§ 4. Правове регулювання поводження з небезпечними відходами: вимоги щодо їх утворення, транспортування та зберігання

Закон «Про відходи» визначає небезпечні відходи як відходи, що мають такі фізичні, хімічні, біологічні чи інші небезпечні властивості, які створюють або можуть створити значну небезпеку для навколишнього природного середовища і здоров'я людини та які потребують спеціальних методів і засобів поводження з ними.

Зокрема, усі небезпечні відходи за ступенем їх шкідливого впливу на на­вколишнє природне середовище та на життя і здоров'я людини відповідно до переліку небезпечних властивостей поділяються на класи і підлягають обліку. Небезпечні відходи поділяються на 4 класи небезпеки: І клас-надзвичайно не­безпечні; Il клас-високонебезпечні; Ill клас-помірно небезпечні; ІХ/клас-мало небезпечні¹. Відповідний клас відходів визначається виробником відходів відпо­відно до нормативно-правових актів, що затверджуються Мінприроди України за погодженням з державною санітарно-епідеміологічною службою України.

Суб'єкт господарської діяльності, у власності або у користуванні якого є хоча б один об'єкт поводження з небезпечними відходами, зобов'язаний: забезпечити запобігання забрудненню ними навколишнього природного середовища, а у разі виникнення такого забруднення - ліквідувати забруднення та його наслідки для

Про затвердження інструкцій щодо заповнення форм державних статистичних спостережень з охоро­ни навколишнього природного середовища: наказ Державного комітету статистики України № 494 від 24 жовтня 2006 року Ц Офіційний вісник України. - 2006. - № 46. - Ст. 3097.

навколишнього природного середовища та здоров'я людини; вживати заходів, направлених на запобігання аваріям, обмеження і ліквідацію їх наслідків та за- хистлюдей і навколишнього природного середовища від їх впливу; повідомляти про аварію, що сталася на зазначеному об'єкті, і про заходи, вжиті для ліквідації її наслідків, органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування та на­селення; забезпечувати експлуатацію зазначених об'єктів і перевезення небез­печних відходів з додержанням вимог природоохоронного законодавства; мати ліцензію на здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами; ідентифікувати об'єкти поводження з небезпечними відходами та надавати ін­формацію про такі об'єкти відповідно до Закону України «Про об'єкти підвищеної небезпеки»; мати план локалізаціїта ліквідації аварії на об'єкті; мати декларацію безпеки.

Ліцензійні умови діяльності із здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами затверджені наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерства екології та природних ресурсів України № 27/44 від 12 лютого 2001 року¹. До поводження знебезпечними відходами допускаються особи, які мають професійну підготов­ку, підтверджену свідоцтвом (сертифікатом) на право роботи з небезпечними речовинами, та не мають медичних протипоказань. Допуск працівників до ро­боти забезпечується відповідною посадовою особою підприємства, установи, організації.

Перевезення небезпечних відходів дозволяється лише за наявності їх пас­порта та ліцензії на поводження з ними і в порядку, визначеному законодавством про перевезення небезпечних вантажів. Положення про контроль за транскор­донними перевезеннями небезпечних відходів та їх утилізацією/видаленням затверджене постановою КМУ № 1120 від 13 липня 2000 року^{[442] [443]. Небезпечні від­ходи, що містяться у Жовтому переліку (наприклад, ртуть, відпрацьовані батареї свинцевих акумуляторів, гальванічний шлам), підлягають особливому контролю, небезпечні відходи Зеленого переліку (наприклад, брухт чавуну, міді, титану, склобій, уламки бетону) є менш небезпечними, тому дозвіл на їх транскордонне переміщення надається у спрощеному порядку.}

Перевезення небезпечних відходів здійснюється за умови обов'язкового страхування цивільної відповідальності перевізника за збитки, які можуть бути завдані ним під час перевезення, відповідно до закону. Порядок і правила про­ведення обов'язкового страхування відповідальності експортера та особи, яка відповідає за утилізацію (видалення) небезпечних відходів, щодо відшкодування шкоди, яку може бути заподіяно здоров'ю людини, власності та навколишньому природному середовищу під час транскордонного перевезення та утилізації (видалення) небезпечних відходів, затверджені постановою КМУ № 1219 від 19 серпня 2002 року¹.

Розміщення небезпечних відходів дозволяється лише у спеціально облад­наних місцях та здійснюється відповідно до ліцензійних умов щодо поводження з небезпечними відходами. Провадження інших видів діяльності, не пов'язаної з поводженням з небезпечними відходами, на території, відведеній для їх роз­міщення, забороняється. Суб'єкти господарської діяльності, на території яких зберігаються небезпечні відходи, відносяться відповідно до закону до об'єктів підвищеної небезпеки. Відповідальність суб'єкта господарської діяльності, у власності або у користуванні якого є хоча б один об'єкт поводження з небезпеч­ними відходами, за шкоду, яка може бути заподіяна аваріями на таких об'єктах життю, здоров'ю, майну фізичних та/або юридичних осіб, підлягає обов'язковому страхуванню відповідно до закону.

У ст. 34-1 Закону «Про відходи» визначений порядок надання письмової згоди (повідомлення) на транскордонне перевезення небезпечних відходів. Письмова згода (повідомлення) на транскордонне перевезення небезпечних відходів надається Мінприроди України протягом 60 днів до запланованої дати їх першого перевезення. Підставами для прийняття рішення про відмову у на­данні письмової згоди (повідомлення) є: недостовірність даних у документах, поданих для отримання письмової згоди (повідомлення); подання документів, необхідних для отримання письмової згоди (повідомлення), не в повному обсязі та/або невідповідністьїхвстановленимзаконодавством вимогам; непогодження матеріалів іншими уповноваженими органами виконавчої влади; відсутність фінансових гарантій за завдану шкоду під час здійснення транскордонного перевезення відходів територією України залежно від виду та класу небезпеки відходів. Письмова згода (повідомлення) на транскордонне перевезення небез­печних відходів надається в порядку, встановленому КМУ.

Закон України «Про порядок прийняття рішень про розміщення, проекту­вання, будівництво ядерних установок і об'єктів, призначених для поводження з радіоактивними відходами, які мають загальнодержавне значення» від 8 ве­ресня 2005 року^{[444] [445] установлює загальні правові засади прийняття рішень про роз­міщення, проектування, будівництво ядерних установок і об'єктів, призначених для поводження з радіоактивними відходами, які мають загальнодержавне значення.}

Рішення про розміщення, проектування, будівництво ядерних установок і об’єктів, призначених для поводження з радіоактивними відходами, які мають загальнодержавне значення, приймаються Верховною Радою України шляхом прийняття відповідного закону про розміщення, проектування, будівництво ядерноїустановки або об'єкта, призначеного для поводження з радіоактивними відходами, які мають загальнодержавне значення. Таке рішення Верховна Рада України приймає тільки в разі погодження їх розміщення на своїй території місце­вими органами виконавчої влади і органами місцевого самоврядування. До Вер­ховної Ради України проект закону про розміщення, проектування, будівництво ядерної установки або об'єкта, призначеного для поводження з радіоактивними відходами, які мають загальнодержавне значення, подає КМУ.

Особливості поводження з радіоактивними відходами визначає закон Укра­їни «Про поводження з радіоактивними відходами» від ЗО червня 1995 року¹. Радіоактивні відходи визначаються як матеріальні об'єкти та субстанції, актив­ність радіонуклідів або радіоактивне забруднення яких перевищує межі, вста­новлені діючими нормами, за умови, що використання цих об'єктів та субстанцій не передбачається. Вони можуть бути довгоіснуючими, рівень звільнення яких від контролю органу державного регулювання ядерної та радіаційної безпеки досягається через 300 років і більше, та коротко існуючими, для яких цей термін складає менше 300 років.

Відповідно до вимог цього Закону, такі види діяльності, як ведення дер­жавного обліку радіоактивних відходів, Державного кадастру сховищ радіоак­тивних відходів, місць їх захоронения, а також місць їх тимчасового зберігання; проектно-пошукові роботи по вибору майданчиків для розміщення об'єктів, призначених для поводження з радіоактивними відходами; проектування об'єктів та транспортних засобів, призначених для поводження з радіоактивними відходами,їх випробування, виготовлення або будівництво; введення в експлуа­тацію, експлуатація, зняття з експлуатації об'єктів, призначених для поводження з радіоактивними відходами, закриття сховищ для захоронения та проведення регламентних робіт по забезпеченню безпеки на сховищах для захоронения після їх закриття; перевезення та складування радіоактивних відходів підлягають державному регулюванню. Державне регулювання безпеки підчас поводження з радіоактивними відходамиздійснюютьМінприроди України; МОЗУкраїни, MBC України та інші органи державної виконавчої влади згідно з законодавством. На здійснення діяльності у сфері поводження з радіоактивними відходами вида­ються дозволи (ліцензії) в порядку, встановленому законодавством.

Право на поводження з радіоактивними відходами мають юридичні та фізич­ні особи, які мають виданий у встановленому порядку дозвіл органу державного регулювання ядерної та радіаційної безпеки на здійснення відповідного виду діяльності (ліцензіати). Умови і вимоги безпеки (ліцензійні умови) проваджен­ня діяльності з переробки, зберігання та захоронения радіоактивних відходів (НП 306.5.04/2.060-2002), затверджені наказом Державного комітету ядерного регулювання України № 110 від 22 жовтня 2002 року¹. Ліцензіат провадить діяльність з переробки, зберігання та захоронения радіоактивних відходів за умови: реалізації організаційних і технічних заходів щодо попередження радіа­ційних аварій, обмеження і л і кві да ції їх наслідків; виконання вимог нормативних документів щодо фізичного захисту з метою запобігання несанкціонованому проникненню до сховищ, доступу до радіоактивних відходів; проведення радіаційного контролю на підприємстві, який може здійснюватися власними силами або за договором з підприємством-підрядником; наявності фінансової можливості відшкодування збитків від радіаційних аварій, що можуть статися під час здійснення ліцензованої діяльності, власними коштами або за рахунок коштів страхових компаній.

Захоронения радіоактивних відходів здійснюють лише спеціалізовані під­приємства по поводженню з радіоактивними відходами за наявності відповідної ліцензії, виданоїу встановленому законодавством порядку. Попередня обробка та обробка радіоактивних відходів може здійснюватись ліцензіатом на підпри­ємствах та в установах, де вони утворюються. Протягом усього часу зберігання або захоронения радіоактивних відходів регулярно здійснюється контрользаїх станом, радіаційною обстановкою у сховищах радіоактивних відходів та навко­лишньому природному середовищі. Загальні положення безпеки захоронения радіоактивних відходів у геологічних сховищах затверджені наказом Державного комітету ядерного регулювання України № 81 від 29 травня 2007 року².

Постановою КМУ № 939 від 18 липня 2007 року затверджено Технічний регламент щодо контейнерів для зберігання та захоронения радіоактивних від­ходів³. Він визначає загальні технічні вимоги до контейнерів для зберігання та/ або захоронения радіоактивних відходів, що утворюються в результаті цивільної діяльності, а також вимоги до їх пакування та маркування. Вимоги до упаковок для довгострокового зберігання високоактивних радіоактивних відходів від переробки відпрацьованого ядерного палива затверджені наказом Державного комітету ядерного регулювання України № 34 від 16 лютого 2009 року⁴.

Правила забезпечення збереження ядерних матеріалів, радіоактивних від­ходів, інших джерел іонізуючого випромінювання затверджені наказом Мініс­терства екології та природних ресурсів України № 241 від 14 грудня 2000 року¹. Вимоги та правила довгострокового зберігання довгоіснуючихта високоактивних радіоактивних відходів до їх захоронения в глибоких геологічних формаціях затверджені наказом Державного комітету ядерного регулювання України № 169 від 7 грудня 2007 року². Основними принципами забезпечення ядерної та радіаційної безпеки при поводженні з радіоактивними відходами, зокрема при довгостроковому зберіганні довгоіснуючих та високоактивних радіоактив­них відходів, є захист здоров’я людини, майбутніх поколінь, навколишнього природного середовища, захист за межами державного кордону України тощо.

Перевезення радіоактивних відходів можуть здійснювати юридичні або фізичні особи, які мають відповідні ліцензії, видані у встановленому законо­давством порядку. Перевезення радіоактивних відходів здійснюється у тран­спортних пакувальних комплектах відповідно до затверджених норм, правил і стандартів щодо перевезення радіоактивних відходів, якими передбачаються: порядокїх перевезення; права та обов'язки вантажовідправника, перевізника та отримувача; заходи безпеки; вимоги до упаковки та транспортних засобів; заходи на випадок дорожньо-транспортних подій під час перевезення радіоактивних відходів; запобігання та заходи щодо ліквідації наслідків можливих радіаційних аварій; заходи фізичного захисту.

MBC України розробляє комплексну систему заходів щодо попередження дорожньо-транспортних подій під час перевезення радіоактивних відходів. Умови та режим перевезення радіоактивних відходів повітряним, залізничним, водним або автомобільним транспортом погоджуються з відповідними служ­бами MBC України. У разі виникнення радіаційної аварії внаслідок дорожньо- транспортної події підчас перевезення радіоактивних відходів відповідальність за її лікві даці ю, а також захист персоналу, населення, навколишнього природного середовища та матеріальних цінностей покладається на вантажовідправника, якщо інше не передбачено угодою про перевезення.

Закриття (консервація) сховищ радіоактивних відходів здійснюється за рі­шенням органу державного управління у сфері поводження з радіоактивними відходами, погодженим з органом державного регулювання ядерної та радіа­ційної безпеки. Припинення приймання радіоактивних відходів та консервація сховища радіоактивних відходів проводяться згідно з проектом закриття (кон­сервації) сховищ радіоактивних відходів та нормами, правилами і стандарта­ми радіаційної безпеки. Після закриття (консервації) сховища радіоактивних відходів забезпечується зниження можливості несанкціонованого доступу до законсервованого сховища. Відповідальність за збереження документації, яка характеризує об'єкт, попереджувальних знаків, огорож тощо покладається на орган державного управління у сфері поводження з радіоактивними відходами і місцевий орган державної виконавчої влади.

З метою розв'язання проблем у сфері поводження з радіоактивними відхо­дами Законом України від 17 вересня 2008 року затверджена Загальнодержавна цільова екологічна програма поводження з радіоактивними відходами^[446]. Основ­ними результатами виконання Програми мають бути зниження рівня шкідливого впливу радіоактивних відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини; запобігання використанню радіоактивних відходів у злочинних цілях; створення умов для прискорення ліквідації наслідків Чорнобильської катастро­фи; істотне зменшення ризику виникнення радіаційних аварій. Строк виконання Програми -1 червня 2008 року - 2017 рік.