§ 4. Поняття та визначення екологічного права
В еколого-правовій літературі немає єдності думок щодо визначення поняття, а як наслідок - визначення сутності, змісту і структури екологічного права. При цьому спектр точок зору із зазначеного питання надто широкий і охоплює думки про різну природу екологічного права як галузі права (самостійної або комплексної), так і про повну відсутність цієї галузі права як такої1.
Згідно з положеннями загальної теорії права, будь-яка самостійна галузь права має розглядатися як об'єктивно відособлена у межах системи права сукупність взаємопов'язаних і взаємозалежних між собою норм, об'єднаних спільністю предмета та методом правового регулювання. Вона охоплює основні, якісно специфічні види суспільних відносин, що за своїм глибинним суспільно-економічним та соціально-політичним змістом вимагають відокремленого, юридично своєрідного регулювання.До прихильників визнання екологічного права самостійною інтегрованою галуззю права насамперед слід віднести професора В. В. Петрова, який виділяв екологічне і природноресурсове право у якості самостійних галузей права, вважаючи, що їхні предмети досить визначені та не збігаються за змістом між собою і з предметами інших галузей права2. Варто зазначити, що у вітчизняній правовій науці наведена точка зору стає все більш визнаною, хоча вона ще не стала домінуючою.а/
Представники вітчизняної правової науки, які вважають екологічне право самостійною галуззю права, відштовхуються від принципово інших посилок, ніж професор В. В. Петров. На їхню думку, екологічне право регулює споріднені екологічні відносини, що виникають у різних сферах взаємодії суспільства з природним середовищем, і охоплює земельне, водне, гірниче, лісове, фауністичне, атмосферно-повітряне, природир-заповідне, природоохоронне право в якості підгалузей екологічного права Найбільш повно такий підхід представлений М.
В. Шульгою, який розглядає екологічне право в якості самостійної (не комплексної) галузі права з вищенаведеною підгалузевою структурою. При цьому він підкреслює, що такий підхід зберігає інтеграційну єдність та видову диференціацію екологічного права, що обумовлено єдністю й особливостями земельних, водних, гірничих, фауністичних, атмосферно-повітряних та інших різновидів відносин.Широкий спектр поглядів науковців та наукової літератури з цієї проблематики наведений В. І. Ан- дрейцевим в монографії: Екологічне право і законодавство суверенної України: проблеми реалізації державної екологічної політики І В. І. Андрейцев. - Дніпропетровськ : НГУ, 2011. - С. 9-29 та М. В. Шульгой в монографії: Актуальные правовые проблемы земельных отношений в современных условиях / М. В. Шульга. - Харьков, 1998. - С. 50-70.
Цієї ж точки зору дотримуються авторський колектив цього видання. Однак обсяг підручника не надає можливості для її викладення у повному обсязі з метою використання у навчальному процесі.
Суть єдності названих відносин, на думку автора, полягає у тому, що «вони виникають, здійснюються і припиняються з приводу визначених природних об'єктів, що розвиваються за відповідними законами природи. Ayci природні об'єкти в сукупності знаходяться в тісному взаємозв'язку і взаємозалежності, утворюючи єдину екологічну систему. Саметака система і виступає об'єктивною основою існування єдиних екологічних відносин. Єдність екологічних відносин припускає відома єдність законодавства про здійснення природокористування та забезпечення охорони навколишнього природного середовища. Вони спираються не тільки на врахування соціальної оцінки конкретних природних ресурсів та їх специфіки, що випливає з такої оцінки, а і на врахування властивостей природних об'єктів, закономірностей існування та розвитку єдиної природи»1. Безумовно, така точка зору заслуговує на увагу і має право на існування як логічно послідовний погляд на структуру і зміст сучасного екологічного праваТІ
Відвертим і послідовним прихильником комплексності екологічнґото права є професор В. І.
Андрейцев, на думку якого воно є комплексною галуззю права, тому що містить в собі норми природоресурсового, природоохоронного й антропоохоронного права[4] [5], що з прийняттям базового екологічного закону спостерігається новий етап у розвитку екологічного права, яке об'єднує природ- норесурсові, природоохоронні (середовищезахисні)та екобезпечні відносини[6]. Проте, в останніх дослідженнях професор В. І. Андрейцев та його послідовники відносять екологічне право до «інтегрованої супергалузі з галузевою та підгалу- зевою підсистемами, що спрямована на регулювання ефективного використання природних ресурсів (природноресурсових правовідносин), забезпечення якості навколишнього природного середовища (середовищезахисних правовідносин), безпеки для життя і здоров'я довкілля (антропоохоронних правовідносин), якім адекватні три сфери (блоки правового регулювання: природноресурсового законодавства; середовищезахисного законодавства; законодавства про забезпечення екологічної безпеки»[7].Схожі погляди на комплексну структуру екологічного права висловили російський правознавець професор І. Ф. Панкратов[8] та відомі вчені-юристи інших країн1. На їх думку, екологічне право як комплексна галузь права складається з трьох частин: природноресурсового та природоохоронного права, а також з се- редовищезахисних вимог та екологізованих норм інших галузей законодавства.
Проте, російський професор М. М. Бринчук вважає, що взагалі слід говорити не про екологічне право, а про право навколишнього середовища[9] [10]. На думку українського академіка і авторитетного правознавця Ю. С. Шемшученка[11], «право навколишнього середовища» є більш точним, що охоплює відповідні суспільні відносини та еколого-правові норми, які їх регулюють. Крім того, «право навколишнього середовища» є офіційно визнаною концепцією ООН, зокрема його Програмою ЮНЕП, та у такому визначенні сприйнята багатьма країнами світу, у т. ч. і європейськими. Однак відносно вітчизняної структури екологічного права як комплексної правової галузі, на думку Ю. С. Шемшученка, визначальними є чотири групи суспільних відносин: відносини щодо охорони навколишнього природного середовища; відносини щодо використання природних ресурсів; відносини щодо забезпечення екологічної безпеки; відносини щодо формування, збереження та раціонального використання екологічної мережі[12]. Слід зауважити, що остання складова екологічного права як інтегрованої галузі права у значній мірі охоплюється наступними трьома групами суспільних відносин і, на нашу думку, немає особливої необхідності у її відокремленні в якості самостійної складової екологічного права як комплексної правової галузі вітчизняного права. Так чи інакше, диференційований та інтегрований погляди на сучасне екологічне право надають підстави щодо визначення однорідності чи комплексності змісту його правових норм та структури як галузі права. Проте вони суттєво не впливають на визначення самостійної природи самої галузі екологічного права. Таким чином, екологічне право як самостійна галузь вітчизняного права являє собою сукупність правових норм, встановлених і гарантованих державою, що регулюють суспільні відносини у сфері використання природних ресурсів та охорони навколишнього природного середовища, з метою захисту екологічних прав і свобод громадян, забезпечення екологічної безпеки суспільства та екологічних інтересів нинішніх і майбутніх поколінь людей у якісному стані довкілля.
Еще по теме § 4. Поняття та визначення екологічного права:
- 1. Визначення поняття права. Значення загального поняття права. Різні підходи до визначення поняття права.
- § 4. Поняття екологічного права
- § 3. Визначення поняття права
- §1. Поняття джерел екологічного права, їх загальна характеристика та класифікація
- § 1. Поняття й особливості джерел екологічного права
- §1. Поняття й ознаки об'єктів екологічного законодавства і права
- § 1. Поняття та особливості суб'єктивного права громадян на екологічну безпеку
- § 6. Визначення та реалізація екологічних правовідносин
- Предмет, метод, поняття, принципи та система екологічного права
- § 3. Спеціальні закони як джерела екологічного права й їх значення для регулювання екологічних суспільних відносин
- § 33. Неосудність: поняття, критерії визначення. Проблема обмеженої складності в теорії кримінального права.
- § 1. Основні ознаки і визначення поняття права власності на природні об'єкти та їх ресурси
- § 3. Поняття та види екологічних обов’язків громадян
- § 6. Поняття надзвичайних екологічних ситуацій, їх ознаки та класифікація
- Міжнародне право:1. Поняття і визначення міжнародного права
- § 1. Визначення поняття держави
- §1. Поняття та види надзвичайних екологічних ситуацій