§ 8. Актуалізація питань систематизації екологічного законодавства та регулювання екологічних відносин

В ході суспільного розвитку держава активно здійснює свої правотворчі функції, в результаті чого видаються різноманітні нормативно-правові акти з широкого кола питань. Формування законодавства як ефективної регулятивної системи відбувається в результаті нормотворчої діяльності органів державної влади та здійснення систематизації нормативних актів.

Загальній теорії права відомі три види систематизації нормативно-правових актів: інкорпорація, кодифікація і консолідація. Систематизація екологічного за­конодавства припускає здійснення кодифікації та інкорпорації з визначенням потреб у першочергових і перспективних законах та інших правових актах².

Див: Оборотов Ю. М. Теорія держави і права (прагматичний курс) / Ю. М. Оборотов. - Одеса : Юридич­на література, 2004. - С. 48-49.

Див.: Сучасні проблеми систематизації екологічного, земельного та аграрного законодавства України. І 36. наукових праць круглого столу. - K., «Обрії», 2011. - 238 с.

Кодифікація - це форма систематизації законодавства шляхом об'єднання нормативно-правових актів у єдиний, логічно цілісний акт зі зміною їхнього змісту. В процесі кодифікації усуваються застарілі правові акти, протиріччя в них, створюються нові правила поведінки, забезпечується їхня погодженість між со­бою, досягається логічна послідовність у правовому регулюванні відповідного кола суспільних відносин тощо.

Кодифікація актів екологічного законодавства має забезпечення при­йняття нових законів, наприклад, про екологічне страхування, про резерву­вання нетипових природних ландшафтів та об'єктів, а також внесення змін у чинні Закони «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про природно-заповідний фонд України», «Про охорону атмосферного повітря» та інші законодавчі акти. Зазначений напрям припускає підготовку проектів зако­нів про рекреаційні території, природні лікувально-оздоровчі об'єкти, території та об'єкти з особливими умовами природокористування; розробку проектів нормативно-правових актів, які затверджуються Кабінетом Міністрів України, а саме: «Правил відшкодування збитків, заподіяних порушеннями екологічного законодавства», «Положення про екологічний контроль», «Порядок здійснення екологічного ліцензування» тощо.

У даний час норми Цивільного кодексу України, прийнятого 16 січня 2003 року¹, закріплюють право власника на забудову за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням (ч. 2 ст. 375 ЦКУ), право на компенсацію у зв'язку із зниженням цінності земельної ділянки, житлового будинку й інших будівель у результаті діяльності, що призвела до зниження рівня екологічної та шумової захищеності території, а також погір­шення природних властивостей землі (ст. 394), зобов'язують землекористувача ефективно використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призна­чення, підвищувати її родючість, застосовувати природоохоронні технології ви­робництва, утримуватися від дій, які можуть призвести до погіршення екологічної ситуації (ч. З ст. 410) тощо. Нормами Господарського кодексу України, прийнятого 16 січня 2003 року², встановлені не тільки особливості правового регулювання в окремих галузях господарювання (розділ VI), а й юридична відповідальність у разі здійснення господарської діяльності з порушенням екологічних вимог (ст.

Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 40-44. - Ст. 356.

Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 18, № 19-20, № 21-22. - Ст. 144. злочинні дії проти стану довкілля, які потребують свого закріплення в них від­повідно до сучасних суспільних вимог.

Кодифікація перспективних актів екологічного законодавства передбачає: наукове обґрунтування, розробку та прийняття законів про континентальний шельф, про екологічну інформацію, про екологічну освіту та інших законів. Вона припускає розробку нових нормативно-правових актів, що підлягають затвер­дженню Кабінетом Міністрів України, а саме: «Положення про сертифікацію еко­логічно небезпечної продукції»; «Умови та порядок економічного стимулювання, охорони, раціонального використання і відтворення лісів» та інших актів. Крім цього, існує необхідність у прийнятті урядом країни низки нормативних актів з метою врегулювання питань соціального захисту населення, забезпечення фінансування робіт з будівництва і реконструкції об'єктів, що використовуються в зонах навколо діючих атомних електростанцій. Відповідно до вимог чинного законодавства і з метою реалізації громадянами та їх об'єднаннями права на участьу формуванні політики в сфері використання ядерноїенергіїта радіаційної безпеки є введення в дію Положення про громадські слухання щодо викорис­тання ядерної енергії та радіаційної безпеки.

До цього напряму варто віднести також розробку і затвердження нормативно-правових актів відповідними міністерствами і відомствами, а саме: Правил вилучення об'єктів тваринного світу із природного середовища в наукових, культурно-освітніх, виховних і естетичних цілях; Правил користу­вання тваринами з метою одержання продуктів їх життєдіяльності; Правил утримування, розведення, використання й охорони диких тварин у неволі чи напіввільних умовах; Правил добування рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тварин для розведення у штучно створених умовах та науково-дослідних цілях; Правил ввезення в Україну і вивезення за її межі об'єктів тваринного світу та інших актів.

Кодифікація екологічного законодавства має включати внесення змін до за­конів, що визначають статус центральнихта місцевих органів виконавчої влади у галузі охорони довкілля та використання природних ресурсів, а також до законів стосовно розмежування функцій спеціальноуповноважених державних контро­люючих органів в галузі охорони довкілля. Суттєвого оновлення мають зазнати законодавчі акти, що регламентують здійснення підприємницької, інвестиційної, інноваційної, науково-технічної діяльності, розвиток транспорту, зв'язку та інших видів діяльності, здатних негативно впливати на стан довкілля, використання природних ресурсів і забезпечення екологічної безпеки тощо.

Інкорпорація екологічних законодавчих актів передбачає об'єднання за­конів та інших нормативно-правових актів з охорони довкілля або їх окремих розділів чи витягів з них без зміни їхнього змісту у відповідних збірниках, де кожний зтаких актів зберігає своє самостійне юридичне значення. Інкорпорацію актів екологічного законодавства доцільно здійснювати також у формі видання коментарів, впорядкування тематичних довідників, видання окремих законів з постатейними матеріалами, видання навчальних практикумів, підготовки і видання зводу (збірників) законів та інших природоохоронних нормативно- правових актів.

Консолідація як вид систематизації екологічного законодавства може впроваджуватися у вигляді об'єднання нормативних актів в єдиний акт без зміни їх змісту, де кожний з об'єднаних правових актів втрачає своє самостійне юридичне значення. При цьому нормативні акти об'єднуються за ознаками їх належності до одного виду чи сфери діяльності (охорона навколишнього природ­ного середовища, використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки тощо). Здійснення консолідації сучасного маловпорядкованого стану екологічного законодавства може забезпечити певний «компромісний» підхід до його систематизації.