеральна палата рахунків, 1714 р.; в Австро-Угорщині - Імперсько-Королівський Верховний суд аудиту, 1768 р.

В Україні для здійснення фінансового контролю задіяно цілу систему органів, наділених відповідною компетенцією. Відповідно до ст. 85 Кон­ституції України Верховна Рада України здійснює фінансовий конт­роль під час затвердження Державного бюджету й внесення змін у нього, під час його виконання, ухвалення рішення за звітом про його виконання. Дуже важливий також парламентський контроль за вико­ристанням Україною кредитів, отриманих від іноземних держав, банків і міжнародних фінансових організацій і не передбачених Державним бюджетом України.

Контроль за використанням коштів Державного бюджету України від імені Верховної Ради України здійснює Рахункова палата, діяльність якої наразі регулюється Законом України “Про Рахункову палату” від 2 липня 2015 р. Рахункова палата функціонує з 1997 року і є постійно ді­ючим органом зовнішнього державного фінансового контролю.

Рахункова палата здійснює фінансовий аудит та аудит ефектив­ності щодо: надходжень до державного бюджету податків, зборів, обов'язкових платежів та інших доходів, включаючи адміністрування контролюючими органами таких надходжень; проведення витрат дер­жавного бюджету, включаючи використання бюджетних коштів на за­безпечення діяльності Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, Конституційного Суду України, Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Вищої ради юстиції, Генеральної прокура­тури України та інших органів, безпосередньо визначених Конституцією України; використання коштів державного бюджету, наданих місцевим бюджетам та фондам загальнообов'язкового державного соціального і пенсійного страхування; здійснення таємних видатків державного бюд­жету; управління об'єктами державної власності, що мають фінансові наслідки для державного бюджету; управління коштами державного бюджету центральним органом виконавчої влади, що реалізує держав­ну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів; інших операцій, пов’язаних із надходженням коштів до державного бюд­жету та їх використанням.

Крім того, Рахункова палата проводить експертизу поданого до Вер­ховної Ради України проекту закону про Державний бюджет України (включаючи матеріали, що додаються до цього проекту закону) та готує відповідні висновки, аналізує виконання Державного бюджету України та готує відповідні висновки, а також пропозиції щодо усунення вияв­лених відхилень і порушень, здійснює за зверненням органів місцевого самоврядування, фондів загальнообов’язкового державного соціально­го і пенсійного страхування, державних підприємств та інших суб’єктів господарювання державного сектору економіки заходи державного зо­внішнього фінансового контролю (аудиту) щодо відповідних місцевих бюджетів та діяльності суб’єктів звернення тощо.

Місце Президента України в системі здійснення фінансового контролю визначено його статусом як глави держави. Зокрема, Пре­зидент має право вето щодо прийнятих Верховною Радою законів із поверненням їх на повторний розгляд, у тому числі і Закону України про Державний бюджет України. Крім того, Президент України призначає та звільняє половину складу Ради Національного банку України та пропо­нує кандидатуру на посаду Голови НБУ тощо.

Кабінет Міністрів України як вищий орган виконавчої влади по­стійно керує державними фінансами й паралельно здійснює загальний фінансовий контроль. Кабінет Міністрів забезпечує проведення фінан­сової, цінової, інвестиційної та податкової політики, розробляє та здій­снює загальнодержавні програми економічного, науково-технічного, со­ціального й культурного розвитку країни; розробляє проект закону про Державний бюджет України й забезпечує його виконання після затвер­дження, подає у Верховну Раду звіт про виконання держбюджету; здій­снює та координує роботу міністерств, інших органів виконавчої влади, обслуговує державний борг України, приймає рішення про випуск об­лігацій державних внутрішніх та зовнішніх позик тощо.

Міністерство фінансів України є центральним спеціалізованим органом державної виконавчої влади з управління й контролю фінанса­ми.

З метою забезпечення проведення єдиної збалансованої державної фінансової політики Міністерство фінансів України спрямовує та ко­ординує діяльність Державної казначейської служби України, Держав­ної служби фінансового моніторингу України, Державної фінансової інспекції України, Державної фіскальної служби України. Координація цих служб відбувається через визначення пріоритетів роботи служб і шляхів виконання покладених на них завдань та затвердження планів їх роботи, видання обов’язкових до виконання службами наказів та до­ручень, а також Мінфін приймає рішення щодо проведення перевірки діяльності служб та їх територіальних органів тощо.

Основними завданнями Державної казначейської служби Украї­ни є реалізація державної політики у сферах казначейського обслуго­вування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів та внесення на розгляд Міністра фінансів пропозицій щодо забезпечен­ня формування державної політики у зазначених сферах.

Завдання та функції Державної служби фінансового моніторин­гу визначені Законом України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищен­ня” та Положенням про Державну службу фінансового моніторингу України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 2015 р. № 537. Ключовими завданнями Держфінмоніторингу є: реалізація державної політики у сфері запобігання та протидії легаліза­ції (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищен­ня; проведення аналізу (операційного і стратегічного) інформації про фінансові операції, що підлягають фінансовому моніторингу; проведен­ня національної оцінки ризиків; забезпечення в установленому порядку представництва України в міжнародних організаціях з питань запобіган­ня та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.

Головними завданнями Державної фінансової інспекції України, роботу якої регламентує Закон України “Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні”, є здійснення державно­го фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів та майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку та фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконав­чої влади, серед яких державні фонди, фонди загальнообов’язкового державного соціального страхування, бюджетні установи та суб’єкти господарювання державного сектору економіки. Також у сферу компе­тенції Держфінінспекції входять підприємства, установи та організації, які отримують чи отримували кошти з бюджетів усіх рівнів, держав­них фондів та фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування або використовують чи використовували державне або комунальне майно, дотримання законодавства про державні закупів­лі.

Роботу Державної фіскальної служби України (ДФС) регламен­тують постанови Кабінету Міністрів України: від 22.07.2015 № 548 “Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України”, від 06.08.2014 № 311 “Про утворення територіальних органів Державної фіскальної служби та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України” та від 21.05.2014 № 236 “Про Держав­ну фіскальну службу України”.

Основним завданням ДФС України та його територіальних органів є здійснення контролю за надходженням податків і зборів до бюджетів усіх рівнів, нарахуванням і сплатою єдиного внеску, окремих питань тру­дового та валютного законодавства, а також боротьба з правопорушен­нями під час застосування діючого законодавства.

Питання для самоконтролю:

1. Що таке фінансовий контроль?

2. Які є види фінансового контролю?

3. Назвіть методи фінансового контролю.

4. Які є види перевірок?

5. Що таке ревізія?

6. Які повноваження Верховної Ради України у сфері фінансового контролю?

7. Які повноваження Президента України та Кабінету Міністрів України у сфері фінансового контролю?

8. Яке місце Міністерства фінансів у системі органів фінансового контролю?

9. Які контрольні повноваження Державної казначейської служби України?

10. Які повноваження Державної служби фінансового моніторингу України?

11. Які контрольні повноваження Державної фіскальної служби України?

12. Які повноваження Державної фінансової інспекції України?