3. Форми та методи фінансового контролю.
На сьогоднішній день не існує чіткого розмежування понять «форма» та «метод» фінансового контролю як на законодавчому рівні, так і не має єдності з цього питання серед науковців, що обумовлює різні підходи до розуміння цих понять.
В юридичній та економічній літературі висловлюються різні точку зору щодо форм і методів фінансового контролю. Так, деякі автори вважають ревізію і перевірку формами, інші – методами. Неоднозначним є підхід до цього питання й у законодавстві.
Форма фінансового контролю – це зовнішнє вираження та організація контрольних дій, спрямованих на виконання функцій фінансового контролю. Метод фінансового контролю – конкретний прийом, спосіб здійснення контрольних заходів.
Головною відмінною рисою методів фінансового контролю від його форм є те, що методи не мають самостійного значення і не можуть використовуватися відокремлено від будь-якої певної форми фінансового контролю.
Таким чином основними формами фінансового контролю є ревізія, перевірка, обстеження, спостереження, облік, аудит та фінансовий моніторинг.
Методами фінансового контролю є конкретні способи здійснення контрольних заходів. При здійснені фінансового контролю застосовуються як загальнонаукові методи – аналіз і синтез, індукція і дедукція, аналогія і порівняння, так і спеціальні: економічний та документальний аналіз, фактичне дослідження, математичний підрахунок інвентаризація, контрольний обмір.
Вибір форм і методів залежить від того, які цілі та завдання стоять перед контролюючим органом, а також від специфіки діяльності підконтрольного суб’єкта та від інших умов.
Ревізія – форма фінансового контролю, що пов’язана із повним, всебічним, комплексним, системним та об’єктивним обстеженням фінансово-господарської діяльності підконтрольного суб’єкта. Це є система контрольних дій, при якій за певний період і згідно з затвердженою програмою перевіряється відповідний суб’єкт на предмет економічної ефективності його фінансового-господарської діяльності, законності, достовірності і доцільності, ефективності господарських і фінансових операцій.
У порівнянні з перевіркою ревізія носить більш комплексний характер, так як охоплює всю діяльність підприємства.
Ревізії можна класифікувати за різними підставами:
1) за джерелами інформації: документальні (включають в себе лише перевірку різних фінансових документів, у тому числі рахунків, платіжних відомостей, ордерів, чеків, звітів, кошторисів) та фактичні (досліджується вся сукупність сторін фінансово-господарської діяльності) ревізії;
2) за способом призначення: планові (заходи фінансового контролю здійснюються на основі річних планів) та позапланові (призначаються на підставі розпоряджень керівника контрольного органу, а також за мотивованим зверненням правоохоронних органів, скаргами, заявами і зверненнями громадян);
3) за критерієм досліджуваного періоду: фронтальні, або повні, (перевіряється вся фінансова діяльність підконтрольного суб’єкта за якийсь певний цільний період часу) і вибіркові, або часткові, (перевіряється фінансово-господарська діяльність тільки за якийсь певний короткий проміжок часу);
4) за ступенем охоплення: комплексні (перевіряється фінансова діяльність підконтрольного суб’єкта в різних сферах і, як правило, у них беруть участь ревізори одночасно декількох контролюючих органів) і тематичні (проводиться обстеження якої-небудь однієї сфери фінансової діяльності підконтрольного суб’єкта).
За загальним правилом забороняється проведення повторних ревізій за той же період, що перевірявся по одних і тих же питань, за винятком ряду випадків.
При проведенні ревізій посадові особи контролюючого суб’єкта не повинні втручатися в оперативну діяльність об’єктів, а також оприлюднювати свої висновки до завершення ревізії та оформлення її результату у вигляді акта (довідки) або ув’язнення. По закінченні ревізії членами комісії складається акт ревізії – документ, який має важливе юридичне значення. Він підписується особами, що проводили ревізію, а також керівником та головним бухгалтером підконтрольного суб’єкта.
Результати ревізії, що викладаються в акті ревізії, повинні підтверджуватися документами (копіями документів), результатами контрольних дій і зустрічних перевірок, поясненнями посадових, матеріально відповідальних та інших осіб підконтрольного суб’єкта, іншими матеріалами.
На основі акта ревізії вживаються заходи щодо усунення виявлених порушень фінансової дисципліни, відшкодування завданих матеріальних збитків, винні притягуються до відповідальності, розробляються пропозиції щодо попередження порушень.
Перевірка – форма фінансового контролю, тобто система контрольних дій, що пов’язана із одноразовим обстеженням і документальним та фактичним вивченням законності окремих ділянок фінансово-господарської діяльності підконтрольного суб’єкта, достовірності його обліку і звітності за певний період.
Перевірка є найбільш поширеною і найбільш регламентованою формою фінансового контролю.
Перевірки можливо класифікувати за різними критеріями: 1) за джерелами інформації: документальні та фактичні; 2) за способом призначення: планові та позапланові; 3) за критерієм досліджуваного періоду: повні і вибіркові (часткові); 4) за ступенем охоплення: комплексні і тематичні; 5) за підставою призначення: повторні та додаткові; 6) за місцем проведення: виїзні та камеральні.
Окремо слід виокремити «зустрічну» перевірку, за якою первинні документи або звітні данні зіставляються з аналогічними або взаємозалежними даними підприємства-контрагента.
Обстеження – це збір даних з різних джерел, що мають безпосереднє відношення до предмета або діяльності підконтрольного суб’єкта, їх аналіз і оцінка стану певної сфери діяльності підконтрольного суб’єкта. Спеціальними прийомами спостереження є опитування та анкетування. Результати обстеження оформлюються висновком.
Спостереження – це сукупність дій, яка має на меті загальне ознайомлення зі станом фінансово-господарської діяльності підконтрольного суб’єкта і являє собою відстеження процесу або процедури, виконуваної іншими особами. Спостереження, як правило, передує застосуванню інших форм фінансового контролю.
Облік – це специфічна форма фінансового контролю, сфера застосування якої переважно обмежується діяльністю контролюючого суб’єкта щодо здійснення реєстрації підконтрольного суб’єкта або в інших випадках, визначених чинним законодавством (наприклад облік об’єктів оподаткування). Метою цієї форми є створення відповідної інформаційної бази, що дає можливість здійснювати фінансовий контроль у майбутньому.
Аудит – комплекс дій, що полягає у перевірці та аналізі органом фінансового контролю фактичного стану справ щодо законного та ефективного використання державних чи комунальних коштів і майна, інших активів на підстав показників правильності ведення бухгалтерського обліку і достовірності фінансової звітності.
Фінансовий моніторинг – це спеціальна форма фінансового контролю, яка полягає у сукупності заходів, які здійснюються спеціально уповноваженими суб’єктами у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму.
Еще по теме 3. Форми та методи фінансового контролю.:
- Види та методи фінансового контролю
- 1. Поняття та сутність фінансового права. Предмет та методи фінансового права
- 2. Види фінансового контролю.
- Поняття фінансового контролю
- § 5. Контроль і нагляд у сфері фінансово- господарської діяльності
- Органи фінансового контролю в Україні
- Методи фінансово-правового регулювання
- 5.2. Форми парламентського контролю та контролю глав держав
- 4. Система суб’єктів фінансового контролю та їх контрольні повноваження.
- Стаття 309. Форми забезпечення сплати митних платежів фінансовою гарантією. Види фінансових гарантій.
- 1. Поняття фінансового контролю, його принципи та завдання.
- Поняття, предмет та метод фінансового права
- Предмет і методи фінансового права.