§ 3. Правове регулювання сплати екологічного податку

Внесення екологічного податку - цеодин з економічних заходів забез­печення охорони навколишнього природного середовища, передбачених у ст. 41 Закону «Про охорону навколишнього природного середовища».

Екологічний податок - це загальнодержавний обов'язковий платіж, що справляється з фактичних обсягів викидів у атмосферне повітря, скидів у водні об'єкти забруднюючих речовин, розміщення відходів, фактичного обсягу радіо­активних відходів, що тимчасово зберігаються їх виробниками, фактичного обсягу утворених радіоактивних відходів та з фактичного обсягу радіоактивних відходів, накопичених до 1 квітня 2009 року.

Платниками податку є суб'єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, гро­мадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, підчас провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюються: викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення; скиди забрудню­ючих речовин безпосередньо у водні об’єкти; розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах, крім розміщення окремих видів відходів як вторинної сировини; утворення радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені); тимчасове зберігання радіоактивних відходів їх виробниками понад установлений особливими умовами ліцензії строк.

Платниками податку є суб’єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, гро­мадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, а також громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють викиди забруднюючих ре­човин в атмосферу пересувними джерелами забруднення у разі використання ними палива.

Не є платниками податку за утворення радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені) суб'єкти діял ьності у сфері використання ядерної енергії, які: до останнього календарного дня (включно) звітного кварталу, у якому придбано джерело іонізуючого випромінювання, уклали договір щодо повернення від­працьованого закритого джерела іонізуючого випромінювання за межі України до підприємства - виробника такого джерела; здійснюють поводження з радіо­активними відходами, що утворилися внаслідок Чорнобильської катастрофи, в частині діяльності, пов'язаної з такими відходами.

Не є платниками податку, що справляється за утворення радіоактивних від­ходів (включаючи вже накопичені) та/або тимчасове зберігання радіоактивних відходів їх виробниками понад установлений особливими умовами ліцензії строк, державні спеціалізовані підприємства з поводження з радіоактивними відходами, основною діяльністю яких є зберігання, переробка та захоронен­ия тих радіоактивних відходів, що знаходяться у власності держави, а також дезактивація радіаційно-забруднених об'єктів. Не є платниками податку за розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах суб'єкти господарювання, які мають ліцензію на збирання і заготівлю відходів як вторинної сировини, провадять статутну діяльність із збирання і заготівлі таких відходів, що розміщуються на власних територіях (об'єктах), та надають послуги у цій сфері.

Податок, що справляється за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення у разі використання палива, сплачується до бюджету податковими агентами під час реалізації такого пали­ва. До податкових агентів належать суб’єкти господарювання, які: здійснюють оптову торгівлю паливом; здійснюють роздрібну торгівлю паливом (крім тих, які реалізують паливо, придбане у суб'єктів господарювання, що здійснюють оптову торгівлю паливом).

Об'єктом та базою оподаткування є: обсяги та види забруднюючих речовин, які викидаються в атмосферне повітря стаціонарними джерелами; обсяги та види забруднюючих речовин, які скидаються безпосередньо у водні об'єкти; обсяги та види (класи) відходів, що розміщуються у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах протягом звітного кварталу, крім обсягів та видів (класів) окремих відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об'єктах) суб’єктів господарювання, які мають ліцензію на збирання і заготівлю окремих видів відходів як вторинної сировини і провадять статутну діяльність із збирання і заготівлі таких відходів; обсяги та категорія радіоактивних відходів, що утворюються внаслідок діяльності суб'єктів господарювання та/ або тимчасово зберігаються їх виробниками понад установлений особливими умовами ліцензії строк; обсяги електричної енергії, виробленої експлуатуючими організаціями ядерних установок (атомних електростанцій).

За викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення ставки податку встановлюються ст. 243 ПКУ. Наприклад, відповідно до п. 243.1 ПКУ, ставка податку за викид в атмосферне повітря 1 тонни окису вуглецю складає 46 грн., аміаку - 229 грн., формальдегіду - 3023 грн., ні- келю-49238 грн., бензопірену-1554343 грн. Ставки податку за викиди ватмос- ферне повітря стаціонарними джерелами забруднення забруднюючих речовин (сполук), які не увійшли до п. 243.1 ПКУ та на які встановлено клас небезпечності, становлять 8733 грн. за тонну речовин І класу небезпечності, 2000 грн. за тонну речовин Il класу небезпечності, 298 грн. за тонну речовин Ill класу небезпечності і 69 грн. за тонну речовин IV класу небезпечності. ПКУ встановлюються також ставки податку для викиду в атмосферне повітря речовин, які не перелічені у п. 243.1 і щодо яких не встановлено класу небезпечності, залежно від установле­них орієнтовно безпечних рівнів впливу таких речовин (сполук) у атмосферному повітрі населених пунктів.

За викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення у разі здійснення торгівлі на митній території України паливом власного виробництва встановлені ставки податку у ст. ПКУ в разі ви­користання палива. Зокрема, за викид 1 тонни бензину неетилованого складає 68 грн., нафтового газу - 92 грн., дизельного біопалива - 58 грн., стисненого природного газу - 46 грн., гасу - 58 грн. При цьому, ставки податку за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин пересувними джерелами забруд­нення у разі ввезення палива на митну територію України встановлюються ПКУ окремо.

За скиди забруднюючих речовин у водні об'єкти ставки податку визначаються ст. 245 ПКУ. Зокрема, за скид 1 тонни азоту амонійного ставка податку складає 802 грн., нафтопродуктів - 4718 грн., нітритів - 3939 грн., фосфатів - 641 грн., хлоридів - 23 грн. За скиди забруднюючих речовин у ставки та озера ставки податку збільшуються у 1,5 рази.

За розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах ставки податку встановлені у ст.

За розміщення відходів на звалищах, які не забезпечують повного виклю­чення забруднення атмосферного повітря або водних об'єктів, ставки податку збільшуються у три рази. Крім того, береться до уваги коефіцієнт до ставок податку, який встановлюється залежно від місця (зони) розміщення відходів у навколишньому природному середовищі. Наприклад, у разі розміщення від­ходів в межах населеного пункту або на відстані менш як 3 км від таких меж встановлюється коефіцієнт 3.

За утворення радіоактивних відходів виробниками електричної енергії - експлуатуючими організаціями ядерних установок (атомних електростанцій), включаючи вже накопичені, ставка податку становить 0,0063 грн. у розрахунку на 1 кВт/рік виробленої електричної енергії. Для експлуатуючих організацій ядер­них установок (атомних електростанцій) залежно від активності радіоактивних відходів встановлюється такий коефіцієнт: для високоактивних відходів такий коефіцієнт 50, середньоактивних та низькоактивних - 2.

Ставка податку за тимчасове зберігання високоактивних радіоактивних відходів (крім відходів, представлених у вигляді джерел іонізуючого випро­мінювання) їх виробниками понад установлений особливими умовами ліцензії строк встановлена у розмірі 300 000 грн.

Згідно ст. 46 Закону «Про охорону навколишнього природного середовища», кошти від екологічного податку (за винятком тих, що справляються за утворення радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені) та/аботимчасове зберігання радіоактивних відходів їх виробниками понад установлений особливими умо­вами ліцензії строк) зараховуються до державного і місцевих бюджетів згідно з Бюджетним кодексом України.

Розділом/І «Прикінцеві та перехідні положення» БКУ установлено, що еко­логічний податок (крім податку, що справляється за утворення радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені) та/або тимчасове зберігання радіоактив­них відходівїх виробниками понад установлений особливими умовами ліцензії строк) зараховується у таких пропорціях: до спеціального фонду державного бюджету-у 2011-2012 роках- 30%; у 2013 році - 53%, з них 33% із спрямуванням на фінансове забезпечення виключно цільових проектів екологічної модерніза­ції підприємств у межах сум сплаченого ними екологічного податку у порядку, встановленому КМУ; з 2014 року- 65%, з них 50% із спрямуванням на фінансове забезпечення виключно цільових проектів екологічної модернізації підприємств у межах сум сплаченого ними екологічного податку у порядку, встановленому КМУ; до спеціального фонду місцевих бюджетів-у 2011-2012 роках-70%, утому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів - 50%, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20%, бюджетів міст Києва та Севастополя

- 70%; у 2013 році - 47%, у тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів

- 33,5%, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим -13,5%, бюджетів міст Києва та Севастополя - 47%; з 2014 року - 35%.