§ 5. Економічне й екологічне стимулювання утилізації відходів і зниження обсягів їх накопичення

Значення економічного стимулювання у вирішенні проблем у сфері по­водження з відходами має два основні аспекти. По-перше, за його допомогою можна вплинути на поведінку юридичних і фізичних осіб, стимулюючи їх ви­конувати екологічні вимоги.

Економічне забезпечення заходів щодо утилізації відходів і зменшення об­сягів їх утворення передбачається Розділом Vll Закону «Про відходи». В цьому розділі визначаються положення щодо організаційно-економічних заходів щодо утилізації відходів і зменшення обсягів їх утворення (ст. 38), плати за розміщен­ня відходів (ст. 39), стимулювання заходів у зазначеній сфері (ст. 40), а також їх фінансування (ст. 41).

Організаційно-економічні заходи щодо забезпечення утилізації відходів і зменшення обсягів їх утворення передбачають: лімітування обсягів утворення та розміщення відходів; встановлення ставок екологічного податку, що справ­ляється за розміщення відходів, із диференціацією залежно від рівня небезпеки відходів та цінності території; надання суб'єктам підприємницької діяльності, які утилізують, зменшують обсяги утворення відходів та впроваджують у ви­робництво маловідходні технології, відповідно до законодавства податкових, кредитних та інших пільг; надання в установленому законодавством порядку податкових, кредитних та інших пільг суб'єктам підприємницької діяльності, які здають відходи як вторинну сировину та займаються збиранням і заготівлею таких відходів; визначення пріоритетів щодо фінансування за державним конт­рактом підприємств, що впроваджують маловідходні технології, обробляють і утилізують відходи; перегляд переліку відходів, щодо яких з урахуванням дер­жавних інтересів повинен установлюватися спеціальний режим стимулювання їх збирання, заготівлі та використання; цільове фінансування науково-дослідних робіт з конкретних проблем утилізації відходів і зменшення їх утворення; ство­рення фондів для цільового фінансування заходів щодо утилізації відходів за рахунок добровільних внесків виробників відходів, їх власників, вітчизняних та іноземних суб'єктів господарської діяльності, окремих громадян, екологічного страхування тощо; формування державного банку даних щодо впроваджених в Україні технологій утилізації відходів.

Порядок розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та роз­міщення відходів затверджений постановою КМУ Nθ 1218 від 3 серпня 1998 року¹, визначає ліміт на утворення відходів як максимальний обсяг відходів, на який у суб’єкта права власності на відходи є документально підтверджений дозвіл на передачу їх іншому власнику (на розміщення, утилізацію, знешкодження тощо) або на утилізацію чи розміщення на своїй території; ліміт на розміщення відхо­дів-обсяг відходів (окремо для кожного класу небезпеки), на який у власника відходів є дозвіл на їх розміщення, виданий органами Мінприроди України на місцях.

Ліміт на утворення відходів визначається їх власником у процесі діяльності напідставі дозволу на розміщення відходів та договору (контракту) на передачу відходів іншому власнику. Він розраховується на підставі нормативів утворення для кожного виду відходів за класами їх небезпеки і має дорівнювати сумарному обсягу відходів, розміщених на своїй території. Ліміт на утворення відходів не може перевищувати нормативно допустимих обсягів утворення відходів, тобто максимального обсягу відходів, що може утворитися в результаті технологічного процесу за умови дотримання встановленого технологічного регламенту.

Власники відходів, для яких платежі за розміщення відходів усіх класів небез­пеки не перевищують 10 гривень на рік, власники побутових відходів, що уклали договори на розміщення відходів з підприємствами комунального господарства, та власники відходів, які одержали ліцензію на збирання і заготівлю окремих видів відходів як вторинної сировини, звільняються від одержання лімітів на утворення та розміщення відходів.

Відповідальність за правильність визначення лімітів утворення та розміщен­ня відходів, несвоєчасне затвердження або незатвердження лімітів утворення та розміщення відходів несе власник відходів. Контроль за правильністю визна­чення лімітів на утворення та розміщення відходів, їх дотриманням здійснюють органи Мінприроди України на місцях.

Суб'єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприєм­ства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезиден­тів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюються розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чина об’єктах (крім розміщення окремих видів відходів як вторинної сировини); утворення радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені); тимчасове збе­рігання радіоактивних відходів їх виробниками понад установлений особливими умовами ліцензії строк, є платниками екологічного податку. Порядок обчислення та сплати екологічного податку визначається розділом Vlll Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року¹.

Зокрема, відповідно до ст. 246 ПКУ, встановлено ставку податку за розмі­щення обладнання та приладів, що містять ртуть, елементи з іонізуючим випро­мінюванням, у розмірі 431 гривні за одиницю; за розміщення люмінесцентних ламп - 7,5 гривні за одиницю. За розміщення відходів І класу небезпеки - над­звичайно небезпечних відходів - встановлена ставка податку у розмірі 700 грн. за тонну; за розміщення відходів Il класу небезпеки - високонебезпечних від­ходів - 25,5 грн. за тонну; за розміщення відходів Ill класу небезпеки - помірно небезпечних відходів - 6,4 грн. за тонну; IV класу небезпеки - малонебезпечних відходів - 2,5 грн. за тонну. За розміщення відходів, на які не встановлено клас небезпеки, застосовується ставка податку, встановлена за розміщення відходів І класу небезпеки.

За розміщення відходів на звалищах, які не забезпечують повного виклю­чення забруднення атмосферного повітря або водних об'єктів, ставки податку збільшуються у 3 рази. Крім того, береться до уваги коефіцієнт до ставок податку, який встановлюється залежно від місця (зони) розміщення відходіву навколиш­ньому природному середовищі.

Ставка податку за утворення радіоактивних відходів виробниками електрич- ноїенергії-експлуатуючими організаціями ядерних установок (атомнихелектро­станцій), включаючи вже накопичені, становить 0,0063 гривні у розрахунку на 1 кВт/год виробленої електричної енергії. Для експлуатуючих організацій ядерних установок (атомних електростанцій) залежно від активності радіоактивних від­ходів встановлюється коригуючий коефіцієнт. Для високоактивних відходівтакий коефіцієнт - 50, середньоактивних та низько активних - коефіцієнт 2.

Ставка податку за тимчасове зберігання високоактивних радіоактивних відходів (крім відходів, представлених у вигляді джерел іонізуючого випро­мінювання) їх виробниками понад установлений особливими умовами ліцензії строк встановлена у розмірі 300 000 гривень за куб. метр, а для високоактивних радіоактивних відходів, представлених у вигляді джерел іонізуючого випромі­нювання, -10 000 гривень куб. сантиметр.

Фінансування заходів у сфері поводження з відходами здійснюється за ра­хунок коштів виробників відходів та їх власників. Для фінансування цих заходів можуть залучатися кошти місцевих бюджетів, фондів охорони навколишнього природного середовища, добровільні внески підприємств, установ, організацій, громадян та їх об'єднань, а також кошти Державного бюджету України, передба­чені на проведення заходів, що включаються в Державну програму соціального та економічного розвитку України.

Для фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного се­редовища утворюються Державний, республіканський APK та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища. Республіканський APK та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища утворюються у складі республіканського бюджету APK та відповідного місцевого бюджету за місцем заподіяння екологічної шкоди за рахунок: частини екологічного податку згідно із законом; частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством; цільових та інших добровільних внесків підприємств, установ, організацій та громадян.

Державний фонд охорони навколишнього природного середовища утворю­ється за рахунок: частини екологічного податку згідно із законом; добровільних внесків підприємств, установ, організацій, громадян та інших надходжень; час­тини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством. Розподіл коштів, що надхо­дять до Державного фонду охорони навколишнього природного середовища, здійснюється КМУ за поданням Мінприроді України.

Кошти місцевих республіканського APK і Державного фондів охорони на­вколишнього природного середовища можуть використовуватись тільки для цільового фінансування природоохоронних та ресурсозберігаючих заходів, в тому числі наукових досліджень з цих питань, ведення державного кадастру територій та об’єктів природно-заповідного фонду, а також заходів для знижен­ня впливу забруднення навколишнього природного середовища на здоров'я населення.

Положення про республіканський Автономної Республіки Крим та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища затверджуються від­повідними радами, а Державного фонду охорони навколишнього природного середовища - КМУ. Положення про Державний фонд охорони навколишнього природного середовища затверджено постановою КМУ, що діє у редакції від 7 квітня 2006 року¹.

Правила планування природоохоронних заходів та здійснення видатків за бюджетними програмами Державного фонду охорони навколишнього при­родного середовища встановлюються згідно наказу Міністерства екології та природних ресурсів України від 21 травня 2002 року «Про Порядок планування та фінансування природоохоронних заходів з Державного фонду охорони на­вколишнього природного середовища»^{[447] [448].}

З метою стимулювання заходів щодо утилізації відходів та зменшення об­сягів їх утворення суб'єктам господарської діяльності, які впроваджують техно­логії, спрямовані на зменшення обсягів утворення відходів, утилізують відходи в процесі виробництва продукції (виконання робіт, надання послуг), здійснюють їх збирання і заготівлю, будівництво підприємств і цехів, а також організують виробництво устаткування для утилізації відходів, беруть пайову участь у фі­нансуванні заходів щодо утилізації відходів та зменшення обсягів їх утворення, можуть надаватися відповідно до закону України: пільги щодо оподаткування прибутку від реалізації продукції, виготовленої з використанням відходів; прі­оритетне державне кредитування; спеціальні державні субсидії на зменшення відсотків за банківські кредити, пов'язані з інвестиціями, що спрямовуються на утилізацію відходів і виготовлення відповідного устаткування; дота ції з Держав­ного бюджету України, республіканського бюджету APK і місцевих бюджетів для перевезення відходів (вторинноїсировини) чи напівфабрикатів, одержанихзцих відходів; інформація щодо технологічних можливостей утилізації відходів; до­тації з фондів охорони навколишнього природного середовища та інших джерел; пільги щодо поповнення обігових коштів підприємств, установ та організацій - суб'єктів господарської діяльності, що здійснюють збирання і заготівлю, об­роблення (перероблення) і утилізацію відходів як вторинної сировини, за умови цільового використання цих коштів для придбання та переробки таких відходів. Місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування можуть визначати у межах своїх повноважень додаткові заходи, пов'язані із стимулю­ванням утилізації відходів та зменшенням обсягів їх утворення.

Згідно п. 240.5 ст. 240 ПКУ, не є платниками екологічного податку за роз­міщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах суб'єкти господарювання, які мають ліцензію на збирання і заготівлю відходів як вторинної сировини, провадять статутну діяльність із збирання і заготівлі таких відходів, що розміщуються на власних територіях (об'єктах), та надають послуги у цій сфері.

Відповідно до постанови КМУ «Про затвердження переліків відходів та брухту чорних і кольорових металів, операції з постачання яких, зокрема опе­рації з імпорту, тимчасово, до 1 січня 2014 року, звільняються від обкладення податком на додану вартість» № 15 від 12 січня 2011 року¹, до 1 січня 2014 року звільняються від обкладення податком на додану вартість відходи та брухт ли­варного чавуну, молібдену, танталу, вольфраму, цирконію, хрому, титану тощо.

Необхідно відмітити, що майже всі заходи стимулювання утилізації відходів та зменшення обсягів їх утворення є не чинними^{[449] [450], їх орієнтовано переважно на суб'єктів господарської діяльності і не приділено уваги стимулюванню у цій сфері фізичних осіб - утворювачів побутових відходів, тому вони потребують суттєвого доопрацювання.}