§ 6. Визначення та реалізація екологічних правовідносин

Правовідносини - це вольові суспільні відносини між людьми, урегульовані нормами права, учасники яких наділені відповідними суб'єктивними правами й юридичними обов'язками. Із загальнотеоретичної точки зору правовідносини можна розглядати у двох аспектах, а саме - у вузькому і широкому розумінні.

Для правовідносин обох видів притаманні наступні загальні ознаки: іде­ологічний (світоглядний) характер, тобто їхнє виникнення, зміна і припинення проходить через свідомість та правосвідомість; вольовий характер, тобто пра­вовідносини завжди є результатом волевиявлення їх учасників; двосторонній характер, тобто зв'язок між їхніми учасниками через суб'єктивні права і юридичні обов'язки; взаємозалежний кореспондуючий характер відносин, тобто вза­ємна наявність відповідних прав і обов'язків; володіння правосуб'єктністю як обов'язковою ознакою учасника правовідносин; регулятивний характер норм права, що обумовлює конкретну поведінку сторін у правовідносинах і вносить елемент урегульованості у суспільну волю.

Правовідносинам у вузькому розумінні притаманні певні особливі ознаки. До них можна віднести наступні ознаки: вони виникають на основі норм права, вимоги яких індивідуалізуються відносно конкретних суб'єктів права та реальних ситуацій; ці правовідносини визначають коло суб'єктів, на яких у певних ситуаціях поширюється дія конкретних юридичних норм; вони, як правило, виступають необхідною умовою приведення у дію юридичних засобів захисту суб'єктивних прав і юридичних обов'язків; виконання вимог таких правовідносин забезпечу­ються державою (зокрема, можливістю застосування державного примусу).

Виходячи з наведених загальнотеоретичних положень, екологічними правовідносинами слід вважати суспільні відносини, що виникають у сфері взаємодії людини і суспільства з навколишнім природним середовищем та врегульовані нормами екологічного права, згідно з якими вони наділені відпо­відними суб'єктивними правами та на них покладені певні юридичні обов'язки. Запропоноване визначення екологічних правовідносин має узагальнений зміст і охоплює їх сутність.

За ст. 1 Закону «Про охорону навколишнього природного середовища», завданнями екологічного законодавства є регулювання відносин у сфері вико­ристання, охорони та відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки, запобігання і ліквідації негативного впливу господарської та іншої ді­яльності на навколишнє природне середовище, збереження природних ресурсів, генетичного фонду живої природи, ландшафтів та інших природних комплексів, унікальних територій та природних об'єктів, пов'язаних з історико-культурною спадщиною. Саме зазначене коло суспільних відносин, що врегульовано норма­ми екологічного права, складає основні види екологічних правовідносин.

Підставами виникнення, змінення та припинення екологічних правовідносин єюридичні факти та акти уповноважених органів, що охоплюють як вольові діїчи бездіяльність, так і поза вольові події природного походження. За наведеними ознаками екологічні правовідносини мають правовстановлююче, правозмінюю- чета правоприпиняюче спрямування, завдяки чому відбувається їх реалізація.

Дії або бездіяльність як вольові підставами виникнення, змінення та при­пинення можуть бути правомірними, тобто такими, що відповідають вимогам екологічного законодавства, f неправомірними, тобто такими, що суперечать законодавчим актам про охорону довкілля. Ними можуть бути діїабо бездіяль- ністьсуб'єктів екологічного права, постанови, рішення, дозволи, ліцензії та інші акти уповноважених органів державної виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, рішення та ухвали судових органів, укладені договори та інші угоди, заподіяна шкода природним об'єктам або навколишньому природному середовищу, а також інші фактичні обставини, з якими нормативно-правові акти пов'язують виникнення, змінення та припинення екологічних правовідносин.

Складнішими є поза вольові події як юридичні факти, настання яких відбу­вається незалежно від впливу на них з боку суб'єктів екологічних правовідносин. Ними, наприклад, можуть бути повені, землетруси, шторми, урагани, буревії, лісові пожежі та інші види лиха природного походження. Настання стихійних явищ природного походження взагалі може призвести до змінення якості навколишнього природного середовища та припинення права користування природними об'єктами та їх ресурсами. Зазначене складає одну із суттєвих осо­бливостей екологічних правовідносин.

Крім цього, настання таких природних явищ чи техногенних ситуацій може призвести до оголошення відповідноїмісцевості зоною надзвичайної екологіч­ної ситуації. Цеу свою чергузгідно з вимогами Законів України «Про зону над­звичайної екологічної ситуації» та «Про правовий режим надзвичайного стану» може стати підставою для виникнення нових, змінення наявних та припинення існуючих екологічних правовідносин, наприклад, з метою виконання комплек­су робіт щодо нормалізації екологічного стану на території зони надзвичайної екологічної ситуації.

Певні особливості екологічних правовідносин спостерігаються у спрямо­ваності волі учасників на їх припинення. Традиційно припинення екологічних правовідносин поділяють на дві групи. До першої групи відносяться ті право­відносини, що припиняються за волевиявленням користувачів природними об'єктами (відмова від користування водоймамичи лісовою ділянкою). До другої групи відносяться правовідносини, що припиняються за рішенням органу дер­жавної виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування, до компетенції яких відноситься вирішення таких питань, у тому числі правоохоронних органів загальної компетенції.

За рішеннями вказаних органів може відбуватися вилучення природного об'єкту для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, позбавлення права користування ним у зв'язку з порушенням вимог чинного законодавства, використання природного об'єкту не за цільовим призначенням або способами, що суперечать екологічним вимогам, систематичної несплати податків та інших обов'язкових платежів, порушенням договірних та інших зобов'язань тощо. Проте такі рішення, рівно як й інші акти зазначених органів, мають прийматися на основі принципів законності та правопорядку в екологічних правовідносинах.