§ 2. Формування міського ландшафту й охорона природних ресурсів у населених пунктах

Сучасний міський ландшафт уявляє собою гармонійне поєднання та вза­ємодію природнихта природно-соціальнихумовта процесів з антропогенними об'єктами. Природні умови та процеси у вищевикладеному визначенні означають усі фактори навколишнього середовища, які були утворені без трудової участі людини: земля та її надра, моря та ліси, об'єкти тваринного та рослинного сві­ту, атмосферне повітря і т.

На відміну від природно-соціальних умов та процесів антропогенні об'єкти формуються людиною в процесі її життєдіяльності. До них відносяться будин­ки, споруди, шляхи. Раніше ці об'єкти в природі не існували і не були втягнуті в природну екосистему. Таким чином, міський ландшафт (ландшафт населеного пункту) - це складний природний, соціальний та виробничий комплекс, роз­вивається як єдине ціле та характеризується тим, що постійно перетворюється господарською діяльністю людини. Він включає промисловість, транспорт, архітектурно-будівельні ансамблі, заклади науки, освіти, культури, жилі і комунально-побутові, міські угіддя, парки відпочинку, зелені зони тощо.

Правовий режим охорони міських ландшафтів - поняття більш широке, ніж правовий режим охорони окремих природних ресурсів в населених пунктах, які виступають компонентами цих ландшафтів. Охорона ландшафтів і охорона ком­понентів ландшафтів співвідносяться між собою як загальне та окреме, оскільки будь-яка правова охорона компонента ландшафту є одночасно елементом режиму охорони ландшафту в цілому.

Міста мають багато екологічних проблем, що виникають і нагромаджуються в зв'язку з науково-технічним прогресом. Саме в містах спостерігається: забруд­нення атмосферного повітря шкідливими речовинами, підвищений рівень шуму, порушення природних ландшафтів, засмічення водних ресурсів, порушення тектонічних та сейсмічних процесів, забруднення та руйнування ґрунтів, пору­шення санітарного режиму побутовими та виробничими відходами, порушення зелених зон тощо. А тому до якості навколишнього природного середовища міст та населених пунктів висуваються більш високі вимоги.

Правова охорона навколишнього природного середовища в містахта інших населених пунктах здійснюється на підставі загальних екологічних правових норм, спрямованих на охорону земель від ерозії, вод і атмосферного повітря від забруднення, тобто на забезпечення сприятливого та безпечного стану навко­лишнього природного середовища в населених пунктах. Разом з тим специфіка об'єкта охорони визначає і специфіку природоохоронних заходів, що притаманні лише охороні природного середовища населених пунктів. До таких заходів відносяться: еколого-вимогливе планування, проектування, будівництво місті населених пунктів, їх благоустрій; правові вимоги при розміщенні та розвитку в містах виробничих об'єктів народного господарства; забезпечення охорони атмосферного повітря, вод, земель в населених пунктах; охорона зеленої та захисної рослинності в містахта інших населених пунктах.

Екологічне законодавство забезпечує охорону середовища міст і населених пунктів через екологічно обґрунтоване планування і забудову населених пунктів, що дозволяє звести до мінімальних наслідків більшість негативних факторів, ха­рактерних для сучасних населених пунктівта здійснювати управління ними через запобігання їх настання. У зв'язку з цим, в указі Президента України «Про пріори­тетні завдання в сфері містобудування» від 13 травня 1997 року вдосконалення планування та забудови територій оголошується першочерговими завданнями. Заходи щодо забезпечення правової охорони природного середовища місті населених пунктів містяться в екологічному, містобудівному законодавстві та законодавстві про охорону здоров'я.

Згідно ст. 19 Закону «Про основи містобудування» від 16 листопада 1992 року^{[397] [398], при розробці містобудівної документації та її реалізації, будівни­цтві і реконструкції підприємств, будинків, споруд, комплексів та інших об'єктів суб'єкти містобудівної діяльності зобов'язані дотримувати встановлені при­родоохоронним законодавством і нормативно-технічними документами ви­моги щодо охорони навколишнього природного середовища, збереження та раціонального використання природних ресурсів, санітарно-гігієнічні вимоги щодо охорони здоров'я людини, передбачити заходи для нейтралізації, утилі­зації, знищення або переробки усіх шкідл ивих речовин і відходів. Відповідно до ст. 27 Основ законодавства про охорону здоров'я від 19 листопада 1992 року[399]' в країні встановлені єдині санітарно-гігієнічні вимоги до планування і забудови населених пунктів.}

Важливим законодавчим актом, регулюючим планування та забудову населених пунктів, є Закон «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17 лютого 2011 року^[400]. Згідно ст. 2 вказаного Закону, планування та забудова територій - діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає: прогнозування розвитку терито­рій; забезпечення раціонального розселення і визначення напрямів сталого розвитку територій; обґрунтування розподілу земель за цільовим призначен­ням; взаємоузгодження державних, громадських та приватних інтересів під час планування і забудови територій; визначення і раціональне взаємне роз­ташування зон житлової та громадської забудови, виробничих, рекреаційних, природоохоронних, оздоровчих, історико-культурних та інших зон і об'єктів; встановлення режиму забудови територій, на яких передбачено провадження містобудівної діяльності; розроблення містобудівноїта проектної документації, будівництво об'єктів; реконструкцію існуючої забудови та територій; збережен­ня, створення та відновлення рекреаційних, природоохоронних, оздоровчих територій та об'єктів, ландшафтів, лісів, парків, скверів, окремих зелених на­саджень; створення та розвиток інженерно-транспортної інфраструктури; про­ведення моніторингу забудови; ведення містобудівного кадастру; здійснення контролю у сфері містобудування.

Планування та забудова населених пунктів здійснюється на підставі кількох видів планової документації: генерального плану розвитку населеного пункту; плану зонування території, детального плану території тощо.

На підставі генеральних планів розробляються плани зонування та де­тальний план території міст та їх окремих частин з урахуванням соціальних, природно-кліматичних, гідрогеологічних, екологічних та інших умов. Згідно ст. 59 Закону «Про охорону навколишнього природного середовища»¹, плануван­ня, розміщення, забудова та розвиток населених пунктів здійснюється за рішен­ням місцевих рад з урахуванням екологічної ємності територій, з додержанням вимог щодо охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання природних ресурсів та екологічної безпеки.

Порядок забудови територій регулюється державними будівельними та санітарними нормами, регіональними та місцевими правилами забудови. Від­повідно до ст. 14 Закону «Про екологічну експертизу» від 9 лютого 1995 року^{[401] [402], проекти генеральних планів населених пунктів, схеми районного планування, схеми влаштування промислової забудови, інша передпланова та проектна документація підлягають обов'язковій державній екологічній експертизі. Реа­лізація програм та проектів без позитивного висновку державної екологічної експертизи забороняється.}

Розміщення та розвиток в містах виробничих об'єктів народного господар­ства повинно виключати несприятливий вплив негативних факторів на здоров'я та санітарно-побутові умови життя населення. Екологічні вимоги до розміщення, проектування, будівництва, реконструкції, введення в дію та експлуатації під приємств, споруд та інших об'єктів передбачаються ст.

Виробничі об'єкти, діяльність яких пов'язана зі шкідливим впливом на на­вколишнє природне середовище, незалежно від часу введення їх у дію повинні бути обладнані спорудами, устаткуванням і пристроями для очищення викидів і скидів або їх знешкодження, зменшення впливу шкідливих факторів, а також приладами контролю за кількістю і складом забруднюючих речовин та за харак­теристиками шкідливих факторів.

Проекти господарської та іншої діяльності повинні мати матеріали оцін­ки її впливу на навколишнє природне середовище і здоров'я людей. Оцінка здійснюється з урахуванням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, екологічної ємності території, стану навколишнього природного середовища в місті, де планується розміщення об'єктів, екологічних прогнозів, перспектив соціально-економічного розвитку регіону, потужності та видів сукупного впливу шкідливих факторівта об'єктів на навколишнє природне середовище.

Підприємства, установи та організації, які розміщують, проектують, будують, реконструюють, технічно переоснащують, вводять в дію виробничі об'єкти, а також проводять дослідну діяльність, що за їх оцінкою може негативно вплинути на стан навколишнього природного середовища, подають про це спеціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади з питань екології та його органам на місцях спеціальну заяву. Виробничі об'єкти, на яких не забез­печено в повному обсязі додержання всіх екологічних вимог і виконання захо­дів, передбачених у проектах на будівництво та реконструкцію, забороняється вводити вдію.