Збір за спеціальне використання природних ресурсів

Розрахунок зборів (платежів) за спеціальне використання природних ресурсів виходить із нормативів плати, які визначаються на основі даних державного обліку відповідних ресурсів, кадастро­вих і інших економічних оцінок і диференціюються залежно від якісних і кількісних характеристик природних ресурсів, їх поширеності, можливостей відтворення, місцезнаходження, умов використання.

1) збір за спеціальне використання лісових ресурсів;

2) збір за спеціальне використання водних ресурсів;

3) плату за спеціальне використання надр при видобутку корисних копалин;

4) плату за спеціальне використання інших природних ресурсів (наприклад, об’єктів тваринного й рослинного світу).

Платежі за спеціальне використання природних ресурсів загальнодержавного значення надходять до Державного і місцевого бюджетів у пропорціях, установлених законодавством, місцевого значення - повністю до місцевих бюджетів. Розподіл і використання коштів здійснюється відповідно до чинного законодавства.

37.2.1. Плата за спеціальне використання лісових ресурсів

Стягнення збору за використання лісових ресурсів регулюється ст. 77 Лісового кодексу України^[503] дезазначається, що спеціальне використання лісових ресурсів, крім розміщення пасік, є платним. Розподіл зборів за використання лісових ресурсів на землях державної й комунальної власності визначається законом. Порядок стягнення збору за спеціальне використання лісових ресурсів установлюється Кабінетом Міністрів України.

Використання лісових ресурсів поділяється на спеціальне й загальне.

Спеціальне використання лісових ресурсів провадиться за спеціальним дозволом - лісорубним квитком або лісовим квитком. Лісорубний квиток видається також під час проведення рубок, пов’язаних з веденням лісового господарства (санітарні рубки, рубки, пов’язані з реконструкцією малоцінних молодняків, прокладанням просік, створенням протипожежних розривів і т.

Спеціальне використання лісових ресурсів здійснюється тільки на території земельних ділянок, наданих у користування. Такими користувачами можуть бути один або кілька тимчасових лісоко- ристувачів у тому випадку, якщо використовуються кілька лісових ресурсів. Дозволяється здійснювати такі види спеціального використання лісових ресурсів: заготівлю деревини під час рубок головного користувача; заготівлю живиці; заготівлю другорядних лісових матеріалів (пень, луб, кора й інше); побічне лісове використання.

Загальне використання лісових ресурсів - безкоштовне.

Таким чином, платниками збору за користування лісовими ресурсами є всі лісокорисгувачі, які користуються правом спеціального використання лісових ресурсів. Платним є спеціальне використання лісових ресурсів і земельних ділянок лісового фонду для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, а також для проведення науково- дослідних робіт.

До лісових ресурсів відносяться: деревина, технічна й лікувальна сировина, кормові, харчові й інші продукти лісу, які використовуються для задоволення потреб населення й виробництва. Лісові ресурси за своїм значенням поділяються на лісові ресурси державного й місцевого значення. Оскільки ліси є власністю держави, то земельні ділянки лісового фонду можуть надаватися в постійне або в тимчасове користування.

Постійними користувачами можуть бути: спеціалізовані лісогосподарські підприємства, інші підприємства, установи, організації, у яких створені спеціалізовані підрозділи для ведення лісового господарства, а також для спеціального використання лісових ресурсів, потреб мисливського господарства, культурно- оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, а також проведення науково-дослідних робіт.

До тимчасових користувачів можуть відноситися: підприємства, установи, організації, об’єднання громадян, релігійні організації, громадяни України, іноземні юридичні особи й громадяни. Земельні ділянки лісового фонду надаються в тимчасове користування за умови згоди постійного лісокористувача земельними ділянками лісового фонду. Тимчасове користування земельними ділянками лісового фонду може бути короткостроковим - до 3-х років і довгостроковим - від 3-х до 25 років. У тимчасове користування земельні ділянки лісового фонду можуть надаватися на умовах оренди. Умови оренди визначаються за згодою сторін у договорі.

Види плати за спеціальне використання лісових ресурсів:

1) за встановленими таксами;

2) у вигляді орендної плати;

3) у вигляді доходу, отриманого від реалізації лісових ресурсів на конкурсних умовах.

Розмір збору за спеціальне використання лісових ресурсів і користування земельними ділянками лісового фонду для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей та для проведення науково-дослідних робіт установлюється виходячи з лімітів їх використання й такс на лісову продукцію та послуги з урахуванням їх якості й доступності³⁰⁴. Плату (збір) за спеціальне використання лісових ресурсів у виді відпуску дерева лісових порід на пні вносять всі лісокористувачі за таксами на дерево лісових порід, що відпускається на пні, і на живицю, виходячи з обсягів, зазначених у лісорубному квитку (ордері).

Такси на лісові ресурси державного значення затверджуються Кабінетом Міністрів України, а такси (нормативи збору) на лісові ресурси місцевого значення - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською й Севастопольською міськими державними адміністраціями.

^5МОфщійний Вісник України. 1998. Ч. 27 від 23.07.98.

У постанові Кабінету Міністрів України “Про затвердження такс на дерево лісових порід, що відпускається на пні, і на живицю”⁵⁰⁵ зі змінами від 21 лютого 2006 р. зазначено, що такси застосовуються під час відпуску будь-яким заготівником дерева лісових порід на пні в порядку рубок головного користування, суцільних санітарних і лісовідновлюваних рубок, рубок, не пов’язаних з веденням лісового господарства (розчищення земельних ділянок, покритих лісовою рослинністю, у зв’язку з будівництвом гідровузлів, трубопроводів, доріг і т. п.), а також під час заготівлі живиці.

Платежі за спеціальне використання лісових ресурсів державного значення зараховуються в розмірі 80% до Державного бюджету, 20% — до бюджету областей. Плата за спеціальне використання лісових ресурсів місцевого значення зараховується до бюджетів місцевого самоврядування. Ці платежі направляються на виконання робіт з відновлення лісів, проведення лісогосподарських заходів і утримання лісів у належному санітарному стані.

Розрахунки збору, базовий податковий (звітний) період для якого дорівнюється календарному кварталу, подаються платниками органам державної податкової служби протягом 40 календарних днів, що спливають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу, за місцем розташування земельних ділянок лісового фонду. Збір платиться лісокористувачами щокварталу рівними частинами від суми, зазначеної в дозволі, протягом 10 календарних днів, що спливають за останнім днем граничного строку подання розрахунку збору, за місцем розташування земельних ділянок лісового фонду.

Відповідно до Указу Президента України “Про додаткові заходи щодо розвитку лісового господарства”⁵⁰⁶ протягом 2004-2007 років необхідно було узгодити питання щодо підвищення розміру збору за використання лісових ресурсів при заготівлі дерева під час рубок головного користування й впровадження стягнення цього збору за заготовлене товарне дерево під час суцільних санітарних рубок.

^sos Офіційній Вісник України. 1997.Ч. 4 від 24.02.97. ^wt Урядовий кур'єр. 2004. №27 від 12.02 2004. спеціальне використання лісових ресурсів, на фінансування ведення лісового й мисливського господарства.

Контроль за обчисленням і своєчасним внесенням до бюджетів збору за спеціальне використання лісових ресурсів і користування земельними ділянками лісового фонду здійснюють державні податкові органи.

37.2.2. Плата спеціальне використання водних ресурсів

Водним кодексом України передбачені збори за спеціальне водокористування. Збір за спеціальне водокористування стягується з метою стимулювання раціонального використання й охорони вод і відтворення водних ресурсів і включає в себе збір за використання води водних об’єктів і за скидання забруднюючих речовин.

До спеціального використання прісних водних ресурсів відноситься використання водних ресурсів для задоволення водою виробничих і сільськогосподарських потреб і потреб населення. Воно здійснюється за допомогою спеціальних пристроїв і установок або без їх застосування, що впливає на якісні й кількісні показники стану водних ресурсів.

Плата встановлена за спеціальне використання прісних водних ресурсів загальнодержавного й місцевого значення.

До прісних водних ресурсів загальнодержавного значення відносяться:

а) поверхневі води, віднесені до басейнів рік, які розташовані або використовуються на території декількох областей, включаючи всі притоки;

б) підземні прісні води.

До прісних водних ресурсів місцевого значення відносяться водні ресурси, які не належать до ресурсів загальнодержавного значення. Перелік прісних водних ресурсів місцевого значення визначається Державним комітетом з водного господарства за участю Міністерства охорони навколишнього природного середовища.

Спеціальне використання водних ресурсів можливо тільки за наявності відповідного дозволу, порядок видачі якого затверджений постановою Кабінету Міністрів України №459 від 10 серпня 1992 р.

Дозвіл видається на право використання води з водного об’єкта в межах ліміту. Ліміт використання являє собою граничний об’єм води, на використання якого з водного об’єкта водокористувача видається дозвіл у встановленому порядку. Видача дозволу на спеціальне використання прісних водних ресурсів і його скасування здійснюється відповідно до постанови Кабінету' Міністрів від 10 серпня 1992 р. №459 “Про порядок видачі дозволів на спеціальне використання природних ресурсів і встановлення лімітів викорис­тання ресурсів республіканського значення” зі змінами й доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів від 28 квітня 1994 р. №268 “Про внесення змін і доповнень до постанови Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1992 р. №459”. Ліміт затверджується на річний обсяг використання води для виробничих та інших потреб до 10 січня, а для зрошувального землеробства - до 10 березня. Не підлягають лімітуванню водні ресурси, які використовуються без вилучення їх з водних джерел (наприклад вода, що проходить через турбіни ГЕС; водні ресурси, використовувані водним транспортом). За понадлімітне використання прісних водних ресурсів плата обчислюється й стягується в п’ятикратному розмірі.

Платниками платежів за спеціальне використання прісних водних ресурсів є суб’єкти підприємницької діяльності - водокористувачі незалежно від форм власності, які вважаються юридичними особами, включаючи підприємства гідроенергетики й водного транспорту, підприємства з іноземними інвестиціями, їхні філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які не вважаються юридичними особами, але мають окремий баланс, розрахункові рахунки в банку. Плату за спеціальне використання прісних водних ресурсів вносять також господарські виробничі підрозділи, що не мають юридичного статусу й підвідомчі негоспрозрахунковим організаціям. У деяких випадках фізичні особи зобов’язані платити за спеціальне використання води.

Статтею 48 Водного кодексу України визначено, що спеціальним водокористуванням є забір води з водних об’єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв для її використання й наступного скидання поворотних вод у водойми. Згідно ст. 42 Водного кодексу водокористувачами можуть бути підприємства, установи, організації й громадяни України, а також іноземні юридичні й фізичні особи й особи без громадянства, які здійснюють забір води з водних об’єктів, скидають у них поворотні води або користуються водними об’єктами.

Об’єктом обчислення плати за спеціальне використання прісних водних ресурсів є обсяг води, що водокористувачі використовують для власних потреб, незалежно від того, чи надходить ця вода безпосередньо з водогосподарчих систем (поверхневих або підземних джерел), чи або від інших водокористувачів або від підприємств комунального господарства. Підприємства, що використовують на потреби охолодження встаткування оборотну систему водопостачання, плату до бюджетів вносять тільки за воду, що відбирають із водогосподарчих систем і використовують для поповнення оборот­ної системи. Розмір плати за забір води з водних об’єктів визнача­ється на основі нормативів оплати фактичного забору води й установлених лімітів на забір води.

Розмір збору за використання води визначається на основі нормативів збору, фактичних обсягів використаної води й установлених лімітів використання води. Розмір збору за використання води водних об’єктів для потреб, не пов’язаних з вилученням води з водних об’єктів, визначається: для потреб гідроенергетики - на основі нормативів збору, фактичних обсягів води, пропущеної через турбіни, і лімітів використання води (крім гідроакумулюючих електростанцій, які функціонують у комплексі з гідроелектро­станціями); для потреб водного транспорту - на основі нормативів збору й часу користування поверхневими водами у звітному періоді; для потреб рибництва - на основі нормативів збору й фактичних обсягів води, необхідної для поповнення ставків під час розведення риби й інших водних живих ресурсів у рибних господарствах. Розмір збору за скидання забруднюючих речовин у водні об’єкти визначається на основі нормативів збору, фактичного обсягу скидань забруднюючих речовин і встановлених лімітів скидання. Збір за воду, втрачену при її транспортуванні, стягується із власників мереж водопостачання. За скидання забруднюючих речовин із дренажними водами у водні об’єкти із систем, які захищають сільськогосподарські угіддя й населені пункти від підтоплення (за винятком дренажних вод промислових об’єктів), збір не стягується, якщо таке скидання не погіршує якості води водних об’єктів у межах установлених категорій.

Розмір плати за скидання забруднюючих речовин у водні об’єкти визначається на основі нормативів оплати фактичного скидання забруднюючих речовин і встановлених лімітів скидання. Нормативи плати за спеціальне водокористування й порядок стягнення таких платежів установлюється Кабінетом Міністрів України. Нормативи платежів і порядок їх стягнення регулюються Інструкцією про порядок обчислення і сплати платежів за спеціальне використання прісних водних ресурсів і Законом України від 25 червня 1991 р. “Про охорону навколишнього природного середовища”⁵⁰⁷ зі змінами й доповненнями. Нормативи плати за спеціальне використання прісних водних ресурсів затверджуються Кабінетом Міністрів за поданням Міністерства охорони навколишнього природного середовища за узгодженням з Міністерством економіки й Міністерством фінансів.

Для водокористувачів, водопостачання яких здійснюється з водогосподарчих систем, тобто комплексів, взаємозалежних водних об’єктів — рік, водоймищ, каналів, озер, підземних вод і інших об’єктів, нормативи плати за спеціальне використання прісних водних ресурсів установлюються в гривнях за 1 куб. м води, використаної з водогосподарчої системи.

Для водокористувачів, виробничі потреби яких задовольняються без вилучення води з водного джерела й для яких не встановлюється ліміт використання прісних водних ресурсів, нормативи плати визначаються:

- для ГЕС - за 1 куб. м води, пропущеної через турбінні агрегати;

- для діючого вантажного флоту - за 100 тонн вантажо­підйомності в рік;

- для діючого пасажирського флоту — за 100 одиниць пасажировмісності в рік.

Тимчасові нормативи плати за спеціальне використання пріс­них поверхневих і підземних водних ресурсів, а також пільгові коефіцієнти до тимчасових нормативів плати для окремих категорій водокористувачів затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 18 травня 1999 р. №836 “Про затвердження нормативів збору за спеціальне водокористування”.

^51,1 Відомості Верховної Ради України. 1991. №41. Ст.546.

До нормативів плати за спеціальне використання прісних вод­них ресурсів підприємствами гідроенергетики застосовується коефіцієнт 0,005. При використанні води, що надходить зі змішаних джерел (поверхневі, підземні), норматив її використання обчислю­ється за середньозваженими вимірами з урахуванням установлених постачальникові лімітів використання води з різних джерел і відповідних нормативів плати.

Плата за спеціальне використання прісних водних ресурсів не стягується:

а) за воду, що відпускається платниками збору за спеціальне використання прісних водних ресурсів іншим водокорис­тувачам;

б) за використання підземних вод, що є сировиною в технологічному процесі, для вилучення компонентів, шо містяться у них;

в) за використання підземних вод, які вилучають із надр разом з видобутком корисних копалин, а також забір яких допомагає усувати небезпечну дію вод у господарській діяльності (забруднення, підтоплення, засоленість, заболоченість, зсуви тощо).

Сума платежу за спеціальне використання прісних водних ресурсів обчислюється платниками самостійно з урахуванням пільгових коефіцієнтів. Платежі обчислюються квартальним розрахунком, виходячи з фактичного обсягу використаної води, установленого ліміту й нормативів плати з урахуванням пільг.

Сплата платежу за спеціальне використання прісних водних ресурсів провадиться платниками щокварталу. Введення плати за спеціальне використання прісних водних ресурсів не звільняє суб’єктів підприємницької діяльності від сплати платежів за скидання у водні об’єкти забруднюючих речовин, штрафів за порушення природоохоронного законодавства, сплати постачаль-никам води вартості послуг, пов’язаних з її подачею. У межах установленого ліміту платежі відносяться на витрати виробництва, а за понадлімітне їх використання — стягуються із прибутку, що залишається в розпорядженні суб’єкта підприємницької діяльності.

Плата за спеціальне використання прісних водних ресурсів загальнодержавного значення в розмірі 50% перераховується до Державного бюджету і 50% - до бюджету Автономної Республіки Крим або до місцевих бюджетів на розділ 13 Класифікації доходів і видатків Державного та місцевого бюджетів. Плата за спеціальне використання прісних водних ресурсів місцевого значення перераховується на розділ 13 Класифікації доходів і видатків Державного й місцевого бюджетів до бюджету Автономної Рес­публіки Крим або місцевого бюджету. Плата за понадлімітне використання прісних водних ресурсів загальнодержавного її місцевого значення надходить до місцевих позабюджетних фон­дів охорони навколишнього природного середовища.

37.2.3. Плата за спеціальне використання надр при видобутку корисних копалин

Плата за спеціальне використання надр при видобутку корисних копалин введена на підставі Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” І Закону України “Про підприємництво”, що передбачає наявність ліцензії при здійсненні видобутку корисних копалин, Кодексу України про надра й постанови Кабінету Міністрів України №1014 від 12 вересня 1997 р. “Про затвердження базових нормативів плати за корисування надрами для видобування корисних копалин та Порядку справляння плати за користування надрами для видобування корисних копалин”.

Плата за користування надрами справляється у вигляді:

1) платежів за користування надрами;

2) відрахувань за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету;

3) збору за видачу спеціальних дозволів (ліцензій);

4) акцизного збору.

Плата за користування надрами не звільняє користувачів від сплати інших обов’язкових платежів, передбачених законодавчими актами України.

Відповідно до Кодексу України про надра надра - це частина земної кори, що розташована під поверхнею суші й дном водойм і простирається до глибин, доступних для геологічного вивчення й освоєння. Завданням Кодексу України про надра є регулювання відносин з метою забезпечення раціонального комплексного використання надр для задоволення потреб у мінеральній сировині й інших потреб суспільного виробництва, охорони надр, гарантування при використанні надр безпеки людей, майна й навколишнього природного середовища, а також охорона прав і законних інтересів підприємств, установ, організацій і громадян. Надра надаються тільки в користування, тому що вони є виключно власністю держави.

Платниками збору за спеціальне використання надр при видобутку корисних копалин є суб’єкти підприємницької діяльності (незалежно від форм власності), у тому числі підприємства з іноземними інвестиціями, які здійснюють видобуток корисних копалин.

Об’єктом стягнення плати за спеціальне використання надр при видобутку корисних копалин є обсяг фактично погашених у надрах балансових і позабалансових запасів корисних копалин. Обсяг погашених балансових запасів корисних копалин визначається як сума обсягів добутих корисних копалин і фактичних їх втрат у надрах під час їх видобутку. Але існують втрати, які не підлягають обліку при визначенні розміру платежів за використання надр при видобутку' корисних копалин.

Відповідно до Інструкції про порядок обчислення і справляння платежів за користування надрами для видобування корисних копа­лин №207/472/51/157 від ЗО грудня 1997 р. встановлені нормативи плати за використання надр для видобутку корисних копалин, які визначені для кожного виду корисних копалин. Вони поділені на групи корисних копалин з подальшою їх диференціацією залежно від біологічних особливостей і умов експлуатації родовищ. Базові нормативи плати за видобуток корисних копалин установлюються: для вугілля кам’яного, вугілля бурого, металевих корисних копалин, нерудної сировини для металургії, гірничохімічної, гірничорудної галузей і будівельної сировини - як фіксована сума відрахувань у гривнях за одиницю погашених у надрах запасів корисних копалин; для нафти, конденсату, газу природного, підземних вод (мінераль­них, термальних, промислових), мінеральних брудів і мулу - як фіксована сума відрахувань у гривнях за одиницю добугнх корис­них копалин; для урану, сировини ювелірного (дорогоцінні камені), ювелірно-виробничого (напівкоштовні камені), виробничого (виробничі камені) і для лицювальних матеріалів - як частина (відсоток) вартості добутих (погашених у надрах запасів) корисних копалин. При перевищенні зазначених базових нормативів стяг­ується плата в подвійному розмірі.

Розмір плати за використання надр для видобутку корисних кам’яного, вугілля бурого, металевих корисних копалин, нерудної сировини для металургії, гірничохімічної, гірничорудної галузей і будівельної сировини - виходячи з обсягів погашених у надрах балансових і позабалансових запасів корисних копалин і нормативів плати й одиниці погашення в надрах запасів корисних копалин; для нафти, конденсату, газу природного, підземних вод, мінеральних брудів і мулу - виходячи з обсягів добутих корисних копалин і нормативів плати за одиницю добутих корисних копалин; для урану, сировини ювелірного, ювелірно-виробничого, виробничого й для лицювальних матеріалів - виходячи з вартості мінеральної сиро­вини або продукції її первинної обробки й нормативів плати. У разі встановлення лімітів плата за використання надр для видобутку корисних копалин обчислюється з їх урахуванням.

Платежі за користування надрами можуть сплачуватися у вигляді разових внесків і (або) регулярних платежів, які визначаються на основі відповідних еколого-економічних розрахунків. Розмір збору за видачу спеціальних дозволів (ліцензій) на користування окремими ділянками надр установлюється Кабінетом Міністрів України з урахуванням видатків на експертизу заявок, матеріалів і обґрунту­вань на користування надрами, організаційних і інших видатків, пов’язаних з видачею спеціальних дозволів (ліцензій).

За видобуток окремих видів мінеральної сировини з родовищ із відносно кращими гірничо-геологічними та економі ко-географіч- ними характеристиками при одержанні користувачем надр наднормативного прибутку може встановлюватися акцизний збір відповідно до законодавчих актів України.

Для окремих користувачів законодавством передбачений ряд пільг. Так, від плати за користування надрами звільняються:

1) землевласники й землекористувачі, які здійснюють у встановленому порядку видобуток корисних копалин місцевого значення для власних потреб або користуються надрами для господарських і побутових потреб на наданих їм у власність або користування земельних ділянках;

2) користувачі надр, що здійснюють проведення регіональних геолого-геофізичних робіт, геологічних зйомок, інших геологічних робіт, у тому числі розвідувального буріння з відбором зразків, проб, спрямованих на загальне вивчення надр, пошуки й розвідку родовищ корисних копалин, І робіт із прогнозування землетрусів і дослідження вулканічної діяльності, інженерно-геологічних, еколого-геологічних та палеонтологічних досліджень, контролю за режимом підземних вод, а також за виконання інших робіт, які проводяться без порушень цілісності надр, якщо вони виконуються за рахунок державного бюджету, бюджетів Республіки Крим, областей, міст Києва й Севастополя;

3) користувачі надр, зайняті організацією геологічних об’єктів природно-заповідного фонду;

4) користувачі надр здійснюють розвідку корисних копалин у межах гірського виводу, наданого їм для видобутку корисних копалин;

5) користувачі надр - державні дитячі спеціалізовані санаторно- курортні установи - за здійснення видобутку мінеральних вод у частині, що використовується для лікування на їхній території.

Знижка за використання надр застосовується до платежів за користування надрами й може надаватися користувачеві надр, що здійснює видобуток:

- дефіцитних корисних копалин при низькій економічній ефективності розробки покладів, об’єктивно обумовленій й не пов’язаній з порушенням умов раціонального викорис­тання розвіданих запасів;

- корисних копалин із запасів, що залишилися, зниженої якості, крім випадків погіршення якості запасів корисних копалин у результаті вибіркового відпрацьовування родовищ.

Суб’єкти підприємницької діяльності - користувачі надр - зобов’язані щокварталу нараховувати й перераховувати до 20 числа місяця, що спливає за звітним кварталом, плату за використання надр при видобутку корисних копалин. Плата стягується з фактичного обсягу добутих корисних копалин. Суб’єкти підприємницької діяльності зобов’язані подавати до податкових інспекцій розрахунки плати за використання надр при видобутку корисних копалин, виходячи з:

1) обсягу добутих корисних копалин;

2) обсягу погашених запасів корисних копалин;

3) вартості добутої мінеральної сировини.

Розрахунки подаються як за місцем перебування родовища, не пізніше 25 числа місяця, що спливає за звітним кварталом, і 15 лютого року, що настає за звітним, так і до податкових інспекцій за місцем реєстрації суб’єктів підприємницької діяльності до ЗО числа місяця, що спливає за звітним кварталом, з наданням копій розрахунків з оцінкою податкової інспекції, що їх прийняла, і документа, що свідчить про сплату платежу.

Платежі за користування надрами направляються до Державного бюджету, бюджетів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва й Севастополя в такому співвідношенні:

1) за видобуток корисних копалин загальнодержавного значення: до Державного бюджету - 40%, бюджетів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва й Севастополя - 60%;

2) за видобуток корисних копалин місцевого значення й за

користування надрами з метою, не пов’язаною з видобутком корисних копалин: до бюджетів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва й Севастополя - 100%;

3) за пошук і розвідку родовищ корисних копалин: до Держав­ного бюджету - 80%, до бюджетів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва й Севастополя - 20%;

4) за користування надрами континентального шельфу й у межах виключної (морської) економічної зони: до Державного бюджету - 100%.

Плата за користування надрами може сплачуватися як у вигляді грошових платежів, так і в натуральному виді (частиною добутої мінеральної сировини або іншої виготовленої користувачем надр продукції, виконанням робіт або наданням інших послуг), крім матеріалів, продуктів і послуг, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України.

37.2.4. Плата за спеціальне використання інших природних ресурсів

Відповідно до ст. 12 закону України “Про рослинний світ”⁵⁰⁸, спеціальне використання природних рослинних ресурсів є платним і передбачає стягнення збору за спеціальне використання природних рослинних ресурсів.

Спеціальне використання природних рослинних ресурсів здійснюється за дозволом юридичними або фізичними особами для задоволення їх виробничих і наукових потреб, а також з метою одержання прибутку від реалізації цих ресурсів або продуктів їх переробки. Розмір збору визначається з урахуванням природних запасів, поширення, цінності, можливості відтворення, продуктивності цих ресурсів. Від збору за спеціальне використання природних рослинних ресурсів звільняються науково-дослідні установи, навчальні й освітні установи, які проводять наукові дослідження об’єктів рослинного світу з метою їх охорони, невиснажливого використання й відтворення, за винятком використання ними дикоростучих судинних рослин, мохоподібних, водоростей, лишайників, а також грибів, види яких занесені до Червоної книги України, і природних рослинних груп, занесених до Зеленої книги України.

Від збору за спеціальне використання природних рослинних ресурсів також звільняються власники земельних ділянок, користувачі (у тому числі орендарі) земельних ділянок, для задоволення природними рослинними ресурсами власних потреб без права їх реалізації за винятком використання ними дикоростучих судинних рослин, мохоподібних, водоростей, лишайників, а також грибів, види яких занесені до Червоної книги України, і природних рослинних груп, занесених до Зеленої книги України. Порядок визначення збору й нормативи плати за спеціальне використання природних рослинних ресурсів встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Збір за спеціальне використання природних рослинних ресурсів загальнодержавного значення зараховується до відповідних бюджетів

⁵"^sВідомості Верховної Ради України. 1999. №22, Cr. 198. згідно із законодавством. Збір за спеціальне використання природних рослинних ресурсів місцевого значення зараховується в повному розмірі до відповідних місцевих бюджетів.

Законом України “Про твариннії світ”⁵⁰⁹ (ст. 18) передбачений збір за спеціальне використання об’єктів тваринного світу. Збір справляється за такі види спеціального використання об’єктів тваринного світу: полювання; рибальство, включаючи добування водних безхребетних тварин; використання диких тварин з метою одержання продуктів їх життєдіяльності; добування (придбання) диких тварини з метою їх утримання й розведення в напіввільних умовах або в неволі; використання об’єктів тваринного світу в наукових, культурно-освітніх, виховних і естетичних цілях у випадку їх вилучення із природного середовища з метою одержання прибутку. Розмір збору встановлюється залежно від виду (групи видів) тварини, мети й обсягів їх використання, поширення й цінності, з урахуван­ням місцезнаходження, якості, продуктивності території й інших екологічних і економічних факторів.

Спеціальне використання об’єктів тваринного світу в наукових, культурно-освітніх, виховних і естетичних цілях (якщо це не пов’язано з одержанням прибутку), з метою відтворення тваринного світу, порятунку диких тварин, які зазнали лиха, регулювання чисельності диких тварин в інтересах охорони здоров’я населення й запобігання заподіяння шкоди природному середовищу, господарської й іншої діяльності, а також регулювання чисельності хижих і шкідливих тварини в порядку ведення мисливського й рибного господарства здійснюється без стягнення збору. Порядок стягнення й розміри збору за спеціальне використання об’єктів тваринного світу встановлюються Кабінетом Міністрів України.

37.3.