Джерела фінансового права

Джерела фінансового права - це правові акти представницьких, виконавчих органів державної влади, органів місцевого самоврядування, що містять фінансово-правові норми.

Конституція України містить норми, що становлять основу фінансового законодавства.

Так, відповідно до ст. 67 Конституції України: “кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Усі громадяни щорічно подають до податкових інспекцій за місцем проживання декларації про свій майновий стан та доходи за минулий рік у порядку, встановленому законом”. Стаття 92 Конституції України чітко встановлює, що виключно законами України визначаються: “...правові засади і гарантії підприємництва; правила конкуренції та норми антимонопольного регулювання; засади зовнішніх зносин, зовнішньоекономічної діяльності, митної справи... Виключно законами України встановлюються: Державний бюджет України і бюджетна система України; система оподаткування, податки і збори; засади створення і функціонування фінансового, грошового, кредитного та інвестиційного ринків; статус національної валюти, а також статус іноземних валют на території України; порядок утворення і погашення державного внутрішнього і зовнішнього боргу; порядок випуску та обігу державних цінних паперів, їх види і типи.”. Більше того, Конституція визначає повноваження центральних органів влади, в тому числі у сфері фінансів.

Основою серед нормативно-правових актів, що регулюють фінансові правовідносини, безсумнівно, є кодекси та закони. Серед них - Податковий кодекс України, Бюджетний кодекс України, Закон України “Про банки і банківську діяльність” тощо. Варто вказати на ряд Декретів КМУ, що залишаються чинними, наприклад “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” від 19 лютого 1993 року.

Бюджетний кодекс України був прийнятий 8 липня 2010 року та набрав чинності 1 січня 2011 р.

За шість років дії Бюджетного кодексу України до нього було внесено ряд змін і на сьогодні він має таку структуру: Розділ І “Бюджетна система України та основи бюджетного процесу” (статті 1-28); Розділ II “Державний бюджет України” (статті 2962); Розділ ІІІ “Місцеві бюджети” (статті 63-80); Розділ IV “Міжбюджетні відносини” (статті 81-108); Розділ V “Контроль за дотриманням бюджетного законодавства та відповідальність за порушення бюджетного законодавства” (статті 109-124); Розділ VI “Прикінцеві та перехідні положення”.

Податковий кодекс України був прийнятий 2 грудня 2010 р., проте набрав чинності з 1 січня 2011 року, за винятком окремих положень. Після набуття чинності до Податкового кодексу було внесено багато змін та доповнень і наразі він має структуру, вкрай відмінну від прийнятої у 2010 році. З метою недопущення порушення першочергової структури Податкового кодексу, кількість розділів (двадцять) залишились не змінними, тоді як окремі розділи у середині кодексу (п'ять) втратили чинність.

Важливе місце займають Рішення Конституційного Суду України (КСУ), наприклад: Рішення КСУ у справі за конституційним поданням 54 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 14, 24, 64, пунктів 7-13 розділу VII “Прикінцеві положення” Закону України “Про Державний бюджет України на 2010 рік” (справа № 1-47/2010 від 30 листопада 2010 року); Рішення КСУ у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо офіційного тлумачення поняття “щомісячне довічне грошове утримання”, що міститься у підпункті “е” підпункту 165.1.1 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України від 14.12.2011 № 18-рп/2011; Рішення КСУ у справі за конституційним поданням правління Пенсійного фонду України щодо офіційного тлумачення положень статті 1, частин першої, другої, третьої статті 95, частини другої статті 96, пунктів 2, 3, 6 статті 116, частини другої статті 124, частини першої статті 129 Конституції України, пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України, пункту 2 частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України в системному зв'язку з окремими положеннями Конституції України від 25 січня 2012 р.

№ 3-рп/2012.

Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України (КМУ), інших державних та місцевих органів видаються з метою конкретизації та деталізації законів країни. Наприклад, з метою реалізації Бюджетного кодексу України було прийнято велику кількість постанов КМУ, зокрема: “Про затвердження Порядку зупинення операцій з бюджетними коштами” від 19 січня 2011 р. № 21; “Про затвердження Порядку здійснення місцевих запозичень” від 16 лютого 2011 р. № 110; “Про розроблення прогнозних і програмних документів економічного і соціального розвитку та складання проекту Державного бюджету” від 26 квітня 2003 року № 621; “Про внесення змін до Порядку покриття тимчасових касових розривів місцевих бюджетів та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України” від 18 березня 2015 р. № 123 тощо.

Питання для самоконтролю:

1. Поняття фінансового права.

2. Що є предметом фінансового права?

3. Які є методи фінансового права?

4. Система фінансового права.

5. Які є джерела фінансового права?

6. Які є види джерел фінансового права?

7. Яке значення Рішень Конституційного Суду України в системі джерел фінансового права?

<< | >>

↑

Источник: Фінансове право [Текст] : навч. посіб. / М.Г Волощук, ТО. Карабін, М.В. Менджул. - Вид. 3-тє, допов. та перероб. - Ужгород : Видавництво Олександри Гаркуші,2017. - 244 с.. 2017

Еще по теме Джерела фінансового права:

- Банковское право России - Финансовое право России - Фінансове право України -